Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
30 жовтня 2020 р. Справа №200/9914/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Зінченко О.В., ознайомившись з позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною фактичну податкову перевірку та скасування податкового повідомлення-рішення,-
27 жовтня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, відповідно до якої просила суд визнати протиправною фактичну податкову перевірку суб'єкта господарювання фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , яка проводилася на підставі наказу Головного управління ДПС у Донецькій області № 917 від 12 серпня 2020 року та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000410505 від 21 вересня 2020 року на суму 34 000 грн.
Згідно із частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За приписами статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року
№ 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України).
Предметом у поданому позивачем позові, серед іншого, є визнання протиправною фактичної податкової перевірки суб'єкта господарювання фізичної особи підприємця ОСОБА_1 . Водночас, позивачем дії суб'єкта владних повноважень щодо проведення перевірки згідно поданої позовної заяви не оскаржуються.
Зважаючи на те, що позивач просить визнати протиправною фактичну податкову перевірку, яка не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а дії суб'єкта владних повноважень не оскаржуються, то такий спір, не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, а може вирішуватись в порядку господарського судочинства шляхом визнання певного юридичного факту, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Наведене виключає розгляд в порядку адміністративного судочинства позовної вимоги про визнання протиправною фактичну податкову перевірку.
При цьому, інша позовна вимога позивача стосовно скасування податкового повідомлення-рішення № 0000410505 від 21 вересня 2020 року на суму 34 000 грн., підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Слід зазначити, що позивач може оскаржувати певні дії суб'єкта владних повноважень, якими, на його думку, порушуються його права, свободи або інтереси, однак в даній позовній заяві такі вимоги позивачем не заявлені.
Згідно з частиною 6 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
При цьому, суд звертає увагу, що статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено повернення частини позовних вимог або відмови у відкритті стосовно частини позовних вимог.
Враховуючи те, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог і відсутні підстави для застосування положень статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 цього Кодексу.
Згідно частини 6 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 21, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною фактичну податкову перевірку та скасування податкового повідомлення-рішення , - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати особі, яка її подала.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення, відповідно до статті 295 КАС України.
Згідно приписів статті 297 КАС України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвала складена та підписана 30 жовтня 2020 року.
Суддя О.В. Зінченко