вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
29.10.2020м. ДніпроСправа № 904/5855/20
За заявою Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус"
про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти
у справі:
за позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" (м. Київ) в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аста-Капітал" (м. Київ)
до Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн" (м. Нікополь, Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 4 558 267,35 доларів США та 1 949 866,01 Євро
Суддя Фещенко Ю.В.
Без участі представників сторін
Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі договору № 30-06/2020 від 30.06.2020 про управління активами діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аста-Капітал" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн":
1) заборгованість за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 46/07МВ від 15.06.2007 (далі - кредитний договір-1) у розмірі 425 009,67 доларів США та 168 307,44 Євро, що складається з:
- 423 047,75 доларів США - заборгованість по тілу кредиту відповідно до договору № 23 від 28.03.2017 про внесення змін до договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 46/07МВ від 15.06.2007;
- 1 961,92 доларів США - заборгованість по відсотках відповідно до договору № 23 від 28.03.2017 про внесення змін до договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 46/07МВ від 15.06.2007;
- 166 082,01 Євро - заборгованість по відсотках відповідно до договору № 23 від 28.03.2017 про внесення змін до договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №46/07МВ від 15.06.2007;
- 2 225,43 Євро - заборгованість по комісії відповідно до договору № 23 від 28.03.2017 про внесення змін до договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №46/07МВ від 15.06.2007.
2) заборгованість за кредитним договором № 57 від 09.11.2010 (далі - кредитний договір-2) у розмірі 3 406 402,24 доларів США та 1 781 558,57 Євро, що складається з:
- 2 510 675,00 доларів США - заборгованість по тілу кредиту відповідно до договору №14 від 28.03.2017 про внесення змін до кредитного договору № 57 від 09.11.2010;
- 895 727,24 доларів США - заборгованість по відсотках відповідно до договору № 14 від 28.03.2017 про внесення змін до кредитного договору № 57 від 09.11.2010;
- 1 727 555,75 Євро - заборгованість по відсотках відповідно до договору № 14 від 28.03.2017 про внесення змін до кредитного договору № 57 від 09.11.2010;
- 54 002,82 Євро - заборгованість по комісії відповідно до договору № 16 від 13.04.2017 про внесення змін до кредитного договору № 57 від 09.11.2010.
3) заборгованість за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №46/07МВ від 15.06.2007 по пені у розмірі 97 616,17 доларів США та 3 % річних в порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 7 197,60 доларів США;
4) заборгованість за кредитним договором № 57 від 09.11.2010 по пені у розмірі 579 325,81 доларів США та 3 % річних в порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 42 715,86 доларів США.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- між Акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Закритим акціонерним товариством "Нікопольський завод нержавіючих труб", яке в подальшому було перейменовано в ПАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 46/07МВ від 15.06.2007 з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків (далі -Кредитний договір 1), зобов'язання за яким були порушені боржником (відповідачем), внаслідок чого у нього утворилась заборгованість станом на 19.08.2020 в сумі 425 009, 67 доларів США та 168 307,44 Євро;
- крім того, між Акціонерним товариством "ВТБ Банк" та ПАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" укладено договір № 57 від 09.11.2010 з додатками, додатковими договорами та договорами про внесення змін, зобов'язання за яким були порушені боржником (відповідачем), внаслідок чого у нього утворилась заборгованість станом на 19.08.2020 в сумі 3 406 402,24 доларів США та 1 781 558, 57 Євро. Крім того, у зв'язку з допущеним відповідачем простроченням повернення кредиту, а також сплати відсотків за його користування, на підставі умов кредитних договорів-1,2 було нараховано та заявлено до стягнення пеню у загальній сумі 676 941,98 доларів США; на підставі статті 625 Цивільного кодексу України було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в загальній сумі 49 913,46 доларів США.
- своє право на звернення із позовною заявою заявник обґрунтовує тим, що 19.08.2020 між АТ "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", (правонаступник кредитора та іпотекодержателя) укладено Договір №24-КБ про відступлення прав вимоги, відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором та договором іпотеки перейшло до ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста". Згідно з пунктом 1 Договору про відступлення прав вимоги від 19.08.2020, в порядку та на умовах, визначених договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників, боржників та заставодавців (іпотекодавців) та поручителів та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредитної лінії, договорами про надання кредиту (овердрафту)), згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, та договорами поруки та договорами іпотеки (іпотечними договорами) та договорами застави та іншими договорами, контрактами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, які в тому числі, але не обмежуючись наведені у Додатку № 1 до цього Договору, що були укладені в забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами, договорами про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії, надалі разом за текстом - "Основні договори", надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором;
- в подальшому, а саме 09.09.2020 ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" відступила право вимоги за Кредитними договорами АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору № 30-06/2020 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 30.06.2020, діє ТОВ "Компанія з управління активами "Аста-Капітал". Відповідно до вищенаведеного, АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору № 30-06/2020 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 30.06.2020, діє ТОВ "КУА "Компанія з управління активами "Аста-Капітал" є новим кредитором ПАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" за Договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 46/07МВ від 15.06.2007 та Кредитним договором № 57 від 09.11.2010.
Ухвалою суду від 29.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 26.11.2020.
Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аста-Капітал" в інтересах Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" було подало заяву про забезпечення позову (вх. суду № 5140/20 від 27.10.2020), в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих в будь-яких фінансових установах, та належать Приватному акціонерному товариству "Сентравіс Продакшн Юкрейн", які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову в розмірі 194 638 385 грн. 83 коп.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на наступне:
- такий спосіб забезпечення є необхідними для запровадження законних обмежень, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог;
- позивач має фактичні підстави вважати, що в разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову, виконання можливого рішення суду може бути утруднено чи взагалі неможливе, адже на даний час відповідач є боржником за іншими кредитними договорами, а його майно перебуває, зокрема, в іпотеці АТ АБ "Укргазбанк" та Європейського банку реконструкції та розвитку, а тому першочергове право на задоволення кредиторських вимог до відповідача за рахунок його майна, матиме саме АТ "Укргазбанк" та Європейського банку реконструкції та розвитку, а не позивач;
- більш того, згідно з інформацією, розміщеної на сайті https://smida.gov.ua/ (офіційна база даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо оприлюднення і доступу до інформації про діяльність емітентів цінних паперів) ПАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" не подає річну фінансову звітність, починаючи з 2017 року;
- невиконання умов кредитних договорів, що полягає в несплаті відсотків за користування кредитом, неповерненні кредитних коштів та ненаданні ПАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" фінансової звітності свідчить про погіршення фінансового стану відповідача, а тому існує реальна можливість ускладнення виконання рішення суду, що в свою чергу свідчить про можливе порушення майнових інтересів позивача по справі;
- банк направляв позичальнику вимогу про повернення заборгованості, відповідач у відповідь направив лист, яким визнав факт існування боргу, однак, станом на сьогодні ухиляється від його погашення, вважаючи, що його заборгованість по кредитних договорах повинна бути відступлена банком Товариству з обмеженою відповідальності "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг";
- у судових справах рішеннями Господарського суду м. Києва 06.07.2020 у справі №910/18984/19 та від 21.10.2019 у справі № 910/8409/19, які набрали законної сили, суди зазначили, що права вимоги до ПАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн", які бути відступлені на користь позивача, є активом банку, який з огляду на приписи Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", мав бути включений до ліквідаційної маси, і його реалізація відбувається виключно в межах ліквідаційної процедури;
- на думку позивача, це також свідчить про намагання позивача уникнути відповідальності за кредитними договорами, шляхом безпідставних претензій до банку в частині не передачі його боргу третій особі;
- в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, ТОВ ВКП "Ювіс" передано адміністративний комплекс, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Клари Цеткін, буд. 1-А та земельну ділянка площею 0,3846 га, кадастровий номер 1210100000:03:299:0013;
- згідно з висновком про вартість майна, вартість предмету іпотеки складає 40 469 900 грн., що в чотири рази менше ніж розмір заборгованості. Тобто, вартість іпотеки покриває лише п'яту частину боргу, а в провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №910/6250/19 за позовом ТОВ ВКП "Ювіс" до банку про визнання недійсним договору іпотеки;
- позичальник і іпотекодавець є пов'язаними особами, що підтверджується інформацією з реєстру, а саме: директором ПАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" є Атанасов Юрій Васильович , який є засновником іпотекодавця; обидва входять в Холдинг Сеntravis Ltd;. Тож, подача позову про визнання недійсним договору іпотеки свідчить в тому числі про намір позичальника уникнути відповідальності за невиконання зобов'язань за кредитними договорами;
- зважаючи на те, що існує ризик вибуття іпотечного майна з-під забезпечення, а позичальник не виконує свої зобов'язання за кредитними договорами, не повертає кредитні кошти і не сплачує відсотки за користування ними є підстави вважати, що у разі не накладення арешту на грошові кошти відповідача, їх сума зменшиться, наслідком чого буде утруднення та неможливість виконання рішення суду про стягнення з відповідача відповідної заборгованості;
- в той же час, позивач вважає, що внаслідок застосування вищезазначених заходів забезпечення позову не буде заподіяно жодних збитків відповідачу, зважаючи на його фінансові показники, у зв'язку з чим застосування заходів зустрічного забезпечення в даному випадку, позивач вважає недоцільним. Більш того, арешт коштів на рахунку з якого виплачується заробітна плата заборонена законом, а тому даний спосіб забезпечення не призведе до зупинення виплати заробітної плати працівникам відповідача.
Від відповідача надійшла заява (вх. суду № 51008/20 від 28.10.2020), в якій він просить суд призначити розгляд заяви у судовому засіданні з викликом сторін та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на наступне:
- за останні півтора місяці позивач двічі звертався до Господарського суду Дніпропетровської області із аналогічними заявами про забезпечення позову;
- перша заява була розглянута Господарським судом Дніпропетровської області в межах справи № 904/5180/20, за результатам розгляду якої 25.09.2020 була винесена ухвала про відмову в забезпеченні позову, яка не була оскаржена на набрала законної сили. Із тексту ухвали від 25.09.2020 по справі № 904/5180/20 вбачається, що позивач у заяві про забезпечення позову просив накласти арешт на грошові кошти відповідача на рахунках в банківських установах. Відповідні вимоги були належним чином розглянуті судом, визнані судом безпідставними та необґрунтованими;
- позивачем так і не було подано до суду позовної заяви, про яку він зазначав в першій заяві про забезпечення позову;
- натомість позивач 06.10.2020 повторно звернувся до суду із аналогічною заявою про забезпечення позову, хоча ситуація щодо взаємовідносин між позивачем та відповідачем жодним чином не змінилася, та нових обставин, що могли б бути підставами для подання повторної заяви, за два тижні не виникло;
- друга заява була розглянута Господарським судом Дніпропетровської області в межах справи № 904/5474/20, за результатами розгляду якої була винесена ухвала про повернення заяви про забезпечення позову;
- незважаючи на це, позивач вже втретє звертається до Господарського суду Дніпропетровської області з аналогічною заявою про забезпечення позову, обґрунтовуючи її тими самими обставинами та фактами, що вже були розглянуті судом та щодо яких вже винесено ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, у зв'язку із відсутністю на це підстав;
- вказані обставини свідчать про те, що позивач прагне до накладення арешту на рахунки відповідача в якості забезпечення позову з метою перешкоджання законній господарській діяльності відповідача та вчинення тиску;
- на думку відповідача, позивач сподівається, що повторний розгляд заяви іншим складом суду призведе до винесення іншого судового рішення з того ж самого питання, що вже було раніше розглянуте судом;
- дії позивача, направлені на повторне звернення до суду з тією ж самою заявою про забезпечення позову, що вже була розглянута судом, та з приводу якої вже винесено рішення, є саме зловживанням позивачем його процесуальними правами;
- право вимоги позивача наразі є оспорюваним та встановлена пряма судова заборона на здійснення відповідачем погашення заборгованості за кредитними договорами на користь позивача та заборона позивачу здійснювати дії, направлені на реалізацію права вимоги до відповідача;
- 02.10.2020 Господарським судом міста Києва було винесено ухвалу про забезпечення позову у справі № 910/12761/20, якою заборонено відповідачу здійснювати платежі за кредитними договорами на користь позивача, а також заборонено позивачу вчиняти будь-які дії щодо реалізації прав вимоги за кредитними договорами та щодо звернення стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором № 1891 від 09.11.2010 та іпотечним договором №1629 від 20.11.2013, які укладені для забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за Кредитними договорами, а також відчуження цих прав на користь третіх осіб;
- таким чином, станом на момент звернення позивача до суду із заявою про забезпечення позову та накладення арешту на рахунки відповідача, позивач обізнаний про наявність спору щодо результатів торгів та визнання недійсним договору між АТ "ВТБ Банк" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", а відповідно й про спірність набутого позивачем права вимоги до відповідача. Відповідач також повністю обізнаний про судову заборону щодо здійснення будь-яких оплат за кредитними договорами від відповідача на користь позивача. Незважаючи на всі обставини, позивач втретє звертається до суду із заявою про забезпечення позову про стягнення коштів з відповідача;
- винесення судом зараз ухвали про забезпечення позову та накладення арешту на рахунки відповідача буде суперечити чинній ухвалі суду у справі № 910/12761/20 за позовом ТОВ "ФК "Конкорд Факторинг", якою відповідачу заборонено здійснення оплат на користь позивача, а позивачу заборонено здійснювати стягнення боргу;
- відтак, очевидним є те, що навіть у випадку порушення судом провадження за поданим позивачем позовом про стягнення боргу із відповідача, щодо якого подано заяву про забезпечення позову, така судова справа має бути зупинена після її відкриття до винесення та набрання чинності рішенням у справі № 910/12761/20 за позовом ТОВ "ФК "Конкорд Факторинг" про оскарження результатів електронного аукціону та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги;
- враховуючи загальні строки розгляду господарських справ, у випадку задоволення заяви позивача про забезпечення позову, арешт на рахунках відповідача у сумі майже 170 мільйонів гривень зберігатиме свою силу не менше року, поки будуть розглядатися та переглядатися в апеляційному порядку дві судові справи. Це фактично повністю унеможливить роботу підприємства відповідача на вказаний період та очевидно є необґрунтованим та понаднормовим заходом забезпечення;
- відповідач звертає увагу суду на те, що блокування зазначеної суми коштів на рахунках відповідача призведе до повного зупинення та блокування господарської діяльності відповідача, а також завдасть істотних збитків Відповідачу та третім особам;
- сума, про арешт якої просить позивач, є значною для відповідача. Блокування вказаної суми на рахунках відповідача спричинить зупинення господарської діяльності відповідача, його неможливість виконати взяті на себе грошові зобов'язання перед своїми постачальниками, а, як наслідок, перебої в поставках сировини, зупинення виробництва та неможливість виконання обов'язків відповідача перед його замовниками, покупцями та клієнтами. Окрім того, таке блокування призведе до неможливості виплати заробітної плати працівникам відповідача та неможливості сплати податків.
- фактично безпідставний арешт коштів відповідача може спричинити повну неможливість виконання відповідачем своїх обов'язків перед третіми особами, що спричинить нарахування штрафних санкцій та інші збитки як відповідача, так і третіх осіб;
- позивач наприкінці своєї заяви зазначає загальну фразу без будь-яких посилань на закон, що нібито арешт коштів на рахунку, з якого виплачується заробітна плата, заборонений законом, у зв'язку з чим даний спосіб забезпечення не призведе до зупинення виплати заробітної плати працівникам відповідача. Однак, у відповідача немає окремого рахунку в банку із спеціальним режимом, який би використовувався для виплати заробітної плати;
- відповідач спростовує посилання позивача, щодо того, що на даний час відповідач є боржником за іншими кредитними договорами, а його майно перебуває в іпотеці АБ "Укргазбанк" та ЄБРР, а тому першочергове право на задоволення кредиторських вимог до Відповідача за рахунок його майна матиме саме АБ "Укргазбанк" та ЄБРР. Так, по-перше, всі правовідносини відповідача із ЄБРР станом на сьогодні припинені, та ЄБРР не є ані кредитором, ані іпотекодержателем майна відповідача. Із долученого позивачем додатку 20 до заяви вбачається, що ЄБРР згадується в реєстрах, пов'язаних із нерухомим майном виключно в розрізі історичної інформації про перенесення відомостей з одного реєстру до іншого, та не фігурує в актуальних записах. По-друге, майновим поручителем відповідача за зобов'язаннями, що випливають із Кредитних договорів є ТОВ ВКП "Ювіс", нерухоме майно якого передано, з метою забезпечення спірних зобов'язань відповідача, в первинну іпотеку, а відтак у кредитора за вказаними зобов'язаннями є пріоритет щодо стягнення переданого ТОВ ВКП "Ювіс" в іпотеку майна;
- також відповідач спростовує посилання позивача на те, що відповідач з 2017 року не подає фінансову звітність, що свідчить про погіршення фінансового стану відповідача. Так, відповідач належним чином та з дотриманням всіх строків подає фінансову звітність у встановленому законом порядку, а відомості з сайту SMIDA не фіксують фактів подання такої звітності суб'єктами господарювання. В доведення подання звітності відповідач надає інформацію з відкритого інформаційного джерела Youcontrol, що містить фінансову інформацію, наведену саме з фінансової звітності відповідача за 2019 рік. По-друге, сам факт подання фінансової звітності жодним чином не свідчить про фінансовий стан підприємства;
- відповідач заперечує з приводу того, що позивач посилається на неповне покриття вартістю переданого за Кредитними договорами в іпотеку майна, вартості боргу та наявність судового спору у справі № 910/6250/19 про оскарження договору іпотеки, як на підстави забезпечення позову. На спростування вказаної інформації відповідач зазначає, що, по-перше, позивач взагалі не надає доказів переходу до нього прав іпотекодержателя за іпотечними договорами. По-друге, провадження у справі № 910/6250/19 наразі припинене ухвалою суду від 21.10.2020 про залишення позову без розгляду. Таким чином, відповідачем не надано реальних доказів загрози неможливості виконання судового рішення без застосування заходів забезпечення у вигляді арешту рахунків відповідача;
- арешт грошових коштів на рахунках відповідача неможливий без застосування заходів зустрічного забезпечення у вигляді зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок Господарського суду Дніпропетровської області грошові кошти в сумі, про арешт якої просить позивач, а саме 194 638 385 грн. 83 коп.
За змістом статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про розгляд поданої позивачем заяви про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін, суд прийшов до висновку щодо відмови у його задоволенні, зважаючи на скорочені строки розгляду такої заяви, а також приймаючи до уваги той факт, що правова позиція як позивача так і відповідача була викладена у письмових заявах та враховується судом під час вирішення питання щодо наявності підстав для вжиття відповідних заходів; необхідність у заслуховуванні усних пояснень у даному випадку відсутня.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви,
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу).
Отже, збезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, зокрема, для попередження потенційних труднощів у виконанні такого рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Разом з тим, статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.
В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення боржником дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з кредитором, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення боржника від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Проте, всупереч вищевказаних положень чинного законодавства заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать Приватному акціонерному товариству "Сентравіс Продакшн Юкрейн" в межах ціни позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Так, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що позивач має фактичні підстави вважати, що в разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову, виконання можливого рішення суду може бути утруднено чи взагалі неможливе, адже на даний час відповідач є боржником за іншими кредитними договорами, а його майно перебуває, зокрема, в іпотеці АТ АБ "Укргазбанк" та Європейського банку реконструкції та розвитку, а тому першочергове право на задоволення кредиторських вимог до відповідача за рахунок його майна, матиме саме АТ "Укргазбанк" та Європейського банку реконструкції та розвитку, а не позивач.
Суд розцінює наведені доводи критично, оскільки наявність заборгованості за декількома кредитними договорами, а також передача певного майна підприємства в іпотеку є звичайною практикою у господарській діяльності, і вказаний факт не свідчить про наявність загрози для належного виконання рішення у даній справі.
Посилання позивача на неподання відповідачем річної фінансової звітності, починаючи з 2017 року, ніяким чином не впливає на оцінку ймовірності ускладнення виконання рішення у даній справі, оскільки не перебуває із вказаними обставинами у причинно-наслідковому зв'язку.
Також судом відхиляються посилання позивача на те, що невиконання умов кредитних договорів, що полягає в несплаті відсотків за користування кредитом, неповерненні кредитних коштів та ненаданні ПАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" фінансової звітності свідчить про погіршення фінансового стану відповідача, оскільки виключно системний аналіз вказаної фінансової звітності підприємства може свідчити про погіршення його фінансового стану, а не факт її подання чи неподання або динаміка погашення заборгованості підприємства перед третіми особами.
Наявність вказаних обставин не є доказом того, що відповідач буде вчиняти дії, які унеможливлять в майбутньому виконання рішення суду у справі.
Посилання позивача на те, що банк направляв позичальнику вимогу про повернення заборгованості, але відповідач, визнавши факт існування боргу, не вчиняє дій щодо її погашення, вважаючи, що його заборгованість по кредитних договорах повинна бути відступлена банком Товариству з обмеженою відповідальності "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг", не може бути доказом того, що відповідач ухилятиметься від виконання судового рішення у даній справі чи існування ризику невиконання судового рішення про стягнення коштів у випадку задоволення в подальшому позовних вимог заявника. Крім того, наявність заборгованості за кредитними договорами є безпосередньо предметом позову у даній справі, а факт ухилення відповідача від виконання зобов'язань не є встановленим та підлягає встановленню під час вирішення справи по суті і сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Щодо посилань заявника на наявність та оспорюваність договору іпотеки, яким забезпечені зобов'язання ПрАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" за кредитними договорами, суд зазначає, що ініціювання судового розгляду з приводу дійсності вказаного правочинну є правом учасника правовідносин, яким він користується на свій власний розсуд; вчинення таких дій не може розцінюватися як ухилення від відповідальності чи загроза для належного виконання рішення у даній справі; більше того, як зазначив сам заявник, вказане судове провадження було ініційовано іншою юридичною особою (не відповідачем у даній справі). Отже такі дії не можуть буди свідченням ухилення відповідача від виконання його обов'язків за спірними кредитними договорами на теперішній час чи в майбутньому.
Дослідження та оцінка обставин щодо вартості предмета іпотеки не є предметом розгляду у даній справі, оскільки звертаючись із позовом до суду, позивач просить суд саме про стягнення заборгованості за кредитними договорами у грошовому вираженні, а не про звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому, звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач просить суд саме про накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Щодо судової практики, на яку посилається заявник, суд зазначає наступне.
У справах № 916/1457/19 та № 910/7149/17, на рішення в яких посилається заявник, розглядалися вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборону відчуження об'єктів нерухомого майна та акцій акціонерного товариства відповідно.
Суд звертає увагу на те, що накладення арешту на грошові кошти на рахунках, що передбачає заборону розпорядження такими коштами, та накладення арешту на будь-яке інше майно (як рухоме, так і нерухоме) є істотно різними заходами забезпечення позову, що мають різні наслідки як для заявника, так і для відповідача, на майно якої накладається арешт.
Так як грошові кошти хоча і є різновидом майна, однак згідно статті 192 Цивільного кодексу України вони також є і законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України. Відтак, накладення без достатніх підстав арешту на грошові кошти в значному розмірі, як на основний платіжний засіб, може призвести до блокування роботи підприємства та завдання збитків не тільки самому підприємству, але й третім особам, зокрема працівникам такого підприємства, іншим кредиторам та/або державі.
Відтак висновки, викладені у постановах Верховного суду у вказаних справах, не можуть бути застосовані в даній справі без детального аналізу та порівняння всіх обставин справи, так як правовідносини, щодо яких ухвалені відповідні рішення є різними.
У справах № 910/12117/19 та № 910/1742/17, на рішення в яких посилається заявник, хоча й розглядалися вимоги про накладення арешту на грошові кошти, однак відповідні судові рішення мотивовані наявністю значної заборгованості перед низкою контрагентів, що в порядку виконання вказаних судових рішень може потягти витрачання коштів саме на погашення заборгованості перед цими контрагентами, а не для здійснення розрахунків з позивачем, що за висновком суду не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Наведена правова позиція викладена й у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, і у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19. Так, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися наданими йому правами. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 911/2930/17.
Також суд приймає до уваги позиції, викладені в Ухвалі Верховного суду від 19.04.2019 у справі № 910/6706/17, за якими суд, вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача.
В даному випадку, вирішуючи питання про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ПАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн", суд дотримується розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності підприємства з огляду на розмір заявленого у позовній заяві боргу.
В той же час, позивач вважає, що внаслідок застосування вищезазначених заходів забезпечення позову не буде заподіяно жодних збитків відповідачу, зважаючи на його фінансові показники, у зв'язку з чим застосування заходів зустрічного забезпечення в даному випадку, позивач вважає недоцільним. Більш того, як зазначає позивач, арешт коштів на рахунку з якого виплачується заробітна плата заборонена законом, а тому даний спосіб забезпечення не призведе до зупинення виплати заробітної плати працівникам відповідача.
Суд розцінює вказані доводи позивача критично, оскільки останній просить суд про накладення арешту на грошові кошти на рахунках ПрАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" в розмірі 194 638 385 грн. 83 коп., що за оцінкою суду є істотною сумою, блокування якої може призвести до несприятливих наслідків для ПрАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн", його контрагентів та працівників, завдати істотних збитків та навіть призвести до блокування господарської діяльності відповідача.
Відповідно до норм статті 141 Господарського процесуального кодексу України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
При цьому заявник зазначає в своїй заяві, що внаслідок застосування заходів забезпечення, про які просить заявник, а саме арешту коштів на рахунках ПрАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" у загальній сумі 194 638 385 грн. 83 коп. не буде заподіяно жодних збитків відповідачу, у зв'язку з чим застосування заходів зустрічного забезпечення є в даному випадку недоцільним.
Суд звертає увагу заявника на те, що сума, про арешт якої просить заявник, є значною, та заявник не надає суду жодних доказів, що підтверджували б об'єктивну інформацію про фінансовий стан ПрАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" та давали б змогу підтвердити, що запитувана сума арешту коштів не є істотною для поточної господарської діяльності відповідача. Відтак застосування запитуваного заявником заходу забезпечення позову у будь-якому випадку вимагало б зустрічного забезпечення
Крім того, вирішуючи вказане питання, суд враховує також те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2020 у справі № 904/5180/20 вже була надана оцінка вказаним обставинам, однак позивач повторно викладає аналогічні вимоги та підстави, не враховуючи при цьому висновки, викладені судом у вказаному судовому рішенні, яке набрало законної сили. Також позивач повторно у своїй заяві наводить аргументи, яким під час розгляду заяви позивача у справі № 904/5180/20 вже була надана оцінка судом. При цьому, не має значення стадія, на якій розглядаються вимоги щодо забезпечення позову (до його подання чи після), оскільки підставою для вжиття таких заходів є саме наявність певних обставин.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявником не надано належних доказів на підтвердження вчинення ПАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" дій, направлених на зменшення наявних на його рахунках грошових коштів, тоді як умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Позивачем не надано будь-яких належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Таким чином, заявником не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування певного виду забезпечення позову, а лише зазначено, що боржник ухиляється у добровільному порядку сплатити наявну у нього заборгованість (яка є предметом спору у даній справі), вчиняє дії, направлені на ухилення відповідальності, а також про ймовірне, на думку заявника, зникнення чи зменшення за кількість майна боржника на момент виконання рішення. Однак з жодна з наведених обставин не підтверджена належними доказами та має характер необґрунтованого припущення.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову щодо накладення арешту на грошові кошти боржника.
За наведених вище обставин суд, оцінивши обґрунтованість доводів заявника, дійшов висновку, що на даній стадії судового процесу відсутні достатні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аста-Капітал" про забезпечення позову.
Витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову покласти на заявника.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 29.10.2020.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений та підписаний 29.10.2020.
Суддя Ю.В. Фещенко