30 жовтня 2020 року м. Київ справа №320/3010/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним і скасування рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки),
До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 0003841303 від 15 квітня 2019 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;
- визнати протиправним та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0003851303 від 15 квітня 2019 р.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки). Стверджував, що оскаржувані рішення контролюючого органу є незаконними, прийнятими з порушенням вимог чинного податкового законодавства та без дослідження всіх наявних документів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 4 липня 2019 р. відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.
29 липня 2019 р. від Головного управління ДПС у Київській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховує єдиний внесок у розмірі 22 % встановлено, що позивачем за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2018 р. занижено ЄСВ на загальну суму 24 737 грн., в тому числі за 2017 р. в сумі 24 737 грн. 20 коп. без ПДВ за рахунок заниження чистого доходу, з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску), чим порушено вимоги п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України від 8 жовтня 2010 р. № 2464- VI «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
23 вересня 2019 р. від представника позивача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 320/3010/19. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 р. у цій справі зупинено провадження до набрання законної сили рішенням суду у справі № 320/3494/19.
19 травня 2020 р. до суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 р. поновлено провадження у справі.
22 червня 2020 р. до суду від представника позивача надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. У цей же день до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення на розсуд суду клопотання представника позивача про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Протокольною ухвалою суду від 22 червня 2020 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
У період з 12 лютого 2019 р. по 25 лютого 2019 р. контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, та з питань нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року.
За результатами складено Акт перевірки від 12 березня 2019 р. № 193/10-36-13-03/ НОМЕР_1 . Контролюючим органом встановлено наступні порушення вимог:
- п. 177.1 п. 177.2 ст. 177 ПК України: встановлено заниження суми чистого доходу на загальну суму 1 159 191 грн. 78 коп. без ПДВ, в тому числі за 2017 р. в сумі 1 159 191 грн. 78 коп. без ПДВ та за 2018 р. в сумі 0 грн. 00 коп., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 208 654 грн. 52 коп. без ПДВ., в тому числі за 2017 р в сумі 208 654 грн. 52 коп. без ПДВ, за 2018 р. в сумі 00 грн. 00 коп. без ПДВ;
- п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України: не нараховано та не сплачено до бюджету військовий збір в сумі 17 387 грн. 88 коп. без ПДВ, в тому числі за 2017 рік в сумі 17 387 грн. 88 коп. без ПДВ, за 2018 рік в сумі 00 грн. 00 коп. без ПДВ;
- п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. № 2464-VI в частині заниження доходу з якого відраховується величини бази нарахування єдиного внеску) за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 112 441 грн. 83 коп., в тому числі за 2017 р. в розмірі 112 441 грн. 83 коп., що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок в сумі 24 737 грн. 20 коп., в тому числі за 2017 р. в сумі 24 737 грн. 20 коп. без ПДВ та за 2018 р. в сумі 00 грн. 00 коп. без ПДВ 00 грн. 00 коп.;
- п. 198.3, абзацу «г» п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України, встановлено заниження податку на додану вартість всього на загальну ПДВ суму 231 838 грн. 00 коп., в тому числі в грудні 2017 року на суму 231 838 грн.
Позивачем подано до відповідача заперечення на цей Акт перевірки.
10 квітня 2019 р. листом відповідача №9381/ФОП/10-36-13-03 висновки акту перевірки залишено без змін.
На підставі Акта перевірки у подальшому контролюючим органом складено наступні рішення:
1) податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2019 р. № 0003821303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» у розмірі 208 654 грн. 52 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 52 163 грн. 63 коп.;
2) податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2019 р. № 0003831303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір» у розмірі 17 387 грн. 88 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 346 грн. 97 коп.;
3) податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2019 р. № 0003861303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» у розмірі 231 838 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 57 959 грн. 50 коп.;
4) рішення від 15 квітня 2019 р. № 0003841303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 4 947 грн. 44 коп.;
5) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 квітня 2019 р. № Ф-0003851303 у розмірі 24 737 грн. 20 коп.
Позивачем подано до Державної фіскальної служби України скарги на податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 15 квітня 2019 р. № 0003821303, № 0003831303, № 0003861303.
25 червня 2019 р. рішенням Державної фіскальної служби України № 28843/6/99-99-11-05-01-25 повідомлено позивача, що Державна фіскальна служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 15 квітня 2019 р. № 0003821303, № 0003831303, № 0003861303, а скаргу позивача - без задоволення.
Позивачем подано до Державної фіскальної служби України скарги на рішення № 0003841303 від 15 квітня 2019 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та на вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0003851303 від 15 квітня 2019 р.
31 травня 2019 р. рішенням Державної фіскальної служби України № 25225/6/99-99-11-05-02-25 повідомлено позивача, що Державна фіскальна служба України залишила без змін рішення № 0003841303 від 15 квітня 2019 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0003851303 від 15 квітня 2019 р., а скаргу позивача - без змін.
Податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржено в іншій адміністративній справі.
Позивач не погоджується із прийнятими рішенням та вимогою, у зв'язку з чим він звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.
Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України).
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 ПК України.
Доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу ( п. 177.1 ст. 177 ПК України).
Згідно з вимогами п.п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат підприємця:
- витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем;
- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
- документально не підтверджені витрати.
Згідно з вимогами підпункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотка об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Згідно зі ст.ст. 163, 164 ПК України об'єктом оподаткування резидента є:
- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Об'єктом оподаткування нерезидента є:
- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;
- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Пунктами 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з вимогами п. 198.5 «г» ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. №2464-VІ (зі змінами та доповненнями; далі - Закон № 2464-VІ).
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 Закону № 2464-VI розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Єдиний внесок не входить до системи оподаткування (ч. 2 ст. 8 Закону № 2464-VI).
Пунктом 3 ст. 8 Закону № 2464-VI визначено, що кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з вимогами п. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з вимогами п. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Щодо обставин, у зв'язку з якими винесено спірні рішення та вимога, суд зазначає про таке. В Акті перевірки від 12 березня 2019 р. № 193/10-36-13-03/ НОМЕР_1 контролюючим органом зазначено, що перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб встановленого в ході проведення перевірки та на яких нараховується єдиний внесок встановлено заниження чистого оподаткованого доходу за період з 1 січня 2017 р. по 31 грудня 2018 р. на загальну суму 1 159 191 грн. 78 коп. без ПДВ, в тому числі за 2017 р. в сумі 1 159 191 грн. 78 коп. без ПДВ та за 2018 п. в сумі 00 грн. 00 коп. (з урахуванням максимальної величини).
Крім того, контролюючий орган в Акті перевірки від 12 березня 2019 р. № 193/10-36-13-03/ НОМЕР_1 зазначає, що перевіркою правильності єдиного внеску з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22 % встановлено, що позивач за період з 1 січня 2017 р. по 31 грудня 2018 р. занижено ЄСВ на загальну суму 24 737 грн. 20 коп., в тому числі за 2017 р. в сумі 24 737 грн. 20 коп. без ПДВ та за 2018 р. в сумі 00 грн. 00 коп. без ПДВ за рахунок заниження чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску), чим порушено вимоги п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
У зв'язку з цим контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 квітня 2019 р. № 003821303, №0003831303, №0003861303, рішення № 0003841303 від 15 квітня 2019 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0003851303 від 15 квітня 2019 р.
Суд звертає увагу, що спірні рішення про застосування штрафних санкцій та податкова вимога безпосередньо пов'язані із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та зробленим контролюючим органом висновком про не включення до складу витрат результатів окремих господарських операцій позивача з контрагентами.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 15 квітня 2019 р. № 003821303, №0003831303, №0003861303 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019 р. (в адміністративній справі № 320/3494/19) відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 р. (в адміністративній справі № 320/3494/19) апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року скасовано та ухвалено постанову, якою адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15 квітня 2019 р. №№ 003821303, 0003831303, 0003861303;
- стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області судові витрати в розмірі 14308 грн. 79 коп.
При цьому у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 р. (в адміністративній справі № 320/3494/19) зазначено наступне:
«Перевірячи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів установила, що ФОП ОСОБА_1 на підставі та на виконання договору постачання від 5 травня 2016 р. № 174 (з додатковими угодами), укладеного з ТОВ «М-Квадро», а саме для здійснення поставки товару за таким договором (породи карбонатні для виробництва вапна) було залучено перевізників (для доставки цього товару покупцю) ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» і ТОВ «ТЕП «Вертикаль».
Вказаними перевізниками було здійснено доставку відповідного товару від позивача до його контрагента - ТОВ «М-Квадро», тобто відповідні транспортно-експедиційні послуги були використані ФОП ОСОБА_1 для здійснення його підприємницької діяльності, а саме - реалізації товару контрагенту, отже пов'язані з його господарською діяльністю.
При цьому, колегія суддів відзначає, що товар за договором постачання від 5 травня 2016 р. № 174 фактично реалізований позивачем його контрагенту, що підтверджується відповідними первинними документами та не спростовується відповідачем, а заборгованість ТОВ «М-Квадро» за поставлений товар - віднесено до дебіторської заборгованості.
Отже, операція з постачання товару, для здійснення якої позивачем були понесені відповідні витрати на транспортно-експедиційне обслуговування, відбулася, і саме лише факт неналежного виконання контрагентом покладених на нього зобов'язань щодо своєчасного та повного здійснення розрахунків за придбаний товару не є підставою для невизнання витрат, понесених позивачем для здійснення його поставки, як таких, що пов'язані з його господарською діяльністю.
Водночас, апеляційний суд зазначає, що саме невизнання контролюючим органом таких витрат позивача стало підставою для нарахування йому спірних у цій справі податкових зобов'язань.
Разом з тим, повно та всебічно перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд ухвалою від 3 березня 2020 р. витребував у відповідача додаткові пояснення та розрахунки спірних зобов'язань, визначених позивачу, однак, ані з матеріалів справи, ані з наданих на вимогу суду пояснень з відповідними розрахунками не вбачається, яким чином контролюючий орган визначив позивачу донарахування (аркуш 16-17 акта перевірки - розрахунки чистого доходу) 231 838 грн. 36 коп., з огляду на те, що відповідні витрати на перевезення товару склали іншу суму - 187 276 грн. 03 коп.
Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE («Рисовський проти України») заява № 29979/04, в якому ЄСПЛ підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
Крім того, в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було безпідставно та неправомірно визначено позивачу податкові зобов'язання з ПДВ, ПДФО та військового збору, нараховані у спірних податкових повідомленнях-рішеннях від 15 квітня 2019 р. № 0003821303, № 0003831303, № 0003861303.».
Судом встановлено, що оскаржувані рішення № 0003841303 від 15 квітня 2019 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0003851303 від 15 квітня 2019 р. є похідними від податкового повідомлення-рішення від 15 квітня 2019 р. № 0003821303.
Суд бере до уваги, що згідно з приписами ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У зв'язку з тим, що податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2019 р. № 0003821303 було скасованим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 р. в адміністративній справі № 320/3494/19 як протиправне, суд зазначає, що рішення № 0003841303 від 15 квітня 2019 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0003851303 від 15 квітня 2019 р. також є протиправними і підлягають скасуванню.
Суд зазначає, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно винесено рішення № 0003841303 від 15 квітня 2019 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0003851303 від 15 квітня 2019 р., отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Наведене свідчить, що право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір квитанцією від 13 червня 2019 р. № 3910 у розмірі 768 грн. 40 коп. та платіжним дорученням від 27 червня 2019 р. № 110 у розмірі 1921 грн. 00 коп., отже, загальна вартість сплаченого позивачем судового збору складає 2689 грн. 40 коп.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2689 грн. 40 коп. підлягають стягненню на його за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДФС у Київській області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0003841303 від 15 квітня 2019 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0003851303 від 15 квітня 2019 р.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ - 393932620) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повне найменування сторін:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби України, адреса: вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ - 39393260.
Суддя Журавель В.О.
Дата складення рішення суду 30 жовтня 2020 р.