29 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/11643/20
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Шимоновича Р.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Житомирській області від 19.05.2020 року №Ф-2927/50 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 4573,01 грн.;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Житомирській області привести у відповідність інтегровану картку платника податків.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначено, що позивачем всі обов'язкові платежі зі сплати ЄСВ були виплачені у відповідності до вимог законодавства, що підтверджується відповідними документами. Однак, не зважаючи на зазначені обставини, відповідач протиправно сформував та направив вимогу про сплату боргу від 19.05.2020 року за №Ф-2927/50, відповідно до якої у позивача виявлена заборгованість у розмірі 4573,01 грн. Вказане слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на позовну заяву.
Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
02 червня 2020 року позивачем було отримано вимогу Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.05.2020 року №Ф-2927/50.
Згідно вказаної вимоги заборгованість станом на 31.03.2020 року зі сплати єдиного соціального внеску становить 4573,01 грн., що включає: 3668,36 грн. - сума недоїмки, 733,68 грн. - штрафи, 170,97 - пеня.
10.07.2020 року позивачем отримано рішення про результати розгляду скарги від 07.07.2020 року №21210/6/99-00-06-03-01-06-06 відповідно до якого скаргу задоволено частково: оскаржувану вимогу скасовано та зобов'язано Головне управління ДПС у Житомирській області сформувати та направити нову вимогу.
Вважаючи вимогу відповідача від 19.05.2020 року №Ф-2927/50 протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Статтею 4 Закону №2464-VI також передбачено, що до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вирішуючи питання щодо обгрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.
Порядок розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу затверджений Наказом міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124.
Пунктом 4 розділу 4 Порядку від 09.12.2015 № 1124 передбачено, що контролюючий орган при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість винесення вимоги або рішення, що оскаржується, і приймає, в тому числі, рішення про скасування в повному обсязі вимоги або рішення, що оскаржується.
Судом з'ясовано, що позивач скористалася правом адміністративного оскарження спірної вимоги від 19.05.2020 року №Ф-2927/50, подавши скаргу до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України від 07.07.2020 року №21210/6/99-00-06-03-01-06-06 скаргу позивачки задоволено частково, оскаржувану вимогу скасовано та зобов'язано Головне управління ДПС у Житомирській області сформувати та направити нову вимогу. Проте доказів формування та направлення позивачці нової вимоги на підставі рішення від 07.07.2020 року №21210/6/99-00-06-03-01-06-06 відповідачем до суду не подано.
Відповідно до п. 5 розділу 4 Порядку від 09.12.2015 № 1124, у разі скасування вимоги або рішення контролюючого органу про нарахування пені та накладення штрафу вони вважаються відкликаними з дня прийняття рішення контролюючим органом вищого рівня про повне або часткове задоволення скарги, про що зазначається в рішенні відповідного контролюючого органу.
Отже, з дня прийняття Державною податковою службою України рішення від 07.07.2020 року №21210/6/99-00-06-03-01-06-06, оскаржувана у цій справі вимога від 19.05.2020 року №Ф-2927/50 вважається відкликаною.
Наслідком скасування та відкликання вимоги є припинення її чинності як індивідуального акту, тому з 07.07.2020 року оскаржувана позивачем вимога не створює та не може створювати для нього жодних правових наслідків.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. При цьому скасування індивідуального акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права може бути застосовано лише щодо рішення, яке є чинним та на момент розгляду справи у суді своїми наслідками порушує права, свободи або законні інтереси позивача.
Натомість не може бути скасована у судовому порядку вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.05.2020 року №Ф-2927/50, яка втратила чинність, а відтак і припинила свою дію внаслідок її скасування в порядку адміністративного оскарження.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що з урахуванням вимог чинного законодавства та рішення Державної податкової служби України від 07.07.2020 року №21210/6/99-00-06-03-01-06-06 оскаржувана вимога є скасованою та вважається відкликаною, тобто не створює для позивача жодних правових наслідків.
А тому, відсутні підстави для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.05.2020 року №Ф-2927/50 у судовому порядку та задоволення позову у цій частині.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління ДПС у Житомирській області привести у відповідність інтегровану картку платника податків, то суд зазначає, що оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.05.2020 року №Ф-2927/50 контролюючого органу вважається відкликаною, відповідно підстави для відображення зобов'язань за такою вимогою відсутні.
Щодо клопотання Головного управління ДПС у Житомирській області про закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України, суд зазначає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки про існування рішення Державної податкової служби України від 07.07.2020 року №21210/6/99-00-06-03-01-06-06, яким скасовано оскаржувану вимогу, позивачу було відомо ще до звернення до суду з цим позовом.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Ю. Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ: 43142501) про визнання протиправною та скасування вимоги, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 29 жовтня 2020 року.
Суддя Р.М.Шимонович