Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
20 жовтня 2020 року №520/9587/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Кухар М.Д.,
при секретарі судового засідання - Говтві Д.В.,
за участі:
представника позивача - Шевченка О.О.,
представника відповідача - Потапенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп" (Гімназійна набережна, буд. 16, офіс 402, м. Харків, 61010, код ЄДРПОУ 38278407) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківської області від 16.03.2020 року, а саме:
-№ 00000630518 форми “Р”, про сплату 87149 грн. податку на додану вартість і 43574,5 грн. штрафних санкцій;
-№ 00000640518 форми “В4”, про зменшення від'ємного значення, що зараховується до наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 113854 грн.;
-№ 00000650518 форми “Р1”, про зменшення розміру податкового зобов'язання на суму 1870203 грн. та зменшення податкового кредиту на суму 1941460 грн.
-стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь підприємства ТОВ «Олеандр Груп» судові витрати, а саме судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно та підлягають скасуванню у судовому порядку.
Представник позивача у судовому засіданні позов просив задовольнити.
Представник відповідача у задоволенні позову просив суд відмовити з підстав, що викладені у відзиві на позову заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області, на підставі направлень від 30.01.2020 №640, №641 та наказу від 27.01.2020 року №493, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп".
За результатами перевірки складено акт від 12.02.2020 №371/20-40-05-18-09/38278407.
Згідно висновків акту перевірки товариством порушено:
завищення податкових зобов'язань на загальну суму 1 870 203 грн., в тому в за серпень 2017 року на суму 175690 грн., за вересень 2017 року на суму 582312 грн., за жовтень 2017 року на суму 473120 грн., за січень 2018 року на суму 97085 грн., за квітень 2018 року на суму 76221 грн., травень 2018 року на суму 39003 грн., за вересень на суму 37572 грн.. за листопад 2018 року на суму 389200 грн., чим порушено п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 п.201.1, п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу України № 2755-VI (зі змінами та доповненнями);
завищення податкового кредиту на загальну суму 1 973 801 грн., у тому числі серпень 2017 року на суму 174424 грн., за вересень 2017 року у сумі 576002 грн., за жовтень 2017 року на суму 459000,0 грн., за січень 2018 року у сумі 185186 грн., за лютий 2018 року на суму 25753 грн., за квітень 2018 року у сумі 100011 грн., за травень 2018 року на суму 52787 грн., за вересень 2018 року у сумі 37400 грн., за листопад 2018 року у сумі 356650 грн., за липень 2019 року у сумі 6588 грн., чим порушено пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198. та п.201.1, п. 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, зі змінами та доповненнями.
Вищезазначене порушення призвело до:
заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 87149 грн., у т.ч. за вересень 2017 року у сумі 39008 грн., за травень 2018 року у сумі 41553 грн., за липень 2019 року у сумі 6588 грн., чим порушено пп. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями).
Позивачем надавались заперечення на акт перевірки(а.с.69-72 том 1).
Рішенням від 11.03.2020 висновки акту залишені без змін(а.с.59-63 том 1).
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення:
№ 00000630518 форми “Р”, про сплату 87149 грн. податку на додану вартість і 43574,5 грн. штрафних санкцій;
№ 00000640518 форми “В4”, про зменшення від'ємного значення, що зараховується до наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 113854 грн.;
№ 00000650518 форми “Р1”, про зменшення розміру податкового зобов'язання на суму 1870203 грн. та зменшення податкового кредиту на суму 1941460 грн.
Суд зазначає, що позивачем надавалась скарга на податкові повідомлення рішення(а.с.4458 том 1).
Рішенням від 17.06.2020 ДПС України скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення рішення без змін(а.с.28-41 том 1).
Не погоджуючись з вказаними рішеннями товариство звернулось до суду з метою їх скасування.
Судом встановлено, що ГУ ДПС області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Олеандр Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість щодо господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Фінейро» за серпень 2017 року, ТОВ «ТК-Інтерлогістик» за вересень 2017 року, ТОВ «Джерело-Суми 2017» за жовтень 2017 року, ТОВ «Сталь-Техно- Стройпостач» за січень 2018 року, ТОВ «Лідер Торг А» за січень 2018 року, ТОВ «Рейліт- ОПТ» за лютий 2018 року, ТОВ ПТО «Талан» за квітень 2018 року, ТОВ «Лігрус» за травень 2018 року, ТОВ «Несон» за вересень, листопад 2018 року, ТОВ «Елерон НВП» за листопад 2018 року, ТОВ «НВП «Хіменергомаш» за лютий 2019 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Фінейро», судом встановлено наступне.
Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Фінейро» (в якості продавця) укладено договір купівлі - продажу №01/08-2017 від 23.08.2017 року(а.с.3-9 том 3).
Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується передавати узгодженими партіями Товар у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати Товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну Товару.) Найменування Товару (номенклатура, асортимент), його кількість і ціна зазначаються у Специфікаціях (видаткових накладних), які є невід'ємною частиною цього Договору. Залежно від Товару, який поставляється, зазначені документи можуть не містити інформацію про асортимент та інші відомості. Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про Товар. Сторони вважають за можливе погодити в зазначених документах тільки ту інформацію про Товар, яка їм необхідна. Якість Товару відповідає сертифікату якості або іншому обов'язковому документу, зазначеному у Специфікації (накладній).
Позивачем до матеріалів справи надано, а судом досліджені наступні копії документів: податкових накладних, специфікацій, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, рахунків на оплату, видаткових накладних(а.с.10-16 том 3).
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ТК-Інтерлогістик», судом встановлено наступне.
Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «ТК-Інтерлогістик» (в якості продавця) укладено договір купівлі - продажу №2-09/17 від 25.09.2017 року(а.с.43-48 том 3).
Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується передавати узгодженими партіями Товар у власність Покупця , а Покупець зобов'язується приймати Товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну Товару.) Найменування Товару (номенклатура, асортимент), його кількість і ціна зазначаються у Специфікаціях (видаткових накладних), які є невід'ємною частішою цього Договору. Залежно від Товару, який поставляється, зазначені документи можуть не містити інформацію про асортимент та інші відомості. Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про Товар. Сторони вважають за можливе погодити в зазначених документах тільки ту інформацію про Товар, яка їм необхідна. Якість Товару відповідає сертифікату якості або іншому обов'язковому документу, зазначеному у Специфікації (накладній).
Позивачем до матеріалів справи надано, а судом досліджені наступні копії документів: податкових накладних №4 від 26.09.2017, №5 від 26.09.2017, №6 від 26.09.2017, №7 від 26.09.2017, №8 від 26.09.2017 №9 від 26.09.2017, товарно-транспортних накладних №РТК0086 від 26.09.2017, рахунків на оплату №ТК00000046 від 26.09.2017, №ТК00000045 від 26.09.2017, №ТК00000044 від 26.09.2017, №ТК00000043 від 26.09.2017, №ТК00000042 від 26.09.2017, №ТК00000041 від 26.09.2017, видаткових накладних №ТК00087 від 26.09.2017, №ТК00086 від 26.09.2017, №ТК000085 від 26.09.2017, №ТК00084 від 26.09.2017, №ТК00083 від 26.09.2017, №ТК00082 від 26.09.2017(а.с.49-77 том 3).
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Джерело-Суми 2017», судом встановлено наступне.
Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Джерело-Суми 2017» (в якості продавця) укладено договір купівлі - продажу №03-10/17 від 03.10.2017 року(а.с.109-115 том 3).
Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується передавати узгодженими партіями Товар у власність Покупця , а Покупець зобов'язується приймати Товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну Товару.) Найменування Товару (номенклатура, асортимент), його кількість і ціна зазначаються у Специфікаціях (видаткових накладних), які є невід'ємною частішою цього Договору. Залежно від Товару, який поставляється, зазначені документи можуть не містити інформацію про асортимент та інші відомості. Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про Товар. Сторони вважають за можливе погодити в зазначених документах тільки ту інформацію про Товар, яка їм необхідна. Якість Товару відповідає сертифікату якості або іншому обов'язковому документу, зазначеному у Специфікації (накладній).
Позивачем до матеріалів справи надано, а судом досліджені наступні копії документів: податкових накладних №80 від 05.10.2017, №81 від 06.10.2017, №82 від 06.10.2017, товарно-транспортних накладних №ТРК00164 від 05.10.2017, №ТРК00166 від 06.10.2017, №РТК00165 від 06.10.2017, виписки по рахунку, рахунків на оплату від 05.10.2017 від №ТК000000087, №ТК00000088 від 06.10.2017, №ТК000000089 від 06.10.2017, видаткових накладних №ТК00164 від 05.10.2017, №ТК00166 від 06.10.2017, №ТК00165 від 06.10.2017(а.с.116-135 том 3).
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Сталь-Техно-Стройпостач», судом встановлено наступне.
Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Сталь-Техно-Стройпостач» (в якості продавця) укладено договір купівлі - продажу №01/10-18 від 03.01.2018 року(а.с.158-164 том 3).
Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується передавати узгодженими партіями Товар у власність Покупця , а Покупець зобов'язується приймати Товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну Товару.) Найменування товару (номенклатура, асортимент), його кількість і ціна зазначаються у Специфікаціях (видаткових накладних), які є невід'ємною частішою цього договору. Залежно від Товару, який поставляється, зазначені документи можуть не містити інформацію про асортимент та інші відомості. Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про товар. Сторони вважають за можливе погодити в зазначених документах тільки ту інформацію про товар, яка їм необхідна. Якість Товару відповідає сертифікату якості або іншому обов'язковому документу, зазначеному у специфікації (накладній).
Позивачем до матеріалів справи надано, а судом досліджені наступні копії документів: податкових накладних №3 від 11.01.2018, №4 від 05.01.2018, товарно-транспортних накладних №Р11 від 05.01.2018, №Р10 від 11.01.2018, виписки по рахунку, рахунків на оплату №10 від 05.01.2018, №9 від 11.01.2018, видаткових накладних №11 від 05.01.2018, №10 від 11.01.2018(а.с.165-178 том 3).
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Лідер Торг А», судом встановлено наступне.
Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Лідер Торг А» (в якості продавця) укладено договір купівлі - продажу №01-2018 від 09.01.2018 року(а.с.1-7 том 4).
Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується передавати узгодженими партіями Товар у власність Покупця , а Покупець зобов'язується приймати Товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну Товару.) Найменування Товару (номенклатура, асортимент), його кількість і ціна зазначаються у Специфікаціях (видаткових накладних), які є невід'ємною частішою цього Договору. Залежно від Товару, який поставляється, зазначені документи можуть не містити інформацію про асортимент та інші відомості. Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про Товар. Сторони вважають за можливе погодити в зазначених документах тільки ту інформацію про Товар, яка їм необхідна. Якість Товару відповідає сертифікату якості або іншому обов'язковому документу, зазначеному у Специфікації (накладній).
Позивачем до матеріалів справи надано, а судом досліджені наступні копії документів: податкової накладної №1 від 10.01.2018, товарно-транспортної накладної №Р2 від 10.01.2018, виписки по рахунку, рахунку на оплату №3 від 10.01.2018, видаткової накладної №№2 від 10.01.2018(а.с.8-15 том 4).
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Рейліт-ОПТ», судом встановлено наступне.
Між позивачем (в якості замовника) та ТОВ «Рейліт-ОПТ» (в якості виконавця) укладено договір про надання послуг №02/10-18 від 02.02.2018 року(а.с.167-170 том 2).
Згідно п. 1.1 договору у порядку та на умовах визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, визначені у додатку до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
Позивачем до матеріалів справи надано, а судом досліджені наступні копії документів: податкових накладних №16 від 19.02.2018, товарно-транспортних накладних №Р5 від 12.02.2018, №23 від 19.02.2018, платіжних доручень, рахунків на оплату №12 від 19.02.2018, видаткових накладних №5 від 12.02.2018, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №9 від 19.02.2018(а.с.171-174, 184-193 том 2).
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ПТО «Талан», судом встановлено наступне.
Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ ПТО «Талан» (в якості продавця) укладено договір купівлі - продажу №07/04-18 від 18.04.2018 року(а.с.71-77 том 2).
Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується передавати узгодженими партіями Товар у власність Покупця , а Покупець зобов'язується приймати Товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну Товару.) Найменування Товару (номенклатура, асортимент), його кількість і ціна зазначаються у Специфікаціях (видаткових накладних), які є невід'ємною частішою цього Договору. Залежно від Товару, який поставляється, зазначені документи можуть не містити інформацію про асортимент та інші відомості. Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про Товар. Сторони вважають за можливе погодити в зазначених документах тільки ту інформацію про Товар, яка їм необхідна. Якість Товару відповідає сертифікату якості або іншому обов'язковому документу, зазначеному у Специфікації (накладній).
Позивачем до матеріалів справи надано, а судом досліджені наступні копії документів: податкових накладних, специфікацій, товарно-транспортних накладних, виписок з банку, рахунків на оплату, видаткових накладних (а.с.78-98 том 2).
Між позивачем (в якості замовника) та ТОВ ПТО «Талан» (в якості виконавця) укладено договір про надання послуг №05/04-18 від 12.04.2018(а.с.1-4 том 2).
Згідно п. 1.1 договору у порядку та на умовах визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, визначені у додатку до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
Позивачем до матеріалів справи надано, а судом досліджені наступні копії документів: податкової накладної №38 від 16.04.2018, додатку №1 до договору, рахунку на оплату №81 від 16.04.2018, виписки по рахункам, видаткової накладної №6 від 13.04.2018, товарно-транспортної накладної №Р6 від 13.04.2018, №205 від 16.04.2018, акту надання послуг(а.с.5-8, 19-28 том 2).
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Лігрус», судом встановлено наступне.
Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Лігрус» (в якості продавця) укладено договір купівлі - продажу №1103 від 11.05.2018(а.с.54-60 том 4).
Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується передавати узгодженими партіями Товар у власність Покупця , а Покупець зобов'язується приймати Товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну Товару.) Найменування Товару (номенклатура, асортимент), його кількість і ціна зазначаються у Специфікаціях (видаткових накладних), які є невід'ємною частішою цього Договору. Залежно від Товару, який поставляється, зазначені документи можуть не містити інформацію про асортимент та інші відомості. Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про Товар. Сторони вважають за можливе погодити в зазначених документах тільки ту інформацію про Товар, яка їм необхідна. Якість Товару відповідає сертифікату якості або іншому обов'язковому документу, зазначеному у Специфікації (накладній).
Позивачем до матеріалів справи надано, а судом досліджені наступні копії документів: податкової накладної №3, товарно-транспортної накладної №Р130 від 14.05.2018, рахунку на оплату №155 від 14.05.2018, видаткової накладної №130 від 14.05.2018, виписки з рахунку(а.с.61-67 том 4).
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Несон», судом встановлено наступне.
Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Несон» (в якості продавця) укладено договір купівлі - продажу №1908 від 30.08.2018(а.с.118-124 том 4).
Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується передавати узгодженими партіями товар у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну Товару.) Найменування Товару (номенклатура, асортимент), його кількість і ціна зазначаються у специфікаціях (видаткових накладних), які є невід'ємною частішою цього Договору. Залежно від Товару, який поставляється, зазначені документи можуть не містити інформацію про асортимент та інші відомості. Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про товар. Сторони вважають за можливе погодити в зазначених документах тільки ту інформацію про товар, яка їм необхідна. Якість Товару відповідає сертифікату якості або іншому обов'язковому документу, зазначеному у Специфікації (накладній).
Позивачем до матеріалів справи надано, а судом досліджені наступні копії документів: податкових накладних №5, №2, №3, товарно-транспортних накладних №Р19 від 05.09.2019, №918/1 від 08.11.2018, №916/2 від 08.11.2018, №920 від 14.11.2018, платіжних доручень №134 від 26.09.2018, №138 від 26.09.2018, 320 від 28.11.2018, №22 від 29.11.2018, №69 від 26.02.2019,№72 від 04.03.2019, рахунків на оплату №148 від 05.09.2018, №954 від 08.11.2018, видаткових накладних №19 від 05.09.2018, №916 від 08.11.2018, №920 від 14.11.2018, №921 від 14.11.2018(а.с.125-150 том 4).
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Елерон НВП», судом встановлено наступне.
Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Елерон НВП» (в якості продавця) укладено договір купівлі - продажу №3922-2018 від 09.11.2018(а.с.197-203 том 4).
Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується передавати узгодженими партіями Товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати Товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну Товару.) Найменування Товару (номенклатура, асортимент), його кількість і ціна зазначаються у Специфікаціях (видаткових накладних), які є невід'ємною частішою цього Договору. Залежно від Товару, який поставляється, зазначені документи можуть не містити інформацію про асортимент та інші відомості. Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про Товар. Сторони вважають за можливе погодити в зазначених документах тільки ту інформацію про Товар, яка їм необхідна. Якість Товару відповідає сертифікату якості або іншому обов'язковому документу, зазначеному у Специфікації (накладній).
Позивачем до матеріалів справи надано, а судом досліджені наступні копії документів: податкових накладних №1, №2, №3, №4, специфікацій, товарно-транспортних накладних ;Р295 від 14.11.2018, №298 від 14.11.2018, платіжних доручень №21 від 28.11.2018, №55 від 08.01.2019, рахунків на оплату №304 від 14.11.2018, видаткових накладних №295 від 14.11.2018,№296 від 14.11.2018, №297 від 14.11.2018, №298 від 14.11.2018(а.с.204-222 том 4).
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «НВП «Хіменергомаш», судом встановлено наступне.
Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «НВП «Хіменергомаш» (в якості постачальника) укладено договір поставки №3183/18 від 09.11.2018(а.с.187-190 том 1).
Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення відповідно до додатків до цього договору: специфікацій до договору та/або накладних постачальника.
Позивачем до матеріалів справи надано, а судом досліджені наступні копії документів: податкових накладних, специфікацій, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, рахунків на оплату, видаткових накладних(а.с.192-226, 162-183 том 1).
Також матеріали справи містять документи, які підтверджують подальшу реалізацію придбаних товарів (послуг) за вказаними вище контрагентами(а.с.29-70, 99-166, 175-183, 193-207 том 2, а.с.1-2, 17-42, 78-108, 136-157, 179-209 том 3, а.с.16-53, 68-117, 151-196 том 4, 1-25 том 5).
Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі по тексту - Закон України №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
З урахуванням п. 2 ст. 3 Закону України №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Згідно з п. 2.1 та п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з приписами ПК України.
Відповідно до Постанови Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 у справі №16/166/15-а: Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.» «Є безпідставними доводи контролюючого органу щодо відсутності сертифікатів якості та технічних паспортів товару та відсутності підпису водія та перевізника у товарно-транспортних накладних, як підстави для висновку про відсутність фактичного здійснення позивачем господарських операцій з вказаним контрагентом спростовується тим, що штампове оснащення, поставлене у рамках господарських взаємовідносин з ТОВ «Фулденч», не входить до переліку продукції, яка підлягає сертифікації, а товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.»(Постанова Касаційного адміністративного суду від17 квітня 2018 року у справі №816/1587/17).
Певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі товарно-транспортних накладних, на що на обґрунтування своєї позиції посилається відповідач, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у спірному випадку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій. За умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявлених контрагентів порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.
Факт реальності спірних господарських операцій підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які оформлені відповідно до приписів чинного законодавства України. Первині бухгалтерські документи містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг, зміст та вартість спірних операцій та підтверджують їх фактичне виконання.
Суд зазначає, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент був належним чином зареєстрований як юридична особа та установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності та, що йому було відомо про порушення, які допускали його контрагенти або, що єдиною метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди.
Суд зазначає наступне, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.
Суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагент позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.
Необхідно враховувати, жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платника податку - одержувача товару (послуг) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.
Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.
Відносно податкової інформації, суд вказує, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Вказана позиція суду викладена у постанові Верховного суду від 29.03.2019 №808/3412/16.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому слід зазначити, що за змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Отже, визначальною ознакою витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку.
Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.
Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
Згідно з п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваних рішень.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп" (Гімназійна набережна, буд. 16, офіс 402, м. Харків, 61010, код ЄДРПОУ 38278407) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківської області від 16.03.2020 року № 00000630518 форми “Р”, про сплату 87149 грн. податку на додану вартість і 43574,5 грн. штрафних санкцій; №00000640518 форми “В4”, про зменшення від'ємного значення, що зараховується до наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 113854 грн.; № 00000650518 форми “Р1”, про зменшення розміру податкового зобов'язання на суму 1870203 грн. та зменшення податкового кредиту на суму 1941460 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп" (Гімназійна набережна, буд. 16, офіс 402, м. Харків, 61010, код ЄДРПОУ 38278407) суму сплаченого судового збору у розмірі 12956,0 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 30 жовтня 2020 року.
Суддя Кухар М.Д.