вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
30.10.2020м. ДніпроСправа № 904/4559/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТД ЄВРО БУД"
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРЕСТИЖ ЛЮКС СТРОЙ"
про стягнення 76213,01грн., з яких 67537,42грн. основної заборгованості; 6002,69грн. пені; 1313,84грн. чотирьох процентів річних; 1359,06грн. інфляційних втрат (договір поставки №-09-10-19/14-К від 09.10.2019)
Представники: справу розглянуто без виклику представниківучасників справи
РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТД ЄВРО БУД" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРЕСТИЖ ЛЮКС СТРОЙ" (далі - відповідач) про стягнення 76213,01грн., з яких 67537,42грн. основної заборгованості; 6002,69грн. пені; 1313,84грн. чотирьох процентів річних; 1359,06грн. інфляційних втрат (договір поставки №-09-10-19/14-К від 09.10.2019) .
Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4559/20 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2020.
Ухвалою від 25.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 24.10.2020.
22.09.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив від 18.09.2020 за вих.№б/н у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00грн. покласти на позивача. Відзив від 18.09.2020 за вих.№б/н прийнято до розгляду.
У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Отже, строк для розгляду справи по суті розпочато.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Господарським судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Беручи до уваги, що у період з 20.10.2020 по 29.10.2020 суддя Петренко І.В. перебував у раптовій відпустці, розгляд справи по суті здійснено 30.10.2020.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
30.10.2020 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.
09.10.2019 між сторонами укладено договір №09-10-19/14-к поставки товару (далі - договір).
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач здійснив поставку товару, що підтверджується видатковими накладними, а саме:
1. Видатковою накладною №1261 від 24.07.2019 на суму 265,80грн.;
2. Видатковою накладною №1278 від 26.07.2019 на суму 691,70грн.;
3. Видатковою накладною №1290 від 29.07.2019 на суму 758,35грн.;
4. Видатковою накладною №1325 від 05.08.2019 на суму 3087,00грн.;
5. Видатковою накладною №1332 від 05.08.2019 на суму 798,06грн.;
6. Видатковою накладною №1406 від 16.08.2019 на суму 1395,26грн.;
7. Видатковою накладною №1411 від 19.08.2019 на суму 997,37грн.;
8. Видатковою накладною №1444 від 27.08.2019 на суму 3883,57грн.;
9. Видатковою накладною №1500 від 09.09.2019 на суму 572,29грн.;
10. Видатковою накладною №1541 від 13.09.2019 на суму 2469,60грн.;
11. Видатковою накладною №1551 від 16.09.2019 на суму 1353,06грн.;
12. Видатковою накладною №1693 від 10.10.2019 на суму 4483,72грн.;
13. Видатковою накладною №1735 від 21.10.2019 на суму 1084,38грн.;
14. Видатковою накладною №1760 від 24.10.2019 на суму 1405,97грн.;
15. Видатковою накладною №1776 від 28.10.2019 на суму 1210,40грн.;
16. Видатковою накладною №1853 від 07.11.2019 на суму 1794,00грн.;
17. Видатковою накладною №1906 від 18.11.2019 на суму 1197,72грн.;
18. Видатковою накладною №1940 від 26.11.2019 на суму 3750,34грн.;
19. Видатковою накладною №1951 від 27.11.2019 на суму 874,99грн.;
20. Видатковою накладною №1952 від 27.11.2019 на суму 874,99грн.;
21. Видатковою накладною №1953 від 27.11.2019 на суму 874,99грн.;
22. Видатковою накладною №1970 від 29.11.2019 на суму 2178,42грн.;
23. Видатковою накладною №1975 від 02.12.2019 на суму 1495,37грн.;
24. Видатковою накладною №1978 від 03.12.2019 на суму 4391,09грн.;
25. Видатковою накладною №1979 від 03.12.2019 на суму 1329,36грн.;
26. Видатковою накладною №1989 від 04.12.2019 на суму 4671,37грн.;
27. Видатковою накладною №1992 від 04.12.2019 на суму 3039,71грн.;
28. Видатковою накладною №1993 від 04.12.2019 на суму 867,24грн.;
29. Видатковою накладною №2002 від 05.12.2019 на суму 5555,82грн.;
30. Видатковою накладною №2003 від 05.12.2019 на суму 7319,54грн.;
31. Видатковою накладною №2011 від 05.12.2019 на суму 195,00грн.;
32. Видатковою накладною №2014 від 06.12.2019 на суму 1525,33грн.;
33. Видатковою накладною №2022 від 09.12.2019 на суму 1742,69грн.;
34. Видатковою накладною №2025 від 10.12.2019 на суму 6427,46грн.;
35. Видатковою накладною №2047 від 12.12.2019 на суму 9078,62грн.;
36. Видатковою накладною №2051 від 13.12.2019 на суму 507,36грн.;
37. Видатковою накладною №2052 від 13.12.2019 на суму 13236,25грн.;
38. Видатковою накладною №2059 від 16.12.2019 на суму 643,87грн.;
39. Видатковою накладною №2060 від 17.12.2019 на суму 3160,67грн.;
40. Видатковою накладною №2071 від 18.12.2019 на суму 1423,72грн.
Зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару відповідач виконав частково, на суму 35073,12грн., а саме:
1. Здійснено оплату 26.07.2019 на суму 265,80грн.;
2. Здійснено оплату 13.08.2019 на суму 691,70грн.;
3. Здійснено оплату 15.08.2019 на суму 758,35грн.;
4. Здійснено оплату 15.08.2019 на суму 796,06грн.;
5. Здійснено оплату 15.08.2019 на суму 3087,00грн.;
6. Здійснено оплату 09.09.2019 на суму 997,37грн.;
7. Здійснено оплату 09.09.2019 на суму 1395,26грн.;
8. Здійснено оплату 13.09.2019 на суму 3883,57грн.;
9. Здійснено оплату 30.09.2019 на суму 572,29грн.;
10. Здійснено оплату 21.10.2019 на суму 2470,00грн.;
11. Здійснено оплату 31.10.2019 на суму 1353,06грн.;
12. Здійснено оплату 25.11.2019 на суму 1084,38грн.;
13. Здійснено оплату 25.11.2019 на суму 4483,72грн.;
14. Здійснено оплату 04.12.2019 на суму 3750,34грн.;
15. Здійснено оплату 09.12.2019 на суму 5555,82грн.;
16. Здійснено оплату 10.01.2020 на суму 874,99грн.;
17. Здійснено оплату 10.01.2020 на суму 874,99грн.;
18. Здійснено оплату 10.01.2020 на суму 2178,42грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 67537,42грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував відповідачу:
- пеню за загальний період прострочення з 20.01.2020 по 15.07.2020 на загальну суму 6002,69грн.;
- чотири проценти річних за загальний період прострочення з 20.01.2020 по 19.06.2020 на загальну суму 1313,84грн.;
- інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2020 року по червень 2020 року на загальну суму 1359,06грн.
Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.
Посилаючись на положення частини 8 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України відповідач вважає себе звільненим від сплати штрафних санкцій нарахованих у період з 12.03.2020 по 15.07.2020.
Крім того, відповідач посилаючись на положення Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" відносить запровадження карантину до форс-мажорних обставин.
Відтак, просить суд зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції та інші нарахування, з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності.
Доводи позивача на відзив.
Відповідь на відзив не надійшла.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з'ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі такі:
1. Обставини укладання договору.
2. Природа договору.
3. Факт поставки товару.
4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.
5. Правомірність нарахування пені.
6. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
1. Обставини укладання договору.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).
Між позивачем (далі - позивач, постачальник) та відповідачем (далі - відповідач, покупець) (разом іменовані - сторони) укладено договір поставки №-09-10-19/14-К від 09.10.2019 (далі - договір).
Предмет договору. Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити товар (далі - товар) у асортименті, кількості і за ціною, що зазначається у відповідних рахунках-фактурах та видаткових накладних (пункт 1.1 договору).
Ціна договору. Загальна ціна договору визначається сумарною вартістю товару, поставленого постачальником покупцю за товаросупроводжувальними документами, складеними на підставі заявок покупця (пункт 2.3 договору).
Строк. Договір набирає сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє невизначений строк (пункт 10.1 договору).
Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
2. Природа договору.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
3. Факт поставки товару.
Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Пунктом 6.2 договору врегульовано, що при переданні товару покупцю постачальник надає такі документи: видаткову накладну, податкову накладну та оригінал рахунку-фактури на поставлений товар.
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 102610,54грн., що підтверджується:
1. Видатковою накладною №1261 від 24.07.2019 на суму 265,80грн.;
2. Видатковою накладною №1278 від 26.07.2019 на суму 691,70грн.;
3. Видатковою накладною №1290 від 29.07.2019 на суму 758,35грн.;
4. Видатковою накладною №1325 від 05.08.2019 на суму 3087,00грн.;
5. Видатковою накладною №1332 від 05.08.2019 на суму 798,06грн.;
6. Видатковою накладною №1406 від 16.08.2019 на суму 1395,26грн.;
7. Видатковою накладною №1411 від 19.08.2019 на суму 997,37грн.;
8. Видатковою накладною №1444 від 27.08.2019 на суму 3883,57грн.;
9. Видатковою накладною №1500 від 09.09.2019 на суму 572,29грн.;
10. Видатковою накладною №1541 від 13.09.2019 на суму 2469,60грн.;
11. Видатковою накладною №1551 від 16.09.2019 на суму 1353,06грн.;
12. Видатковою накладною №1693 від 10.10.2019 на суму 4483,72грн.;
13. Видатковою накладною №1735 від 21.10.2019 на суму 1084,38грн.;
14. Видатковою накладною №1760 від 24.10.2019 на суму 1405,97грн.;
15. Видатковою накладною №1776 від 28.10.2019 на суму 1210,40грн.;
16. Видатковою накладною №1853 від 07.11.2019 на суму 1794,00грн.;
17. Видатковою накладною №1906 від 18.11.2019 на суму 1197,72грн.;
18. Видатковою накладною №1940 від 26.11.2019 на суму 3750,34грн.;
19. Видатковою накладною №1951 від 27.11.2019 на суму 874,99грн.;
20. Видатковою накладною №1952 від 27.11.2019 на суму 874,99грн.;
21. Видатковою накладною №1953 від 27.11.2019 на суму 874,99грн.;
22. Видатковою накладною №1970 від 29.11.2019 на суму 2178,42грн.;
23. Видатковою накладною №1975 від 02.12.2019 на суму 1495,37грн.;
24. Видатковою накладною №1978 від 03.12.2019 на суму 4391,09грн.;
25. Видатковою накладною №1979 від 03.12.2019 на суму 1329,36грн.;
26. Видатковою накладною №1989 від 04.12.2019 на суму 4671,37грн.;
27. Видатковою накладною №1992 від 04.12.2019 на суму 3039,71грн.;
28. Видатковою накладною №1993 від 04.12.2019 на суму 867,24грн.;
29. Видатковою накладною №2002 від 05.12.2019 на суму 5555,82грн.;
30. Видатковою накладною №2003 від 05.12.2019 на суму 7319,54грн.;
31. Видатковою накладною №2011 від 05.12.2019 на суму 195,00грн.;
32. Видатковою накладною №2014 від 06.12.2019 на суму 1525,33грн.;
33. Видатковою накладною №2022 від 09.12.2019 на суму 1742,69грн.;
34. Видатковою накладною №2025 від 10.12.2019 на суму 6427,46грн.;
35. Видатковою накладною №2047 від 12.12.2019 на суму 9078,62грн.;
36. Видатковою накладною №2051 від 13.12.2019 на суму 507,36грн.;
37. Видатковою накладною №2052 від 13.12.2019 на суму 13236,25грн.;
38. Видатковою накладною №2059 від 16.12.2019 на суму 643,87грн.;
39. Видатковою накладною №2060 від 17.12.2019 на суму 3160,67грн.;
40. Видатковою накладною №2071 від 18.12.2019 на суму 1423,72грн.
Видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств.
Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.
Отже, факт поставки товару визнається підтвердженим.
4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 2.4 договору визначено, що покупець зобов'язаний оплатити всю суму, яка зазначена у рахунку-фактурі та/або видатковій накладній на кожну партію товару, протягом 30 календарних днів включно, починаючи з дня, що слідує за днем поставки (продаж товару у кредит з відстроченням платежу).
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити його вартість.
Строк оплати є таким, що настав.
Матеріали справи містять докази визнання сторонами (позовна заява та Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 по 10.03.2020) часткового, у розмірі 35073,12грн., погашення відповідачем заборгованості перед позивачем.
Доказів оплати товару в сумі 67537,42грн. відповідач не надав.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.
Крім того, матеріали справи містять Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 по 10.03.2020, який підписано повноважними представниками позивача та відповідача і який є свідченням того, що відповідач заборгованість перед позивачем у розмірі 67537,42грн. визнає, з огляду на тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.
У відзиві відповідач не заперечує та не надає докази на спростування існування заборгованості перед позивачем у розмірі 67537,42грн.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 67537,42грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
5. Правомірність нарахування пені.
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2 договору визначено, що у випадку прострочення сплати за поставлений товар покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день такого прострочення.
Щодо розрахунку пені.
Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 20.01.2020 по 15.07.2020 на загальну суму 6002,69грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
6. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Відповідно до частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України (статті 525, 526 Цивільного кодексу України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Окрім можливості стягнути пеню у пункті 7.2 договору визначено, якщо покупець прострочив оплату товару, він зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 4 (чотири) проценти річних від простроченої суми (з урахуванням індексу інфляції), починаючи від дні, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Щодо розрахунку трьох процентів річних.
Позивач нарахував чотири проценти річних за загальний період прострочення з 20.01.2020 по 19.06.2020 на загальну суму 1313,84грн.
Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав; вимоги заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо розрахунку інфляційних втрат.
Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2020 року по червень 2020 року на загальну суму 1359,06грн.
Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав; вимоги заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач допустив порушення грошового зобов'язання з оплати вартості отриманого за договором товару, у зв'язку з чим позивач нарахував на суму боргу пеню, яку відповідач просить зменшити.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи фактичні обставини справи, господарський суд констатує, що основна заборгованість виникла за товар поставлений у період з 24.07.2019 по 18.12.2019, тобто до запровадження карантинних заходів в країні.
Остання оплата існуючої перед позивачем заборгованості здійснена 10.01.2020.
Жодних доказів вжиття відповідачем заходів задля погашення існуючої перед позивачем заборгованості відповідачем не надано.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Здійснивши юридичний аналіз фактичних обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що розмір неустойки не є надмірним, а випадок відповідача не є винятковим, з огляду на запровадження карантинних заходів в країні, а отже позиції позивача та відповідача є однаковими.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
Таким чином, господарський суд не вбачає підстав задля зменшення правомірно заявлених позивачем штрафних санкцій та інших нарахувань.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Господарський суд задовольняючи позовні вимоги вважає за справедливе стимулювати відповідача належним чином виконувати взяті на себе договірні зобов'язання.
Посилання відповідача на пункт 8 Розділу IX ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського кодексу України відхиляється з огляду на те, що відповідач не є позичальником, а позивач не є банком, а отже на правовідносини сторін, які виникли в результаті договору поставки та його неналежного виконання відповідачем не розповсюджуються положення, які передбачають у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Посилання відповідача на форс-мажор також відхиляються з огляду на відсутність відповідного сертифікату, як то передбачено Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні".
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача.
Господарський суд констатує, що витрати відповідача на оплату послуг професійної правової допомоги покласти на відповідача з огляду на обґрунтованість заявлених позивачем вимог.
Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 232-233, 236-242, 247-248, 252, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ.
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТД ЄВРО БУД" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 52024, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, село Чумаки, ВУЛИЦЯ МЕЛІОРАТИВНА, будинок 1; Ідентифікаційний код юридичної особи: 41643570) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРЕСТИЖ ЛЮКС СТРОЙ" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 49127, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ БАЗОВА, будинок 8, кімната 420; Ідентифікаційний код юридичної особи: 42151452) про стягнення 76213,01грн., з яких 67537,42грн. основної заборгованості; 6002,69грн. пені; 1313,84грн. чотирьох процентів річних; 1359,06грн. інфляційних втрат (договір поставки №-09-10-19/14-К від 09.10.2019) задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРЕСТИЖ ЛЮКС СТРОЙ" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 49127, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ БАЗОВА, будинок 8, кімната 420; Ідентифікаційний код юридичної особи: 42151452) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТД ЄВРО БУД" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 52024, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, село Чумаки, ВУЛИЦЯ МЕЛІОРАТИВНА, будинок 1; Ідентифікаційний код юридичної особи: 41643570) 67537,42грн. (шістдесят сім тисяч п'ятсот тридцять сім грн. 42 коп.) основної заборгованості; 6002,69грн. (шість тисяч дві грн. 69 коп.) пені; 1313,84грн. (одна тисяча триста тринадцять грн. 84 коп.) чотирьох процентів річних; 1359,06грн. (одна тисяча триста п'ятдесят дев'ять грн. 06 коп.) інфляційних втрат; 2102,00грн. (дві тисячі сто дві грн.. 00 коп.) судового збору.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Дата підписання та складення повного судового рішення - 30.10.2020.
Суддя І.В. Петренко