ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 жовтня 2020 року м. Київ № 640/20073/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом Міністерства оборони України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Міністерство оборони України з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової A.M. щодо винесення постанови від 03.08.2020 ВП № 60959169 про накладення штрафу на Міністерство оборони України за повторне невиконання без поважних причин боржником рішення та скасувати постанову про накладення штрафу від 03.08.2020 ВП № 60959169.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі №640/20073/19. З огляду на характер спірних правовідносин і предмет доказування розгляд справи судом вирішено здійснювати без повідомлення виклику сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами та у порядку, визначеному положеннями статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки позивачем виконано у повному обсязі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2019 у справі № 826/17422/18 відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядку, затвердженого постановою КМУ № 975 від 25.12.2013.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що станом на 29.09.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2019 у справі №826/17422/18 не виконане, причини невиконання позивачем не повідомлено.
У зв'язку з наведеним відповідач вважає, що оскаржувана постанова прийнята державним виконавцем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, а тому підстави для визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 03.08.2020 у виконавчому провадженні №60959169 відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як убачається з матеріалів справи, Окружним адміністративним судом міста Києва розглянуто адміністративну справу № 826/17422/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити дії.
01.03.2019 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»; скасовано рішення Міністерства оборони України від 20 квітня 2018 року у частині відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; зобов'язано Міністерство оборони України (адреса, 03168, м. Київ-168, Повітрофлотський проспект 6, ЄДРПОУ 00034022) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних га резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 200- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності (а.с.15-21).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2019 залишено без змін.
30.10.2019 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист № 826/17422/18 про зобов'язання Міністерства оборони України (адреса, 03168, м. Київ-168, Повітрофлотський проспект 6, ЄДРПОУ 00034022) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних га резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
16.01.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною відкрито виконавче провадження № 60959169 з виконання виконавчого листа № 826/17422/18 від 30.10.2019 (а.с.13-14).
Указаною постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем боржника зобов'язано боржника протягом десяти робочих днів виконати рішення суду.
З матеріалів справи судом встановлено, що 18.02.2020 Міністерством оборони України надіслано до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі судового рішення № 826/17422/18. До вказаної заяви позивачем долучено витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31.01.2020 № 14 (а.с.54, 55).
Уважаючи, що протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31.01.2020 № 14 не є фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом державним виконавцем 27.02.2020 було винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5 100, 00 грн. за невиконання рішення суду (а.с.51-53). Указаною постановою зобов'язано боржника протягом десяти робочих днів виконати рішення суду та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.
У встановлений строк інформація від боржника про виконання рішення суду не надійшла.
15.07.2020 на адресу державного виконавця від стягувача ОСОБА_1 надійшла заява, у якій стягувач просив накласти штраф на боржника та направити повідомлення про вчинення кримінального правопорушення згідно зі статтею 382 КК у зв'язку з невиконанням рішення суду (а.с.48).
03.08.2020 державним виконавцем було винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 10 200,00 грн. за повторне невиконання без поважних причин боржником рішення суду (а.с.10-11).
Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу від 03.08.2020, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:
1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;
5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;
6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;
8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
9) рішень про конфіскацію майна;
10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;
11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:
1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У силу приписів частини 1, пункту 1, 3 частини 2, пункту 22 частини 3 статті статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із абзацом 1 частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин 1, 2 статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Отже, законодавцем передбачено негативні наслідки (штрафні санкції) за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення.
Водночас, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 № 522/6739/17.
Отже, підставою для винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу є невиконання боржником рішення у строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження, за умови обізнаності боржника про таку постанову та про строк в який він може добровільно її виконати.
Як було зазначено судом вище, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2019 Міністерство оборони України зобов'язано Міністерство оборони України (адреса, 03168, м. Київ-168, Повітрофлотський проспект 6, ЄДРПОУ 00034022) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних га резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
Позивач вказує, що 31.01.2020 ним було виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2018 у справі №826/17422/18, про що було повідомлено державного виконавця заявою від 06.02.2020 №248/864, до якої надано витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31.01.2020 №14 (а.с. 30, 31).
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31.01.2020 №14, документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання, так як заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачений пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги…, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Разом з тим, зі змісту рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2019 у справі №826/17422/18 убачається, що суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20 грудня 1991 року № 2011-XII.
Таким чином, в порушення вимог рішення суду від 01.03.2019 у справі №826/17422/18, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення (витяг з протоколу від 31.01.2020 №14), без урахувань висновків суду у справі №826/17422/18, а саме: про повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання.
Відтак, протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31.01.2020 №14 про повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання не є свідченням належного виконання рішення від 01.03.2019 у справі №826/17422/18.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки Міністерством оборони України не надано доказів належного виконання рішення Окружного адміністративного суду від 01.03.2019 у справі №826/17422/18 шляхом прийняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, тому підстави для визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про накладення штрафу за невиконання такого судового рішення без поважних причин - відсутні.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. У задоволенні адміністративного позову Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622) про визнання протиправними дій, скасування постанови, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Т.П. Балась