27 жовтня 2020 року
м. Черкаси
Справа № 705/5806/19
Провадження № 22-ц/821/1687/20
категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В.
секретаря: Любченко Т. М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 серпня 2020 року про залишення без розгляду та повернення відзиву ОСОБА_2 на позовну заяву у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням та вселення, у складі: головуючої судді Кормана О. В.,
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
12 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вищезазначеним позовом.
Мотивація позову зводиться до встановлення порядку користування та вселення його в квартиру АДРЕСА_1 , частка власності позивача в якій становить 5/12 частин, тоді як відповідач ОСОБА_2 є власником 7/12 частин цієї ж квартири.
Враховуючи неможливість поділу в натурі даного житлового приміщення, відсутність добровільної згоди відповідачки, щодо вирішення порядку користування спірною квартирою, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом його порушеного права.
Позивач просив: встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши йому в користування 2-у кімнату площею 7,6 кв.м.; відповідачці виділити в користування 3-ю кімнату площею 9,9 кв.м.; 1-у кімнату площею 18.5 кв.м., балкон площею 0,5 кв.м., кухню площею 5,0 кв.м., коридор площею 4,2 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., залишити в спільному користуванні.
Вселити його в квартиру АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачки на його користь судовий збір в сумі 1 536 грн 80 коп., витрати на правничу допомогу в сумі 8 000 грн 00 коп.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2020 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху, з наданням строку для усунення ним недоліків, які полягали у незазначені повної дати народження відповідачки, що послугувало підставою виникнення розбіжностей між адресою реєстрації, вказаною позивачем у позові та у відповіді на запит суду першої інстанції до органу реєстрації місця проживання, що позбавило його можливості встановлення того, чи є особа, відносно якої надано інформацію про її зареєстроване місце проживання, особою яка вказана відповідачем у позовній заяві.
Тобто, суд вказав на те, що мова могла йти про різних людей, а за такої невизначеності він не міг бути впевнений, що процесуальні дії вчиняються відносно тієї особи, яку позивач визначив у якості відповідача.
На виконання вище приведеної ухвали суду, позивачем 20 лютого 2020 року було скеровано позовну заяву у новій редакції із зазначенням адреси реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_2 .
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 лютого 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Підготовче засідання у справі призначено на 13 квітня 2020 року.
Надано відповідачці строк для подачі відзиву, який становить п'ятнадцять днів з моменту вручення їй даної ухвали суду.
10 серпня 2020 року ОСОБА_2 скеровано до місцевого суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловим приміщенням.
Подача відзиву, у вказані строки, обґрунтована отриманням відповідачкою ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 лютого 2020 року про відкриття провадження лише 24 липня 2020 року, що підтверджується поштовим конвертом (штрихкод 2030109893360) та витягом із сайту Укрпошта про відстеження листа за аналогічним штрихкодом від 03 серпня 2020 року.
Крім того, ОСОБА_2 зазначила, що, враховуючи дату отримання даної ухвали, переконана про наявність у неї права на подачу відзиву у строк до 08 серпня 2020 року, а беручи до уваги ту обставину, що вказана дата припадає на вихідний день (субота), останнім днем для подачі нею відзиву є - 10 серпня 2020 року.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 серпня 2020 року відзив на позовну заяву, поданий ОСОБА_2 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням та вселення, залишено без розгляду та повернуто відповідачці.
Дана ухвала обґрунтована тим, що, виходячи з положень п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, відповідачці ОСОБА_2 двічі, 15 березня 2020 року та 03 червня 2020 року, було вручено копію ухвали судді про відкриття провадження у справі. Проте, відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву лише 10 серпня 2020 року, тобто з пропуском п'ятнадцятиденного строку з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі.
При цьому, у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 питання про поновлення її строку на подачу такого відзиву - не ставить.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 14 серпня 2020 року про залишення без розгляду та повернення відзиву, ОСОБА_2 оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій порушила питання про її скасування з підстав постановлення даної ухвали суду без дотримання норм процесуального закону, повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Також, просила зобов'язати Уманський міськрайонний суд Черкаської області прийняти її відзив та разом з додатками долучити до матеріалів справи.
Мотивація скарги ґрунтується на тому, що, не погодившись з позовними вимогами ОСОБА_1 , відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву та додала докази на підтвердження своїх заперечень стосовно позову. Копія відзиву нею направлена позивачу.
У підготовчому засіданні по справі, яке було призначено на 27 серпня 2020 року, головуючий суддя роз'яснив, що ним 14 серпня 2020 року постановлено ухвалу про залишення без розгляду та повернення відзиву. В цьому ж підготовчому засіданні скаржницею заявлено клопотання про відкладення його проведення на інший час та дату для усунення нею недоліків, зокрема, підготовки обґрунтованого клопотання про поновлення процесуального строку для подачі відзиву. Однак, дане клопотання було відхилено, а підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду.
Водночас, оскаржувана ухвала Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 серпня 2020 року про залишення без розгляду відзиву ОСОБА_2 на позовну заяву ОСОБА_1 у приведеній справі отримана ОСОБА_2 в приміщенні місцевого суду 27 серпня 2020 року, що підтверджується відповідною розпискою останньої яку містять матеріали справи.
Скаржниця переконана, що вказаними діями місцевий суд позбавив її права на доступ до правосуддя, оскільки після закриття підготовчого засідання у неї відсутня можливість подати відзив та докази які обґрунтовують її позицію щодо невизнання позову.
Крім того, ОСОБА_2 зазначила, що на момент подачі нею даного відзиву в Україні діяли відповідні карантинні заходи, які згідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)», продовжували процесуальні строки на період дії такого карантину для подання, зокрема і відзиву на позовну заяву, що має місце у даному випадку.
Скориставшись правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 висловив свої заперечення проти доводів скарги ОСОБА_2 , просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
При цьому зазначив, що право ОСОБА_3 на вчинення такої процесуальної дії, як подача відзиву, втрачено нею у зв'язку з пропуском строку встановленого судом першої інстанції. Водночас питання про його поновлення останньою не ставилося.
Щодо належного вручення відповідачці ухвали про відкриття провадження, ОСОБА_1 цілком погоджується з позицією суду, виходячи з положень п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України про те, що відповідачці двічі 15 березня 2020 року та 03 червня 2020 року було вручено копію ухвали про відкриття провадження у справі, проте відзив нею подано з пропуском встановленого для його подачі п'ятнадцятиденного строку лише 10 серпня 2020 року.
Згідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали апеляційного оскарження ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 серпня 2020 року про залишення без розгляду та повернення відзиву ОСОБА_2 по цивільній справі № 705/5806/20, що надійшли на його адресу у відповідності до приписів п. 15.10 Перехідних положень ЦПК України, та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду, яка у відповідності до ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, приведеним вимогам не відповідає.
Подача відзиву на позовну заяву регламентується ст. 178 ЦПК України. Приймаючи до уваги положення ст. 182 ЦПК України стосовно того, що учасники справи викладають свої, міркування проти процесуальних питань, у запереченнях проти заяв і клопотань, відзив відноситься до категорії заяв. Вказане також узгоджується з нормами п. 2 ст. 174 ЦПК яким прямо констатовано, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Відповідно до п. 6 ст. 353 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про повернення заяви заявникові може бути предметом апеляційного оскарження окремо від рішення суду, що було враховано при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у вказаній справі.
Як зазначалося раніше, залишаючи без розгляду відзив та повертаючи його відповідачці ОСОБА_2 , суд виходив з того, що нею пропущений строк для його подачі, а питання про поновлення строку, останньою не ставиться.
Проте, колегія суддів не погоджується з приведеним висновком суду першої інстанції, оскільки оскаржуване судове рішення не відповідає вище зазначеним правовим нормам, так як при його постановленні порушено норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Так, згідно зі ст. 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 187 ЦПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються строк для подання відповідачем відзиву на позов.
Згідно із положеннями ч. ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини 1 або 2 цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Провадження у даній справі було відкрито ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 лютого 2020 року та одночасно вирішено питання про призначення підготовчого судового засідання на 13 квітня 2020 року.
Відповідачці роз'яснено право на подання відзиву на позовну заяву та зустрічного позову в строк протягом 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали.
Позивачу запропоновано після отримання відзиву у строк до початку підготовчого засідання подати суду відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 272 цього Кодексу.
Згідно до пункту 2 вище приведеної статті одночасно з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Частиною 1 ст. 191 ЦПК України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
25 лютого 2020 року копія ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 лютого 2020 року про відкриття провадження у даній справі з копією позовної заяви та додатками до неї направлені на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 (а. с. 9)
Вказане поштове відправлення було відправлено 12.03.2020 та повернуте на адресу суду з відміткою оператора поштового зв'язку «14.03.2020 лист повернуто не було дома адресата» (а. с.10).
20 травня 2020 року місцевим судом направлено ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження у приведеній справі та копію позовної заяви з додатками, із зазначенням іншої адреси відповідачки, а саме вул. Одеська, 29 м. Умань в Черкаській області, яка була вказана позивачем у позовній заяві, як адреса проживання ОСОБА_2 , до усунення ним недоліків позовної заяви, згідно ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2020 року про залишення її без руху.
Вказане поштове відправлення також було повернуто суду першої інстанції з відміткою оператора поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 12).
Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд констатував факт отримання відповідачкою ОСОБА_2 15 березня 2020 року та повторно 03 червня 2020 року копії ухвали суду про відкриття провадження у даній справі від 24 лютого 2020 року та копії позовної заяви з додатками, виходячи при цьому з положень п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.
З приведеними висновками колегія суддів апеляційної інстанції також не погоджується.
Відповідно до ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому відділенні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 1, 3, 4, 5).
В матеріалах оскарження ухвали суду наявні два супровідні листи від 25 лютого 2020 року (а. с. 9) та 20 травня 2020 року (а. с. 11) про направлення ОСОБА_2 копії ухвали про відкриття та позовної заяви з додатками. При цьому, адреса відповідачки у них є різною, що виключає повторність направлення їй даних документів за однією адресою.
Крім того, у обох випадках, як зазначалося раніше, ОСОБА_2 ні за адресою: АДРЕСА_2 , ні за адресою АДРЕСА_3 вказаних листів не отримувала, офіційна її відмова від їх отримання також відсутня, що стверджується їх поверненням на адресу місцевого суду з відмітками «відсутній адресат» та нею самою не заперечується (а. с. 9, 11).
Водночас, не ґрунтується на правових нормах і твердження суду про вручення відповідачці ухвали про відкриття провадження у випадку її відсутності за місцем реєстрації та не повідомлення суду іншої адреси, оскільки суд не переконався про фактичну обізнаність особи, яка лише набуває статус відповідача, на даній процесуальній стадії, про наявність судового провадження відносно неї у певному суді.
Таким чином, фіксація отримання відповідачкою копії ухвали суду про відкриття провадження у справі шляхом направлення вказаних ухвал судом, з посиланням на п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, відсутня.
Разом з тим, матеріали оскарження ухвали містять дані про отримання ОСОБА_2 24 липня 2020 року, за адресою АДРЕСА_2 , копії ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 лютого 2020 року про відкриття провадження у справі, що підтверджується адресованим їй поштовим конвертом за вищевказаною адресою та витягом із сайту Укрпошти про відстеження листа за штрихкодом 2030109893360 (а. с. 23, 24).
Відповідно до ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно до ч. 3 ст. 124 ЦПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Судом першої інстанції було встановлено процесуальний строк на подачу відзиву на позовну заяву відповідачці, який повинен обраховуватися з дня вручення їй копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Таким чином, твердження скаржниці ОСОБА_2 про подачу нею відзиву на позовну заяву у встановлений законодавством строк, заслуговує на увагу, оскільки останній день на його подачу, враховуючи дату отримання ухвали про відкриття провадження, припадає на суботу, 08 липня 2020 року, відповідно першим робочим днем є саме день подачі ОСОБА_2 відзиву - 10 серпня 2020 року.
Отже, на день постановлення ухвали про залишення без розгляду та повернення відзиву ОСОБА_2 , суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, що відповідачкою пропущений п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії судової ухвали про відкриття провадження у приведеній справі і тим самим втрачено право на вчинення процесуальної дії.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Таким чином, суд першої порушив право ОСОБА_2 на доступ до правосуддя регламентоване ст. 8 ЦПК України та допустив порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала судді першої інстанції про залишення без розгляду та повернення відзиву відповідачці постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги апеляційної скарги про зобов'язання суду першої інстанції прийняти відзив на позовну заяву ОСОБА_2 не ґрунтуються на положеннях статті 379 ЦПК України, а відтак задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 серпня 2020 року про залишення без розгляду та повернення відзиву скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Текст постанови складено 27 жовтня 2020 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
Л. В. Нерушак