печерський районний суд міста києва
Справа № 761/25207/20-ц
23 жовтня 2020 року Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Батрин О.В.
при секретарі Шевченко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд»», третя особа приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
До суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 32553, вчиненого 17 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованості на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» в розмірі 10 678, 16 грн. та встановлення заборони здійснення будь-яких дій відносно виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. від 17.12.2019, зареєстрованого в реєстрі № 32553.
Вказує, що не забезпечення позову у такий спосіб зможе утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в подальшому, оскільки на підставі оскаржуваного виконавчого напису з березня 2020 року звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 у розмірі 20% від заробітної плати та інших доходів позивача.
05.08.2020 позивач отримав у приватного нотаріуса копії документів, які стали підставою для вчинення виконавчого напису та копію самого виконавчого напису про стягнення з нього заборгованості на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» в розмірі 10 678, 16 грн.
Позивач вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, а тому звернувся до суду з позовом про забезпечення якого просить.
Суд розглянув заяву у відсутність сторін в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної заяви з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Окрім того, згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Разом з тим, зі змісту заяви такої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Доводи представника позивача в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях.
Окрім того, у заяві про вжиття заходів забезпечення позову відсутні докази на підтвердження своїх вимог, а тому пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, суд не вбачає можливості.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149. 150, 152, 153 ЦПК України, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд»», третя особа приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Суддя О.В. Батрин