ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 жовтня 2020 року м. Київ № 320/6512/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу
за позовомОСОБА_1
доАкціонерного товариства "Укрпошта"
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - відповідач) про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в наданні позивачу на його запит від 05.09.2019 року копії відповіді АТ "Укрпошта" на окрему ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 761/15565/16-ц;
- зобов'язання відповідача повторно розглянути запит позивача та надати йому копію відповіді АТ "Укрпошта" на окрему ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 761/15565/16-ц.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 року у справі № 320/6512/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі: визнано протиправними дій Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відмови в наданні ОСОБА_1 на його запит від 05.09.2019 року копії відповіді АТ «Укрпошта» на окрему ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 761/15565/16-ц та зобов'язано Акціонерне товариство «Укрпошта» повторно розглянути запит ОСОБА_1 та надати йому копію відповіді АТ «Укрпошта» на окрему ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 761/15565/16-ц.
29 вересня 2020 року позивачем подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить: ухвалити у справі №320/6512/19 додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати ОСОБА_1 в межах справи №320/6512/19, понесені в зв'язку апеляційним переглядом Ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2020, а саме:
стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з Акціонерного товариства «Укрпошта» (ЄДРПОУ: 21560045) сплачений ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір за апеляційне оскарження Ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2020 - 1051 грн. (одна тисяча п'ятдесят одна гривня).
стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з Акціонерного товариства «Укрпошта» (ЄДРПОУ: 21560045) витрати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на професійну правничу допомогу в зв'язку з апеляційним оскарженням Ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2020 - 2500 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень).
Дана заява обґрунтована тим, що в рішенні суду від 28.09.2020 року не вирішено питання про відшкодування судових витрат за пунктами 2 та 3, тобто не вирішено питання про судові витрати в зв'язку з апеляційним переглядом ухвали суду першої інстанції від 04.02.2020 року.
При цьому, як зазначає позивач, докази понесення таких витрат (квитанція про сплату судового збору, додаткові угода та акти приймання-передачі послуг) знаходяться в матеріалах справи.
У наданих до суду письмових поясненнях від 12.10.2020 року, Акціонерне товариство «Укрпошта» проти ухвалення додаткового рішення заперечувало, обґрунтовуючи тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів понесення позивачем витрат, які він проситься стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
15.10.2020 року позивачем подано до суду пояснення, в яких останній звертає увагу суду на правову позицію Верховного суду, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
21.10.2020 року Акціонерним товариством «Укрпошта» подано заперечення на пояснення позивача, в яких останній просив відмовити ОСОБА_1 у задоволені заяви про ухвалення судом додаткового судового рішення.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Як зазначено вище, заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення обґрунтована не вирішенням судом питання про судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом даної справи, зокрема, у зв'язку з оскарженням ухвали про відмову у відкритті провадження від 04 лютого 2020 року (судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу).
Беручи до уваги викладене, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Суд зазначає, що статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 вересня 2019 року між ОСОБА_2 та адвокатським бюро "Трофімов Дмитро Юрійович" укладено Договір про надання правової допомоги № 41.
Відповідно до пункту 5.1. даного договору визначено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремими Додатковими угодами, які є невід'ємною частиною договору. Такі додаткові договори можуть бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.
Факт надання послуг та понесення Бюро фактичних витрат у зв'язку з виконанням доручення відповідно до даного Договору підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт.
Підставою для сплати гонорару та оплати фактичних витрат, понесених Бюро у зв'язку з виконанням доручення, є рахунок-фактура.
Підтвердженням здійснених Клієнтом витрат щодо оплати витрат на правничу допомогу(в т.ч. понесення Бюро фактичних витрат у зв'язку з виконанням доручення) є Квитанція про оплачу/видатковий ордер.
Позивачем також надано до суду додаткову угоду № 3 до № 2 від 10.02.2020 року та Додаткової угоди № 3 від 02.04.2020 року до Договору про надання правової допомоги № 41 від 20.09.2019 року.
Відповідно до п. 2 вказаних додаткових угод, Оплата вартості юридичних послуг (правової допомоги) Бюро здійснюється наступним чином:
за послуги, визначені у п.п. 1.1 -1.2 пункту 1 Додаткової угоди (аналіз Ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року на предмет її законності та складання апеляційної скарги на Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року) протягом десяти днів дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 320/6512/19 (додаткова угода № 2);
за послуги, визначені у п.п. 1.1 пункту 1 Додаткової угоди (аналіз судової практики щодо застосування законодавства про доступ до публічної інформації у спорах, подібних справі № 320/6512/19, а також складання узагальнення такої практики) протягом десяти днів дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 320/6512/19 (додаткова угода № 3).
У той же час, суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів, що є підставою для сплати гонорару та оплати фактичних витрат, у зв'язку з апеляційним оскарженням Ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2020 року - 2500 грн., оформлених у встановленому законом порядку (рахунку-фактури, тощо), як передбачено п. 5.1. Основного договору.
А тому, суд приходить до висновку про не доведення позивачем понесення витрат на правничу допомогу, у зв'язку із чим суд дійшов до переконання про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в зв'язку з апеляційним оскарженням Ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2020 року - 2500 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень) та наявності правових підстав для задоволення позивача про ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Відповідно до ч. 4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 241, 243, 252 КАС України, суд
У задоволені заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 320/6512/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укрпошта" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, в частині стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з Акціонерного товариства «Укрпошта» (ЄДРПОУ: 21560045) витрати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на професійну правничу допомогу в зв'язку з апеляційним оскарженням Ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2020 - 2500 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень) - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.М. Погрібніченко