30 жовтня 2020 року м. Ужгород№ 260/2396/20
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії , -
ОСОБА_1 , звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації, яким просить суд:
- визнати протиправними дії управління соціального захисту населення Виноградівської районної Державної адміністрації щодо відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг, відповідно до заяви від 18.05.2020 року;
- визнати протиправною та скасувати відмову управління соціального захисту населення Виноградівської районної Державної адміністрації від 01.06.2020 року №08-07/2140 про призначення допомоги переміщеним особам на проживання ОСОБА_1 ;
- зобов'язати управління соціального захисту населення Виноградівської районної Державної адміністрації призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, передбачену Порядком №505, з моменту звернення до відповідача, а саме: з 18.05.2020 року, а також виплатити заборгованість грошової допомоги, яка виникла з моменту звернення до відповідача (з 18.05.2020 року).
Позовна заява обґрунтована тим, що у жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою для призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, за результатами розгляду якої, позивачеві та її синові, рішенням комісії з питань призначення соціальних виплат, призначено грошову допомогу строком на 6 місяців.
Однак, влітку 2018 року виплату допомоги позивачці було припинено через не працевлаштування.
З 19.10.2018 року позивач офіційно працевлаштувалася провідним економістом у ВАТ «Ощадбанк» та неодноразово зверталася до відповідача із письмовими заявами та необхідними документами для призначення грошової допомоги.
18.05.2020 року позивачкою подано заяву до відповідача, в якій вона просила вжити заходів щодо усунення порушення своїх конституційних прав для призначення щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання.
Відповідачем надано відповідь від 01.06.2020 року №08-07/2140, в якій підтверджено факт працевлаштування позивача та вказано про неможливість призначення грошової допомоги.
Позивачка вважає дії відповідача протиправними, а висновки листа незаконними та такими, що порушують права позивача, які передбачені нормами чинного законодавства.
Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позивачкою у серпні 2018 року було повідомлено відповідача про фактичне звільнення з місця працевлаштування з 11.07.2018 року.
Особиста заява про розгляд справи та призначення грошової допомоги разом із копією наказу про працевлаштування з 19.10.2018 року в філії Закарпатського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» додана до управління соцзахисту населення райдержадміністрації позивачем 22.10.2018 року.
У зв'язку з тим, що інтервал між звільненням і наступним працевлаштуванням позивача значно більший, ніж строк календарного місяця, то поновлення виплати грошової допомоги непередбачено, оскільки п.7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово- комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово- комунальних послуг», передбачає, що .особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до п.7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.
Посилання позивача стосовно протиправності дій відповідача в частині унеможливлення призначення даного виду допомоги є безпідставними, оскільки зі своєї сторони відповідач не порушує ніяких положень Конституції України та Законів України, а діє лише в межах повноважень наданих державою відповідно до чинного законодавства України.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Управління соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації, згідно дублікату довідки від 28.02.2018р. №27 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
З жовтня 2014 року позивачці було призначено щомісячну адресну допомогу, як особі, які переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
13 серпня 2028 року позивач повідомила відповідача, що вона звільнилася з роботи 11.07.2018р. та перебуває на обліку у центрі зайнятості.
22 жовтня 2018 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про відновлення виплати щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та повідомила відповідача, що з 19.10.2018р. працевлаштована да Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк».
Однак в задоволенні такої заяви її було відмовлено.
18.05.2020 року позивачем повторно було подано заяву до УСЗН м. Виноградів, в якій вона просила вжити заходів щодо усунення порушення конституційних прав позивача та поновити виплати.
Листом №08-07/2140 від 01.06.2020 року відповідач повідомив позивачу, що внутрішньо переміщена особа працездатного віку, яка припинила трудові відносини з роботодавцем і по причині цього їй була припинена виплата адресної допомоги на проживання, має право на призначення такої допомоги у наступному періоді у разі, якщо інтервал між звільненням і наступним працевлаштуванням не перевищує календарний місяць.
Відповідач зазначив, що позивачка звільнення з попереднього місця роботи відбулося 11.07.2018р., а працевлаштування з 19.10.2018р., що за тривалістю є більше ніж календарний місяць та унеможливлює призначення даного виду допомоги.
Вирішуючи позов по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
02.09.2014р. прийнятий Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», що набрав чинності 15.10.2014р., яким визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
З метою обліку осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. № 509, якою затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік переміщених осіб (далі - Порядок № 509).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 509 довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції.
Кабінетом Міністрів України 01.10.2014р. прийнята постанова № 505, якою затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок № 505).
Цей Порядок визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п.2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Згідно з п.3 Порядку № 505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для осіб, які отримують пенсію, та дітей - 1000 гривень на одну особу (члена сім'ї); для осіб з інвалідністю I групи та дітей з інвалідністю - 130 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю II групи - 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю III групи - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).
Загальний розмір допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 3000 гривень, для сім'ї, до складу якої входять особи з інвалідністю або діти з інвалідністю, - 3400 гривень, для багатодітної сім'ї - 5000 гривень.
Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією, поданою компетентним органом.
Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому п.5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї.
Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається.
Відповідно до абз.2, 4 п.6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто із членів сім'ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Згідно з абз.1-3 п.7 Порядку № 505 якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.
У разі звільнення та подальшого непрацевлаштування працездатного члена сім'ї грошова допомога на цього члена сім'ї через два місяці з дня, що настає за днем звільнення, зменшується на 50 відсотків, а через чотири місяці з дня, що настає за днем звільнення, - припиняється.
Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.
Відповідно до абз.2 п.8 Порядку № 505 уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.
Аналіз вищезазначених норм Порядку № 505 свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до п.7 цього Порядку не призначається на наступний строк (чергові шість місяців) тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі непрацевлаштованої (безробітної) особи. У разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку № 505, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.
Суд зазначає, що положення Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та, як і раніше, має статус внутрішньо переміщеної особи, права на отримання грошової допомоги.
Також Порядком № 505 не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Згідно довідки №106/16-13/27 від 25.06.2020 року виданої Начальником філії - Закарпатського обласного відділення АТ «Ощадбанк», позивачка є працевлаштованою особою та працює на посаді провідного економіста ТВБВ №10006/073 філії - Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк» з 19 жовтня 2018 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив у поновленні та виплаті щомісячної адресної допомоги, передбаченої Порядком № 505.
Одночасно із заявлених позовних вимог вбачається, що позивач просить суд визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні допомоги 18.05.2020р., скасувати рішення щодо такої відмови та зобов'язати призначити ОСОБА_1 допомогу, передбачену Порядком №505, з моменту звернення до відповідача, а саме: з 18.05.2020 року, а також виплатити заборгованість грошової допомоги, яка виникла з моменту звернення до відповідача, тобто з 18.05.2020 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.
За результатами розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, а також не заперечується сторонами, що позивачка зверталася до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг 22 жовтня 2018 року, тому з метою ефективного захисту прав позивачки від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов з врахуванням наведеного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин оскільки позивач при зверненні до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги була працевлаштована, що підтверджено відповідними доказами, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії управління соціального захисту населення Виноградівської районної Державної адміністрації щодо відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг, відповідно до заяви від 22 жовтня 2018 року.
Зобов'язати управління соціального захисту населення Виноградівської районної Державної адміністрації призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, передбачену Порядком №505 з 22 жовтня 2018 року, а також виплатити заборгованість грошової допомоги, яка виникла з моменту звернення - 22 жовтня 2018 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації (Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Миру, буд. 54, код ЄДРПОУ - 03192903) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк