22 жовтня 2020 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 359/3644/19
провадження номер: 22-ц/824/10145/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
за участю секретаря - Орел П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» з ринку - адвоката Кібця Романа Романовича на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року у складі судді Борця Є.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Ровєр», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання іпотеки припиненою,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (далі - ПАТ «Банк Камбіо»), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Ровєр» (ТОВ - «Ровєр»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому з урахуванням заяви про часткову зміну предмета позову, просила:
визнати припиненою іпотеку, що виникла на підставі іпотечних договорів, укладених 07 квітня 2014 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Камбіо», посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Н.В. та зареєстрованих в реєстрі за №№317, 319;
визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію за ПАТ «Банк Камбіо» права власності на земельну ділянку площею 0,3500 га з кадастровим номером 3220887601:01:023:0025 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,3500 га з кадастровим номером 3220887601:01:023:0025;
усунути їй перешкоди у користуванні домоволодінням по АДРЕСА_1 , земельною ділянкою площею 0,3500 га з кадастровим номером 3220887601:01:023:0025 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованою по АДРЕСА_1 , земельною ділянкою площею 0,2500 га з кадастровим номером 3220887601:01:023:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованою у селі Старе Бориспільського району, та земельною ділянкою площею 0,1000 га з кадастровим номером 3220 887601:01:023:0015 з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, розташованою у селі Старе Бориспільського району.
У жовтні 2019 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сєргєєв П.О. подав до суду заяву про забезпечення вказаного вище позову, в якій просив:
заборонити ПАТ «Банк Камбіо», адміністратору електронної торгової системи «ProZorro.Продажі», державному підприємству «Прозорро.Продажі», організаторам (операторам, електронним майданчикам) відкритих торгів (аукціонів), а також будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на організацію та проведення відкритих торгів (аукціонів), в тому числі шляхом виставлення на відкритих торгах (аукціонах) через електронні торгові системи чи веб-сайт https://prozorro.sale на продаж право вимоги щодо домоволодіння по АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,3500 га з кадастровим номером 3220887601:01:023:0025 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 3220887601:01:023:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої у селі Старе Бориспільського району та земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 3220887601:01:023:0015 з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, розташованої у селі Старе Бориспільського району;
накласти арешт на земельну ділянку площею 0,3500 га з кадастровим номером 3220887601:01:023:0025 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1 ;
заборонити ПАТ «Банк Камбіо» вчиняти дії, спрямовані на припинення права власності ОСОБА_1 на домоволодіння по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3220887601:01:023:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану у селі Старе Бориспільського району та земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3220887601:01:023:0015 з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, розташовану у селі Старе Бориспільського району, шляхом звернення стягнення на вказані об'єкти нерухомого майна.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що ПАТ «Банк» вживає заходи, спрямовані на реалізацію вказаних об'єктів нерухомого майна на відкритих торгах (аукціоні) з продажу активів (майна) відповідача. Ця обставина унеможливить виконання рішення суду про задоволення позову.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Сєргєєва П.О. про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,35 га з кадастровим номером 3220887601:01:023:0025, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ПАТ «Банк Камбіо».
У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк Камбіо» з ринку - адвокат Кібець Р.Р. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову повністю, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на момент прийняття судом ухвали про вжиття заходів забезпечення позову ПАТ «Банк Камбіо» був власником спірної земельної ділянки, а тому діяли обмеження, встановлені ст.150 ЦПК України. Вказує, що суд фактично заборонив вчиняти дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні ліквідації ПАТ «Банк Камбіо», а згідно з ч.6 ст.150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Зазначає, що суд також не врахував, що відповідно до ч.8 ст.150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Наголошує, що накладення арешту на спірну земельну ділянку після початку ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» суперечить імперативній забороні, передбаченій п.7 ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Відповідач ПАТ «Банк Камбіо», третя особа: ТОВ «Ровер» у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення судових повісток (а.с.32, 34, т.2).
Позивач ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась апеляційним судом за зареєстрованим місцем їх проживання: АДРЕСА_2 , однак судові повістки повернулись на адресу суду з відміткою пошти «адресат відсутній» (а.с.47-48, 51-52, 55-56, т.2).
Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За таких обставин, позивач ОСОБА_1 та треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи.
Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала неявку учасників справи сторін такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Доводів в частині відмови у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Сєргєєва П.О. про забезпечення позовуапеляційна скарга не містить, тому відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦПК України законність судового рішення у цій частині колегією суддів не перевіряється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив із того, що у випадку продажу спірної земельної ділянки виконання рішення суду про задоволення позову стане неможливим. Крім того, ОСОБА_1 буде вимушена додатково оспорювати договір відчуження спірної земельної ділянки, що свідчить також про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача. Також суд дійшов висновку, що накладення арешту на вказану земельну ділянку є співмірним заходом забезпечення позову, оскільки повністю відповідає змісту таких позовних вимог.
Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.2 ст.149 ЦПК України).
Відповідно до приписів ст.150 ЦПК України (у редакції чинній на момент розгляду заяви) позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також, суд має враховувати, що у окремих випадках забезпечення позову не допускається, так зокрема, ч.6 ст.150 ЦПК України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.
Частиною 8 ст.150 ЦПК України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Крім цього, згідно з п.7 ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
Аналогічні висновки застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 1340/3738/18, від 11 березня 2019 року у справі № 904/4795/18, від 06 серпня 2019 року у справі № 910/16477/18.
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд першої станції не врахував, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 04 грудня 2014 року № 782 «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 04 грудня 2014 року № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо», згідно з яким з 05 грудня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб банку.
27 лютого 2015 року постановою Правління Національного банку України №144 було відкликано банківську ліцензію ПАТ «Банк Камбіо» та розпочато процедуру його ліквідації, а виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 березня 2015 року №46 про початок ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та про призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення його ліквідації.
Із змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №185998568 від 24 жовтня 2019 року вбачається, що за ПАТ «Банк Камбіо» зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,35 га з кадастровим номером 3220887601:01:023:0025 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1 (а.с.166-167, т.1).
За таких обставин, на момент прийняття судом першої інстанції ухвали про вжиття заходів забезпечення позову відповідач був власником спірної земельної ділянки, а тому діяли обмеження, встановлені ч.8 ст.150 ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №370/1572/19, провадження №61-18954св19.
Однак суд першої інстанції не врахував вказаних вище приписів ЦПК України та спеціального законодавства, яким встановлена пряма заборона накладення обтяжень та обмежень на майно банку, що ліквідується (п.7 ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та дають підстави для висновку про скасування ухвали суду першої інстанції в частині задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Сєргєєва П.О. про забезпечення позову щодо накладення арешту на спірну земельну ділянку.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції року в частині задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Сєргєєва П.О. про забезпечення позову не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення заяви в цій частині, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції в цій частині та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Сєргєєва П.О. про забезпечення позову в цій частині з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» з ринку - адвоката Кібця Романа Романовича задовольнити.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року в частині задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Сєргєєва Петра Олександровича про забезпечення позову в частині накладення арешту на земельну ділянку площею 0,35 га з кадастровим номером 3220887601:01:023:0025, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» скасуватита ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Сєргєєва Петра Олександровича про забезпечення позову в цій частині.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: