Справа № 307/664/20
Провадження №1-кп/307/543/20
29 жовтня 2020 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тячів кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Володимирівка Сватівського району Луганської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, судимого 19 грудня 2018 року Тячівським районним судом Закарпатської областідо 3-х років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,
в провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.
Прокурор в судовому засіданні подав клопотання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою на 60 днів, із визначенням розміру застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, посилаючись на те, що не відпали ризики, зазначені в п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні просили вдвічі зменшити розмір застави, що визначений судом.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали обвинувального акта, з долученими до нього додатками, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань, суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього кодексу.
Обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду від 27 лютого 2020 року обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 24 години 00 хвилин 19 березня 2020 року та визначено розмір застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2020 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 15 травня 2020 року, включно та визначено розмір застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 травня 2020 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 11 липня 2020 року, включно та визначено розмір застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 09 липня 2020 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 07 вересня 2020 року, включно та визначено розмір застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 вересня 2020 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 02 листопада 2020 року, включно та визначено розмір застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У відповідності до ст. 5 п. "С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчинені тяжкого злочину санкція статті якого передбачає покарання в виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, раніше судимий.
Також, на думку суду, і надалі існують ризики, передбачених пунктами 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, знаходячись на волі може незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Беручи до уваги наведене, та те, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, і знову підозрюється у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину, за який кримінальним законодавством України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до шести років, що свідчить про його стійку криміногенну поведінку, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів щодо підозрюваного ОСОБА_4 не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів, із визначенням розміру застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Оскільки суд задовольняє клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, жодних підстав для задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу не має.
Керуючись ст.ст. 177, 314-316, 331, 369 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника ОСОБА_5 про зменшення розміру застави - відмовити.
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , обвинувачуваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, строк тримання під вартою, яке визначене ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 лютого 2020 року, на 60 днів, тобто до 28 грудня 2020 року, включно, із визначенням застави у розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 42040 (сорок дві тисячі сорок) грн. 00 коп., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408; Розрахунковий рахунок - UA198201720355209001000018501; Банк отримувача: ДКСУ м.Київ; Код банку (МФО) : 820172, призначення платежу - застава.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Тячівського районного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Ужгородського слідчого ізолятора Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово Тячівський районний суд Закарпатської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Суддя ОСОБА_1