Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/799/20 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 187 (86, 86-1, 142) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
27.10.2020 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький апеляційні скаргиобвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16.09.2020, якою
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Кірове, Великомихайлівського району, Одеської області, українцю, громадянину України, з професійно-технічною освітою, не працюючому, не одруженому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 та без постійного місця проживання, раніше неоднарозово судимому, останній раз:
-14.06.2017 Ленінським районний суд м. Миколаєва за ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 14.11.2020, включно.
За участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16.09.2020, продовжено на шістдесят днів, а саме до 14.11.2020, включно строк тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.
Районний суд мотивував своє рішення тим, щоіснує реальний ризик уникнення ОСОБА_6 від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, що свідчить про те, що він схильний до насильства, та враховуючи його вік і стан здоров'я, існує ймовірність, що він може незаконно впливати, у тому числі засобами фізичного та психічного примусу на потерпілого, а також свідків у кримінальному провадженні, з метою зміни наданих ними показань та уникнення таким чином відповідальності за вчинений злочин. Крім того, обвинувачений раніше відбував покарання місцях позбавлення волі за вчинення злочинів проти власності, не працював, суспільно - корисною працею не займався, неодружений, не має сталих соціальних зав'язків та постійного місця проживання.
В апеляційній скарзі захисник - адвокатОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою обрати відносно його підзахисного більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт або особисте забов'язання.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою є необґрунтованим, а посилання на наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, повинно містити виклад обставин та посилання на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують, що в матеріалах клопотання відсутнє.
Вказує і на те, що в матеріалах провадження недостатньо доказів, які б свідчили про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України.
Звертає увагу і на те, що прокурор не вказав переконливих доводів та не долучив беззастережних доказів недостатності застосування більш м'яких видів запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.
Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою ( ч. 5 ст. 16 КПК) у зв'язку із чим, тяжкість інкримінованих дій не перебуває у взаємному зв'язку з необхідністю застосування найсуворішого виду запобіжного заходу.Право обвинуваченого висловити власну правову позицію не повинно хибно ототожнюватись з перешкоджанням слідству.
Вказує і на те, що матеріали провадження не містять належних і допустимих доказів, про свідоме ухилення обвинуваченого від суду. Зокрема, відсутні докази неявок до слідчого або суду, відсутні докази умисного ухилення підозрюваного від сторони обвинувачення.
Від сторін та учасників кримінального провадження не надходило заяв про незаконний вплив на них з боку підозрюваного. У демократичній державі, якою є Україна, можливість незаконного впливу запобігається у правовий спосіб, яким є зміна анкетних даних свідків, вилучення документів, тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (ст. 131 КПК України), а не ізоляція від суспільства. Згідно п. 6 ч. 2 ст. 155 КПК України, слідчий/прокурор має право звернутись до слідчого судді з клопотанням про відсторонення підозрюваного від посади, при цьому необхідно зазначити обставини, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження, або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.
Орган досудового розслідування мав достатньо часу та можливостей на відшукання, збір і процесуальну фіксацію доказів, тому вважає що відсутній ризик їх знищення чи приховування.
Подане прокурором клопотання не відповідає вимогам співмірності, оскільки від тримання обвинуваченого під вартою не залежить ефективність, повнота та всебічність проведеного судового розгляду.
Передбачені ст. 177 КПК України ризики, не досягнули того ступеня, щоб обмежити свободу підозрюваного.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 також просить скасувати ухвалу районного суду і обрати йому більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що що висновки районного суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і судом безпідставно відмовлено у відводі прокурорів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити, прокурора який заперечив проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити ухвалу районного суду без зміни, перевіривши матеріали справи та зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.
Згідно положень ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України, суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, перевіркою доводів апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника колегія суддів встановила, що судом першої інстанції дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .
Судом першої інстанції належним чином враховано конкретні обставини даного кримінального провадження, а саме вчинення обвинуваченим умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, покарання за вчинення якого передбачає позбавлення волі на строк до семи років, вчинений поєднано з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, у період не знятої та непогашеної судимості, що свідчить про його кримінальну спрямованість, стійкість злочинних намірів, бажання жити за чужий рахунок та те, що на шлях виправлення він не став, належних висновків для себе не зробив.
Окрім цього, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 у справі «Воляник проти України»). Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 06.04.2000 у справі «Лабіта проти Італії», в якому зазначено, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Також правильно враховано обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема вік, стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, а також наявність судимостей.
При цьому, жодних доказів, які б свідчили про зменшення раніше встановлених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суду стороною захисту не надано.
З урахуванням наведеного, а також існуванням на даний час ризиків, які вказують на можливість обвинуваченим, у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, переховуватись від суду, продовжити вчиняти нові злочини та приймаючи до уваги ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку тримання під вартою, тому скасування оскаржуваної ухвали з тих підстав, на які посилаються у своїх апеляційнах скаргах обвинувачений та його захисник, колегія суддів не вбачає.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому злочинів, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали кримінального провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне судове рішення.
Доводи викладені в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника стосовно того, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається із матеріалів провадження клопотання прокурора розглянуто із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, повноважним судом повно, всебічно, об'єктивно та неупереджено, висновки суду викладені в ухвалі відповідають дійсним фактичним обставинам встановленим у судовому засіданні суду першої інстанції.
За таких підстав, на переконання колегії суддів, рішення суду першої винесене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, належним чином дослідженими та оціненими судом першої інстанції.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування по суті правильно прийнятого судом першої інстанції рішення, колегією суддів не встановлено.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, а тому ухвалу суду першої інстанції слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 199, 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скаргиобвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16.09.2020, якою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме до14.11.2020 включно - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
З оригіналом згідно:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2