19 жовтня 2020 року Справа № 280/5514/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (69057 м. Запоріжжя пр. Соборний, б. 158 Б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
14.08.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (далі -відповідач), відповідно до якої просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обчислення та призначення позивачу пенсії по інвалідності у меншому розмірі та без урахування довідки Генеральної прокуратури України за №18-201зп від 21.11.2019, а також щодо застосування обмежень граничного розміру пенсії ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати Позивачу пенсію згідно зі ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VIII із розрахунку 60 відсотків від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, який відповідно до довідки Генеральної прокуратури України за №18-201зп від 21.11.2019 становить 52998 грн., починаючи з 04.12.2019 без обмежень граничного розміру пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплатити різницю між пенсією, виплаченою згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пенсією, на яку позивач має право згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 №1697-VII здати встановлення II групи інвалідності, тобто з 04.12.2019.
В обґрунтування заявлених позовних вимог та відповіді на відзив (від 05.10.2020 вх.№46917) позивач посилається на те, що ним подано заяву про призначення пенсії по інвалідності на підставі Закону України «Про прокуратуру», однак відповідач призначив пенсію по інвалідності на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» відхилено оскільки довідка Генеральної прокуратури України про середньомісячну суму виплат за 60 календарних місяців не містила достатніх даних для призначення пенсії. Так на підставі повторної заяви про перерахунок пенсії та перехід на пенсію за Законом України «Про прокуратуру», відповідачем призначено пенсію по інвалідності на підставі Закону України «Про прокуратуру» у сумі 18730,73 грн. та обмежив максимальний розмір пенсії встановивши розмір до сплати 16380 грн. У зв'язку з чим позивач звернувся із заявою про допущення порушень чинного законодавства. Та листом відповідач повідомив, що застосував розмір заробітної плати за основний місяць перед звільненням 31217,89 грн. Щодо обмеження розміру максимального розміру пенсії відповідач послався на абз.6 ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру». Так оскільки у довідці №18-201зп від 21.11.2019 визначено середньомісячну суму виплат за 60 календарних місяців - 52998 грн. У зв'язку з чим позивач вважає розмір призначеної пенсії має становити 31799 грн., а також підлягає обчисленню та призначенні у розмірі встановленому ч.2-4 ст.86 Закону України «Про Прокуратуру» тобто із розрахунку 60 відсотків від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи та без обмеження граничного розміру, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві на позовну заяву від 14.09.2020 (вх. №42412), зазначає, що згідно запису трудової книжки позивача звільнено з займаної посади 18.11.2019, у зв'язку при обчислені позивачу пенсії розмір заробітної плати застосовано за жовтень 2019 в розмірі 31217,89 грн. Та з урахуванням нарахованої позивачу в січні та червні 2019 року матеріальної допомоги то для розрахунку пенсії позивача підлягає використанню сума 37442,18 грн. проте абз.6 ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених осіб, які втратили працездатність. З огляду на викладене, просить у позові відмовити.
Ухвалою суду від 19.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/5514/20. Призначено судове засідання на 17.09.2020 без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Так, відповідно до довідки №260407 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією 04.12.2019 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності загального захворювання.
Згідно з записів трудової книжки НОМЕР_2 від 18.07.2001 ОСОБА_1 працював в органах прокуратури на різних посадах.
28.02.2020 позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Токмацького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії по інвалідності по Закону України «Про Прокуратуру», до заяви додано довідку Генеральної прокуратури України за №18-201зп від 21.11.2019 про середньомісячну суму виплат за 60 календарних місяців.
Розглянувши заяву позивачу з 28.02.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначено пенсію по інвалідності на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». А заяву про призначення пенсії відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» відхилено, оскільки довідка Генеральної прокуратури України за №18-201зп від 21.11.2019 про середньомісячну суму виплат за 60 календарних місяців не містила достатніх даних для призначення пенсії.
29.04.2020 ОСОБА_1 подано через веб-портал https://poital.pfu.gov.ua/ заяву про перерахунок пенсії та перехід на пенсію за Законом України «Про прокуратуру» та повторно надано довідку Генеральної прокуратури України за №18-201зп від 21.11.2019, згідно з якою середньомісячна сума виплат за 60 календарних місяців становила - 52998 грн.
У зв'язку з чим відповідачем з 29.04.2020 призначено пенсію по інвалідності на підставі Закону України «Про прокуратуру» та при обчисленні та призначенні пенсії відповідач при призначенні пенсії застосував «Максимальний розмір пенсії» та обмежив максимальний розмір пенсії, встановивши розмір пенсії до сплати - 16380 грн. з розрахунку розміру заробітної плати, нарахованої в останній місяць роботи перед звільненням в сумі 31217,89 грн.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою від 09.06.2020, в якій просив призначити, нарахувати та виплачувати пенсію у розмірі 60 відсотків середньомісячної суми виплат, з урахуванням усіх виплат, що до неї включаються, за останні перед звернення за пенсією 60 календарних місяців роботи підряд відповідно до довідки Генеральної прокуратури України за №18-201зп від 21.11.2019, а саме - 52998 грн. При призначенні нарахуванні та виплаті не застосовувати обмеження її максимального розміру.
На що відповідач своїм листом від 25.06.2020 №5538-5304/Х-02/8-0800/20 повідомив, що при обчисленні та призначенні пенсії застосував розмір заробітної плати за останній місяць перед звільненням - 31217,89 грн. Стосовно обмеження максимального розміру пенсії Відповідач послався на застосування абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
Позивач не погодившись з відмовою та вважаючи таким, що суперечить нормам чинного законодавства та грубо порушує його конституційне право на соціальне забезпечення, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам,
Згідно із ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Крім того суд враховує, що пенсійне забезпечення прокурорів та працівників прокуратури визначено в Законі України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 (далі - Закон №1697-VII).
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури.
Згідно ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Відповідно до ч.2 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 за №1697-VII зазначено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
У відповідності до ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у ст. 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Частиною 8 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.
Прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. (ч. 9, 13 ст. 86 Закону №1697-VII).
Згідно з абз.6 ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 за №1697-VII (у редакції Законів України №911-VІІІ від 24.12.2015 та №1774-VIII від 06.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 гривень.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і у справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom №44277/98).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст.8 Конституції України).
Згідно з ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. (…) Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. (…).
Як зазначено у ст.1 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).
Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).
Суд вважає, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 за №1697-VII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані забезпечувати державну безпеку і захист державного кордону України.
Аналогічне зазначене у Рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 у справі №1-13/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів).
Про фактичну не можливість здійснення перерахунку пенсії відповідно до норм права за якими позивачу була призначена пенсія за вислугу років - відповідач не довів.
Таким чином, Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області на підставі наведених норм права повинно було перерахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років, але цього безпідставно не зробило.
Водночас, спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача до Запорізького окружного адміністративного суду у цій справі Конституційного суду України не існувало.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії згідно довідки Генеральної прокуратури України за №18-201зп від 21.11.2019. Щодо вимоги позивача стосовно відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром суд приходить до висновку про відмову в задоволенні в цій частині позовних вимог.
У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (69057м. Запоріжжя пр. Соборний, б. 158 Б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обчислення та призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без урахування довідки Генеральної прокуратури України за №18-201зп від 21.11.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію згідно зі ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VIII відповідно до довідки Генеральної прокуратури України за №18-201зп від 21.11.2019 починаючи з 04.12.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплатити різницю між пенсією, виплаченою згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пенсією, на яку ОСОБА_1 має право згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 №1697-VII з дати встановлення II групи інвалідності, тобто з 04.12.2019.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Рішення у повному обсязі складено та підписано 29.10.2020.
Суддя О.О. Артоуз