Справа 368/1683/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/137/2020 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Іменем України
20 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_10 ,
потерпілого - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисників обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_12 та ОСОБА_9 на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 5 вересня 2019 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Балико-Щучинка, Кагарлицького району Київської області, українця, громадянина України, не працюючого на час вчинення злочину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Зараховано в строк відбуття покарання 1.09.2018 року - день затримання.
Позови задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_11 20750,00 грн. у відшкодування витрат на поховання доньки і 1000 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю його доньки злочинними діями . В решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_13 200 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої злочинними діями відносно його сина. В решті позову відмовлено.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
31.08.2018 року близько о 19 год. 00 хв. ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «LAND ROVER », реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був у з'єднанні з причепом (назва та номерні знаки і документи відсутні), виїхавши з с. Балико-Щучинка Кагарлицького району Київської області та рухаючись в напрямку лісопосадки по польовій грунтовій дорозі поблизу вказаного села на відстані 2 500 метрів від будинку №1 по вул. Туриха в с. Балико-Щучинка, проїжджаючи відрізок грунтової дороги з ямковитостями у вигляді незначної колійності, в порушення вимог пунктів 1.5 та 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - Правила дорожнього руху), відповідно до яких «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», проявив злочинну самовпевненість, не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно своєчасно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого втратив керованість вказаним автомобілем, допустив його занос, в результаті чого виїхав на поле, що розташовувалося ліворуч від його руху, де відбулось перекидання автомобіля марки «LAND ROVER », чим порушив вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху, згідно з якими «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
В результаті дорожньо-транспортної пригоди малолітня потерпіла ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих тілесних ушкоджень померла, а малолітній потерпілий ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого характеру косо поперечно - гвинтоподібний перелому лівої стегнової кістки на межі її середньої і нижньої третин та у нижній третині, який відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, так як не становив небезпеки для життя потерпілого і призвів до тривалого розладу здоров'я на строк понад 21 день.
Смерть ОСОБА_14 настала в результаті руйнування голови, на що вказують: обширна рвано-скальпованого характеру рана в ділянці волосистої частини голови; численні відкритого характеру уламкові переломи і розтрощення кісток склепіння та основи черепу (з повним розкриттям порожнини черепу); численні суцільні розриви мозкових оболонок, відрив головного мозку від спинного мозку (з викиданням за межі порожнини черепа півкуль головного мозку, його стовбурового відділу і мозочку). Отримані ОСОБА_14 в результаті ДТП травми, а саме руйнування голови - перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням її смерті.
Грубе порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 1.5, 2.3.б), д) та 12.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті малолітньої потерпілої ОСОБА_14 та середньої тяжкості тілесного ушкодження малолітньому потерплому ОСОБА_15 .
Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просив вирок змінити, відповідно до положень ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_11 150 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю його доньки. Стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_13 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої злочинними діями ОСОБА_7 відносно його сина.
В обґрунтування своїх вимог захисник послався на те, що вирок суду є незаконним. Зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано особу обвинуваченого, а саме те, що протягом всього часу ОСОБА_7 виконував всі обов'язки, які покладені на нього згідно КПК України, вчинений злочин відноситься до злочинів, що вчинений з необережністю, ОСОБА_7 раніше до відповідальності не притягувався, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, ОСОБА_7 в стані сп'яніння під час ДТП не перебував, переказував потерпілим грошові кошти, від яких останні відмовлялися, вину визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, після ДТП ОСОБА_7 надавав допомогу всім пасажирам. Крім того судом не враховано того, що орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_7 можливе без позбавлення волі. Вважає, що судом безпідставно зазначено у вироку, що обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_7 не виявлено. Крім того зазначає, що судом безпідставно не враховано добровільне відшкодування завданого збитку. Вважає, що виправлення ОСОБА_7 можливе з застосуванням вимог ст. 75 КК України. Також зазначає, що розмір стягненої моральної шкоди не відповідає засадам виваженості, розумності та справедливості, оскільки судом не наведено жодних доказів на підтвердження цього.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати та призначити розгляд справи в суді першої інстанції в іншому складі суду. Свої вимоги обґрунтував тим, що судом першої інстанції не було досліджено докази по справі, які дані прокурором та не вирішено питання про приєднання їх до матеріалів справи. Зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_7 суті обвинувачення. Крім того, вважає, що судом прийнято цивільний позов потерпілих з порушенням вимог ч. 4 ст. 128 КПК України.
В запереченнях, поданих до суду, представник потерпілих адвокат ОСОБА_10 , наводячи обґрунтування, просить апеляційні скарги захисників залишити без задоволення, а вирок суду без зміни.
Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого ОСОБА_7 , та його захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які підтримали подану захисником ОСОБА_9 апеляційну скаргу та частково - в частині скасування вироку суду, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_12 , думки прокурора ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_11 та представника потерпілих - адвоката ОСОБА_10 , які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Апеляційний суд переглядає вирок лише у межах апеляційних скарг захисників, виходячи з того, що висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, за обставин, зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.
У відповідності зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив фактичні обставини справи, у відповідності з вимогами ст. 94 КПК України керуючись законом оцінив зібрані у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності, взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, за наявності суперечливих доказів зазначив, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
Згідно ст. 50, 65 КК України суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»(із змінами), при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, вимоги кримінального і кримінального процесуального законодавства дотримані. Керуючись законом, суд правильно кваліфікував дії обвинуваченого і з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, фактичних обставин провадження, характер вчиненого правопорушення та його наслідки, обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину щодо малолітньої дитини, врахував думку потерпілого ОСОБА_11 та прийшов до законного та обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_7 покарання у виді 5 (п'яти ) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортним засобами на 3 (три) роки, яке відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого, та буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, колегія суддів дійшла до висновку, що саме грубе порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 1.5,2.3. б),д) та 12.1 Правил дорожнього руху і стало причиною виникнення дорожньо - транспортної пригоди та настання наслідків у вигляді спричинення смерті малолітньої потерпілої ОСОБА_14 та середньої тяжкості тілесного ушкодження малолітньому потерпілому ОСОБА_15 та вмотивовано та обґрунтовано призначив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, і з таким висновком місцевого суду погоджується й колегія суддів.
Інші доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про необхідність застосування до призначеного ОСОБА_7 покарання ст. 75 КК України є безпідставними, оскільки враховані судом першої інстанції при ухваленні вироку та призначенні покарання обвинуваченому.
Як вбачається з ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Ця шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Водночас, вирішуючи питання відшкодування обвинуваченим ОСОБА_7 завданої шкоди потерпілим, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру злочину, глубини душевних страждань потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_13 та зазначив мотиви прийнятого рішення у вироку суду.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до призначеного ОСОБА_7 покарання ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, не встановлено таких підстав і при апеляційному розгляді кримінального провадження.
Посилання в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_9 на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону при розгляді даного кримінального провадження і скасування в зв'язку з цим вироку суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції є безпідставними, необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.
В оскаржуваному вироку місцевий суд навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст.91 КПК України, підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених у судовому засіданні доказів із зазначенням підстав, із яких приймає одні докази та відкидає інші.
Так, вина ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованого правопорушення підтверджується доказами, які були безпосередньо досліджені у районному суді, а саме:
- показами потерпілого ОСОБА_11 , що 31.08.2018 близько 19 год. йому зателефонували і повідомили, що трапилася ДТП в результаті якої загинула його донька ОСОБА_16 , інша донька отримала тілесні ушкодження.
- показами потерпілого ОСОБА_13 , що його син ОСОБА_17 був в с. Балико-Щучинка з ОСОБА_18 . 31.08.2019 року, близько 19 год. йому зателефонували і повідомили, що трапилася ДТП в результаті якої його син ОСОБА_17 отримав тілесні ушкодження. Він спочатку поїхав у поліклініку, викликав реанімобіль і відвіз сина до Києва. В нього була зламана нога.
- показами свідка ОСОБА_19 , що 31.08.2018 близько 18 год. до неї на подвір'я прибігли діти і сказали, що хочуть їхати з ОСОБА_7 по дрова. Вона також сіла в авто на переднє пасажирське сидіння зліва, оскільки авто мало правосторонній руль. В неї на колінах сиділи її доньки, а ОСОБА_17 сів на коліна ОСОБА_7 . Коли вони їхали на грунтовій дорозі, ОСОБА_17 тримав кермо і сказав ОСОБА_7 , щоб він піддав газку і ОСОБА_7 нажав на педаль газу, сам ОСОБА_7 кермо не тримав. Швидкість була більше 60 км/год. Автомобіль потягло вліво і ОСОБА_7 намагався вивернути руль , але машина летіла вліво і перевернулася. Вона отямилася на полі, коли ОСОБА_7 поливав її водою, оскільки вона втратила свідомість і просив у неї вибачення, оскільки ОСОБА_16 загинула.
- показами свідка ОСОБА_20 , що вона мати ОСОБА_7 31.08.2018 року діти гралися у них у дворі. Близько 18 год. син збирався їхати по дрова і діти захотіли їхати з ним. ОСОБА_18 також сіла в автомобіль на переднє пасажирське сидіння. Потім вона дізналася, що трапилася ДТП.
- протоколом огляду місця події від 31.08.2018 року, схемою та фото таблицею до нього підтверджується , що виїхавши з с. Балико-Щучинка Кагарлицького району Київської області та рухаючись автомобілем в напрямку лісопосадки по польовій грунтовій дорозі поблизу вказаного села на відстані 2 500 метрів від будинку №1 по вул. Туриха в с. Балико-Щучинка, проїжджаючи відрізок грунтової дороги з ямковитостями у вигляді незначної колійності водій ОСОБА_7 допустив його занос зі слідами бокового юзу, в результаті чого виїхав на поле, що вкрите рослинністю у вигляді сої і розташовувалося ліворуч від його руху, де відбулось перекидання автомобіля «LAND ROVER » який був у з'єднанні з причепом (назва та номерні знаки і документи відсутні).
- постановою від 01.09.2018 про визнання речовим доказом та приєднання речового доказу до кримінального провадження, а саме визнано речовим доказом автомобіль марки «LAND ROVER », реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був у з'єднанні з причепом (назва та номерні знаки і документи відсутні) та залишено на зберіганні на майданчику тимчавого утримання транспортних засобів в Ржищівському ВП.
- висновком судово-медичної експертизи №38/99 від 08.11.2018 року, що смерть ОСОБА_14 настала в результаті руйнування голови, на що вказують: обширна рвано-скальпованого характеру рана в ділянці волосистої частини голови; численні відкритого характеру уламкові переломи і розтрощення кісток склепіння та основи черепу (з повним розкриттям порожнини черепу); численні суцільні розриви мозкових оболонок, відрив головного мозку від спинного мозку (з викиданням за межі порожнини черепа півкуль головного мозку, його стовбурового відділу і мозочку). Отримані ОСОБА_14 в результаті ДТП травми, а саме руйнування голови - перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням її смерті.
- висновком судово-медичної експертизи № 43 від 20.11.2018 року, що ОСОБА_15 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого характеру косо поперечно - гвинтоподібного перелому лівої стегнової кістки на межі її середньої і нижньої третин та у нижній третині, який відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, так як не становив небезпеки для життя потерпілого і призвів до тривалого розладу здоров'я на строк понад 21 день.
- висновком експерта № 12/1/1712 від 31.10.201, який був досліджений в суді першої інстанції, підтверджується, що:
1. рульове керування автомобіля на момент огляду, знаходиться в працездатному стані.
2. несправності, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед ДТП відсутні;
3.система робочого гальма автомобіля на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправності, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі системи робочого гальма перед ДТП відсутні;
4.елементи підвіски автомобіля на момент огляду, знаходяться в працездатному стані;
5.несправності підвіски, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП відсутні.
- висновком експерта № 12-1/1711 від 19.11.2018 року, що:
1.в межах даного дослідження, а саме за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів» встановити в якому технічному стані знаходиться тягово-зчіпний пристрій причепа не представляється можливим. Але обвинувачений не посилався , що причиною ДТП є неналежний технічний стан тягово-зчіпного пристрію причепа;
2.елементи підвіски причепа, на момент огляду, знаходяться в працездатному стані. Несправностей підвіски, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП, не виявлено.
- висновком експерта № 12-1/2121 від 16.11.2018 року, що водій автомобіля ОСОБА_7 , при заданих характеристиках дорожньої обстановки та представлених на дослідження вихідних даних, з технічної точки зору, повинен був керуватися вимогами п. 12.1 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість попередити вказану дорожньо - транспортну пригоду, для чого у нього не було об'єктивних причин технічного характеру , невідповідність дій водія автомобіля ОСОБА_7 , вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. Сторона захисту посилається на те, що на досудовому слідстві свідок ОСОБА_19 показувала іншу швидкість його автомобіля ніж та, що вказана експерту у вихідних даних для призначення експертизи, а тому висновок експерта не має доказового значення. Але суд вважає, що вказаний доказ є належним і допустимим. Експерту на досудовому слідстві у вихідних даних для призначення експертизи серед інших даних також було вказано про швидкість автомобіля близько 80 км/год . зі слів свідка ОСОБА_19 і було вказано про швидкість автомобіля близько 50 км/год . зі слів водія ОСОБА_7 . В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показала, що швидкість автомобіля була більше 60 км/год. Поскільки висновок експерта зроблено і з врахуванням показів ОСОБА_7 про швидкість автомобіля то вказаний доказ є належним і допустимим.
- висновком № 12-1/2123 від 19.11.2018 року, що в ході експертного дослідження встановлено, що розгерметизація досліджуваних переднього правого та заднього правого коліс не була раптовою, та не могла бути причиною дорожньо-транспортної пригоди, однак встановити в категоричній формі, більш конкретний період часу, а саме в процесі ДТП або(та) після ДТП, експертним шляхом не представляється можливим по причинам викладеним в дослідницькій частині висновку, а саме з причин відсутності інформації у протоколі огляду місця ДТП про стан даних автомобільних коліс на момент оформлення даної ДТП.
За таких обставин судом першої інстанції дотримані вимоги ст.7,22,23,94 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом суд дав належну оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного судового рішення.
Вирок суду першої інстанції належним чином обґрунтований та вмотивований, а висновки викладені в вироку повністю підтверджені доказами дослідженими та перевіреними в ході судового розгляду за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
Посилання в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_9 на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону при розгляді даного кримінального провадження і скасування в зв'язку з цим вироку суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції є безпідставними, необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
При апеляційному розгляді не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування кримінального процесуального закону, які перешкоджали чи могли перешкоджати суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а доводи, на які посилається адвокат ОСОБА_9 спростовуються матеріалами даного кримінального провадження та не можуть бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_12 та адвоката ОСОБА_9 задоволенню не підлягають, підстав для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції при апеляційному розгляді не встановлено, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_12 та адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 5 вересня 2019 року щодо ОСОБА_7 - залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Суддя Суддя