Справа № 500/2320/20
30 жовтня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;
зобов'язати Тернопільський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з проведеною її компенсацією у зв'язку з порушенням термінів виплати; при обчисленні розміру індексації, місяцем (базовим), в якому відбулось підвищення грошового забезпечення, вважати - жовтень 2014 року.
В обґрунтування позову позивач вказує, що проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 14.08.2014 по 19.06.2020. 19.06.2020 позивач виключений зі списків особового складу на підставі наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.06.2020 №61 у зв'язку зі звільненням з Збройних Сил України.
25.08.2020 ОСОБА_1 витребував у відповідача довідку №10/1/5153 про щомісячне грошове забезпечення, виплачене йому за період з 01.01.2016 по 19.06.2020, ознайомившись з якою дійшов висновку, що відповідачем не виплачено індексацію його грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
З цього приводу 25.08.2020 звернувся до відповідача із відповідною заявою. Листом від 25.08.2020 року №10/1/5161 відповідач підтвердив право позивача на зазначену виплату, однак відмовив у їх здійсненні.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та з метою відновлення порушених прав, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 31.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідачем 07.09.2020 подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.16-19), у якому зазначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік, виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. Відповідач вважає, що в даному випадку відсутні підстави для визнання дій Тернопільського обласного військового комісаріату щодо невиплати індексації грошового забезпечення протиправними, оскільки відповідач виконував вимоги роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, в якому було зазначено про ненарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Крім того, у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у вказаний період у Міністерства оборони України не було.
З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 08.09.2020 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд цієї справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Інших заяв по суті справи від учасників справи не надходило.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві та відзиві на позов, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив службу в Тернопільському об'єднаному міському військовому комісаріаті.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 04.03.2019 Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.4).
19.06.2020 військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_3 видано наказ №61 (по стройовій частині), згідно з яким прапорщика ОСОБА_1 , начальника служби захисту інформації Тернопільського об'єднаного міського військового комісаріату, звільненого наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 16.06.2020 №11-рс у запас за підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням строку контракту, з правом носіння військової форми одягу), з 19.06.2020 виключено зі списків особового складу Тернопільського об'єднаного міського військового комісаріату, знято з усіх видів забезпечення (а.с.5).
25.08.2020 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 як органу управління з питань виплати йому індексації грошового забезпечення військовослужбовця.
ОСОБА_1 на його заяву ІНФОРМАЦІЯ_4 надано довідку від 25.08.2020 №10/1/5153 про щомісячне грошове забезпечення, яке виплачене прапорщику ОСОБА_1 за період його військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01.01.2016 по 19.06.2020, з якої вбачається, що за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 позивачу не було виплачено індексацію його грошового забезпечення (а.с.6).
З огляду на вказане, позивач 25.08.2020 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 (а.с.7).
Відповідач листом від 25.08.2020 №10/1/5161 повідомив заявника, що протягом вказаного заявником періоду - з 01.01.2016 по 28.02.2018 дійсно повинна була проводитись індексація його грошового забезпечення, оскільки величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації, який встановлений в розмірі 103%. При цьому, місяцем (базовим), який застосовується для обчислення індексації є жовтень 2014 року. Однак для виплати індексації в січні 2016 року - лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони не було, фінансування ІНФОРМАЦІЯ_1 на виплату індексації не здійснювалося (а.с.8).
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив індексацію його грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За змістом частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ).
У статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до змісту статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті (частини друга та третя статті 4 Закону №1282-XII).
Частинами першою та другою статті 5 Закону № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).
Відповідно до пункту 11 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку №1078).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Суд зазначає, що відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме довідки від 25.08.2020 №10/1/5153 про щомісячне грошове забезпечення, яке виплачене прапорщику ОСОБА_1 за період його військової служби в Тернопільському об'єднаному міському військовому комісаріаті з 01.01.2016 по 19.06.2020 (а.с.6), за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення, всупереч вимогам наведених вище нормативно-правових актів, позивачу не була нарахована та не виплачена.
Водночас, посилання відповідача на ту обставину, що індексація не нараховувалась і не виплачувалась військовослужбовцям з огляду на вимоги роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 є безпідставними, оскільки роз'яснення не є нормативно-правовими актами, натомість відповідач має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а тому суд критично ставиться до таких посилань відповідача як на підставу для невиплати індексації грошового забезпечення позивача та не бере їх до уваги.
При вирішенні даного спору, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі №825/694/17, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Таким чином, доводи відповідача про відсутність фінансового ресурсу на виплату сум індексації не заслуговують на увагу.
При цьому , реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.
Відтак, суд погоджується аргументами позивача в цій частині, адже вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку, що вказує на протиправність дій Тернопільського обласного військового комісаріату щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Окрім того, листом відповідача від 25.08.2020 №10/1/5161 підтверджено право позивача на індексацію грошового забезпечення та вказано, що базовим місяцем для обчислення такої індексації є жовтень 2014 року (а.с.8), що не спростовано у ході розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вбачає наявність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення грошового забезпечення (базового місяця) жовтня 2014 року.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1 та 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Пунктами 1 та 2 Порядку №159 передбачено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
За змістом абзацу п'ятого пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету (абзац третій пункту 7 Порядку №159).
Згідно з пунктом 8 Порядку №159 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Суд вважає за необхідне зазначити, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації-невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Разом із тим, основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, відтак компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Отже, за наявності визначених Законом №2050-III умов, присуджена за рішенням суду сума індексації підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Відтак, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
Верховний Суд у постанові від 16.04.2020 у справі № 200/11292/19-а дійшов правового висновку про те, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині є передчасними, оскільки право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили даним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем суми індексації, нарахованої на підставі цього рішення.
Також суд звертає увагу на те, що Тернопільський обласний військовий комісаріат є належним відповідачем у цій справі, незважаючи на те, що позивач проходив військову службу у Тернопільському об'єднаному міському військовому комісаріаті, оскільки відповідно до Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 389 від 03.06.2013, районні, об'єднані районні, міські, об'єднані міські, військові комісаріати підпорядковуються відповідному обласному військовому комісаріату, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Отже, Тернопільський об'єднаний міський військовий комісаріат повністю підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_5 , який і здійснює фінансове забезпечення, грошові виплати. Відтак позивач знаходився на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 , де безпосередньо здійснюється нарахування грошового забезпечення і саме Тернопільський обласний військовий комісаріат слід зобов'язати нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, на підставі аналізу норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та встановлених обставин справи, перевірених письмовими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні, оскільки згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674 -VІ позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 72-77, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення грошового забезпечення (базового місяця) жовтень 2014 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Тернопільський обласний військовий комісаріат (вулиця Січових Стрільців, 2, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46000, код ЄДРПОУ 07704709).
Повний текст рішення складено та підписано 30 жовтня 2020 року.
Суддя Чепенюк О.В.