Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 жовтня 2020 р. Справа№200/5032/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов
ОСОБА_1
до відповідача Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України
Донецької області
про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування
рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 26.06.2018 року по 30.04.2020 року, визнання протиправними та скасування рішень від 05.12.2019 року, зобов'язати виплатити заборгованість з пенсії за період з 01.02.2015 року по 31.03.2015 року в сумі 5132 грн. 98 коп., визнання протиправною бездіяльності щодо тривалого взяття на облік попередньо закритої пенсійної справи за інвалідністю, за заявою від 20.02.2018 року з неправомірним примусовим поданням заяви від 23.03.2018 року № 1455 про одне й теж саме взяття на облік пенсійної справи, зобов'язання розрахувати та відшкодувати майнову шкоду, завдану неправомірно тривалим взяттям на облік попередньо закритої пенсійної справи за інвалідністю в еквіваленті сумарної складової пенсійних виплат з 20.02.2018 року по 25.06.2018 року (з урахуванням уточнень від 19.08.2020 року).
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, відповідач, як вважає позивач, відмовляючи у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків страхових виплат, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань соціального захисту.
Вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків страхових виплат, оскільки це право особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що відмовляючи у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків страхових виплат, діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань соціального захисту.
Враховуючи наведене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив, заяву про розгляд справи за його участю не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 (а.с. 58-60).
Управлінням соціального захисту населення м. Селидове ОСОБА_1 надана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 60 з.б.).
Згідно відповідді Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.12.2019 року № ВЕБ-05001-Ф-С-19-032900 20.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з зявою про запит пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України Ленінського району м. Харкова (а.с.42).
Згідно довідки МСЕК ААБ № 399061 ОСОБА_1 встановлена інвалідність ІІІ групи терміном з 27.03.2014 року по 31.03.2015 рік.
Як встановлено судом, пенсійна справа ОСОБА_1 взята на облік Селидівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області з урахуванням заборгованості за лютий та березень 2015 року в сумі 5132 грн. 98 коп.
26.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25.09.2018 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2019 року у справі 200/2820/19-а, яке набрало законної сили 30.07.2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволений, визнане неправомірним та скасуване рішення Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , Селидовське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області зобов'язане повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії № 3084 від 26.06.2018 року відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням висновків суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року у справі 200/12417/19-а, яке набрало законної сили 06.03.2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволений, визнане неправомірним та скасуване рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №1818 від 13.08.2019 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії, Селидовське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області зобов'язане повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.06.2018 року №3084 про призначення пенсії за віком, з урахуванням наданих до заяви документів.
Згідно виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 виплата пенсії за період з 26.06.2018 року по 30.04.2020 року в сумі 101315 грн. 73 коп. виплачена 13.05.2020 року в повному обсязі (а.с. 98).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З аналізу норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
При цьому, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Тобто, за наявності визначених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14.
Враховуючи наведене, суд вважає, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Таким чином, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів.
Як встановлено судом, підтверджене матеріалами справи та не спростоване позивачем, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року у справі 200/12417/19-а виконане відповідачем у встановлений чинним законодавством строк.
Оскільки рішення суду виконане відповідачем своєчасно, суд вважає, що у спірних взаємовідносинах не має підстав для застосування положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Щодо вимоги позивача про зобов'язання розрахувати та відшкодувати майнову шкоду, завдану неправомірно тривалим взяттям на облік попередньо закритої пенсійної справи за інвалідністю в еквіваленті сумарної складової пенсійних виплат з 20.02.2018 року по 25.06.2018 року, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх службових повноважень.
Згідно ч. 3 статті 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначає Цивільний кодекс України.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно ст. 1175 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Ця норма є спеціальною по відношенню до положення статті 1173 Цивільного кодексу України, оскільки для її застосування необхідні певні особливі умови, а саме завдання шкоди в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта та визнання такого нормативно-правового акту незаконним та його скасування.
З аналізу норми чинного законодавства вбачається, що положення ст. 1175 Цивільного кодексу України застосовуються лише у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується.
За загальними положеннями про відшкодування шкоди майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України).
Стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає можливість відшкодування збитків у результаті порушення її цивільного права. Як визначено частиною другою означеної статті збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Поняття "збитки" передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Суд вважає, що позивачем не надано суду доказів наявності шкоди, фактів заподіяння позивачеві втрат майнового характеру, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині зобов'язання розрахувати та відшкодувати майнову шкоду такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про зобов'язання виплатити заборгованість з пенсії за період з 01.02.2015 року по 31.03.2015 року в сумі 5132 грн. 98 коп., суд враховує, що згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.12.2019 року № ВЕБ-05001-Ф-С-19-032900 існує заборгованість в сумі 5132 грн. 98 коп. за лютий та березень 2015 року, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем надані суду належні докази правомірності відмови у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків страхових виплат, в розумінні зазначеної норми Закону.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій щодо невиплати заборгованість з пенсії за період з 01.02.2015 року по 31.03.2015 року в сумі 5132 грн. 98 коп., зобов'язання виплатити заборгованість з пенсії за період з 01.02.2015 року по 31.03.2015 року в сумі 5132 грн. 98 коп.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Цивільним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. 6) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 26.06.2018 року по 30.04.2020 року, визнання протиправними та скасування рішень від 05.12.2019 року, зобов'язати виплатити заборгованість з пенсії за період з 01.02.2015 року по 31.03.2015 року в сумі 5132 грн. 98 коп., визнання протиправною бездіяльності щодо тривалого взяття на облік попередньо закритої пенсійної справи за інвалідністю, за заявою від 20.02.2018 року з неправомірним примусовим поданням заяви від 23.03.2018 року № 1455 про одне й теж саме взяття на облік пенсійної справи, зобов'язання розрахувати та відшкодувати майнову шкоду, завдану неправомірно тривалим взяттям на облік попередньо закритої пенсійної справи за інвалідністю в еквіваленті сумарної складової пенсійних виплат з 20.02.2018 року по 25.06.2018 року - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати заборгованісті з пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2015 року по 31.03.2015 року в сумі 5132 грн. 98 коп.
Зобов'язати Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2015 року по 31.03.2015 року в сумі 5132 грн. 98 коп.
В задоволенні іншої частини адміністративного позову - відмовити.
Стягнути з Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. 6) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 420 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Т.В. Давиденко