Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
15.04.2010 р. Справа № 2а-2307/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., при секретарі судового засідання Крикливенко І.С., за участю:
представника позивача: Шевченко Д.В., доручення від 14.04.10 р.,
відповідача: ОСОБА_3, НОМЕР_1, виданий 07.11.08 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомЦентрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, вул. Декабристів, 8, м. Миколаїв, 54000
доОСОБА_3, АДРЕСА_1, 54000
провидворення громадянина за межі території України в примусовому порядку
Позивач, Центральний РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, звернувся до суду з адміністративним позовом до громадянина Азербайджану ОСОБА_3 про визнання його перебування на території України недоцільним та видворення зазначеної особи за межі України в примусовому порядку.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 10.12.08 р. і до теперішнього часу ОСОБА_3 знаходяться на території України, до органів внутрішніх справ з питань реєстрації не звертався, коштів та гарантій приймаючої сторони в Україні не має, законного джерела прибутку не має, власне майно та родинні зв'язки з громадянами України відсутні, підстав для подальшого перебування в Україні у нього не має.
З вищезазначених причин 13.03.10 р. СГІРФО Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївської області відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення (а. с. 10) та винесено рішення про видворення з України у 30-денний термін із забороною подальшого в'їзду в Україну терміном на 6 місяців (а. с. 7).
У зв'язку з прийнятим рішенням, 13.03.10 р. ОСОБА_3 надав розписку із зобов'язанням покинути територію України (а. с. 6), але свої зобов'язання не виконав.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, пояснив суду, що не може покинути територію України через відсутність коштів та не заперечує проти видворення за межі України в примусовому порядку.
Враховуючи те, що у відповідача, не має відповідних гарантій приймаючої сторони, а також відсутність у нього коштів для покриття витрат, пов'язаних з перебуванням іноземців в Україні, передбачених Правилами в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 25.12.95 р., враховуючи добровільне не залишення території України після роз'яснень щодо незаконного перебування на її території, підстави для подальшого перебування на території України відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Підстав для звернення постанови до негайного виконання судом не вбачається.
Керуючись ст. ст. 94, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати перебування громадяна Азербаджану ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України недоцільним.
3. Після закінчення терміну, необхідного для оформлення документів щодо видворення за межі держави Україна громадянина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та вирішення питання фінансування заходів, пов'язаних з його видворенням у примусовому порядку, відповідно до ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», видворити громадянина Азербаджану ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України в примусовому порядку.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Вимоги до заяви про апеляційне оскарження та до апеляційної скарги встановлені ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. О. Мороз