61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
27.10.2020 Справа № 905/1634/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь, Донецька область
до відповідача: Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман, Донецька область
про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 220581,94грн.
представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Поліщук О.І. за дов.
Суть справи:
Позивач, Приватне акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь, Донецька область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман, Донецька область про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 220581,94грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язання зі своєчасної доставки до пункту призначення прийнятого до перевезення вантажу, що є порушенням вимог п.41 Статуту залізниць України. На підтвердження вказаних обставин позивач надав розрахунок штрафу, залізничні накладні.
Ухвалою суду від 10.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.
01.10.2020 до канцелярії суду від відповідача надійшли відзив №2022/1340 від 23.09.2020 на позовну заяву та заява №2022/1341 від 23.09.2020 про зменшення розміру штрафу.
У відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач просить суд залишити без розгляду позовну вимогу про стягнення штрафу за накладною №3477399 в сумі 2233,60грн. з тих підстав, що вказана вимога вже була заявлена ПрАТ «МК «Азовсталь» у позовній заяві від 19.08.2020 №01.02.04-5/126 та станом на теперішній час є предметом розгляду Господарським судом Донецької області в межах справи №905/1554/20.
У стягненні штрафу в сумі 28460,6грн. відповідач просить відмовити у зв'язку із необґрунтованістю вимоги, зазначивши про невірність розрахунку позивачем розміру штрафу через продовження строку доставки вантажу за накладними №32073994, №32130841, №39436225, №39662812, №40706764 згідно приписів п.2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажів, про що є відмітка в графі 49 вказаних залізничних накладних, отже термін доставки за накладними №32073994, №32130841, №39436225, №39662812, №40706764 не перевищено. Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги за цими накладними помилково завищені на 28460,6грн., а відтак математично вірною і обґрунтованою є сума штрафу в розмірі 189887,74грн. (220581,94грн. - 2233,6грн. - 28460,6грн.).
Поряд з цим, відповідач зазначаючи, що порушення, визначених Правилами, термінів доставки вантажів позивачу, виникли з поважних та незалежних від АТ «Укрзалізниця» причин, просить суд зменшити розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до 5% від обґрунтованої суми позову 189887,74грн., саме до 9494,39грн.
Заява про зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу до 5% від суми позову, обґрунтовується відповідачем посиланням на обставини того, що практично вся залізнична мережа регіональної філії “Донецька залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що ускладнило транспортне сполучення у межах Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” та вплинуло на фінансове становище філії. Відповідач вказує, що позивач у позовній заяві не зазначає про завдання йому збитків у зв'язку з порушенням термінів доставки вантажу. У поданій заяві про зменшення розміру штрафу також зазначено, що відповідач не заперечує той факт, що з його боку мали місце порушення термінів доставки вантажу позивачу, але ці порушення виникли з поважних та незалежних від перевізника причин.
05.10.2020 до суду від позивача надійшла відповідь №01.02.04-5/128 від 02.10.2020 на відзив та заяву про зменшення розміру штрафу, у якій позивач заперечує проти обставин, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву та заяві про зменшення розміру штрафу. Позивач вказує, що відповідачем не надано доказів на підтвердження законності та обґрунтованості збільшення строку доставки вантажу, підстави для зменшення штрафних санкцій відсутні. Стосовно доводів відповідача про те, що вимоги за залізничною накладною №3477399 заявлені в іншій справі, позивач зазначає, що вимоги за вказаною залізничною накладною не заявлялися в межах даної справи та справи №905/1554/20. Щодо невірного математичного розрахунку штрафу за залізничною накладною №32073994 позивач звертає увагу, що вказана відповідачем у відзиві залізнична накладна №32073994 не є предметом спору.
Ухвалою суду від 06.10.2020 судове засідання відкладено на 27.10.2020.
12.10.2020 до канцелярії суду та 15.10.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження надання правової допомоги.
26.10.20 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження надання правової допомоги.
У судове засідання 27.10.2020 представник позивача не з'явився.
Представник відповідача в судове засідання 27.10.2020 з'явився, підтримав викладені у відзиві заперечення та просив суд зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Згідно з частинами 1, 3 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання 27.10.2020 не була визнана судом обов'язковою, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними матеріалами за відсутності представників сторін.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд
Протягом травня - червня 2020 року відповідач здійснив доставку вантажу, одержувачем якого є позивач - Приватне акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь” м.Маріуполь, що підтверджується залізничними накладними, які додані до матеріалів справи та вказані у розрахунку позовних вимог, а саме: 48940464, 48988091, 48987218, 49041155, 49043672, 49013709, 49009665, 49009632, 49060148, 49142839, 49242084, 39391123, 39436225, 39517107, 39662812, 45653953, 45717394, 45742442, 45769932, 45854452, 45917960, 45937604, 46117131, 46117149, 46134433, 46125290, 46225702, 42920058, 40205015, 40243560, 40289118, 40450553, 40450561, 40450603, 40534059, 40534059, 40534059, 40534059, 40534059, 40534059, 40534059, 40559015, 40289100, 40706764, 40798555, 44232775, 44261956, 44286367, 44281509, 44306207, 44316933, 44376325, 34773994, 34787754, 34817288, 34798363, 34866707, 34918813, 34900845, 34911529, 34939744, 32031866, 32034043, 32018582, 32016867, 32039463, 32048464, 32048720, 32038812, 32098196, 32130841 (арк. с. 12-13).
Додані позивачем до позовної заяви залізничні накладні містять, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу, тощо.
На станціях відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень. Правильність внесених відомостей до залізничних накладних підтверджена підписом представника відправника та представника залізниці.
Разом з тим, позивач вказує на те, що вагони з вантажем були доставлені на адресу ПрАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” із порушенням встановленого статтею 41 Статуту залізниць України терміну доставки вантажу, що стало підставою для нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу відповідно до статті 116 Статуту залізниць України у загальному розмірі 220581,94грн.
Вказані обставини щодо порушення відповідачем строків доставки вантажу за спірними накладними, внаслідок чого позивачем нараховано штраф у розмірі 220581,94грн., стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:
Згідно із статтею 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в статтях 173-175 Господарського кодексу України.
За приписами частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України та частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Як встановлено частиною 3 статті 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Як зазначено в статті 6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Відповідно до статті 526 вказаного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Статтею 41 вказаного підзаконного нормативно-правового акту регламентовано, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до п.1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок. Згідно з пункту 2.4. Правил обчислення термінів доставки вантажів, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
У разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9 Правил).
Відповідно до пункту 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
За приписами Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (пункт 8 Правил).
Дослідивши наявні у матеріалах справи залізничні накладні, господарський суд встановив, що вантаж за відповідними перевізними документами доставлено одержувачу з порушенням строків, які визначені статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Суд також відзначає, що згідно з пунктом 1.3. Правил обчислення термінів доставки вантажів якщо Укрзалізницею встановлюються тимчасові відхилення від шляхів прямування вантажів, за якими обчислюється провізна плата, то термін доставки вантажів, які пройшли за відхиленим напрямком, обчислюється, виходячи з відстані з урахуванням цього відхилення. Відхилення від визначених напрямів перевезення вантажів дозволяються першим керівником Укрзалізниці. В матеріалах справи відсутні будь-які докази санкціонованого відхилення від шляхів прямування вантажів, що спричиняє подовження строків доставки вантажу на території Донецької області.
Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статті 611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України.
При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні статті 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Згідно із статтею 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Відтак, з огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 220581,94грн., детальний розрахунок якого за кожною спірною накладною наявний в матеріалах справи.
Дослідивши розрахунок позовних вимог, суд встановив, що сума штрафу у розмірі 220581,94грн. за несвоєчасну доставку вантажу нарахована правомірно.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 220581,94грн. є обґрунтованими.
Твердження відповідача про невірність розрахунку позивачем штрафу за несвоєчасну доставку вантажу через продовження терміну доставки вантажу за залізничними накладними №32130841, №39436225, №39662812, №40706764 згідно приписів п.2.9. Правил, про що є відмітка в графі 49 вказаних залізничних накладних не спростовують вказаний висновок суду, оскільки жодних доказів, які підтверджують, що за такими накладними саме відправником або одержувачем допущено порушення, яке призвело до затримки доставки вантажу до матеріалів справи не надано.
Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність відмітки у накладній не може автоматично свідчити про наявність/відсутність обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці. Разом з тим наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу, не звільняє відповідача від обов'язку довести ті обставини, на які останній посилається у підтвердження своїх заперечень проти позову, у даному випадку, обставини наявності підстав у розумінні пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу для збільшення терміну доставки вантажу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.12.2019 у справі № 910/3745/19, від 12.03.2020 у справі №905/912/19, від 09.04.2020 у справі № 910/6762/19.
Твердження відповідача про те, що стягнення штрафу за порушення ПрАТ «Укрзалізниця» строку доставки вантажу за залізничною накладною №3477399 заявлено позивачем в межах даної справи повторно та розглядається на даний час в межах іншої господарської справи №905/1554/20 не знайшли свого підтвердження, оскільки вимоги за залізничною накладною №3477399 позивачем в межах даної справи не заявлялися.
Щодо доводів відповідача про невірність математичного розрахунку штрафу за залізничною накладною №32073994 суд звертає увагу, що вимоги за вказаною залізничною накладною також позивачем в межах даної справи не заявлялися, а відтак не є предметом спору.
Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафу до 5% від обґрунтованої суми позову 189887,74грн, тобто до 9494,39грн., суд зазначає наступне:
В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на ускладнення транспортного сполучення у межах регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” внаслідок проведення на території Донецької області антитерористичної операції, що також суттєво вплинуло на фінансове становище Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”. Обґрунтовуючи вказане клопотання відповідач долучив до заяви копії звітів про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за перше піврічча 2020 року. Крім того, звертає увагу на ту обставину, що порушення взятого на себе зобов'язання мало місце через використання ділянки між ст. Волноваха та ст. Камиш Зоря, що має невелику пропускну здатність і є єдиним залізничним сполученням з м. Маріуполь. Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать, що порушення термінів доставки вантажу мали місце з причин, незалежних від перевізника.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського суду України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
На відповідача покладається обов'язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні докази на підтвердження цього.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вже зазначалося, в обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на ускладнення транспортного сполучення у межах регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” внаслідок проведення на території Донецької області антитерористичної операції, що також суттєво вплинуло на фінансове становище Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”.
Проте, суд не може визнати винятковим випадком, який в силу наведених вище положень законодавства України може слугувати підставою для зменшення судом розміру штрафу, здійснення діяльності відповідача у зоні проведення антитерористичної операції, оскільки, по-перше, відповідачем у цій справі є Акціонерне товариство "Українська залізниця", місцезнаходженням якого є м.Київ, в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, по-друге, у даному випадку суд враховує, що і позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність у м.Маріуполь, який є населеним пунктом, в якому проводилась антитерористична операція та знаходиться в безпосередній близькості від лінії зіткнення, що, в свою чергу, негативно позначається на його господарській діяльності.
Отже, у вирішенні питання щодо зменшення штрафу мають бути враховані майнові інтереси обох сторін. В даному випадку санкція не є договірною, а виникає із вищезазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу. Дана правова позиція узгоджується із висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №906/434/17, від 20.03.2018 у справі №925/1025/17 та від 05.02.2019 у справі №914/2339/17.
Судом враховано, що розмір штрафу за дане правопорушення визначений Кабінетом Міністрів України і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду не має. Також суд зазначає, що правопорушення зазначеного характеру (несвоєчасна доставка вантажу) з боку ПАТ "Укрзалізниця" не є виключенням, а має системний характер, про що свідчать численні судові спори з подібних правовідносин між тими самими сторонами.
Разом з цим, відсутність доказів понесення реальних збитків позивачем внаслідок порушення відповідачем вимог Статуту залізниць України не може бути підставою для зменшення штрафу. Слід зазначити, що штраф стягується за сам факт допущення порушення, незалежно від того, чи завдано у зв'язку з цим збитками, чи ні.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру штрафу та задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача судових витрат, які за змістом позову крім судового збору складаються також з витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких за попереднім (орієнтовним) розрахунком складає 8460,82грн.
У клопотанні №01.02.04-5/128 від 07.10.2020 позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5884,31грн.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена у додатковій постанові від 24.06.2019 №904/64/18).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 20.12.2019 у справі №903/125/19.
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, суд враховує, що підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів щодо взаємозв'язку між сплаченими (або належними до сплати) замовником спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження судової справи.
В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивачем надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3495 від 14.07.2010, копію довіреності №09-18/7940 від 27.12.2019, копію договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018 з додатковими угодами до нього №34 від 01.10.2019 та №198 від 20.08.2020, копію акту №1 від 01.10.2020 приймання-передачі наданих послуг за додатковою угодою №198 від 20.08.2020 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018, копію розрахунку розміру винагороди від 01.10.2020, копію рахунку на оплату №692 від 01.10.2020, платіжне доручення №4500112171 від 09.10.20р. на суму 5884,31грн.
З наданих документів вбачається, що між адвокатським об'єднанням “Всеукраїнська адвокатська допомога” (далі - Адвокатське об'єднання) та Приватним акціонерним товариством “Металургійний комбінат “Азовсталь” м.Маріуполь (далі - Клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги №180329/АЗСТ від 29.03.2018р. (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати Клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності Клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно п.1.2 договору зміст, умови та строки виконання завдань узгоджуються сторонами шляхом укладення додаткових угод.
Адвокатам, що є учасниками Адвокатського об'єднання надаються в тому числі наступні повноваження: діяти від імені та в інтересах Клієнта з усіма правами, наданими чинним законодавством позивачу, відповідачу, третій особі, іншій особі, яка бере участь у судовому процесі (п.2.1.1. договору).
Додатковою угодою №198 від 20.08.2020 до договору визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокатського об'єднання за надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі про стягнення з Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької області Акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької області штрафу в розмірі 220581,94грн., зокрема у п.2 визначена вартість за годину кожної послуги за переліком.
За умовами п.3.1. додаткової угоди №198 від 20.08.2020 до договору оплата послуг здійснюється протягом сорока п'яти календарних днів після підписання сторонами акту наданих послуг (акту прийому-передачі наданих послуг) і отримання клієнтом рахунків від адвокатського об'єднання.
01.10.2020 між Адвокатським об'єднанням “Всеукраїнська адвокатська допомога” та Приватним акціонерним товариством “Металургійний комбінат “Азовсталь” був складений Акт №1 приймання-передачі наданих послуг за додатковою угодою №198 від 20.08.2020 до договору, у якому сторони підтвердили, що Адвокатське об'єднання надало, а Клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу) відповідно до додаткової угоди №198 від 20.08.2020 до договору та згідно з розрахунком розміру винагороди, який додається. Крім того сторони дійшли згоди, що підписанням вказаного акту останні підтверджують факт надання послуг, вартість послуг Адвокатського об'єднання за цим актом складає 5884,31грн.
Наданий розрахунок розміру винагороди від 01.10.2020 містить зазначення витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги, відповідно до якого в межах даної справи наданий наступний перелік послуг (правової допомоги): усна консультація клієнта, узгодження правової позиції (1 год.) 525,50грн., збір доказів (листи, запити та інш.) (2 год.) - 1051грн; перевірка та підготовка документів (2 год.) - 1051грн; складання позовної заяви (2 год.) - 1051грн; гонорар за складність справи (1% від ціни позову) - 2205,81грн.
Платіжним дорученням №4500112171 від 09.10.20р. на суму 5884,31грн. позивачем була здійснена оплата наданих послуг.
Відповідач не надав заперечень на клопотання позивача про відшкодування втрат позивача на правничу допомогу.
З огляду на те, що ціна наданих адвокатом послуг була узгоджена ним з позивачем, виконання умов договору про надання правової допомоги підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 01.10.2020 та матеріалами справи, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 5884,31грн., оскільки вказаний розмір понесених позивачем витрат документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.
Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької області до Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької області, Акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення штрафу в розмірі 220581,94грн. задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Донецька залізниця” (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, будинок 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, будинок 1; код ЄДРПОУ 00191158) штраф у розмірі 220581,94грн., судовий збір в розмірі 3308,73грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5884,31грн.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.
У судовому засіданні 27.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 30.10.2020.
Суддя М.О. Лейба