23 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/12397/20
категорія 111030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шуляк Л.А.,
секретар судового засідання Скорик С.В.,
за участю: представника позивача - Вірьовкіна О.І.,
представника відповідача - Домарацької В.В.,,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області:
- № 0006793305 від 13.05.2020 р. про застосування штрафних санкцій за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання в сумі 30 262 грн;
- №0006803305 від 13.05.2020р. про завищення суми від'ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 2 909 грн;
- №0006813305 від 13.05.2020 р. про завищення бюджетного відшкодування в сумі 57 614 грн, та застосування штрафних санкцій в сумі 14 404 грн, разом - 72 018 грн;
- № 0006823305 від 13.05.2020 р. про застосування штрафної санкції в сумі 510 грн. за незбереження первинних документів, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки контролюючого органу не відповідають дійсності, оскільки позивачем виконано усі умови для застосування нульової ставки ПДВ при відвантаженні товарів за межі митної території України. Не погоджується позивач й зі зменшенням суми бюджетного відшкодування, посилаючись на те, що заявлена до відшкодування сума не перевищує ні реєстраційний ліміт, ні суму ПДВ, фактично оплачену постачальниками товарів/послуг.
Ухвалою суду від 05.08.2020 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.
21.08.2020 відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що перша подія "відвантаження товару" відбулась раніше, на території України до моменту початку процедури поміщення товару в митний режим, а тому позивач не мав права на застосування нульової ставки згідно ст.195 ПКУ, оскільки встановлено факт постачання товарів на митній території України, що підлягає оподаткування згідно норм абз. "а" п.193.1 ст.193 ПК України. Також вказує, що упередження бюджетного відшкодування в сумі 57 614,00грн виникли внаслідок відсутності фактичної оплати постачальникам по господарським розрахункам та наявності кредиторської заборгованості (а.с.201-205,233).
25.08.2020 позивачем подано відповідь на відзив (а.с.213-214).
В судовому засіданні 30.09.2020 розпочато розгляд справи по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, наведених у відзиві на позов, просила у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, Головним управлінням ДПС у Житомирській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2020р, про що складено акт перевірки від 15.04.2020 р. №115/06-30-33- 05/ НОМЕР_1 (а.с.22-50).
На підставі вказаного акту відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0006793305 від 13.05.2020 р. про застосування штрафних санкцій за відсутність складання та/ або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання в сумі 30 262 грн (а.с.52);
- №0006803305 від 13.05.2020р. про завищення суми від'ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 2 909 грн (а.с.54);
- №0006813305 від 13.05.2020 р. про завищення бюджетного відшкодування в сумі 57 614 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 14 404 грн, разом - 72 018 грн (а.с.56);
- № 0006823305 від 13.05.2020 р. про застосування штрафної санкції в сумі 510 грн за незбереження первинних документів, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку (а.с.58).
Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються ПК України, крім правил оподаткування товарів митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами (п.1.2 ст.1 ПК України).
Відповідно п.п. 5.1 і 5.2 ст. 5 ПК України поняття, правила та положення, встановлені ПК України та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 ПК України. При цьому, у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПК України, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПК України.
Згідно із п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлені розд. V та підрозд. 2 розд. XX ПК України.
Підпунктом "г" п.185.1 ст. 185 ПК України визначено, що вивезення товарів у митному режимі експорту є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.
Попередня (авансова) оплата вартості товарів, що вивозяться за межі митної території України чи ввозяться на митну територію України, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку, такого експортера або імпортера (п.187.11 ПК України).
Згідно з пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України операції з вивезення товарів за межі митної території України оподатковуються за нульовою ставкою. При цьому, товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.
Тобто, ПК України не пов'язує застосування нульової ставки ПДВ з умовами поставок або будь-якими іншими умовами зовнішньоекономічного договору, місцем передачі товару тощо.
Відповідно до ст.ст.82-83 Митного кодексу України від 13.03.2012№4495-VI (далі - МК України) експорт - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотнього ввезення. Митний режим експорту може бути застосований до товарів, що призначені для вивезення за межі митної території України.
Частиною першою ст. 248 МК України визначено, що з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію, розпочинається митне оформлення.
Згідно з частиною п'ятою ст.255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених МКУ відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Відповідно до п.30 Положення про митні декларації, затвердженого Постановою КМУ №450 від 21.05.2012 р., вивезення товарів за межі митної території України підтверджується у разі поміщення товарів у митні режими:
безмитної торгівлі чи вільної митної зони - митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, чи додатковою декларацією;
реекспорту згідно з пунктом 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України чи експорту - митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, чи додатковою декларацією, а також повідомленням про фактичне вивезення товарів за межі митної території України.
Таке повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України містить відомості про кількість та номери у митній декларації товарів, вивезених за межі митної території України, дату їх фактичного вивезення, а в разі митного оформлення товарів за електронною митною декларацією - також відомості про номер митної декларації.
Процедура отримання платником у Держмитслужбі повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України наведена у п. 31 та п. 32 вищевказаного Положення, залежно від того, яку форму має митна декларація: електронну чи паперову. Для одержання повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України декларант, який здійснив операцію з вивезення товарів, або уповноважена ним особа, повинні звернутися до митного органу, яким оформлено відповідну митну декларацію, із заявою довільної форми.
Саме з повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України підприємство може встановити дату фактичного вивезення за межі митної території України товарів.
Таким чином, факт вивезення товарів за межі митної території України, які були поміщені у митний режим експорту, підтверджується митною декларацією, а також повідомленням про фактичне вивезення товарів за межі митної території України.
Контролюючий орган вважає, що перша подія "відвантаження товару" відбулась раніше, на території України до моменту початку процедури поміщення товару в митний режим, а тому в порушення пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.193.1 ст.193, пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в січні 2020 року в сумі 60 523 грн в зв'язку із незастосуванням ставки податку на додану вартість - 20 відсотків, що стало підставою для винесення податкових повідомлень-рішень: №0006803305 щодо зменшення від'ємного значення по податку на додану вартість у розмірі 2 909 грн та №0006793305 від 13.05.2020 р. про застосування штрафних санкцій за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання в сумі 30 262 грн.
Суд критично оцінює дане твердження з огляду на наступне.
Як встановлено судом, між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та нерезидентом ALBIONUS SIA (Латвія) (покупець) було укладено контракт від 20.11.2019 р. за №1/11-19, відповідно до умов якого продавець зобов'язаний передати у власність покупця товар - пиломатеріали, а покупець зобов'язаний прийняти у власність та оплатити зазначений товар (а.с.143-147).
Відповідно до п.3.1 контракту поставка товару здійснюється на умовах FCA-склад продавця із завантаженням в транспортний засіб покупця зі складу продавця згідно Інкотермс 2010. Продавець зобов'язаний завантажити товар в поданий покупцем контейнер та здійснити його митне оформлення в повному обсязі у строки вказані в Специфікації до цього договору.
Згідно із п.5.1 покупець сплачує за товар по факту митного оформлення.
На виконання умов контракту позивачем в січні 2020 року було відвантажено пиломатеріали та оформлено наступні вантажно-митні декларації:
- ВМД № 310021 від 09.01.2020 р. на поставку деревини : пиломатеріали обрізні хвойних порід, соснові, не шліфовані, не стругані, 4 ґатунку, розміром : 35*85*3900 мм - 39,00 м.куб. вартістю 98148,78 грн. У графі 1 зазначено митний режим - експорт, код-10. У графі 2 "Відправник/експортер", зазначено - UА/2604414455 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в графі 8 "Одержувач" зазначено - JIANGSU PROVINCIAL FOREIGN TRADE CORP. 24-26 / F XINHUA MANSION NО.55 ZHONG SHAN RD.,NANJING,CHINA, в графі 17 "Країна призначення", зазначено - Китай, в графі 24 "Характер угоди", зазначено - 011 "Купівля-продаж". У графі 29 ВМД вказано "Одеська митниця". Перетин митного кордону відбувся 18.01.2020 р. в 10 год. 31 хв. 44 сек. (а.с.149-150);
- ВМД № 310024 від 23.01.2020 р. на поставку деревини : пиломатеріали обрізні хвойних порід, соснові, не шліфовані, не стругані , 4 ґатунку, розміром : 35*87*3950 мм - 40,45 м.куб. вартістю 103693 92 грн. У графі 1 зазначено митний режим - експорт, код 10. У графі 2 "Відправник/експортер", зазначено - UA/2604414455 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в графі 8 "Одержувач" зазначено - CHINA SDIC INTERNATIONAL TRADE NANJING CO.,LTD ADD: FLOOR 17, NО.2 CHANG JIANG ROAD, NANJING, CHINA, в графі 17 "Країна призначення", зазначено - Китай, в графі 24 "Характер угоди", зазначено - 011 "Купівля- продаж". У графі 29 ВМД вказано "Одеська митниця" . Перетин митного кордону відбувся 26.01.2020 р. в 09 год. 14 хв. 27 сек. (а.с.154-155);
- ВМД № 310135 від 24.01.2020 р. на поставку деревини : пиломатеріали обрізні хвойних порід, соснові, не шліфовані, не стругані, 4 ґатунку, розміром : 35*85*2950/3950 мм - 39,00 м.куб. вартістю 100771,92 грн.У графі 1 зазначено митний режим - експорт, код-10. У графі 2 "Відправник/експортер" зазначено - UA/2604414455 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в графі "Одержувач" зазначено - XIAMEN ITG PAPER АДРЕСА_1 " зазначено - Китай, в графі 24 "Характер угоди", зазначено - 011 "Купівля-продаж". У графі 29 ВМД вказано "Одеська митниця". Перетин митного кордону відбувся 01.02.2020 р. в 17 год. 34 хв. 05 сек. (а.с.159-160).
Як вбачається із гр.20 вантажно-митних декларацій відвантаження товару відбулось зі складу позивача за адресою: м.Овруч.
Правила використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010 (далі - Інкотермс 2010) прийняті та введені в дію з 01.01.2011 р. Міжнародною торговою палатою.
Інкотермс 2010 (англ. Incoterms, Internationalcommerceterms) - міжнародні комерційні умови, комплект міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торговельних термінів (умов) в галузі міжнародної торгівлі.
Відповідно до Інкотермс 2010 термін FCA - "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
Отже, сторонами контракту повністю дотримано вимоги FCA, а саме позивачем проведено митне оформлення переданого покупцю у визначеному місці (склад продавця) товару. При цьому, враховуючи, що оплата за товар відбувалась після митного оформлення, то й право власності на нього покупець набув після його оплати, а не з моменту відвантаження, як вважає контролюючий орган.
Таким чином, датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ за вказаними операціями з експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.
При цьому, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений України термін (пункт 201.1 статті 201 ПК України).
Як встановлено судом, на вищезазначені операції з експорту товарів позивачем були складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні із застосуванням нульової ставки ПДВ:
- податкова накладна № 1 від 09.01.2020р. на обсяг постачання 98 148,78 грн;
- податкова накладна № 3 від 23.01.2020 р. на обсяг постачання 103 693,92 грн ;
- податкова накладна № 4 від 24.01.2020 р. на обсяг постачання 100 771,92 грн (а.с.167-175).
З урахуванням наведеного, враховуючи, що факт вивезення за межі митної території України пиломатеріалів підтверджено позивачем належними доказами з урахуванням вимог Податкового кодексу України, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для оподаткування цих операцій за нульовою ставкою податку на додану вартість відповідно до з пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України.
За таких обставин, податкові повідомлення-рішення № 0006793305 від 13.05.2020 р. та №0006803305 від 13.05.2020р. є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення№0006823305 від 13.05.2020 суд зазначає наступне.
Контролюючим органом в ході перевірки зроблено висновок, що позивачем не надано в повному обсязі до перевірки документи, що підтверджують факт використання в господарській діяльності ТМЦ (акти на списання, накладні на реалізацію та будь-які інші первинні документи, що підтверджують факт господарського використання ТМЦ, нестача яких встановлена в ході перевірки), а тому такі документи були відсутні на час проведення позапланової документальної перевірки.
Водночас, позивачем були надані заперечення на акт документальної позапланової перевірки від 27.04.2020 р., в яких серед іншого, позивач пояснив, що в наданих відомостях щодо залишків ТМЦ при підрахунку кількості придбаних круглих лісоматеріалів, ним було допущено арифметичну помилку, що жодним чином не вплинуло на порядок визначення податкових зобов'язань з ПДВ (а.с.60-77).
У відповіді на заперечення №4557/14/06-30-33-05 від 07.05.2020 контролюючий орган погодився з висновками позивача щодо наявності арифметичної помилки та відсутності факту заниження податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 4 734,00 грн (а.с.101).
За таких обставин, враховуючи, що позивачем доведено відсутність нестачі ТМЦ, він не мав обов'язку надавати первинні документи для підтвердження факту використання в господарській діяльності цих ТМЦ.
Також слід зазначити, що у запиті за №3261/14/06-30-33-05 від 18.03.2020р. відповідач не вказував щодо надання саме документів, що підтверджують факт використання в господарській діяльності ТМЦ (акти на списання, накладні на реалізацію та будь-які інші первинні документи, що підтверджують факт господарського використання ТМЦ, нестача яких встановлена в ході перевірки) (а.с.206).
Натомість, позивачем 02.04.2020 надано всі документи, перелік яких було наведено в запиті податкового органу від 18.03.2020, про що свідчить підпис посадової особи відповідача (а.с.207).
За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність застосування штрафної санкції в розмірі 510 грн за незбереження первинних документів, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку, а тому податкове повідомлення-рішення №0006823305 від 13.05.2020 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0006813305 від 13.05.2020 суд зазначає наступне.
В ході перевірки контролюючим органом встановлено, що фактично за результатами перевірки даних, зазначених у розрахунках бюджетного відшкодування ПДВ, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума ПДВ оплачена постачальникам позивачем у періоді листопад-грудень 2019 р., січень 2020 р. складає 15 126 грн, за рахунок включення до складу суми бюджетного відшкодування кредиторської заборгованості попередніх звітних періодів, що відображено в Додатку №2 до акту перевірки (а.с.50).
Тому, на думку відповідача, позивач мав право на декларування бюджетного відшкодування в декларації з податку на додану вартість за січень 2020 р лише в сумі 15 126 грн, відповідно позивачем завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 57 614 грн.
Даний висновок підтверджено й допитаною у якості свідка перевіряючої ОСОБА_2 .
Позивач з таким висновком не погоджується та зазначає, що в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2020 р. ним визначена сума від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) в розмірі 72 740 грн. Ця сума не перевищує суму податку, фактично сплачену позивачем за отримані товари/послуги постачальникам (84 750,01 грн) та є меншою, ніж сума, обчислена відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України (114 929 грн).
Суд враховує, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено нормами ст. 200 ПК України.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду ( п.200.1 ПК України).
Відповідно до положень п.200.4 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
З наведеного вбачається, що якщо за результатами звітного періоду виникло від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, то зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. А коли і в наступному звітному періоді виникає від'ємне значення, то платник повинен заявити до бюджетного відшкодування частину такого від'ємного значення в розмірі оплати постачальникам. Тобто у випадку, коли сума податку, фактично сплачена постачальникам дорівнює від'ємному значенню попереднього звітного періоду повністю, то у наступному звітному періоді платник повинен заявити до бюджетного відшкодування всю суму від'ємного значення попереднього звітного періоду.
Тому, якщо платник заявляє бюджетне відшкодування відповідно вищенаведених законодавчих норм, то на залишку не повинно бути від'ємне значення минулого періоду (відмінного від попереднього), що було оплачено у тому ж минулому періоді. На залишок відносяться суми, що залишаються неоплаченими, тобто кредиторська заборгованість, і по мірі оплати в наступних періодах заявляється до бюджетного відшкодування.
Як вбачається із додатку 2 до акту перевірки, залишок кредиторської заборгованості на початок періоду по постачальнику ДП "Овруцьке лісове господарство" становив 36 845 грн.,
- 11.11.2019 сплачено цьому постачальнику 15 000грн, залишок кредиторської заборгованості - 23376,25 грн,
- 29.11.2019 сплачено - 10 000грн, залишок кредиторської заборгованості - 32 972,96 грн,
- 09.12.2019 сплачено 15 000грн, залишок кредиторської заборгованості - 25 899,78 грн,
- 22.01.2020 сплачено 10 000грн, залишок кредиторської заборгованості - 53 033,78 грн,
- 24.01.2020 сплачено 16 666,67грн, залишок кредиторської заборгованості - 36 367,11 грн,
- 29.01.2020 сплачено 40 000грн, залишок кредиторської заборгованості - 6 001,07 грн,
- 30.01.2020 сплачено 2 500грн, залишок кредиторської заборгованості - 5 769,81 грн.
Суд зазначає, що відшкодуванню підлягають лише суми ПДВ, які фактично сплачені. Водночас, враховуючи, що у позивача на початок періоду була наявна кредиторська заборгованість по даному постачальнику, сплачені ним суми зараховувались на погашення боргу в порядку календарної черговості його виникнення. Тому, суд погоджується із висновком контролюючого органу, що на момент заявлення до відшкодування суми 57 614грн по постачальнику ДП "Овруцьке лісове господарство", дана сума ПДВ не була оплачена позивачем у періоді листопад-грудень 2019 р., січень 2020 р, а тому у нього не виникло право на її відшкодування саме у цьому періоді.
Як зазначила свідок ОСОБА_2 , позивач не позбавлений права заявити її до бюджетного відшкодування у наступних періодах.
З огляду на викладене, суд погоджується з висновком контролюючого органу про завищення позивачем суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 57 614 грн, що є порушенням п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення №0006823305 від 13.05.2020 винесено правомірно, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем доведено лише частково правомірність прийнятих рішень, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, суд стягує з відповідача на користь позивача 336,81 грн витрат по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 13.05.2020: №0006793305, №0006803305, №0006823305.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП / ЄДРПОУ: 43142501) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП / ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) 336 (триста тридцять шість) грн. 81 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.А.Шуляк
Повне судове рішення складене 30 жовтня 2020 року