30 жовтня 2020 року місто Київ
справа № 359/2895/20
провадження №22-ц/824/12050/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 серпня 2020 року, ухвалене у складі судді Журавського В.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що в період часу з 25 травня 2013 року по 28 лютого 2017 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від цього шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі судового наказу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2020 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі ј частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 14 січня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття. При видачі судового наказу судом не було враховано, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває двоє доньок від першого шлюбу: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підставі рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 18 травня 2009 року з ОСОБА_1 також стягуються аліменти на утримання доньок у розмірі 1/3 частини заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян, починаючи з 06 квітня 2009 року та до повноліття дітей. Таким чином одночасне виконання судового наказу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2020 року та рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 18 травня 2009 року призводить до стягнення з ОСОБА_1 58,34% (1/3 +1/4) частини заробітку, що є порушенням ст.183 СК України та ст.70 Закону України «Про виконавче провадження». Крім цього, ОСОБА_1 просив врахувати, що рухоме та нерухоме майно, зокрема земельна ділянка, приватний будинок, частина квартири та два транспортних засоби, які належать йому на праві власності, перебувають на тимчасово окупованій території Луганської області, тому він позбавлений можливості розпорядитись цим майном. За усною домовленістю з відповідачем він протягом останніх двох місяців передав їй 6000 доларів США. Також просив врахувати, що відповідач є здоровою та працездатною людиною, має постійне місце роботи в ОКПП «Київ» з належною заробітною платою, придбала у власність сучасний автомобіль "Форд Фієста", за 2 останні роки 4 рази була за кордоном України, двічі відпочивала в елітних готелях. За таких обставин ОСОБА_1 просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі судового наказу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2020 року, на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ј частки до ⅙частки від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 14 січня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення були неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; невірно встановлені фактичні обставини справи. Суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції невірно розтлумачив норму ст. 70 Закону України " Про виконавче провадження", оскільки нормами чинного законодавства України встановлено, що максимальний розмір сплати аліментів не може перевищувати 50% заробітку (доходу) платника аліментів, та єдиним виключенням з цього правила є відбування боржником покарання у вигляді виправних робіт і одночасне стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, що не повинно перевищувати 70 відсотків.
За рішенням Краснодонського міського суду Луганської області від 18 травня 2009 року з нього щомісяця утримуються з заробітної плати аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 (33,34%) частини заробітку, але мне менше ніж 30 % прожиткового мінімуму доходів громадян, починаючи з 6 квітня 2009 року та по теперішній час.
Його донька ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 досягла повноліття і даний факт він не приховував та при поданні позову до суду надав копію свідоцтва про народження та копію паспорта доньки, але досягнення донькою повноліття, не стало підставою припинення з вказаної дати стягнення щомісяця з його заробітної плати аліментів у сукупному розмірі на двох дітей - 33,34%, як станом на 2 квітня 2020 року так і по теперішній час. Дані обставини підтверджуються рапортом начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера прокуратури Одеської області №18-73 вн-20 від 2 квітня 2020 року.
Суд першої інстанції не надав оцінку зібраним у справі доказам та зазначив про те, що такий рапорт не є доказом, що підтверджує щомісячне утримання з його заробітної плати 33,34% сплати аліментів на утримання доньок.
Виконавчий лист Краснодонського міського суду Луганської області виданий 29 травня 2009 року на виконання рішення суду від 18 травня 2009 року у справі №2-2700/09, знаходиться на виконанні за його місцем роботи, в бухгалтерії прокуратури Одеської області та трактується так, що стягнення з нього аліментів буде проводитись до тих пір, поки менша донька ОСОБА_10 не досягне повноліття, скільки судом був виданий один виконавчий документ на двох дітей, тому рішення виконається по теперішній час, виконавче провадження в цій частині не закрито, оскільки відсутні відповідні підстави. Бухгалтерія за його місцем роботи не може самостійно зменшити розмір аліментів, так як у виконавчому документі не вказано окремо розмір (відсоток) на кожну дитину, як і відсутнє речення, як потрібно виконувати цей документ, коли старша дитина досягла повноліття, а ніхто з батьків не звертався до суду щодо зменшення аліментів.
22 квітня 2019 року він звертався до головного бухгалтера прокуратури Одеської області з письмовою заявою про зменшення розміру аліментів з 1/3 на 1/6 частину, у зв'язку з досягненням повнолітня старшої доньки, на що йому надано відповідь, якою роз'яснено право звернутися до суду з відповідною заявою.
За роз'ясненням він також звертався до Другого Приморського відділу ДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області на 15 травня 2019 року, на що отримав аналогічну відповідь про звернення з відповідною заявою до суду.
7 травня 2019 року з аналогічною заявою звертався до Сватівського районного суду Луганської області на що отримав відповідь про звернення до ДВС м.Одеса.
Отже, до цього часу питання про зменшення розміру аліментів не вирішено.
Одночасне виконання судового наказу, виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області у справі №359/354/20 про стягнення щомісячно з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки (25%) від заробітку (доходу) , та виконавчого листа Краснодонського міського суду Луганської області від 29 травня 2009 року у справі №2-2700/09 щодо стягнення з нього аліментів на утримання доньок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/3 (33,34%) частини доходу (заробітної плати), є порушення вимог ст. 161 ЦПК України, ст. 183 СК України, ст. 70 Закону України " Про виконавче провадження", ст. 128 КЗпП України та гарантованих Конституцією України прав.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 1 вересня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року у складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом установлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20-21,22).
На підставі судового наказу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2020 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 14 січня 2020 року до дня досягнення дитиною повноліття (а.с.9).
На підставі виконавчого листа Краснодонського міськрайонного суду Луганської області з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 стягуються аліменти на утримання доньок: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини його заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_6 , та до повноліття дітей (а.с.33).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що доводи позивача стосовно неприпустимості стягнення з нього аліментів у розмірі 58,34% від його заробітної плати не ґрунтуються на вимогах закону. Нормами КЗпП України та Закону України "Про виконавче провадження", передбачено виключення, зокрема у випадку стягнення аліментів на неповнолітніх дітей розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини.
У статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Ураховуючи положення частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частин сьомої і восьмої статті 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (статті 7, 155 СК України).
Відповідно ч.7 ст.170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
За змістом ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
ОСОБА_1 не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що його матеріальний стан або стан здоров'я змінився з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів, що перешкоджає йому здійснювати їх сплату у розмірі, визначеному судом. Жодних доказів про наявність інших істотних обставин ним також не надано.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що утримання аліментів із заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 58,34% її загального розміру суперечить вимогам ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження».
Проте, такі доводи не узгоджуються із вимогами закону, оскільки відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
З указаного вбачається, що обмеження, встановлені частинами першою і другою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
При цьому вказана норма закону не містить вимог щодо можливості стягнення із боржника 70 відсотків його заробітку лише за сукупності таких умов як відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, а може бути застосована за наявності однієї із указаних обставин. Таким чином, доводи апеляційної скарги у цій частині ґрунтуються на неправильному розумінні заявником положень указаної норми.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №308/1659/16-ц та від 4 жовтня 2018 року у справі № 549/310/17.
Крім цього, статтею 128 КЗпП України, також визначено обмеження розміру відрахувань із заробітної плати, які є аналогічними за змістом до ст. 70 Закону України " Про виконавче провадження".
Відповідно до ч.3 ст. 128 КЗпП України, обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
Отже, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду щодо встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх спростував.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської областівід 5 серпня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус