ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
28 жовтня 2020 року м. Київ № 640/25819/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Скочок Т.О., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправною бездіяльність
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у не вчиненні дії щодо реєстрації припинення обтяження арештованого у межах виконавчого провадження №44325906 майна боржника; зобов?язати відповідача вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження арештованого у межах виконавчого провадження №44325906 майна.
В обґрунтування поданого позову позивачкою зазначено, що на підставі виконавчого листа №2-1497 від 16.07.2013, виданого Деснянським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 97 813,41 швейцарських франків 41 раппен (що за офіційним курсом НБУ складає 836 138,37 грн.) Дарницьким районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження №44325906 щодо стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь Банку. В рамках цього виконавчого провадження державним виконавцем прийнята постанова від 01.04.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. На підставі такої постанови Дарницького ВДВС державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві було зареєстроване обтяження у вигляді арешту всього нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 . В подальшому 20.04.2015 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV.
Позивачка також зазначила, що Дарницьке ВДВС не повідомило її, як сторону виконавчого провадження №44325906 (боржника), про факт завершення такого виконавчого провадження та водночас не зняло арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 .
Між тим, 03.02.2020 ОСОБА_2 (боржник за кредитним договором, за яким ОСОБА_1 є поручителем) отримав від Банку довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором станом на цю дату. Як наслідок зобов?язання ОСОБА_1 як поручителя вважаються припиненими, а виконавчий листі районного суду - виконаний.
У вересні 2019 року позивачці стало відомо, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно досі наявна інформація про обтяження її нерухомого майна. На письмовий запит представника ОСОБА_1 - адвоката Мироніченка І.В. з питання знаття арешту з майна Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не відреагував.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Між іншим, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 1 чинного Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 74 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Статтею 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. За приписами ч. 1 цієї статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що юрисдикція адміністративних судів виключається у випадку коли законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК України).
Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду (ч. 2 ст. 448 ЦПК України).
Положеннями ст. 450 ЦПК України встановлено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника.
Згідно ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Зі змісту наведених норм ЦПК України вбачається, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори про оскарження стороною виконавчого провадження дій приватного виконавця щодо виконання рішень, ухвал, постанов судів прийнятих в порядку цивільного судочинства.
Аналогічний правових підхід щодо визначення юрисдикції розгляду спорів даної категорії відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 № К/9901/1189/18, від 19.02.2018 №К/9901/6550/18.
Проаналізувавши зміст позовної заяви суд встановив, що позивачка оскаржує бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо зняття арешту з нерухомого майна, який був свого часу накладений державним виконавцем під час виконання рішення районного суду у цивільній справі та в рамках виконавчого провадження №44325906, відкритого з примусового виконання виконавчого листа районного суду у такій цивільній справі. При цьому, позивачка мала статус сторони (боржника) у цьому виконавчому провадженні.
Таким чином, бездіяльність органу державної виконавчої служби або його посадових осіб, допущена по відношенню до сторони виконавчого провадження (позивачки) під час виконання рішення районного суду у цивільній справі, в т.ч. на стадії повернення виконавчого листа суду, може бути оскаржена стороною виконавчого провадження до відповідного районного суду в порядку, встановленому ст. 447 - 448 Цивільного процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом оскарження є бездіяльність органу державної виконавчої служби (його посадової особи) у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення, прийнятого в порядку цивільного судочинства, а позивачка - ОСОБА_1 є стороною у межах такого виконавчого провадження.
При цьому, суд відхиляє посилання позивачки в тексті позову на сформовану Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 у справі №826/14603/17 правову позицію щодо необхідності застосування до конкретних спірних правовідносин правил адміністративного судочинства, оскільки описані у постанові Верховного Суду обставини спору не є тотожними тим, що наведені у позовній заяві ОСОБА_1 .
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.219 вказала, що оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України та ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, то такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Тобто, визначено виняток, коли юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу оскарження постанов державного виконавця, якщо виконавчий документ видав суд господарської юрисдикції.
Разом з тим, як вже було встановлено судом позов ОСОБА_1 стосується порушення прав особи - сторони виконавчого провадження під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, що свідчить відсутність тотожності спірних правовідносин у наведених випадках.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 170, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. У відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльність відмовити.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачці.
3. Повернути позивачці позовну заяву та усі додані до неї матеріали.
4. Роз'яснити позивачці, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції районного суду, який видав виконавчий лист (тобто, Деснянського районного суду м. Києва). При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 170, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку, встановленому ст.ст. 295 - 297 цього Кодексу.
Суддя Т.О. Скочок