Справа № 725/3016/20
Провадження № 2/727/1361/20
30 жовтня 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого-судді: Одовічен Я.В.
за участю секретаря: Кицинюка С.В.
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Із змісту поданої до суду заяви вбачається, що спір виник у зв'язку із невідшкодуванням колишнім власником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 половини вартості проведених ремонтних робіт іншому співвласнику ОСОБА_1 .
Просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість у розмірі 20450 гривень та понесені судові витрати у розмірі у розмірі 10841 грн. 00 коп.
09.10.2020 року представником відповідача було подано до суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат.
Просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування за частку спільного майна, яке залишилось у користуванні відповідача в квартирі АДРЕСА_1 в сумі 16268 гривень, а також понесені судові витрати в сумі 879 грн.20 коп.
Заслухавши думку учасників справи, частково дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.
За змістом п.3 ч.2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим кодексом.
Згідно ч.1, ч.2 ст.193 Кодексу, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають із одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом .
Як було встановлено судом, представник відповідача ОСОБА_2 одержала копію позовної заяви з додатками та копію ухвали про відкриття провадження у справі від 11.08.2020 року - 16.09.2020 року.
Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 11.08.2020 року, судом було встановлено відповідачу строк для подачі відзиву по справі не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження по справі.
Таким чином, враховуючи те, що копію позовної заяви з додатками та копію ухвали про відкриття провадження у справі від 11.08.2020 року - представник відповідача одержала 16.09.2020 року строк подачі зустрічної позовної заяви сплив 02.10.2020 року.
Однак, зустрічну позовну заяву від імені відповідача представником було подано до суду лише 09.10.2020 року, тобто після спливу, визначеного законом строку.
За змістом ч.3 ст.194 ЦПК України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частини першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що подана 09.10.2020 року зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат підлягає поверненню заявнику, оскільки подана з порушенням, встановленого Законом строку.
Крім того, 14.10.2020 року позивачем у судовому засіданні було подано заяву про забезпечення позову. У поданій заяві ОСОБА_1 просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності - ОСОБА_3 . Заяву про забезпечення позову обґрунтовував тим, що ОСОБА_5 може продати належну йому квартиру, що унеможливить виконання рішення суду в майбутньому.
Представник відповідача заперечувала проти поданої заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд виходить із наступного:
Так, за змістом ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується шляхом забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмету спору. Заборона відповідачеві вчиняти певні дії є видом забезпечення позову, яка спрямована проти активних учинків відповідача, що можуть ускладнити виконання рішення суду.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 статті).
Згідно роз'яснень, що надані в п.4 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та реально існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Вимоги до заяви про забезпечення позову наведені в ст.151 ЦПК України.
Зокрема, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору встановлених порядку і розмірі.
Окрім зазначеного, положеннями ст.154 Кодексу регламентовано, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові…
Як вбачається з поданої до суду заяви, у ній відсутні відомості щодо наявного у позивача майна на території України в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Окрім того, до поданої заяви про забезпечення позову позивачем не було долучено доказів сплати судового збору у визначеному Законом розмірі.
Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням наведеного, заява про забезпечення позову, підлягає поверненню заявнику.
Також, представником відповідача було подано до суду клопотання про витребування від позивача належним чином завірених договору дарування, договору опіки та довіреності на право підпису; клопотання про надання для ознайомлення відповідачу справу №725/3016/20 щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування завданих збитків, а також заяву про направлення копії нової редакції позовної заяви ОСОБА_1 , договору від 11.06.2020 року №15, укладеного між позивачем та адвокатом Комерзаном З.Д., акт здачі-приймання наданих послуг від 01.07.2020 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 01.07.2020 року в прокуратуру м. Чернівці для перевірки достовірностей, викладених фактів та відповідного реагування.
Представник позивача заперечував проти поданих клопотань.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів не є обов'язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст.81 Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставі своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
На підставі наведеного, з урахуванням принципу диспозитивності, суд приходить до висновку, що клопотання про витребування доказів: договорів та довіреності необґрунтоване та задоволенню не підлягає.
Щодо заявленого клопотання про надання для ознайомлення відповідачу справи №725/3016/20, суд зауважує, що дана справа перебуває в канцелярії Шевченківського районного суду м.Чернівці, відповідач не позбавлений можливості звернення до канцелярії суду з відповідною заявою про надання на ознайомлення матеріалів справи.
Окрім того, суд не вбачає підстав для звернення до прокуратури м. Чернівці для перевірки достовірностей, викладених фактів та відповідного реагування.
Надані учасниками справи документи підлягають долученню до матеріалів справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 49, 81, 193, 194 ЦПК України, суд, -
Відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат та повернути її заявнику.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути заявнику.
У задоволенні клопотань ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Шевченківського
районного суду м. Чернівці Одовічен Я.В.