ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 жовтня 2020 року м. Київ № 640/13992/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 )
до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
(03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А)
третя особа Вишгородський районний відділ державної виконавчої служби Головного
територіального управління юстиції у Київській області (07300, Київська
обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 6)
про визнання протиправною та скасування вимоги,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (надалі по тексту - відповідач), третя особа: Вишгородський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (надалі по тексту - третя особа), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати складену відповідачем вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 лютого 2019 року №Ф-4875-53 (надалі по тексту - оскаржувана вимога).
Заявлену вимогу позивач обґрунтовує тим, що відповідачем неправомірно нараховано позивачу борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі по тексту - єдиний внесок) одночасно як фізичній особі-підприємцю та адвокату.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що при складені оскаржуваної вимоги відповідач діяв у відповідності до чинного законодавства. Оскільки позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та має статус особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, то повинен сплачувати єдиний внесок і як фізична особа-підприємець, і як адвокат.
Третя особа не надала суду свої пояснення щодо позову та відзиву на нього.
У ході розгляду справи позивачем до суду було подано заяву про збільшення позовних вимог, разом з тим таку заяву позивачем згодом було відкликано.
З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
На підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 15 вересня 2005 року №22-10-20 позивачу видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
16 червня 2017 року проведено державну реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця, номер запису 23340000000007578. Основний вид економічної діяльності: 69.10 «Діяльність у сфері права».
16 червня 2017 року позивача взято на облік як платника податків у Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області за №100817166790.
19 червня 2017 року позивача взято на облік як платника єдиного внеску у Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області за №100803-11-4250.
23 лютого 2018 року позивача взято на облік в контролюючому органі як особу, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат).
13 лютого 2019 року відповідачем складено оскаржувану вимогу, згідно з якою, станом на 31 січня 2019 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 13924,02 грн.
Вказана недоїмка у позивача виникла у результаті нарахування йому єдиного внеску одночасно як фізичній особі-підприємцю та особі, яка займається незалежною професійною діяльністю.
Незгода позивача із оскаржуваною вимогою зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (надалі по тексту - Закон України №2464-VI).
Виключно Законом України №2464-VI визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина 2 статті 2 Закону України №2464-VI).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України №2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України №2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 4, 5 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України №2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина 2 статті 5 Закону України №2464-VI).
Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162 (надалі по тексту - Порядок №1162) (пункт 2 розділу І Порядку №1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку №1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам-підприємцям у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців а громадських формувань» від 15 травня 2003 року №755-IV (надалі по тексту - Закон України №755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку №1162).
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України №755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України №755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац 2 частини 3 статті 16 Закону України №2464-VI).
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац 3 частини 1 статті 20 Закону України №2464-VI).
Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац 3 частини 2 статті 20 Закону України №2464-VI).
Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1 (надалі по тексту - Положення №10-1).
З метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення №10-1).
Облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом України №2464-VI (пункт 2 розділу ІІІ Положення №10-1).
За змістом пункту 2 розділу ІV Положення №10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами-підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначає Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 (надалі по тексту - Порядок №435).
Пунктом 16 розділу ІV Порядку №435 передбачено, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску (додаток 5).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (параграф 70).
За практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява №39766/05, параграф 43).
Суд зазначає, що фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Законом України №2464-VI не передбачається порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
Аналіз пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку №1162 вказує на те, що цим Порядком не передбачено для контролюючого органу можливості самостійного взяття на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності. Взяття такої особи на облік платників єдиного внеску можливе виключно за її заявою.
До того ж, як передбачено у пункті 4 розділу VI Порядку №1162, фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік».
У ході розгляду справи встановлено, що позивач не подавав заяву за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу щодо реєстрації себе як особи, яка займається незалежною професійною діяльністю. Натомість 23 лютого 2018 року відповідач самостійно встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності (код класифікації 71040000).
Однак, дії контролюючого органу щодо самостійного встановлення позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності не узгоджуються з нормами Порядку №1162, якими визначено процедуру взяття на облік платників єдиного внеску.
Системний аналіз норм Закону України №2464-VI та Положення №10-1 свідчить про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом України №2464-VI як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Оскільки позивач не перебуває на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітності як такий платник, суд робить висновок, що відповідач безпідставно встановив позивачу як платнику єдиного внеску (фізичній особі-підприємцю) ознаку незалежної професійної діяльності та нарахував на цій підставі єдиний внесок.
Здійснивши аналіз пункту 16 розділу ІV Порядку №435, суд дійшов висновку про наявність колізії між положеннями нормативно-правових актів різної юридичної сили. Зокрема, приписи пункту 16 розділу ІV Порядку №435, яким передбачено обов'язок формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, з ознакою незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI.
При цьому, положення пункту 16 розділу IV Порядку №435 відсилають до додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізична особа - підприємець, з ознакою незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено.
Взяття та перебування на обліку платників єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України №2464-VI також не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №520/3939/19 (Пз/9901/10/19).
Відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, суд робить висновок щодо протиправності складання оскаржуваної вимоги, що, у свою чергу, свідчить про обґрунтованість заявленої позивачем вимоги та, як наслідок, необхідність її задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 лютого 2019 року №Ф-4875-53, складену Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 43141377).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук