31 серпня 2020 року Справа № 160/6118/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" до Дніпровської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" (далі - Підприємство) до Дніпровської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 05.02.2020 року № UA110150/2020/000003/1, від 02.03.2020 року № 150/2020/000006/1.
В обґрунтування позову Підприємство посилалось на протиправність оскаржених рішень, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом. Позивач також зауважив, що усі розбіжності, які виявив відповідач є формальними і безпідставними з огляду на те, що останній не вказав, які саме документи, що подавалися Підприємством при митному оформленні містили розбіжності та/або ознаки підробки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Тією ж ухвалою суду відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Відповідач скористався наданим правом і надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки наданими з митними деклараціями документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв'язку з чим і прийняті рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом 2-ґ.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено та не є спірним, що 09.10.2019 року Підприємство уклало з компанією “Zhejlang Wenxin Mechanical & Electrical CO., LTD.” (Китай) зовнішньоекономічний контракт № WN-1-2019 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
У подальшому, компанією “Zhejlang Wenxin Mechanical & Electrical CO., LTD.” здійснено поставку двох партій товарів (двигуни внутрішнього згорання). Відповідно до умов контракту, товари поставлялись на умовах FОВ-Нінгбо, Китай згідно із міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010”. Згідно із Специфікацій від 05.11.2019 року № 1 та від 06.12.2019 року сторони погодили термін оплати за товар протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару. Умовами контракту також передбачено включення до загальної вартості товару вартість упаковки та маркування.
3 метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, у порядку, визначеному п. 7.2 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, від 30.05.2012р., № 651 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України, 14.08.2012р., № 1372/21684, Підприємством задекларовано частину товарів з кожної партії отриманого товару за окремими електронними митними деклараціями, зокрема: за ЕМД № UА 110150/2020/001696 від 03.02.2020 р., ЕМД № UА 110150/2020/003273 від 28.02.2020 р.,
Для підтвердження вартості товару, яка до кожної митної декларації Підприємством надано документи, що також містяться у гр. 44 таких декларацій, а саме: декларації митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № WN-1-2019; специфікації до нього; рахунок - фактура від 15.11.2019р. та від 12.12.2019 року; пакувальний лист від 15.11.2019р. та від 12.12.2019 року; технічні описи товарів. Також надано договір транспортно-експедиційного обслуговування від 15.10.2019 року, а також відповідні коносаменти , заявки на перевезення, мастерконосамент, залізничні накладні, міжнародно товарно-транспортні накладні та рахунки на оплату морського фрахту.
При митному оформленні вказаного товару відповідач зазначив про не надання Підприємством декларації країни відправника, встановив порушення умова оплати товару, а також вказав про неповноту включення транспортної складової та додаткових витрат до митної вартості оцінюваного товару.
На підставі вищенаведених обставин, які відповідач кваліфікував як суттєві розбіжності та невідповідності в наданих документах, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості, відповідач витребував у позивача додаткові документи.
У відповідь на повідомлення Митниці декларантом надані прайс листи, акти виконаних робіт, комерційну пропозицію виробника від 31.10.2019 року, витяг з офіційного сайту морської лінії Маерск до коносаменту № 588409645 щодо відстеження дати отримання вантажу.
Між тим, відповідач прийняв оскаржені рішення про коригування митної вартості товару від 05.02.2020 року № UA110150/2020/000003/1, від 02.03.2020 року № 150/2020/000006/1, відповідно до яких митну вартість заявленого товару скориговано із застосуванням резервного методу 2-ґ. Застосовуючи вказаний метод відповідач керувався наявною у інформаційних ресурсах митниці інформації про митне оформлення раніше ввезеного товару, у тому числі: за кодом згідно УКТЗЕД 8407908000 на підставі відповідних декларацій, що вже пройшли митне оформлення.
Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач оскаржив їх до суду, правомірність прийняття яких і є предметом розгляду у вказаному спорі. При цьому, декларант сплатив різницю митних платежів та випустив товар у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.
При вирішені спору суд виходить із того, що за приписами статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні:а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
У даному випадку спірним рішенням визначена митна вартість товару за резервним методом 2-ґ.
Відповідно до положень статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До документів, які підтверджують митну вартість належить, декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Проте, такі повноваження орган доходів і зборів повинен реалізовувати виключно на підставі та у спосіб, передбачений Митним кодексом України.
Як встановлено судом, підставою для витребування додаткових документів у декларанта, став висновок митного органу щодо того, що надані під час митного оформлення товару документи мають суттєві розбіжності та невідповідності, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості.
Так, однією із невідповідностей у наданих документах відповідач вважав порушення умов оплати постановленого товару.
Проте, така позиція відповідача є необґрунтованою, оскільки умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для тверджень про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суд також враховує правову позицію Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі № 804/911/14, відповідно до якої дата здійснення оплати за товар не впливає на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості. При цьому судом також встановлено, що на момент розмитнення строк оплати за товар ще не сплинув, що не заперечується й відповідачем.
Ще однією із невідповідностей у наданих Підприємством документах стало посилання митного органу на не надання декларації країни відправлення.
Однак, такі твердження суд знаходить також необґрунтованими, оскільки відсутність такого документу не впливає на числові значення митної вартості та її розрахунків, при цьому, що відповідачем на надано обґрунтованих доводів стосовно того, які саме складові митної вартості товару мають підтвердити документи від виробника, що містять відомості про якісні характеристики товару, митна декларація країни відправлення, відомості про виробника товару.
Що ж до посилань відповідача про неповноту включення транспортної складової та додаткових витрат до митної вартості оцінюваного товару суд зазначає, що за умова контракту Поставки здійснюються на умовах FОВ-Нінгбо, Китай згідно із міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010”.
Базис поставки ФОБ, як визначено в правилах «Інкотермс 2010», покладає на продавця обов'язок по виконанню митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит й інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.
Покупець зобов'язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.
Ціна FOB означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Тобто, до ціни товару автоматично додаються інші додаткові платежі відповідно до визначених умов.
Щодо доводів митниці в обох випадках про невключения витрат на страхування до транспортної складової митної вартості, то вони також є безпідставними, оскільки листами позивача повідомило митницю про те, що в обох спірних випадках страхування товарів не здійснювалось, при цьому що, мови поставки ФОБ не передбачає обов'язкового страхування.
Стосовно доводів відповідача про відсутність документального підтвердження договірних правовідносин Підприємства та/або ««Global Container Lines Latvija» SIA з компанію “MRF INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD.,” одержувач - “ICS LTD» та фактів невідповідності загальної ваги брутто, визначеної за коносаментом №MRFB19112208В від 29.11.2019 року до заявленої до розмитнення загальної кількості товару суд зазначає про таке.
Судом встановлено, що до митного оформлення декларантом надано митниці домашні коносаменти: №MRFB19112208В від 28.11.2019, № MRFB 19121709В від 18.12.2019 та мастерконосаменти: №969862397 від 23.12.2019р., №588409645 від 29.11.2019р.
При цьому, за домашнім коносаментом №MRFB19112208В від 28.11.2019р. здійснено перевезення контейнерів: №MSKU1501110, №SUDU8859331, №MRKU5383586, №MRSU3453732, а за домашнім коносаментом № MRFB19121709B від 18.12.2019 здійснено перевезення контейнеру № FSCU9755389.
Відповідно до мастер-коносаментів: №588409645 від 29.11.2019 та №969862397 від 23.12.2019, за яким здійснено морський фрахт в обох випадках - відправником товару зазначено компанію “MRF INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD.,” одержувачем - компанію “ICS LTD.” Відомості щодо номерів контейнерів у мастер-коносаментах та домашніх (лінійних) коносаментах в обох випадках повністю співпадають.
Домашній коносамент (HBL) - це транспортний документ, що випускається експедитором (в даному випадку компанією “Global Container Lines Latvija SIA”) на додаток до лінійного або майстер-коносаменту, які розглядаються як альтернатива один одному та не мають різниці втоваророзпорядчих властивостях.
Домашній коносамент - є документом, що підтверджує договір між замовником перевезення (у розглянутому випадку ТОВ “ПК “ДТЗ”) і експедиційною компанією (оператором змішаного перевезення), мастер-коносамент - між відправником (експедиційною компанією) іморською лінією.
Таким чином, згадані компанії - відправник згідно з обома зазначеними мастер-коносаментами - компанія «MRF INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD.» та одержувач - компанія “ICS LTD.” є агентами ««Global Container Lines Latvija» SIA, залученими до виконання перевезень.
Крім того, наданому декларантом для здійснення митного оформлення задекларованих товарів рахунку про оплату послуг ТЕО від 11.02.2020 №Ь30365 зазначена вартість ТЕО за межами України та вартість морського фрахту частини контейнера №FSCU9755389 включаючи всі надбавки, перевантаження, БАФ, КАФ, дод. збір за безпеку на загальну суму -190 дол.США.
У наданій до митного оформлення Заявці №1/9 від 09.12.2019р. (п. 11), вартість фрахту по маршруту зазначена з урахуванням перевантаження на загальну суму 190 дол.США., fа у наданому митниці акті виконаних робіт від 11.02.2020р. зазначена вартість морського перевезення частини вантажу у контейнері № Е8СШ755389 на рівні 190 дол.США.
У наданому митниці рахунку про оплату послуг ТЕО від 29.01.2020 №L30225 зазначена вартість ТЕО за межами України та вартість морського фрахту 2 контейнерів №МRKU5383586, №МRKU3453732, частини контейнеру №SUDU8859331 та частини контейнеру №МSKU1501110,включаючи eсі надбавки, перевантаження, БАФ, КАФ, дод. збір за безпеку на загальну суму - 3470 дол.США.
У наданій до митного оформлення Заявці №1/4 від 08.11.2019 (п. 11), вартість фрахту по маршруту вказана з урахуванням перевантаження на загальну суму 3470 дол.США. та в акті виконаних робіт б/н від 29.01.2020р. зазначена вартість морського перевезення частини вантажу у контейнерах №MRKU5383586, №МRSU3453732, №SUDU8859331, №МSKU1501110 на рівні 3470 дол.США.
Таким чином, в обох випадках, в рахунках на оплату послуг ТЕО зазначено, що вартість морського фрахту визначена з урахуванням перевантаження, усіх надбавок БАФ, КАФ, додаткового збору за безпеку. Оскільки суми вартості послуг, зазначені у рахунках на оплату ТЕО повністю кореспондуються з сумами, зазначеними у заявках на здійснення морського перевезення та актах виконаних робіт, то ніяких розбіжностей в зазначених документах не існує.
Суд також зазначає, що на адресу відповідача декларантом надсилалися пояснення з приводу того, що рахунок про надання ТЕО та акти виконаних робіт складався у момент надходження товару у порт призначення, а ті обставини, що товар знаходився у такому порту деякий час не свідчить про те, що Підприємством понесені будь-які інші додаткові витрати на транспортування товару, невраховуючи то факту, що навіть деяка невідповідність у датах на поданих при митному оформленні документах не впливає на числові значення визначення митної вартості товару (ів)
Отже, суд вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.
Суд також зауважує, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації, що містяться у внутрішніх базах даних митного органу, оскільки у ній відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить усіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень під час судового розгляду справи не доведено правомірності дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому, відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару та не надано доказів правомірності дій при прийнятті рішення про коригування митної вартості, у тому числі у частині обґрунтованості прийнятої у цих рішеннях ціни за одиницю товару.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржені рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що експортується на територію України та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу суд виходить із того, що надання представником позивача - адвокатом Молочок Андрієм олександровичем адвокатських послуг у суді першої інстанції при розгляді цієї підтверджується свідоцтвом на надання правової допомоги від 14.07.2008 року, договором про надання правової допомоги від 04.03.2020 року; актом здачі-приймання наданих послуг, рахунком від 13.07.20202 року та платіжними дорученнями на загальну суму 6000 грн.
Досліджуючи надані документи, суд встановив, що договором передбачено надання правової допомоги саме позивачу та саме при розгляді вказаної справи, усі копії документів завірено підписом та печаткою представника позивача.
У той же час, суд акцентує увагу, що заявлена позивачем сума витрат на професійну допомогу у розмірі 6000 грн., навіть за відсутності відповідних заперечень з боку відповідача, не є співмірною зі складністю спору та предметом доказування у справі та крім того, задоволення клопотання у повному обсязі призведе до надмірного тягару суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи наведене, а також зважаючи на характер доказування, викладені обставини щодо складності справи та її значення для учасників процесу, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання шляхом присудження на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви.Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 05.02.2020 року № UA110150/2020/000003/1, від 02.03.2020 року № 150/2020/000006/1.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні) за рахунок бюджетних Дніпровської митниці Держмитслужби.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн. (три тисячі п'ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна