Справа № 428/2509/20
Провадження № 22-ц/810/587/20
27 жовтня 2020 року м.Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П. (суддя-доповідач)
суддів - Авалян Н.М., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Лобанцева С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 червня 2020 року, ухваленого Сєвєродонецьким міським судом у складі: судді Кордюкової Ж.І. в приміщенні того ж суду у цивільній справі про стягнення заборгованості,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1
встановив:
У березні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 134033,57 грн, який мотивовано тим, що відповідачка з метою отримання банківських послуг 04 лютого 2008 року підписала заяву, а 14.02.2008 року підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку, у подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 10000,00 грн.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, а відповідач в порушення умов кредитного договору не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками а також іншими витратами відповідно до умов договору.
Станом на 29.02.2020 року за відповідачем утворилась заборгованість в загальній сумі 1320697,31 грн., яка складається з: 13278,69 грн. - заборгованість за кредитом, 1301418,62 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 6000 грн. - нарахована пеня.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, АТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з неї заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 лютого 2008 року в сумі 134033,57 грн, з яких: 13278,69 грн заборгованість за кредитом, 120754,88 грн заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 04.02.2008 по 30.05.2017 року.
Заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
За доводами апеляційної скарги суд допустив однобічність та неповноту судового розгляду, не встановив дійсних прав та обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору, не вірно перевірив розрахунок заборгованості за кредитним договором,висновки суду про те, що позивачем не дотримано вимоги законодавства щодо узгодження з відповідачем умов кредитування не відповідають обставинам справи.
Відмовляючи у стягненні заборгованості по кредиту, суд допускає грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки.
Сторони в судове засідання не з'явились, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи з огляду на те, що вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Луганським апеляційним судом неодноразово розгляд справи призначався у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Позивач в судове засідання не з'явився, у додаткових поясненнях на апеляційну скаргу просив справу розглядати без участі представника банку.
На поштову адресу місця реєстрації відповідача апеляційним судом завчасно направлялися судові повістки-повідомлення про розгляд справи, однак повістки-повідомлення поверталися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній», тому відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач є належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду відповідає.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 у справі № 342/180/17 та виходив з того, що згідно розрахунку заборгованості за наданим кредитом відповідачка повернула банку грошові кошти в повному обсязі, тому суд дійшов висновку про відсутність у відповідача ОСОБА_1 будь-яких зобов'язань перед позивачем за договором від 16.01.2008 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих правильних висновків суду не спростовують.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За статтею 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 1статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 16.01.2008 року між сторонами був укладений кредитний договір у вигляді заяви, підписаної сторонами, якою встановлено, що кредитний ліміт по платіжній кредитній карті «УніверсальнаGold-клуб» становить 5000 грн. з базовою відсотковою ставкою по кредитному ліміту 2,5 % на місяць, строк погашення кредитного ліміту співпадає зі строком дії карти, тобто погашення кредитного ліміту повинно було відбутись не пізніше останнього дня 08/17 (термін дії картки № НОМЕР_1 ).
Отже, вірним є висновок суду про безпідставність нарахування позивачем прострочених відсотків за користування кредитом в розмірі 60% річних та нарахування будь-яких відсотків, після 01.09.2017 року, оскільки такі умови не були визначені договором, укладеним між сторонами.
За період з 14.02.2008 року по 31.08.2017 року поточна заборгованість відповідачки перед позивачем по кредиту становила в сумі 9470,38 грн., прострочена заборгованість по кредиту в сумі 3808,31 грн., що загалом - 13278,69 грн. та відсотки за користування кредитом в сумі 16853,06 грн.( складаються з відсотків, що за період з 14.02.2008 року по 31.08.2014 року в сумі 10711,99 грн. та відсотків за користування кредитом за період з 01.09.2014 року по 31.08.2017 року в сумі 6141,07 грн.), а всього - 30131,75 грн.
За період з 14.02.2008 року по 29.02.2020 року відповідачкою ОСОБА_1 на виконання своїх зобов'язань перед позивачем було сплачено грошові кошти в сумі 120501,08 грн., що свідчить про повернення банку кредитних грошових коштів в повному обсязі.
Вказане підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Доводи скаржника зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, який їх обґрунтовано спростував.
Посилання у скарзі про необхідність взяття до уваги численої практики Верховного Суду у справах про стягнення кредитної заборгованості колегія суддів не приймає, оскільки наведені у скарзі постанови Верховного Суду є судовими рішеннями у конкретних справах за інших фактичних обставин та є результатом перегляду судових рішень за певними доводами касаційних скарг.
Разом з цим, обов'язковими при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України є лише висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Загальні посилання в скарзі на підрив основ банківської системи не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права.
У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повної постанови 27 жовтня 2020 року.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: Н.М. Авалян
В.В. Кострицький