Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
15.04.2010 р. Справа № 2а-1577/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., при секретарі судового засідання Крикливенко І.С., за участю:
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24, м. Миколаїв, 54030
доТОВ "Каїр-Миколаїв", вул. Чкалова, 20/5, кв. 22, м. Миколаїв, 54017
пронадання дозволу на проведення позапланової перевірки
Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва звернулася до суду з позовом про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Каїр-Миколаїв”.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що стосовно відповідача прийнято судове рішення про визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Відповідач про судове засідання був повідомлений відповідно до ст. 107 ч. 5 КАС України, але представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заперечень на позов не надав.
Приймаючи рішення у справі, судом взято до уваги наступне.
Відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності, знаходиться на податковому обліку з 20.08.01 р. і відповідно із ст. 9 ч. 1 п. п. 3, 4 Закону України “Про систему оподаткування”, зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни; допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Статтею 11 ч. 1 п. 1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, передбачено, що податкові органи мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.
Статтею 111 ч. 6 п. 6 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, встановлено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться, зокрема, у разі проведення реорганізації (ліквідації) підприємства.
Крім того, п. 8.2 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачено прийняття рішення органом державної податкової служби про проведення позапланової виїзної перевірки платника податків, у зв'язку з проведенням його реорганізації чи ліквідації, у тому числі, в разі одержання судового рішення або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо прийняття судом рішення про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податку.
Відповідно до ст. 111 ч. 9 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
У матеріалах справи міститься інформація з основних облікових даних ТОВ “Каїр-Миколаїв” від 18.12.09 р., згідно яких ТОВ “Каїр-Миколаїв” визнано банкрутом (а. с. 5).
Отже, відповідно до ст. 111 ч. 6 п. 6 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та п. 8.2 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), з моменту відкриття ліквідаційної процедури відповідача, у позивача виникло право на проведення позапланової перевірки відповідача, на підставі наказу керівника податкової інспекції.
Згідно із ст. 17 ч. 1 п. 4 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
За змістом статті 111 ч. 9 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, позапланові виїзні перевірки платників податків проводяться з підстав, які передбачені ч. ч. 6, 7 цієї статті, на підставі наказу керівника податкового органу. За наявності інших підстав, які вказаними нормами не передбачені, для проведення позапланової перевірки необхідно рішення суду про надання дозволу на проведення позапланової перевірки.
Отже, Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, передбачено право податкової інспекції на звернення до суду з позовом про надання дозволу на проведення позапланових перевірок, у випадку виникнення обставин, які прямо не передбачені ст. 111 ч. 6, 7 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у позивача відсутнє право на звернення до суду з позовом про надання дозволу на проведення позапланової перевірки з підстав, при наявності яких у позивача виникло право на проведення перевірки на підставі наказу керівника податкового органу.
За вказаних обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Вимоги до заяви про апеляційне оскарження та до апеляційної скарги встановлені ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. О. Мороз