28 жовтня 2020 року
м. Черкаси
Справа № 712/5452/20
Провадження № 22-ц/821/1342/20
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Попової М.В.
учасники справи:
скаржник: ОСОБА_1
особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець центрального відділу ДВС у м. Черкаси центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Вельган Василь Васильович
розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 червня 2020 року (постановленої в приміщенні Соснівського районного суду м.Черкаси під головуванням судді Пересунька Я.В; повний текст ухвали складено та проголошено 22.06.2020 року) у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Черкаси центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Вельгана Василя Васильовича щодо накладення арешту на кошти боржника, -
8 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Соснівського районного суду м.Черкаси зі скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Вельгана В.В. щодо накладення арешту на кошти боржника.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 вказувала, що вона є боржником в межах виконавчого провадження № 59862986 Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), відкритого на підставі виконавчого листа № 712/5036/16-ц від 22.02.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» боргу у розмірі 141539,55 грн.
Скаржниця зазначає, що 15 травня 2020 року державним виконавцем Вельганом В.В. було винесено постанову про накладення арешту на картковий рахунок, на який ОСОБА_1 нараховується заробітна плата.
Вказану постанову, вказує ОСОБА_1 , вона не отримувала, а дізналася про її існування лише при черговому отриманні заробітної плати.
Вважаючи, що вказана постанова державного виконавця є незаконною, оскільки накладення арешту на рахунок боржника, який призначений, в тому числі і для виплати заробітної плати, що унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та позбавляє скаржницю засобів для існування, ОСОБА_1 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси із відповідною скаргою, в якій просила суд визнати діїдержавного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Черкаси центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Вельгана В.В. про арешт коштів боржника неправомірними;
скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Черкаси центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Вельгана В.В. від 15 травня 2020 року про арешт на грошові кошти, в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику;
зняти арешт в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ЄДРПОУ 4331560 на рахунок № НОМЕР_1 ) відкритий для зарахування, у тому числі заробітної плати, відкритий у АТ КБ «Приватбанк», що був накладений згідно постанови про арешт коштів боржника від 15 травня 2020 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Вельганом Василем Васильовичем;
встановити обмеження щодо накладення арешту, в частині накладення арешту на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що надходять або будуть надходити на рахунки, як виплати пенсії, стипендії, заробітної плати та соціальні виплати.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 червня 2020 року скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.
Зобов'язано державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) Вельгана В.В. скасувати арешт, накладений його постановою від 15 травня 2020 року, у межах виконавчого провадження № 59862986 на грошові кошти ОСОБА_1 у виді заробітної плати, що надходять на її картковий рахунок № НОМЕР_2 № ( НОМЕР_3 ) в АТ КБ «Приватбанк».
В іншій частині скарги ОСОБА_1 - відмовлено.
В апеляційній скарзі, поданій 13 липня 2020 року, Центральний відділ державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) категорично не погоджуючись з ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 червня 2020 року, просив суд її скасувати та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що ОСОБА_1 у своїй скарзі не доведено тих обставин, на які вона в ній посилається, як не доведено і того, що дії державного виконавця вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Також особа, яка подала апеляційну скаргу, вказує на те, що у довідці від 25.05.2020 АТ КБ «Приватбанк», яку додала до своєї скарги ОСОБА_1 , зазначено, що рахунок відкритий у тому числі і для зарахування заробітної плати, що свідчить про те, що на вказаний рахунок можуть надійти будь-які кошти. Апелянт вважає, що дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржниці ОСОБА_1 для забезпечення виконання рішення суду вчинені в межах його повноважень, є правомірними та узгоджуються з положеннями Закону України «Про виконавче провадження».
12 жовтня 2020 року до Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_1 посилаючись на те, що апелянтом у скарзі не наведено обґрунтування, в чому саме полягає незаконність і необґрунтованість ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 червня 2020 року та які саме обставини були неповно встановлені судом, що мають значення для правильного вирішення справи. За наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 просила суд апеляційної інстанції залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) - залишити без задоволення.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (у чинній редакції).
Відповідно до статті 1 Закону 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону 1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 18 Закону 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (частина 2 статті 52 Закону 1404-VIII).
Згідно із частиною 3 статті 52 Закону 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів , що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до статті 56 Закон 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 1.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною, визначено,що дана Конвенція застосовується до осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата, яка повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мір, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог чинного законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків відноситься до обов'язку органів ДВС.
Суд першої інстанції, врахувавши вищенаведене, правильно зазначив в оскаржуваній ухвалі, що є неправомірним накладення арешту на картковий рахунок боржниці ОСОБА_1 , оскільки на вказаний рахунок надходять кошти у вигляді заробітної плати.
Державний виконавець, приймаючи рішення про накладення арешту, в межах своєї компетенції повинен був з'ясувати, чи не є картковий рахунок боржниці рахунком із спеціальним режимом, кошти на якому не підлягають арешту, проте, не з'сував цього, що потягнуло за собою винесення необґрунтованої постанови.
Суд правильно констатував у своєму рішенні , що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати є рахунками із спеціальним режимом, на які не накладається арешт, а винесення державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) Вельганом В.В. постанови від 15.05.2020 року про накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 у виді заробітної плати, що надходять на її картковий рахунок № НОМЕР_2 № ( НОМЕР_3 ) в АТ КБ «Приватбанк» є порушенням конституційних прав особи та унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат.
Відповідно до частин 3, 4 статті 59 Закону 1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Оцінивши сукупність отриманих по справі доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги ОСОБА_1 , оскільки накладення арешту на картковий рахунок боржниці № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), який призначений для виплати заробітної плати, є неправомірним, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, за своїм змістом відповідає нормам чинного законодавства, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для її задоволення.
Підстав для зміни або скасування ухвали суду першої інстанції апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) - залишити без задоволення.
Ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 22 червня 2020 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Вельгана Василя Васильовича щодо накладення арешту на кошти боржника - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції -залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді В.Г. Бородійчук
Л.І. Василенко