ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 47/119
13.06.07
За позовом ТОВ " Ария Вин"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський лікеро-горілчаний завод "Столичний Стандарт"
про стягнення 157 530,50 грн.
Суддя
Представники:
Від позивача - Михальченко С.В. -представник.
Від відповідача - не з'явився.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідача про стягнення 134257,13 грн. заборгованості за Договором № 147 від 18.12.2003 року та Договором №10 від 01.01.2005 року, пені в розмірі -23273,37грн., а також судових витрат.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.05.2007 року було порушено провадження у справі №47/119 та призначено до розгляду на 06.06.2007 року.
В судовому засіданні 06.06.2007 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Прохав суд позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач вимог суду, викладених в ухвалі суду від 21.05.2007 року не виконав, відзив на позовну заяву не надав, і в судове засідання 06.06.2007 року представник відповідача не з»явився. Через канцелярію Господарського суду ніяких заяв та клопотань не подавав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2007 року розгляд справи було відкладено до 13.06.2007 року.
В судовому засіданні 13.06.2007 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Прохав суд позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач відзиву на позов не надав, у відповідному порядку з загального відділу канцелярії Господарського суду міста Києва заяв, клопотань чи інших пояснень по суті спору до сектору № 47 по справі № 47/119 не надходило, повноважний представник відповідача у судове засідання 13.06.2007 року не з'явився, причини неявки не повідомив.
Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Арія Вин» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський лікеро-горілчаний завод “Столичний Стандарт» заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
18.12.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Арія Вин», в якості Постачальника з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Київський лікеро-горілчаний завод “Столичний Стандарт», в якості покупця, з -другої, було укладено Договір №147, згідно умов якого Продавець зобов»язується передати у власність покупця належний Продавцю товар - вино в асортименті, а Покупець приймає на себе зобов»язання сплатити вартість товару, у відповідності з умовами даного договору.
Відповідно до п.п. 2.1.1,2.1.3 Договору №14 від 18.12.2003 Продавець бере на себе обов»язок поставити товар Покупцю своїм транспортом. Товар Вважається прийнятим після підписання представником покупця відповідної накладної.
Згідно з п. 2.2.1 вищенаведеного договору покупець зобов»язаний прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.
Відповідно до п.3.1 розрахунки повинні бути проведені протягом тридцяти календарних днів.
На виконання умов Договору № 147 від 18.12.103 року Продавцем поставлено, а Покупцем прийнято товар за видатковими накладними: № 56 від 18.12.2003 року на суму - 9261,00 грн., № 19 від 01.03.2004 року на суму -8 253,00 грн., № 68 від 30.03.2004 року на суму -8 442,00 грн., № 56 від 05.05.2004 року на суму -1 633,50 грн., № 66 від 10.05.2004 року на суму -6 615, 75 грн., № 70 від 07.06.2004 року на суму -21 876,30 грн., № 97 від 10.06.2004 року на суму -512,82 грн., № 95 від 29.06.2004 року на суму -26 946,75 грн., № 100 від 10.08.2004 року на суму -20 268,56 грн., № 120 від 03.09.2004 року на суму -23 025,62 грн., № 133 від 27.09.2004 року на суму -39 694,89 грн., №143 від 30.10.2004 року на суму -44 869,50 грн., № 165 від 02.12.2004 року на суму -10 226,00 грн., № 192 від 16.12.2004 року на суму -10 226, 00 грн., а всього було поставлено позивачем та відповідно одержано відповідачем товару на загальну суму -231851,69 грн.
В зв'язку з закінченням 31.12.2004 року строку дії Договору № 147 від 18.12.103 року, Товариством з обмеженою відповідальністю “Арія Вин», в якості Постачальника з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Київський лікеро-горілчаний завод “Столичний Стандарт», в якості покупця, з -другої, було укладено аналогічний Договір № 10 від 01.01.2005 року, згідно умов якого Продавець зобов»язується передати у власність покупця належний Продавцю товар - вино в асортименті, а Покупець приймає на себе зобов»язання сплатити вартість товару, у відповідності з умовами даного договору.
На виконання умов Договору № 10 від 01.01.2005 року Продавцем поставлено, а Покупцем прийнято товар за видатковими накладними: № 3 від 10.01.2005 року на суму - 22260,50 грн., № 21 від 29.01.2005 року на суму -8 211,00 грн., № 31 від 18.02.2005 року на суму -14 808,08 грн., № 45 від 02.04.2005 року на суму -41 063,60 грн., № 52 від 09.04.2005 року на суму - 18 199,16 грн., № 59 від 19.04.2005 року на суму -12 600, 00 грн., № 73 від 07.05.2005 року на суму -36 699, 78 грн., № 80 від 25.05.2005 року на суму -25 829,36, № 98 від 23.06.2005 року на суму -12 312, 00 грн., № 118 від 14.07.2005 року на суму -14 556,00 грн., № 140 від 23.08.2005 року на суму -22 302,00 грн., № 164 від 11.10.2005 року на суму -17 302,50 грн., № 175 від 21.10.2005 року на суму -12 792,00 грн., а всього було поставлено позивачем та відповідно одержано відповідачем товару на загальну суму -258935,98 грн.
Позивачем (Продавець) поставлено, відповідно до умов Договорів № 147 від 18.12.2003 року та № 10 від 01.01.2005 року, Відповідачу (Покупець) товар на загальну суму - 490 787,67 грн.
Відповідачем належним чином в дні поставки прийнято товар зазначений у вищенаведених накладних на загальну суму -490 787,67 грн., що підтверджується підписом та печаткою повноважної особи покупця (замовника).
Відповідно до умов Договорів № 147 від 18.12.2003 року та № 10 від 01.01.2005 року оплата відповідачем повинна була бути здійснена по Договору № 147 від 18.12.2003 року та Договору № 10 від 01.01.2005 року за видатковими накладними: № 56 від 18.12.2003 року на суму - 9261,00 грн., № 19 від 01.03.2004 року на суму -8 253,00 грн., № 68 від 30.03.2004 року на суму -8 442,00 грн., № 56 від 05.05.2004 року на суму -1 633,50 грн., № 66 від 10.05.2004 року на суму -6 615, 75 грн., № 70 від 07.06.2004 року на суму -21 876,30 грн., № 97 від 10.06.2004 року на суму -512,82 грн., № 95 від 29.06.2004 року на суму -26 946,75 грн., № 100 від 10.08.2004 року на суму -20 268,56 грн., № 120 від 03.09.2004 року на суму -23 025,62 грн., № 133 від 27.09.2004 року на суму -39 694,89 грн., №143 від 30.10.2004 року на суму -44 869,50 грн., № 165 від 02.12.2004 року на суму -10 226,00 грн., № 192 від 16.12.2004 року на суму -10 226, 00 грн., № 3 від 10.01.2005 року на суму - 22 260,50., № 21 від 29.01.2005 року на суму - 8 211,00 грн., № 31 від 18.02.2005 року на суму -14 808,08 грн., № 45 від 02.04.2005 року на суму -41 063,60 грн., № 52 від 09.04.2005 року на суму -18 199,16 грн., № 59 від 19.04.2005 року на суму -12 600, 00 грн., № 73 від 07.05.2005 року на суму -36 699, 78 грн., № 80 від 25.05.2005 року на суму -25 829,36, № 98 від 23.06.2005 року на суму -12 312, 00 грн., № 118 від 14.07.2005 року на суму -14 556,00 грн., № 140 від 23.08.2005 року на суму -22 302,00 грн., № 164 від 11.10.2005 року на суму -17 302,50 грн., № 175 від 21.10.2005 року на суму -12 792,00 грн. протягом тридцяти календарних дів.
Також, відповідачем було повернуто позивачу товару (згідно накладних №5/59, №Рк-10788, №6/98, №40/175, №41/80) на загальну суму -15093,20 грн.
Однак, відповідно до позовної заяви та пояснень представника позивача, Відповідач не розрахувався в повному обсязі за отриманий товар, що відповідачем у визначений ГПК України спосіб, не оспорювалось, заперечень у визначеному порядку до суду не надходило.
Відповідно до банківських виписок за період з 03.02.2004 року по 12.09.2006 року відповідач сплатив на користь позивача за отриманий товар суму в розмірі 341 437,34 грн.
На день розгляду справи в суді (13.06.2007 року), за розрахунком позивача, основна заборгованість згідно Договорів № 147 від 18.12.2003 року та № 10 від 01.01.2005 року відповідачем не погашена і складає -134 257,13 грн. = (490 787,67 грн. (сума поставленого товару відповідно до накладних) -15 093,20 (повернення продукції на суму) - 341 437,34 грн. (частковий розрахунок за поставлений товар)). Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі -23 273,37 грн.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
В статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Стаття 265 визначає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно до вищевикладеного, статтею 664 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI встановлено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Стаття 691 Цивільного кодексу України передбачає, що Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару та покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Статтею 623 ч.1 встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Арія Вин» - умови Договорів № 147 від 18.12.2003 року та № 10 від 01.01.2005 року щодо передачі товару виконав належним чином: позивачем (продавець) було передано відповідачу (покупець) товару згідно видаткових накладних на загальну суму 490 787,67 грн.., а відповідач -Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський лікеро-горілчаний завод “Столичний Стандарт»-свої зобовязання за зазначеними договорами по повній оплаті отриманого від позивача товару в сумі 134 257,13 грн. - не виконав. Відповідачем на користь позивачу було сплачено за отриманий товар 341 437,34 грн. та повернуто товару на суму 15 093,20 грн.
На даний час у відповідача перед позивачем за переданий позивачем, але не оплачений в повному обсязі відповідачем товар існує непогашена заборгованість в сумі 134 257,13 грн. (490 787,67 грн. (сума поставленого товару відповідно до накладних) -15 093,20 (повернення продукції на суму) -341 437,34 (частковий розрахунок за поставлений товар)), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у судовому порядку.
Таким чином суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за переданий позивачем та отриманий, але не оплачений в повному обсязі відповідачем товар за Договорами № 147 від 18.12.2003 року та № 10 від 01.01.2005 року в розмірі - 134 257,13 грн. законною та обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Стаття 547 Цивільного кодексу України 2004 року від 16.01.03 № 435-VI встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, а правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Стаття 549 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.
Стаття 230 ГК України від 16.01.03 № 436-IV встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства та розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Згідно статі 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно статі 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 232 ч.6 ГК України встановлено порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, відповідачем належним чином в дні поставки прийнято товар зазначений у вищенаведених накладних на загальну суму -490 787,67 грн., що підтверджується підписом та печаткою повноважної особи покупця (замовника). Пунктом 3.1 Договорів № 147 від 18.12.2003 року та № 10 від 01.01.2005 року сторонами погоджено, що оплата проводиться Покупцем протягом 30 календарних днів, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач свої зобов'язання відповідно до п. 3.1 Договорів № 147 від 18.12.2003 року та № 10 від 01.01.2005 року по своєчасній оплаті переданого позивачем товару в повному обсязі не виконав, а позивачем заявлена вимога про стягнення з останнього суми пені за неналежне виконання зобов'язання, яка відповідно до розрахунку позивача склала -23 273,37грн., розмір пені, за розрахунком суду, складає: з 12.09.2006 року (останнє надходження коштів від відповідача як розрахунок за отриманий товар відповідно до банківської виписки) по 22.05.2006 року (з урахуванням піврічного терміну згідно статті 232 ГК України) (134 257,13 грн. х (8,5% х 2 облікова ставка НБУ встановлена з 10 червня 2006 року / 365 днів) х 182 (дні прострочення) = 11 380, 61 грн.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договорами № 147 від 18.12.2003 року та № 10 від 01.01.2005 року також визнається судом законною і обґрунтованою але такою, що підлягає частковому задоволенню в сумі 11 380, 61 грн.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Арія Вин» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський лікеро-горілчаний завод “Столичний Стандарт» -задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський лікеро-горілчаний завод “Столичний Стандарт»- (код ЄДРПОУ 19364615, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська,16 р/р № 2600012346 в АППБ “Аваль», МФО 300335), а у випадку відсутності коштів -з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Арія Вин» (код ЄДРПОУ 31851793, місцезнаходження: 68500, Одеська обл. смт. Тарутине, вул. Панасенко капітана, 1 а р/р 260026233 в ОФ Райффайзен банк “Аваль, МФО: 328351) суму основного боргу -134 257 (сто тридцять чотири тисячі двісті п»ятдесят сім) грн. 13 коп., суми пені -11380 (одинадцять тисяч триста вісімдесят) грн. 61 коп., а також 1342 (одна тисяча триста вісімдесят) грн. 28 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його
підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Станік С.Р.