ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 жовтня 2020 року м. Київ № 640/24788/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Шуст Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Головного управління ДПС у м. Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрритейлгаз»
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
за участі представників сторін:
від позивача - Сергієнко Олександр Петрович
від відповідача - Данелюк Юрій Ігорович, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРРИТЕЙЛГАЗ" (01014, м. Київ, провулок Бастіонний, 9, код ЄДРПОУ 42204048) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві:
- від 29.08.2019 №0004754001, яким було застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 250 000,00 (двісті п'ятдесят тисяч) грн 00 коп за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії;
- від 29.08.2019 №0004654001, яким було застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 250 000,00 (двісті п'ятдесят тисяч) грн 00 коп за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії;
- від 29.08.2019 №0004734001, яким було застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 250 000,00 (двісті п'ятдесят тисяч) грн 00 коп за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії;
- від 29.08.2019 №0004744001, яким було застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 (одна) грн 00 коп за не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій (РРО).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем були порушені норми Податкового Кодексу України щодо процедури проведення перевірки, складання актів перевірок, а також недотримання процедури запрошення позивача на розгляд заперечень, в зв'язку із чим, вважає винесені податкові повідомлення-рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 16 грудня 2019 року відкрито провадження у справі.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що перевірку ТОВ «Укрритейлгаз» було проведено з дотриманням норм законодавства, а порушення, зафіксовані в актах перевірки, встановлені відповідачем правомірно та обґрунтовано.
В судовому засіданні 20.10.2020 року проголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 05.08.2019 №11044 були здійснені фактичні перевірки АЗГП та АЗГС «EVROGAZ», що належать ТОВ «Укрритейлгаз», розташованих у м. Києві за адресами: вул. Тепловозна, 22-а, проспект П. Григоренка, 40-б, , проспект Визволителів, 19-а, за результатами яких були складені акти від 07.08.2019 року №5551/26-15-40-01/42204048, № 5550/26-15-40-01/42204048, №5552/26-15-40-01.
Відповідно до змісту вказаних актів, контролюючим органом встановлено факт реалізації споживачам газу без одержання (отримання) відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, а також не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій (РРО).
Таким чином, позивачем було порушено вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР» і п.п. 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України та п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері транспорту, громадського харчування та послуг».
За результатами проведених перевірок, відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0004754001 від 29.08.2019 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 250 000,00 грн за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії;
- №0004654001 від 29.08.2019 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 250 000,00 грн за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії;
- №0004734001, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 250 000,00 грн за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії;
- №0004744001 від 29.08.2019 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн за здійснення розрахункових операцій без застосування РРО, без роздрукування та видачі відповідних розрахункових документів.
Скориставшись правом адміністративного оскарження, 23.09.2019 року позивач направив заперечення до ГУ ДФС у м. Києві. За результатами розгляду заперечень, акти перевірок залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення.
Не погодившись із прийнятими за результатами перевірки податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем були подані скарги до ДПС України.
Листом від 15.11.2019 року №9690/6/99-00-08-05-05 податкові повідомлення-рішення від 29.08.2019 року № 0004754001, № 0004654001 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Також листом ДПС України від 15.11.2019 року №9567/6/99-000805-05 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 29.08.2019 року № 0004744001 та №0004734001, а скаргу позивача - без задоволення.
Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).
Спірні правовідносини також врегульовані Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закон №481).
Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Згідно підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Обґрунтовуючи заявлений адміністративний позов ТОВ «Укрритейлгаз» зазначило, що відповідачем було порушено процедуру складання та вручення наказу № 11044 від 05.08.2019 року про проведення фактичних перевірок.
Так, позивач зазначає, що до початку проведення перевірки відповідачем працівникам товариства не було вручено жодного наказу та додатків до нього.
Суд не погоджується із такими висновками позивача, з огляду на наступні факти.
Як встановлено матеріалами справи перед початком проведення фактичної перевірки головними державними ревізорами-інспекторами Піковим В.І та Ткачем A.M. пред'явлено службові посвідчення, направлення на проведення фактичної перевірки від 07.08.2019 № 6990/26-15-40-01, № 6989/26-15-40-01 та надано продавцю-касиру Козиній Олені Сергіївні , яка здійснювала розрахункові операції на АЗГС «EVROGAZ», копію наказу ГУ ДФС у м. Києві від 05.08.2019 № 11044 на проведення фактичної перевірки TOB «УКРРИТЕЙЛГАЗ».
Після ознайомлення з вищевказаними документами продавець-касир Козина О.С. відмовилась від отримання копії наказу від 05.08.2019 № 11044 та підпису у направленнях на проведення фактичної перевірки TOB «УКРРИТЕЙЛГАЗ» (код 42204048) за адресою: м. Київ, проспект Визволителів, буд. 19-А, про що було складено відповідний акт.
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Кодексу - у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Після складання акту перевірки його було надано для ознайомлення та підписання представнику TOB «УКРРИТЕЙЛГАЗ» Козиній О.С., яка ознайомившись зі змістом акту та його висновками, відмовилась від підпису в ньому, про що було складено відповідний акт.
Враховуючи вищевказане, акт перевірки було направлено засобами поштового зв'язку на податкову адресу підприємства, що підтверджується квитанцією ПАТ «Укрпошта».
Крім того, як встановлено судом під час розгляду справи, перед початком проведення фактичної перевірки за адресою: м. Київ, вул. Тепловозна, 22А., головними державними ревізорами-інспекторами Ізотенком Ю.О. та Безсмертним I.A. було пред'явлено службові посвідчення, направлення на проведення фактичної перевірки від 07.08.2019 № 6979/26-15-40-01, № 6980/26-15-40-01, а копія наказу від 05.08.2019 № 11044 «Про проведення фактичної перевірки TOB «УКРРИТЕЙЛГАЗ» код 42204048» вручено під розписку 07.08.2019 касиру Мальцевій Юлії Вікторівні , яка здійснювала розрахункові операції на АЗГП за адресою: м. Київ, вул. Тепловозна, 22А.
Після складання акту перевірки його було надано для ознайомлення та після ознайомлення ручено касиру Мальцевій Юлії Вікторівні , яка підписала його без зауважень. Письмових пояснень щодо встановлених порушень представником позивача надано не було.
Перед початком проведення фактичної перевірки головними державними ревізорами-інспекторами Гонтаруком Д.М. та Волобуєвим Д.М. було пред'явлено службові посвідчення, направлення на проведення фактичної перевірки від 07.08.2019 № 6975/26-15-40-01, № 6975/26-15-40-01, а копія наказу від 05.08.2019 № 11044 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «УКРРИТЕЙЛГАЗ» код 42204048» вручено під розписку 07.08.2019 продавцю-касиру Солов'ю Юрію Володимировичу , який здійснював розрахункові операції на АЗГС «EVROGAZ» за адресою: м. Київ, проспект П. Григоренка, 40 Б. Після складання акту перевірки його було надано для ознайомлення та після ознайомлення вручено продавцю- касиру Солов'ю Юрію Володимировичу , який підписав акт перевірки із зауваженнями.
Вказані вище обставини позивачем належними та допустимими доказами не спростовано.
Відтак, суд вважає, що відповідачем було дотримано процедуру проведення перевірки.
Крім того, позивач акцентує увагу на недоліки наказу про проведення перевірки та його додатків.
Так, відповідно до тверджень позивача, додатки №6 та 8 до наказу про проведення фактичних перевірок, які є невід'ємною його частиною, не містять печатки, а наявність на них підпис уповноваженої особи є недостатнім, внаслідок чого, на думку позивача, додатки до нього оформлені з порушенням вимог законодавства.
Суд, проаналізувавши вказані доводи, вважає їх необґрунтованими огляду на наступне.
Відповідно до пункту46 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року №55 (далі - Інструкція №55) додатки оформлюються, як правило, на стандартних аркушах паперу. На другій і наступній сторінках додатка робиться така відмітка: "Продовження додатка", "Продовження додатка 1". На додатках до положень, правил, інструкцій тощо проставляється відмітка у верхньому правому куті першої сторінки додатка, яка включає номер додатка, заголовок нормативно-правового акта та посилання на відповідну структурну одиницю. У разі доповнення нормативно-правового акту, який підлягає державній реєстрації, новою структурною одиницею з посиланням на одаток або виключення з тексту нормативно-правового акта структурної одиниці, яка містить посилання на додаток, нумерація додатків та відповідні посилання на них у тексті нормативно-правового акта змінюються.
У разі наявності кількох додатків на них зазначаються порядкові номери, наприклад: додаток 1, додаток 2. Знак "№ " перед цифровим позначенням не ставиться.
Усі додатки до документів візуються працівником, який створив документ, та керівником структурного підрозділу, в якому його створено.
Додатки нормативно-правового характеру (положення, інструкції, правила, порядки тощо), що затверджуються розпорядчими документами, підписуються керівниками структурних підрозділів установи на лицьовому боці останнього аркуша додатка.
У разі коли додатки надсилаються із супровідним листом, відмітка про наявність додатків розміщується після тексту листа перед підписом.
Згідно пункту 48 Інструкції №55 посадові особи підписують документи в межах своїх повноважень, визначених актами законодавства, іншими нормативно-правовими актами відповідно до Інструкції з діловодства в електронній формі та інструкції з діловодства установи. Порядок підписання документів іншими особами у разі відсутності керівника установи та посадових осіб, які уповноважені їх підписувати, визначається наказом (розпорядженням) керівника установи.
Пунктом 49 Інструкції №55 визначено, що підпис складається з найменування посади особи, яка підписує документ (повного - у разі, коли документ надрукований не на бланку, скороченого - у разі, коли документ надрукований на бланку), особистого підпису, власного імені і прізвища.
Матеріали справи свідчать про те, що начальником управління Анатолієм Королем були завізовані додатки до Наказу №11044 без відтиску на додатках гербової печатки, що, враховуючи вищенаведені норми законодавства, не є порушенням, та свідчить про дотримання ним вимог Інструкції №55.
В зв'язку із вищенаведеним, суд вказані доводи позивача вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.
Крім того, позивач зазначає, що наказ про проведення перевірки був винесений без законної на те підстави.
Суд вважає такі твердження необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1.4.4 Наказу Державної фіскальної служби України від 31 липня 2014 року №22 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків», у разі організації фактичної перевірки платника податків територіальним органом ДФС за основним місцем обліку зазначеного платника податків, та у разі, якщо таки платник податків має відокремлені підрозділи або інші об'єкти , де провадиться діяльність та які розташовані поза межами його основного місця обліку, зазначений орган, який здійснює (очолює) перевірку такого платника, може ініціювати організацію проведення перевірки таких відокремлених підрозділів або інших об'єктів за їх фактичним місцезнаходженням.
У такому випадку підрозділ органу ДФС, який здійснює (очолює) перевірку, не пізніше ніж за 10 робочих днів до початку її проведення надає засобами електронного зв'язку до територіального органу ДФС, на території якого провадять діяльність відокремлений підрозділ або інший об'єкт, запит щодо проведення перевірки господарського об'єкта такого платника податків разом із переліком питань, які необхідно відобразити в акті перевірки, та обставин для проведення перевірки відповідно до статті 80 Кодексу.
Відповідно до п. 1.2.1 Наказу №22 рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 80.2 статті 80 та пункту 81.1 статті 81 Кодексу оформлюється наказом, який підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДФС. У такому наказі зазначається дата видачі, найменування органу ДФС, який його видав та органу ДФС, який буде проводити таку перевірку (у випадках призначення такої перевірки органом ДФС вищого рівня відповідно до підпунктів 78.1.5 та 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Кодексу), найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова виїзна/невиїзна або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДФС та скріплення відповідною печаткою цього органу.
Згідно з п. 1.2.2 Наказу №22 при організації проведення документальної позапланової (крім перевірок, визначених у підпункті 1.2.3 цього пункту) або фактичної перевірки обґрунтовані пропозиції щодо необхідності її проведення оформлюються доповідною запискою (висновком) за підписом керівника відповідного структурного підрозділу, який має інформацію, що може слугувати підставою для проведення документальної позапланової або фактичної перевірки відповідно до чинного законодавства.
Так, в матеріалах справи міститься доповідна записка від 02.08.2019 року № 2698/26-15-40-01-15 щодо доцільності проведення фактичної перевірки суб'єктів господарювання, зазначених в додатку № 1.
Таким чином, суд вважає, що при винесенні наказу на проведення фактичної перевірки № 11044 від 05.08.2019 року, відповідач діяв на законній підставі та в межах наданих повноважень.
Крім того, суд звертає увагу, що предметом розгляду даної справи є податкові повідомлення-рішення від 29.08.2019 року. Позовних вимог щодо скасування наказу №11044 від 05.08.2019 року про проведення фактичних перевірок в адміністративному позові ТОВ «Укрритейлгаз» заявлено не було.
А відтак, доводам позивача стосовно форми та змісту наказу № 11044 від 05.08.2019 року суд оцінку надає лише як письмовим доказам, які наявні в матеріалах справи, проте не приймає їх до уваги в якості доводів в обґрунтування позовних вимог.
Стосовно посилань позивача на порушення відповідачем процедури розгляду заперечень на акти фактичних перевірок, а саме невчасне повідомлення про їх розгляд, суд зазначає, що порушення строків повідомлення платника податку про розгляд заперечень не можуть нівелювати наявність тих порушення, що встановлені контролюючим органом під час здійснення відповідної перевірки.
Дані обставини, на думку суду, не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки суд в рамках розгляду даної справи перевіряє факт наявності чи відсутність порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Щодо виявлених порушень, а саме роздрібної торгівлі пальним за відсутності ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, суд виходить із наступного.
Згідно абзацу 57 статті 1 Закону №481 роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 №2628-111 були внесені зміни до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі -Закон №481), а саме: частину 20 статті 15 доповнено словами після слова "виробами" доповнити словами "або пальним", а після слова "ліцензій" - словами "на роздрібну торгівлю". Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону від 23.11.2018 №2628-111 вказана норма набирає чинності з 1 липня 2019 року. Отже, з 1 липня 2019 року запроваджено ліцензування роздрібної торгівлі пальним.
Згідно абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону №481 до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.
Аналіз наведених норм Закону N 481/95-ВР свідчить про те, що роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб'єктом господарювання лише за наявності у нього ліцензії на роздрібну торгівлю.
Згідно частини 30 статті 15 Закону №481 ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
Положеннями статті 15 Закону №481 передбачено, що ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.
Отже, ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним повинна бути видана органом, визначеним Кабінетом Міністрів України, не пізніше 20 календарних днів з дня одержання визначених ст. 15 Закону №481 документів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року N 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року N 227 ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.
Листом Державної фіскальної служби від 30.05.2019 року за № 17014/7/99-99- 12-01-01-17 на виконання Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб'єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним починаючи з 12.06.2019. При цьому головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб'єктам господарювання починаючи з 01.07.2019.
Виходячи із норм Закону №481 та листа Державної фіскальної служби від 30.05.2019 року за № 17014/7/99-99- 12-01-01-17 відповідач мав право видавати ліцензії на роздрібну торгівлю пальним з 1 липня 2019 року, тобто з дня, коли при здійсненні роздрібного продажу пального за відсутності ліцензії наступала відповідальність у вигляді штрафу.
Таким чином, суб'єкт господарювання, який реалізує пальне без відповідної ліцензії, повинен нести відповідальність, передбачену приписами статті 17 Закону №481/95-ВР.
Судом встановлено, що підставою винесення податкових повідомлень-рішень №0004754001, №0004654001, №0004734001 від 29.08.2019 року стала відсутність ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «Укрритейлгаз» на об'єктах перевірки.
При цьому, зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач заперечує проти встановленого факту відсутності ліцензії. Однак, доводів, які б спростовували виявлені порушення, позивач у позові не наводить.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи також відсутні докази наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «Укрритейлгаз».
В зв'язку із чим, судом встановлено, що позивач здійснював роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії, а тому відповідач застосував штрафні санкції на законних підставах.
До того, ж позивач вважає висновки контролюючого органу необ'єктивними, в зв'язку із тим, що під час проведення перевірок інспекторами не було пред'явлено фіскальні чеки від 07.08.2019 року про продаж газу за адресою: м. Київ, вул. Тепловозна, 22-а та проспект Визволителів, 19-а, а також не доведено факту проведення перевірки саме на вказаних об'єктах.
Суд не приймає вказані доводи позивача до уваги при винесенні рішення, як такі, що не відповідають матеріалам справи.
Так, факт проведення перевірок на об'єктах позивача, крім іншого, підтверджений в матеріалах справи фотокопіями АЗС , на яких відповідачем були проведені перевірки.
Матеріали адміністративної справи містять копію фіскального чеку №2955 від 07.08.2019 року на суму 114,50 грн про закупівлю газу марки РВА/ЛБА в розмірі 10 л за ціною 11,45 грн за адресою: м. Київ, вул. Тепловозна, 22-а.
Стосовно фіскального чеку про закупівлю газу на об'єкті за адресою: м. Київ, проспект Визволителів, 19-а, відповідач надав до матеріалів справи виписку із карткового рахунку ПАТ «Ощадбанк» від 07.08.2019 року про здійснення оплати о 14:36 годин на суму 150,00 грн за адресою: проспект Визволителів, 19-а, оскільки позивачем було здійснено продаж вказаного газу без надання фіскального чеку.
В зв'язку із чим, в подальшому контролюючим органом було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0004744001.
Аналіз матеріалів справи свідчить про обґрунтованість винесення податкового повідомлення-рішення № № 0004744001 від 29.08.2019 року, з огляду на наступні фактичні обставини справи.
Реалізація палива на АЗС має здійснюватися із застосуванням зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи спеціалізованого РРО з роздрукуванням чеків установленої форми. При цьому, РРО можуть не застосовуватись лише при відпуску оптових партій пального, розрахунки за які здійснено шляхом безготівкового переказу коштів з рахунку на рахунок, або шляхом взаємозаліку, або пального, яке знаходиться на відповідальному зберіганні, за умови, коли такий відпуск здійснюється з ємностей, спеціально призначених для зберігання та відпуску оптових партій пального.
Відповідно до ст. 3 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» , суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій (п. 1 ст. 3 Закону №265), видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п. 2 ст. 3 Закону №265).
Разом з тим, п. 12 ст. 9 Закону №265 передбачено, що РРО не застосовуються, якщо в місці отримання товарів операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).
Згідно з п. 2 Постанови №1442, роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій, які призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.
Розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.
Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків (п. 10 Постанови №1442).
Відтак, винесення податкового повідомлення-рішення № 0004744001 суд вважає законним та обґрунтованим.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підстави зазначеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, відсутність належних, допустимих і достатніх доказів правомірності реалізації позивачем на об'єктах пального за відсутності ліцензії, в зв'язку із чим підстав для задоволенням позову суд не вбачає.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРИТЕЙЛГАЗ" (01014, м. Київ, провулок Бастіонний, 9, код ЄДРПОУ 42204048) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Повний текст рішення складено і підписано 28 жовтня 2020 року
Суддя Н.Г. Вєкуа