вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.10.2020м. ДніпроСправа № 904/3770/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі:
судді Колісника І.І.
за участю секретаря судового засідання Уперєвої Д.В.
та представників:
від позивача: Свінухов О.В. - адвокат;
від відповідача-1: Садиленко О.Л. - адвокат;
від відповідача-2: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Каолін", смт Просяна, Дніпропетровська область
до відповідача-1: Акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ
відповідача-2: Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Нодарі Михайловича, м. Дніпро
про скасування рішення та державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, відновлення реєстрації права власності
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро Каолін" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Акціонерного товариства "Альфа-Банк", відповідача-2: Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Нодарі Михайлович, в якому просить:
1. Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52316126 від 21.05.2020.
2. Скасувати державну реєстрацію права власності АТ "Альфа-Банк" (ідентифікаційний код 23494714), номер запису про право власності 36568444, на нерухоме майно - нежитлове приміщення, нежитлові будівлі фабрики хімічного збагачення каоліну, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 135055012242, за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, смт Просяна, вул. Південна, 6.
3. Відновити реєстрацію права власності ТОВ "Дніпро Каолін" (ідентифікаційний код 24228943) на нерухоме майно - нежитлове приміщення, нежитлові будівлі фабрики хімічного збагачення каоліну, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 135055012242, за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, смт Просяна, вул. Південна, 6.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами законодавчого порядку звернення стягнення на предмет іпотеки та вчинення реєстраційних дій.
Зокрема, позивач зазначає, що він є іпотекодавцем нерухомого майна за договором іпотеки № 085/15/13-073 від 16.08.2013, укладеним із АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є відповідач-1 у справі - Акціонерне товариство «Альфа-Банк».
Об'єктом іпотеки є нежитлові приміщення, будівлі фабрики хімічного збагачення каоліну.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.20218 у справі №904/7808/17 за позовом АТ «Укрсоцбанк» було звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації на прилюдних торгах із визначеною початковою ціною. На виконання рішення суду 05.10.2018 було видано наказ.
Водночас, 18.05.2020 державним реєстратором - приватним нотаріусом Кокосадзе Нодарі Михайловичем на підставі прийнятого ним рішення було вчинено державну реєстрацію права власності АТ «Альфа-Банк» на предмет іпотеки, номер запису про право власності 36568444.
Позивач стверджує, що таким чином кредитор двічі звернув стягнення на предмет іпотеки двома різними способами, що суперечить нормам статті 33 Закону України «Про іпотеку". Саму ж процедуру позасудового стягнення на предмет іпотеки позивач вважає здійсненою з порушенням порядку, передбаченого статтею 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надсилання на його адресу письмової вимоги іпотекодержателя, а також Законом України «Про державну реєстрацію речових прав» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.
У відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 05.08.2020, відповідач-1 зазначає, що на підставі генерального договору № 085/12/13-010 від 15.08.2013 (далі - кредитний договір) ним були надані Товариству з обмеженою відповідальністю «Проско Ресурси» (далі - позичальник) кредитні кошти в сумі 6 284 292,88 доларів США. Загальна заборгованість за цим договором на час розгляду справи становить 5 950 337,59 доларів США.
Виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором забезпечено укладеним між позивачем (далі - іпотекодавець), відповідачем-1 (далі - іпотекодержатель) та позичальником договором іпотеки № 085/15/13-073 від 16.08.2013. За цим договором іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю предмет іпотеки - будівлю (нежитлові будівлі фабрики хімічного збагачення каоліну), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, cмт Просяна, вул. Південна, буд. 6, яка належить йому на праві приватної власності (реєстраційний № 135055012242), про що зроблено запис про право власності за № 2146991 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).
Відповідач-1 зауважує, що у зв'язку з невиконанням умов генерального договору №085/12/13-010 від 15.08.2013 в частині повернення кредитних коштів, відповідно до пункту 4.1 договору іпотеки № 085/15-13-073 від 16.08.2013 та статей 33, 35 Закону України «Про іпотеку» він, як кредитор, для захисту своїх інтересів скористався правом на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволення вимог іпотекодержателя згідно із застереженням в іпотечному договорі, який, на його думку, можливий одночасно із судовим.
При цьому відповідач-1 зазначає, що ним були дотримані всі вимоги Закону України «Про іпотеку», у тому числі й щодо направлення на адреси позичальника та позивача вимог про сплату заборгованості за кредитом. На підтвердження зазначеному надав суду докази надсилання на адресу позивача та позичальника письмових вимог від 09.12.2019 № 02-29/15301 та від 17.03.2020 № 02-29/17-03-20 про усунення основного зобов'язання з відмітками відділень поштового зв'язку щодо повернення відправлень за закінченням терміну зберігання (а.с. 75 - 92).
Аналізуючи статті 41, 50 Закону України «Про іпотеку», відповідач-1 доходить висновку, що іпотечний договір припиняється на підставі рішення суду лише після фактичної реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Тож набуття ним права власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку не є подвійним стягненням, відповідає чинному законодавству та не суперечить умовам іпотечного договору.
Також відповідач-1 вважає, що під час вчинення приватним виконавцем реєстраційних дій жодних порушень Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ним допущено не було. Рішення про державну реєстрацію права власності АТ «Альфа-Банк» на предмет іпотеки було прийнято державним реєстратором із вчиненням запису про державну реєстрацію з дотриманням нормативних приписів на підставі повного пакету необхідних для цього документів (а.с. 63 - 96).
У відзиві на позов відповідач-2 позов не визнає, просить у його задоволенні відмовити повністю. При цьому зазначає, що договір іпотеки № 085/15-13-073 від 16.08.2013 містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки. Відповідачем-1 було надано підтвердження щодо неодноразового направлення позичальнику та позивачу вимог про сплату заборгованості за кредитом, однак вимоги повернулися з відміткою відділень поштового зв'язку «за закінченням встановленого терміну зберігання». Згідно з Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зазначена обставина не перешкоджає вчиненню реєстраційних дій щодо набуття права власності за відповідною заявою, яка була подана відповідачем-1 18.05.2020.
Відповідач-2 стверджує, що під час проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки він діяв у межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.97 - 102).
14.09.2020 до суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначає, що договір іпотеки № 085/15/13-073 від 16.08.2013 було укладено між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк», проте вимоги про усунення порушення основного зобов'язання направлялися від імені АТ «Альфа-Банк». Ніяких доказів правонаступництва та переходу прав та обов'язків банком не долучалось. На думку позивача, сторона іпотечного договору та особа, яка направляла вимоги, є різними юридичними особами, тому ці повідомлення не можуть слугувати належними доказами повідомлення іпотекодавця.
Крім того, позивач зауважив, що відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Однак, в матеріалах справи відсутній не тільки безпосередньо звіт суб'єкта оціночної діяльності про оцінку предмета іпотеки, який виготовлено на момент звернення стягнення 21.05.2020, але і взагалі будь-які відомості в рахунок якої грошової суми таке звернення стягнення майна позивача будо здійснено.
Ухвалою суду від 20.07.2020 позовна заява була прийнята до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 26.08.2020, яке після цього відкладалося до 15.09.2020 та 01.10.2020.
Ухвалою суду від 01.10.2020 підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті на 20.10.2020.
Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
За таких обставин неявка в судове засідання відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (далі - іпотекодержатель, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро Каолін" (далі - іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 085/15/13-073 від 16.08.2013 (далі - іпотечний договір) /а.с. 17 - 22/.
За змістом іпотечного договору в забезпечення зобов'язань позичальника (ТОВ «Проско Ресурси») за кредитним договором № 085/12/13-019 від 15.08.2013 іпотекодавець передає іпотекодержателю у першочергову іпотеку з найвищим пріоритетом обтяження предмет іпотеки згідно з умовами цього договору (п. 1.1).
Розмір забезпеченого зобов'язання розраховується, в тому числі збільшується, на підставі положень кредитного договору та цього іпотечного договору, що не потребує внесення відповідних змін до цього іпотечного договору.
Згідно з іпотечним договором позивачем було передано в іпотеку Банку нерухоме майно, що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, Покровський район, смт Просяна, вулиця Південна, буд. 6: Літера А-ІІ, ІІІ - нежитлова будівля фабрики, а-ІІІ - будівля прибудови допоміжних приміщень, Б-1 - будівля перевантажувального вузла, В-1 - будівля відкритого складу, Г-1 - будівля рампи, Д-1 - будівля силосного складу, Е-1 - будівля столярної майстерні, Ж-1 - будівля складу рідких реагентів, Л-1 - будівля відділу матеріального-технічного забезпечення, М-1 - будівля складу зберігання металу, №1 - бруківка, №2 -резервуари.
Іпотечним договором передбачено, що зазначене майно належить позивачу на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №924983, видане Виконавчим комітетом Просянської селищної ради 22.12.2007 на підставі рішення виконкому № 84 від 30.10.2007. Право власності на предмет іпотеки зареєстровано у встановленому законом порядку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 135055012242), про що зроблено запис про право власності за № 2146991 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 8090614, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М.О. 16.08.2013.
Відповідно до пункту 4.1 іпотечного договору банк, на свій вибір, у будь-який час у день або після настання випадку невиконання матиме право (але не зобов'язання) здійснити будь-які дії, які банк розумно буде вважати необхідними для захисту інтересів банку, які включають, але не обмежуються, зокрема, зверненням стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з пунктом 5.1 іпотечного договору у разі настання будь-якого випадку невиконання Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки чи його частину у будь-який спосіб, дозволений законодавствомУкраїни, чинним на дату прийняття рішення про звернення стягнення, зокрема, але не обмежуючись: шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом, та/або звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, в тому числі шляхом звернення у власність Банку.
Звернення стягнення на іпотеку щодо будь-якої частин предмета іпотеки не впливає на дійсність іпотеки або прав чи засобів правового захисту Банку за цим іпотечним договором.
Якщо Банк вирішує звернути стягнення на предмет іпотеки, Банк надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення випадку невиконання протягом строку, зазначеного в такій вимозі, якщо чинним законодавством України встановлено обов'язок Банка щодо надіслання останнім відповідної вимоги.
Пунктом 5.2 іпотечного договору передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Зокрема, Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього іпотечного договору, а саме шляхом: (і) передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки чи його частину в рахунок виконання забезпеченого зобов'язання чи його частини; (іі) продажу Банком від власного імені предмета іпотеки на підставі договору купівлі-продажу будь-якій особі у спосіб, визначений Банком на власний розсуд (зокрема, але не обмежуючись, шляхом продажу будь-якій третій особі-покупцю, або на публічних торгах, або іншими способами відповідно до вимог чинного законодавства України).
Способи позасудового звернення на предмет іпотеки, передбачені цим іпотечним договором, є договором сторін про задоволення вимог Банку та не потребують подальшого погодження сторонами. У будь-який момент після початку процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, Банк має право обрати будь-який інший спосіб звернення стягнення, якщо тільки чинним законодавством України прямо не встановлено відповідних обмежень щодо зміни способу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися Банком у позасудовому порядку шляхом набуття Банком права власності на предмет іпотеки.
Іпотечний договір діє протягом 15 років (п. 7.9).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2018 у справі №904/7808/17, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2019, змінено найменування Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на Акціонерне товариство "Укрсоцбанк". Позовні вимоги Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Каолін" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації на прилюдних торгах задоволено у повному обсязі. В рахунок часткового погашення заборгованості за генеральним договором № 085/12/12-010 про здійснення кредитування від 15.08.2013 загальний розмір якої становить 7 164 388,19 доларів США та 42 303 452,87 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпро Каолін", а саме: нежитлові приміщення фабрики хімічного збагачення каоліну, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, смт. Просяна, вул. Південна, буд. 6 та є окремим виділеним у натурі об'єктом і в цілому складається з А-ІІ, ІІІ нежитлова будівля фабрики, а ІІІ нежитлова будівля фабрики, а-ІІІ будівля прибудови допоміжних приміщень, Б-1 будівля перевантажувального вузла, В-1 будівля відкритого складу, Г-1 будівля рампи, Д-1 будівля силосного складу, Е-1 будівля столярної майстерні, Ж-1 будівля складу рідких реагентів, Л-1 будівля відділу матеріального технічного забезпечення, М-1 будівля складу зберігання металу, №1 бруківка, №2 резервуари, шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною в розмірі 3486000,00 грн на користь Акціонерного товариства "Укрсоцбанк".
Передано Акціонерному товариству "Укрсоцбанк" предмет іпотеки, а саме: нежитлові приміщення фабрики хімічного збагачення каоліну, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, смт Просяна, вул. Південна, буд. 6 та є окремим виділених в натурі об'єктом і в цілому складається з А-ІІ, ІІІ нежитлова будівля фабрики, а ІІІ нежитлова будівля фабрики, а-ІІІ будівля прибудови допоміжних приміщень, Б-1 будівля перевантажувального вузла, В-1 будівля відкритого складу, Г-1 будівля рампи, Д-1 будівля силосного складу, Е-1 будівля столярної майстерні, Ж-1 будівля складу рідких реагентів, Л-1 будівля відділу матеріально технічного забезпечення, М-1 будівля складу зберігання металу, №1 бруківка, №2 резервуари в управління на період до його реалізації.
05.10.2018 на виконання зазначеного рішення судом видано наказ.
На підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2018 у справі №904/7808/17 приватним виконавцем Лисенком Ю.О. 23.10.2018 було відкрито виконавче провадження за № 57498298.
На час вирішення спору виконавче провадження № 57498298 завершено у зв'язку з поверненням приватним виконавцем 27.03.2019 наказу суду стягувачу з підстав пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (за письмовою заявою стягувача).
Відповідно до інформації про виконавче провадження строк повторного пред'явлення до виконання зазначеного наказу суду до 27.03.2022 (а.с. 125 - 131).
Відповідно до рішення єдиного акціонера Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» № 5/2019 від 15.10.2019 правонаступником щодо всього майна, прав та обов'язків Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» у зв'язку з його припиненням шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» з 15.10.2019, тобто з дати затвердженням спільним рішенням єдиного акціонера Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» передавального акта (а.с. 154 - 158).
18.05.2020 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Нодарі Михайловичем (далі - відповідач-2) за заявою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - відповідач-1) вчинено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №36568444 про право власності відповідача-1 на об'єкт нерухомого майна, зазначений у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2018 у справі № 904/7808/17, а саме: нежитлові приміщення, нежитлові будівлі фабрики хімічного збагачення каоліну загальною площею 9506,7 кв.м. і які складаються з А-ІІ, ІІІ нежитлова будівля фабрики, а-ІІІ будівля прибудови допоміжних приміщень, Б-1 будівля перевантажувального вузла, В-1 будівля відкритого складу, Г-1 будівля рампи, Д-1 будівля силосного складу, Е-1 будівля столярної майстерні, Ж-1 будівля складу рідких реагентів, Л-1 будівля відділу матеріально технічного забезпечення, М-1 будівля складу зберігання металу, №1 бруківка, №2 резервуари за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, смт Просяна, вул. Південна, буд. 6.
Запис вчинено приватним нотаріусом Кокосадзе Нодарі Михайловичем на підставі його рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52316126 від 21.05.2020 (а.с. 13).
Підставою для державної реєстрації права власності зазначено іпотечний договір №085/15/13-073 від 16.08.2013.
Позивач вважає, що зазначеними рішенням та записом приватного нотаріуса Кокосадзе Н.М., вчиненим на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», порушено його право власності на предмет іпотеки, що і є причиною виникнення спору.
Предметом доказування є обставини, пов'язані з правомірністю позасудового стягнення відповідачем-1 на предмет іпотеки на підставі застереження в іпотечному договорі про задоволення його вимог шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки.
Відповідно до частин першої та другої статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до абзацу 1, 4 частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
За змістом частини першої статті 12 зазначеного Закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Отже, допущена законодавцем конструкція частини четвертої статті 33 Закону України «Про іпотеку» з використанням розділового сполучника «або» вказує на те, що з перелічених способів звернення стягнення на предмет іпотеки можливий тільки один з них - судовий або позасудовий, зокрема згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Реалізації позасудового порядку повинно передувати повідомлення на адресу іпотекодавця про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору.
Так, за частинами першою, другою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:
передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються:
умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення;
порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки;
прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.
Згідно з частинами першою - п'ятою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Відтак, домовленість сторін про позасудове врегулювання можлива як у застереженні про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем, який може бути укладений не пізніше ніж до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
При цьому і застереження, і окремий договір про позасудове врегулювання можуть передбачати способи позасудового врегулювання:
передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Також і в застереженні, і в окремому договорі про позасудове врегулювання має бути встановлений порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки.
Пункт 5.2 іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, не встановлює порядку визначення вартості предмета іпотеки, за якою іпотекодержатель може набути право власності на предмет іпотеки шляхом передачі його йому у власність.
Такий порядок визначення вартості передбачений у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2018 у справі № 904/7808/17 через спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною в розмірі 3486000,00 грн на користь Акціонерного товариства "Укрсоцбанк".
Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону (частина перша статті 41 Закону України «Про іпотеку»).
За змістом статті 50 Закону України «Про іпотеку» після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки. Це правило не застосовується у разі придбання предмета іпотеки іпотекодавцем.
Разом з тим, процедура проведення публічних торгів, яка передбачена статтями 43 - 49 Закону України «Про іпотеку», не виключає можливості припинення публічних торгів й залишення за іпотекодавцем предмета іпотеки у разі, якщо боржник під час торгів виконає своє зобов'язання.
Зазначені наслідки відсутні у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовий спосіб, що є додатковим підтвердженням відмінності судового й позасудового способів звернення на предмет іпотекий неможливості одночасного їх використання.
Відповідач-1 скористався своїм правом на судовий спосіб звернення стягнення на спірний об'єкт іпотеки й захистив свої права та інтереси, що знайшло своє відображення у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2018 у справі № 904/7808/17.
За статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 (із змін. і доп.) “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 року у справі “Матківська проти України” (заява № 38683/04) зазначено, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» однією з підстав закінчення виконавчого провадження є визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення.
Повернення стягувачу (відповідачу-1) виконавчого документа з підстав пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не перешкоджає продовженню виконавчих дій.
Отже, стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового провадження у справі № 904/7808/17, ще не закінчена. Одночасне використання іпотекодержателем двох способів звернення стягнення на предмет іпотеки законом не передбачено. Зміна іпотечним договором (п. 5.1) законодавчих положень щодо цього неможлива.
Здійснюючи правосуддя, суд керується принципом верховенства права, одним із елементів якого є законність.
Надаючи правову оцінку реєстраційним діям державного реєстратора в частині набуття відповідачем-1 права власності на предмет іпотеки, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
За змістом статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Державним реєстратором є нотаріус (п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
За частиною першою статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
За частиною другою статті 18 цього Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
За змістом пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (у редакції постанови Кабінету від 23.08.2016) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або
засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або
засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв'язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або
засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами).
На підтвердження надсилання на адресу позивача вимог про усунення порушення основного зобов'язання відповідач-1 надав суду копії вимог від 09.12.2019 № 02-29/15301 та від 17.03.2020 № 02-29/17-03-20 на адресу позивача та позичальника ТОВ «Проско Ресурси». При цьому щодо доказів надсилання вимоги на адресу позивача від 17.03.2020 відповідач-1 надав суду копії поштових повідомлень про неможливість вручення відправлення за закінченням терміну зберігання лише на адресу позичальника ТОВ «Проско Ресурси» (а.с. 87 - 92).
За таких обставин доводи відповідача-1 про дотримання порядку повідомлення позивача про необхідність виконання забезпеченого зобов'язання та самого порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень наданими відповідачем-1 доказами не підтверджено.
Оцінюючи обраний позивачем спосіб судового захисту свого права, суд враховує нормативні положення частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:
1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;
2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;
3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
За таких обставин очевидна відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача в частині відновлення реєстрації його права власності на спірне нерухоме майно, оскільки таке відновлення відбувається у визначений законом спосіб, а попередні відомості про його речові права, що були внесені до Державного реєстру прав, скасуванню та/або вилученню не підлягають.
Що ж до вимог позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації права власності АТ «Альфа-Банк», то з огляду на викладене вони є законними й обґрунтованими, але підлягають задоволенню тільки щодо відповідача-1, оскільки приватний виконавець є неналежним відповідачем у цій справі.
Так, відповідно до частин першої-третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За аналізом зазначеної вище норми здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи
Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Дана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі №757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63).
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.
Дана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 680/214/16-ц (пункт 72), від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 (пункт 36), від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21 серпня 2019 року у справі № 805/2857/17-а, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26 лютого 2020 року у справі № 287/167/18-ц (пункт 52)).
Характер спору у цій справі свідчить, що спір у позивача виник саме з відповідачем-1 з приводу порушення ним права власності позивача на предмет іпотеки.
Отже, позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності не може бути звернена до приватного нотаріуса, якого позивач визначив відповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі, чи не був залучений.
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Дана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 та від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні у справі, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 4204,00 грн покладається на відповідача-1 пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Каолін" до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про скасування рішення та державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, відновлення реєстрації права власності задовольнити частково.
Скасувати рішення Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Нодарі Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52316126 від 21.05.2020.
Скасувати державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (03150, м. Київ, Голосіївський район, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ідентифікаційний код 23494714), номер запису про право власності 36568444, на нерухоме майно - нежитлові приміщення, нежитлові будівлі фабрики хімічного збагачення каоліну, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 135055012242, за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, смт Просяна, вул. Південна, 6 та припинити речові права Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (03150, м. Київ, Голосіївський район, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ідентифікаційний код 23494714) на нерухоме майно з номером запису про право власності 36568444.
У решті позову до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" - відмовити.
У позові до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Нодарі Михайловича про скасування рішення та державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, відновлення реєстрації права власності відмовити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (03150, м. Київ, Голосіївський район, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ідентифікаційний код 23494714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Каолін" (53610, Дніпропетровська область, Покровський район, смт Просяна, ідентифікаційний код 24228943) судовий збір у сумі 4 204,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI “Перехідні положення” цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 30.10.2020.
Суддя І.І. Колісник