Номер провадження 22-ц/821/1564/20Головуючий по 1 інстанції
Справа №706/1469/17 Категорія: 312000000 Орендарчук М.П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
26 жовтня 2020 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.
секретар Торопенко Н.М.
учасники справи:
позивач (скаржник) - ОСОБА_1 ,
відповідач - ПАТ «Черкасиобленерго» відокремлений структурний підрозділ Маньківський район електричних мереж,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 15 липня 2020 року (у складі судді Орендарчука М.П.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Черкасиобленерго» відокремленого структурного підрозділу Маньківський район електричних мереж про захист прав споживачів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, який мотивовано тим, що позивач має на праві власності 1/3 частину нежитлового приміщення загальною площею 727,6 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 20.10.2004. Приміщення розміщене в поверховому житловому будинку, який відповідно до технічної документації, розробленої на час здачі житлового будинку в експлуатацію, підключений до системи електропостачання, включаючи підключення приміщення, площею 727,6 кв.м, підвального приміщення, власником якого є інша фізична особа, до трьохфазного забезпечення. З часу прийняття до експлуатації житлового будинку приміщення площею 727,6 кв.м використовувалось під магазин Київським радіозаводом «Славутич» для реалізації електротоварів, аптеки, продуктів харчування. На час отримання в дар приміщення останнє було підключено до трьохфазного забезпечення. В 2007 році працівниками Маньківського РЕМ без відому та згоди позивача вилучений 3-фазний електролічильник, який був куплений разом з приміщенням та покладено зобов'язання на орендаря придбати новий електролічильник, що було виконано. В 2012 році працівники РЕМ висунули нову вимогу передати їм існуючий електролічильник та придбати новий 3-фазний електролічильник. Він заперечив, оскільки працівниками РЕМ привласнений електролічильник в 2007, а існуючий не ними придбаний. Більш того, він пред'явив 3-фазного лічильника, який у нього мався на той час. Працівники РЕМ відключили приміщення від системи електропостачання та гарантували підключення після оплати та проведення лабораторних робіт для підключення 3-фазного електролічильника, який він пред'явив. Позивачу виписали рахунок №68 від 22.06.2012 на який він сплатив 465,97 грн., однак тривалий час лабораторні роботи не виконувались.
Для прискорення підключення він звернувся в іншу електротехнічну лабораторію, де були проведені відповідні лабораторні роботи з видачею Протоколу №11 від 06.08.2013, якого він передав працівникам РЕМ. 26.07.2013 позивач повторно звернувся із заявою про відновлення електропостачання до приміщення по АДРЕСА_1 з наданням лабораторно повіреного 3-фазного лічильника з пропозицією укладення відповідного договору. До цього часу йому відмовляють у відновленні електропостачання без наведення належних підстав
У відповіді ПАТ «Черкасиобленерго» 11.09.2017 вих. № 04381 зазначено, що він має надати відповідні до Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою НКРЕ від 17.01.2013 р № 32 документи, але не вказано, які саме. У відповіді Маньківського РЕМ зазначено, що йому надано роз'яснення ПАТ «Черкасиобленерго».
Отже з 2012 до цього часу позивачу відмовляють у відновленні електропостачання, що є порушенням прав споживача.
Згідно до ст. 1 п. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у правовідносинах з відповідачами він є споживачем. Відповідно до ст. 4 ч. 1 цього Закону він має право на захист своїх прав державою; на відшкодування майнової та моральної шкоди; звернення до суду за захистом порушених прав.
Згідно з ст. 6 ч. 1 зазначеного Закону продавець/виробник/виконавець зобов'язаний передати споживачеві продукцію/послугу належної якості.
Припинивши незаконно електропостачання без належних підстав, електропостачальник розпочав вимагати надання документів, не зазначивши, яких саме, як фізичній особі, яка має вперше підключитись до системи електромережі, хоч фактично слід було керуватись вимогами п. 36 Правил користування електричною енергією для населення та відновити електропостачання споживача електроенергії.
Зазначеним пунктом Правил на електропостачальника покладено обов'язок здійснити відновлення електропостачання протягом 3 днів, у разі спору у строк до одного місяця за умови відсутності у споживача заборгованості за спожиту електричну енергію. Заборгованості взагалі не існувало.
З червня 2012 року право позивача на послугу електропостачання умисно, протиправно порушується, прохання відновити електропостачання не виконується.
Йому нанесені матеріальні збитки в розумінні ст. 22 ЦК України.
Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Позивачу неодноразово пропонувалось передати в оренду належну йому частину приміщення під аптеку, магазин, склад тощо з оплатою не менше 3000 грн. в місяць за 10,15 кв. метрів кімнати. Він погоджувався, але йшла відмова через відсутність електропостачання.
Так, підприємець ОСОБА_2 03.01.2015 уклав з ним письмову угоду на оренду приміщення № 3 пл. 27,9 кв.м. №5 пл 13. кв.м під аптеку. Раніше ці приміщення були аптекою. Орендна плата була визначена 6000 грн. на місяць з 01.01.2015 до 01.01.2020. Дізнавшись про відсутність електроенергії, ОСОБА_2 не приступив до виконання умов договору. Упущена вигода за три роки становить 216000 грн./6000 грн. х 36 місяців.
У квітні 2015 був укладений проект договору оренди з ОСОБА_3 з 01.05.2015 строком на 10 років. Предметом договору оренди була визначена площа кімнати 1=25 пл 15.2 кв.м. та прибудинкова територія, на якій він розмістив морський металевий контейнер. Орендна плата була обумовлена в розмірі 14000 грн. за місяць.
ОСОБА_4 , який мав виготовляти та продавати пам'ятники та бетонні вироби, не реалізував свій проект, в зв'язку з чим з вини відповідача йому спричинена упущена вигода, яка за період з 01.05.2015 до 31.12.2017 становить 446000 грн./32 місяця х 14000 грн.
Таким чином мінімальні матеріальні збитки (упущена вигода) становлять 662000 грн.
Крім того, порушено право приватної власності позивача, оскільки він планував переобладнати частину приміщення під житлову квартиру та переселитися, щоб мати змогу зареєструватися як підприємець та вести власну підприємницьку діяльність. Без електроенергії роботи по переобладнанню приміщення ніхто із будівельників виконувати не брався.
Позивачем не реалізовано проект добудови на існуючій основі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » двох поверхів для житлових квартир за відсутності електропостачання.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволені вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної шкоди. Від'єднанням системи електропостачання до об'єкта його приватної власності та відмовою у відновленні електропостачання йому нанесена моральна шкода. Він позбавлений можливості впродовж п'яти років використовувати об'єкт власності, не реалізовано право на влаштування житлової квартири та переселення, зайняття підприємницькою діяльністю, не реалізовані проекти оренди приміщень та отримання орендної плати, добудови будівлі двома поверхами під житлові квартири. Порушено не тільки його право власності, але і право на зайняття підприємницькою діяльністю, на житло, та працю та інше.
Просив суд ухвалити рішення, яким зобов'язати ПАТ «Черкасиобленерго» та Маньківський РЕМ відновити електропостачання до об'єкта приватної власності позивача, а саме: приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачів солідарно на його користь у відшкодування матеріальних збитків 662000 грн. та у відшкодування моральної шкоди 500000 грн.; стягнути з відповідачів безпідставно сплачені ним за відновлення електроенергії 465 грн. 97 коп. та зробити розрахунок інфляційних втрат, а також зобов'язати повернути йому 3-фазний електролічильник або сплатити його вартість.
Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 15 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивач не довів факту укладення договору з відповідачами про електропостачання за попередні періоди, не надав підтверджень, що звертався з заявами та необхідними для цього документами для укладення нового договору. Тому у відповідачів відсутні юридичні підстави виникнення перед позивачем обов'язків, невиконання яких порушує його права. Вимогу про відшкодування матеріальних збитків позивач обґрунтовував нормами ЗУ «Про захист прав споживачів», проте зазначав, що упущена вигода спричинена неможливістю виконання ним підприємницької діяльності. Встановивши, що об'єкт нерухомості позивач використовував не для особистих потреб, а з метою отримання прибутку, суд дійшов висновку про неможливість застосування до даних правовідносин ЗУ «Про захист прав споживачів», і з цих підстав відмовив у задоволенні вимоги про стягнення матеріальних збитків. Вимогу про стягнення моральної шкоди суд залишив без задоволення у зв'язку з необґрунтованістю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав 20.08.2020 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що інтереси ПАТ «Черкасиобленерго» представлялись у суді першої інстанції ОСОБА_5 , однак його повноваження на представництво не було підтверджено належним чином. Структурний підрозділ Маньківський район електричних мереж до участі у справі не залучався, в судові засідання не викликався. В судовому рішенні не викладено зміст заперечень відповідача, що є процесуальним порушенням суду першої інстанції. Суд не надав оцінки усім доказам, пред'явленим позивачем. Вирішуючи спір, суд посилався на Правила приєднання електроустановок до електричних мереж та виходив з того, що між сторонами договір про електропостачання не укладався. Однак, відповідач на такі Правила не посилався, а суд протиправно віднайшов зазначені Правила, застосував їх до даних правовідносин, хоча сторони ними не керувались та вказані Правила не приймали. Позивач посилався на п.п. 7.5, 34, 35 Правил користування електричною енергією, якими регламентовано тимчасове припинення електропостачання, відключення споживача, та зазначено, що споживач повинен бути завчасно попереджений про припинення електропостачання. Суд таким доводам не надав оцінку. Крім того, суд не зазначив, хто повинен був ініціювати укладення договору електропостачання. Скаржник не погоджується з висновком суду щодо недоведеності посилань позивача на те, що з 2004 по 2012 до його приміщень постачалась електроенергія.
В частині відмови в задоволенні вимог про стягнення збитків, позивач вказує, що він не зареєстрований як ФОП, підприємницькою діяльністю не мав намір займатись, а хотів укласти разові договори, щоб отримувати доповнення до пенсії та забезпечити собі прожитковий мінімум. Частину приміщень мав намір переобладнати під житлові для особистого проживання. Такі наміри підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», тому вважає свою вимогу про стягнення упущеної вигоди законною. В частині відшкодування моральної шкоди, аргументи апеляційної скарги є ідентичні твердженням, викладеним у позовній заяві.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Черкасиобленерго» заперечило проти її вимог та вказало на необґрунтованість тверджень скаржника.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що позивач є власником 1 / 3 частини нежитлового приміщення, загальною площею 727,6 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 20.10.2004, посвідченого у приватного нотаріуса Маньківського районного нотаріального округу в реєстрі за №3207, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів (т.1 а.с. 173).
Відповідно до договору №41 від 20.02.2004 Маньківський РЕМ постачав електричну енергію ВАТ «Маньківський механічний завод», який був попереднім власником вказаного нежитлового приміщення (т. 1 а.с. 150-166).
Листом від 22.06.2018 №782 Маньківського РЕМ (т.1 а.с. 183) повідомлено, що договір про постачання електричної енергії між Маньківським РЕМ та ОСОБА_6 , між Маньківським РЕМ та ОСОБА_1 щодо електропостачання приміщення колишнього магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від часу вибуття його з власності ВАТ «Маньківський механічний завод» не укладався. У зв'язку з відсутністю договірних відносин з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 у Маньківського РЕМ з постачання електричної енергії, то кошти від вказаних осіб за спожиту електроенергію РЕМ не отримував.
Як випливає зі змісту позовної заяви, позивач звертався до відповідача щодо укладення Договору про постачання електричної енергії у 2013 році та у 2017 році (а.с.6,9).
На заяви позивача 22.08.2017 надано відповідь, що інформація стосовно магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » АДРЕСА_1 відсутня і договір про постачання електричної енергії до даного об'єкту РЕМом не укладався.
Точка обліку електричної енергії за даною адресою рахується в договорі про постачання електричної енергії до «Магазину-складу», укладеного Маньківським РЕМ із іншою фізичною особою. В 2013 році дана точка була закрита та виведена із договору.
Для вирішення питання щодо електропостачання магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » АДРЕСА_1 необхідно звернутись до Маньківського РЕМ та надати документи згідно із правилами приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених НКРЕ від 17.01.2013 №32 (а.с.10).
Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищенаведених норм законодавства, мають таку правову регламентацію.
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідності до положень ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику» (який діяв до 01.07.2019) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Відповідно до чинного наразі ЗУ «Про ринок електричної енергії», а саме статті 4 цього Закону, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори за визначеними у даній статті видами.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Пунктом 3.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312, визначені договірні умови постачання електричної енергії на роздрібному ринку.
Пунктом 3.1.9. Правил роздрібного ринку електричної енергії зазначено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Таким чином, постачання електричної енергії (з приводу чого вирішується спір в цій справі) можливе після укладення відповідного договору споживача з постачальником електричної енергії. На момент виникнення у позивача права власності на частину об'єкту нерухомості згідно договору дарування від 20.10.2004 діяли Правила користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затверджені Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (в редакції від 11.12.2003).
Згідно п. 1.3 ПКЕЕ постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Відповідно до п. 2.1. ПКЕЕ у разі зміни споживача, зміни форми власності чи власника електроустановок за умови, що це не веде до зміни технічних параметрів та вимог до надійності електропостачання електроустановок споживача, нові технічні умови не видаються. Оформлення відповідних договорів із новим власником здійснюється відповідно до законодавства України, зокрема цих Правил.
Відповідно до п. 6.1 ПКЕЕ Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом зобов'язаний надати проект договору про постачання електричної енергії протягом 7 робочих днів для споживачів із приєднаною потужністю 150 кВт та протягом 14 днів для споживачів із приєднаною потужністю більше 150 кВт від дати прийняття від споживача документів, зазначених у пункті 6.2. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом та споживач зобов'язані укласти договір про постачання електричної енергії на основі умов, викладених у пунктах 6.2, 6.3, 6.4, 6.5 цих Правил.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд констатує, що постачання електричної енергії на об'єкт позивача є можливим після укладення договору, умовами якого буде передбачено постачання електричної енергії до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у АДРЕСА_1 , однак такий договір не був укладений.
При цьому з пояснень сторін у суді апеляційної інстанції вбачається, що сторони не можуть укласти вказаний договір, так як позивач стверджує саме про необхідність відновлення йому енергопостачання на підставі раніше укладених договорів і на тих же умовах, відповідно, не бажає надавати відповідачу перелік документів, які необхідні для цього згідно вищевказаних нормативно - правових актів, відповідач пояснює неможливість дійти згоді між сторонами щодо укладення вказаного договору, оскільки ОСОБА_1 наполягає на тарифах на постачання електроенергії, встановлених для фізичної особи і бажає укласти договір саме на таких умовах, однак електропостачальна організація вважає оскільки за цільовим призначенням відповідний об'єкт нерухомості є нежитловим приміщенням магазину, призначеним для використання в комерційних цілях, що скаржником у справі не спростовано, тому необхідно в договорі зазначити відповідні тарифи по оплаті електроенергії.
Отже за таких обставин сторони у справі не досягли згоди щодо істотної умови договору про надання послуг, а саме - ціни, що у розумінні вимог ст. 638 ЦК України є перешкодою для його укладення (відсутність згоди сторін щодо істотних умов договору).
Вирішення цього спору не входить до предмету доказування в даній справі про захист прав споживача.
За відсутності підтверджень укладення договорів про електропостачання між ОСОБА_1 та Маньківським РЕМ суд не може бути задоволена вимога позивача зобов'язати ПАТ «Черкасиобенерго» та Маньківський РЕМ відновити електропостачання до об'єкта його приватної власності приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 , а також про стягнення з відповідачів безпідставно сплачених ним за відновлення електроенергії 465 грн. 97 коп. та зобов'язання повернути йому 3-фазний електролічильник або сплатити його вартість.
Усі апеляційні доводи позивача в цій частині не спростовують таких висновків суду, адже не свідчать про досягнення згоди між сторонами щодо істотних умов договору, який є єдиною правовою підставою для надання до об'єкту комерційної нерухомості, який належить позивачу, послуг з електропостачання.
З вимогами про зобов'язання укласти договір про постачання електричної енергії ОСОБА_1 до ПАТ «Черкасиобленерго» не звертався, що на думку колегії суддів має бути ефективним способом захисту порушеного права відповідача, оскільки відповідно до законодавства про електроенергетику та ПКЕЕ відповідачу не надано права відмови в укладанні договору на постачання електроенергії, а всі розбіжності між сторонами повинні узгоджуватися в порядку, визначеному законом.
Що стосується вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, то колегія суддів виходить із такого.
Заявляючи вимогу про стягнення із відповідачів майнової шкоди в розмірі 662000 грн., позивач обґрунтовував таку вимогу положеннями ст.22 ЦК України.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої майнової та моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою, що також відповідає вимогам процесуального закону в ч.1 ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести доказами свої вимоги чи заперечення.
У даному випадку позивач не довів умов для настання відповідальності відповідача, а саме зв'язку між наявними у позивача збитками та протиправними діями відповідача, так як відсутність електропостачання за об'єктом позивача обумовлена недосягненням згоди між сторонами щодо істотних умов відповідного договору з постачання електроенергії.
Свої вимоги щодо відшкодування йому моральної шкоди позивач посилається на вимоги ч.2 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», згідно до яких при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Отже, вимога про стягнення матеріальних збитків, які позивач мотивував розміром упущеної вигоди від передачі нежитлових приміщень в користування іншим особам, та моральної шкоди правильно залишена судом без задоволення.
Суд першої інстанції також правильно зазначив, що позивач не використовував нежитлові приміщення в особистих цілях, а мав намір отримувати прибуток з їх використання, що виключає можливість керуватись в такому випадку положеннями ЗУ «Про захист прав споживачів».
Оскільки судом не встановлено порушення прав позивача як споживача, тому і відсутні підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку ЗУ «Про захист прав споживачів», що скаржником не спростовано.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не встановив правосуб'єктність відповідача Маньківського РЕМ слід відхилити, адже вказаний РЕМ є лише відокремленим підрозділом юридичної особи відповідача ПАТ «Черкасиобленерго» на який безпосередньо покладено обов'язок надавати послуги з електропостачання в населеному пункті, де проживає позивач.
Відповідно до п. 3.2.6 Статуту АТ «Черкасиобленерго», який міститься на сайті АТ «Черкасиобленерго» та є відкритою для всіх інформацією за посиланням http://www.cherkasyoblenergo.com/akcioneram/ustanovchi-doc, вбачається, що Товариство має право створювати на території України та поза її межами філії, представництва, відділення та інші відокремлені структурні підрозділи (надалі - відокремлені структурні підрозділи). Такі відокремлені структурні підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положень про них, затверджених Товариством.
Неправильним є посилання скаржника на Правила користування електричною енергією для населення, затверджені постановою КМУ від 26.07.1999 № 1357, оскільки ці Правила регулювали відносини між побутовими споживачами та енергопостачальниками до об'єктів споживача, що відноситься до житлового фонду, а не до нежитлових приміщень, як об'єкт позивача.
Набуття права власності позивачем на об'єкт нерухомості разом із електролічильником не означає автоматичного виникнення у нього прав на використання електроенергії. Для користування послуг з електропостачання позивачу необхідно укласти договір в порядку, визначеному чинним законодавством. При цьому, укладенню такого договору має передувати звернення позивача з відповідною заявою до електропостачальника. Тобто споживач є ініціатором укладення такого договору.
Апелянт не спростував висновок суду про те, що договір про постачання електричної енергії між позивачем як новим власником частини нежитлових приміщень та ПАТ «Черкасиобленерго» не укладався.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними, ґрунтуються на довільному тлумаченні норм законодавства, не містять достатнього нормативно-правового підґрунтя для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 15 липня 2020 року у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 15 липня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Черкасиобленерго» відокремленого структурного підрозділу Маньківський район електричних мереж про захист прав споживачів - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 29.10. 2020.
Суддя-доповідач
Судді