ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
28 жовтня 2020 року м. Київ № 369/7102/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Київської обласної державної адміністрації
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
16.06.2020 ОСОБА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_1 ) звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1), в якому просив суд:
1) визнати бездіяльність відповідача щодо перерахунку позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016-2019 роки, протиправною;
2) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну грошову допомогу до 5 травня в розмірі 21880,00 грн., відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум на реквізити: АБ «Укргазбанк», отримувач ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , код банку отримувача 320478, рахунок отримувача 26205131191663 100101 980, IBAN НОМЕР_2 ..
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.06.2020 вказану справу передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва, яка до останнього надійшла 18.09.2020.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 18.09.2020 дану справу розподілено на суддю Кармазіна О.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2020 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та було запропоновано позивачу надати суду:
1) уточнену позовну заяву із приведенням позовної заяви у відповідність до вимог п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України з урахуванням висновків суду, викладених у даній ухвалі, зокрема, із визначенням належного відповідача та із зазначенням відносно вказаної особи відомостей (коду) з ЄДР (ідентифікаційного коду відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України), що підтверджує правоздатність відповідача; із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків - позивача, а також із зазначенням власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
2) заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску;
3) оригінали або належним чином засвідчені копії доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.
Ухвала суду від 23.09.2020 отримана позивачем 05.10.2020, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0105105732658.
13.10.2020 від позивача на усунення недоліків позовної заяви надано заяву про усунення недоліків, в якій позивач визначає в статусі відповідача Київську обласну державну адміністрацію та в якій просить суд змінити відповідача замість Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на відповідача Київську обласну державну адміністрацію .
При цьому, позивачем заявлено вимог, в якою просить суд лише зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки в розмірі 21880,00 грн.
Також, на виконання вимог ухвали суду від 23.09.2020 позивачем у заяві зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків - позивача, а також зазначено власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав та надано належним чином засвідчені копії доказів.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що про порушення своїх прав позивач дізнався орієнтовно на початку травня 2020 року, після публікації в мережі інтернет рішення Конституційного Суду від 27.02.2020 у справі № 3-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Після чого на підставі ст. 17 КАС України про досудове врегулювання спору він 02.05.2020 звернувся з листом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про перерахунок разової грошової допомоги.
Відтак позивач просить суд поновити йому строк звернення до суду з даним позовом.
Ознайомлюючись з заявою позивача та доданими до неї документами, наданих суду 13.10.2020 на усунення недоліків позовної заяви суд зазначає про наступне.
Як вже було зазначено судом позивачем на усунення недоліків позовної заяви надано заяву, в якій позивачем уточнено зміст позовних вимог та в якому просить суд зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки в розмірі 21880,00 грн.
Тобто, позивачем завлено лише вимогу зобов'язального характеру.
В той же час, варто звернути увагу позивача на те, що згідно з п.п. 4, 5 та п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. У справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Натомість, під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.
При цьому, варто звернути увагу позивача на ч. 1 ст. 5 КАС України, яка передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Тоді як ст. 245 КАС України визначено повноваження суду у разі задоволення позовних вимог.
Відтак, виходячи з положень ч. 1 ст. 5 та ч. 2 ст. 245 КАС України передумовою застосування такого способу захисту прав, як заявлено позивачем, є визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, оскільки заявлений позивачем спосіб захисту може бути реалізований лише за умови попереднього визнання рішень, дій чи бездіяльності відповідача протиправними.
Іншими словами, для прийняття судом рішення про задоволення вимоги зобов'язального характеру, яка є похідною вимогою, суду необхідно розглянути основну вимогу щодо визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яка в даному випадку позивачем не заявлена.
У зв'язку з чим, звертаючи свої позовні вимоги до Київської обласної державної адміністрації позивачу необхідно було визначитись з питанням заявлених позовних вимог - щодо вчинення протиправних дій, бездіяльності чи прийняття відповідачем протиправних рішень, що є передумовою застосування заявленого позивачем способу захисту.
Більш того, суд зазначає, що зважаючи на те, що позивачем не надано суду уточнену позовну заяву, а надано лише заяву на усунення недоліків позовної заяви, в якій в якості відповідача визначено Київську області державну адміністрацію та в такій заяві уточнено зміст позовних вимог, позивачем, в порушення вимог ч. 1 ст. 161 КАС України, не надано суду примірник такої заяви для надіслання її судом відповідачу.
Щодо строків звернення до суду, то суд зазначає, що викладені у заяві на усунення недоліків причини поважності пропуску строку на звернення до суду, є неповажними з огляду на наступне.
Так, згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Тобто, суд звертає уваг позивача на те, що шестимісячний строк звернення до суду починає свій перебіг саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, зокрема, з дня недотримання позивачем до 5 травня відповідного року одноразових сум грошового забезпечення як учаснику бойових дій.
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Суд звертає увагу позивача на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.
Так, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки в розмірі 21880,00 грн.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Тобто, беручи до уваги, що виплата спірної грошової допомоги має відбуватись щорічно до 5 травня, про порушення своїх прав відповідачем, що виразилась у невиплаті такої допомоги, або у виплаті допомоги у розмірі, що не відповідає законодавству, позивач мав знати у такий момент: щодо одноразової грошової допомоги за 2016 рік - 06.05.2016, щодо одноразової грошової допомоги за 2017 рік - 06.05.2017, щодо одноразової грошової допомоги за 2018 рік - 06.05.2018 та щодо одноразової грошової допомоги за 2019 рік - 06.05.2019.
Натомість як вже було зазначено судом, з даним позовом до суду позивач звернувся лише 16.06.2020, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.08.2018 у справі № 473/2190/17 та від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17.
При цьому, посилання позивача на рішення Конституційного Суду від 27.02.2020 у справі № 3-р/2020, як на поважність причин не звернення до суду у шестимісячний строк з даним позовом є помилковим, оскільки таке рішення Конституційного Суду прийнято лише 27.02.2020, тоді як вже було зазначено судом вище про порушення своїх прав позивачу було відмово або мало б бути відомо за 2016 рік - 06.05.2016, за 2017 рік - 06.05.2017, за 2018 рік - 06.05.2018 та за 2019 рік - 06.05.2019, з огляду на що позивач не був позбавлений модливості звернутися до суду, у строк визначений КАС України.
Суд також акцентує увагу суду на те, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.
При цьому, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї.
Слід наголосити, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов'язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.
Суд звертає увагу позивача на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з п. 1 п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Позовна заява також повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи вищевказане, а також зважаючи на тривалий пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, суд приходить до висновку, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Відтак, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст. 123, ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві на усунення недоліків про поновлення строку звернення до суду, визнати неповажними.
Позовну заяву повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.
Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя О.А. Кармазін