Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/423/20 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
29.10.2020 року. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 жовтня 2020 року, якою стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, без утриманців, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03.12.2019 року за ч. 1 ст. 186 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців; крім того, обвинувачується в іншому кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 185 КК України.
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 18:00 год. 16 жовтня 2020 до 18:00 год. 14 грудня 2020 року, із визначенням розміру застави в сумі 42040 грн.
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 жовтня 2020 року, задоволено клопотання слідчого СВ Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 погоджене з прокурором Кіровоградської місцевої прокуратури та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 18:00 год. 16 жовтня 2020 до 18:00 год. 14 грудня 2020 року, із визначенням розміру застави в сумі 42040 грн.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а саме у тому, що він 16.10.2020 року приблизно о 17-30 год., в під'їзді № 2 будинку АДРЕСА_2 , повторно відкрито, шляхом ривка, заволодів жіночою сумкою ОСОБА_10 , чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 300 грн.
Рішення слідчого судді мотивовано тим, що злочин, в якому особі пред'явлено повідомлення про підозру є: закінченим, тяжким, умисним, корисливим, повторним. Об'єктом посягання є: недоторканість майна, шкода від злочину відшкодована завдяки своєчасному втручанню поліції. Взято до уваги дані, що характеризують особу підозрюваного, який раніше неодноразово судимий, в період випробування знову підозрюється в тяжкому злочині, обвинувачується по іншому кримінальному провадження, що вказує на ознаку злочинного промислу. Останні роки не має законного джерела отримання доходу, не працевлаштований. Така поведінка свідчить про відсутність бажання стати на шлях виправлення та втрату сталих соціальних зв'язків.
Прокурор довів, що ОСОБА_8 після обставин, в яких він підозрюється, вчинив умисні дії спрямовані на приховування злочину, залишив місце події, приховав речові докази, розпорядився викраденим майном потерпілої на власний розсуд, тобто свідомо активно перешкоджав встановленню істини по справі, що істотно підвищує ризик невиконання покладених на нього процесуальних обов'язків, відтак щодо нього не може бути застосований менш суворий вид запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Відстоювання підозрюваним власної правової позиції, є вагомою підставою для перешкоджання у встановленні чи перекручуванні ним визначальних обставин у справі, знищенню слідів злочину. Відкрите викрадення майна у особи жіночої статі похилого віку свідчить про ігнорування принципу мирного володіння майном. Попередні судимості є ризиком вчинення підозрюваним нових злочинів, що негативно позначиться на розумних строках та затягне ухвалення остаточного рішення. ОСОБА_8 не має заробітку, останній втрачає соціальні зв'язки у суспільстві, не дотримується правил поведінки в суспільстві, тобто зможе продовжити злочин чи переховуватись від слідства. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винним у вчиненні злочину до 6 років позбавлення волі, є вагомою передумовою для початку його переховування від слідства чи суду. Зважаючи на перераховані обставини, запропонований слідчим вид запобіжного заходу, попередить можливість вчинення підозрюваним нових злочинів та повністю забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
ОСОБА_8 підозрюється у тяжкому злочині, не пов'язаному із застосуванням насильства. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно визначити розмір застави, який становить двадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлений Законом, станом на перше січня 2020 року, який буде достатнім для забезпечення належної поведінки підозрюваного, та зумовлений ступенем довіри, до нього при якому перспектива втрати внесеної застави, буде стримуючим фактором, щоб в особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь яким чином перешкоджати встановленню істини по кримінальному провадженню. Враховуючи характеризуючи дані про особу підозрюваного, обставини кримінального провадження, тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється, його минуле, правильним буде визначити підозрюваному саме такий розмір застави, як то вимагають положення п.п.1-3 ч.5 ст.182 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просив скасувати ухвалу слідчого судді та обрати підозрюваному більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт або особисте зобов'язання.
Свої вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, а саме зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 де проживає разом з матір'ю та сестрою та позитивно характеризується за місцем проживання, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Не обґрунтованими є доводи слідчого судді про те, що перебуваючи на свободі існує ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, знищення, приховування або спотворення речей, які мають істотне значення для встановлення обставин справи, вплив на свідків та інше, оскільки слідчим та прокурором таких доказів не надано, а судове рішення не може грунтуватися на припущеннях. В матеріалах справи відсутні будь-які доказ, які б свідчили про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України. В судовому засіданні, під час розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , заперечив проти обрання відносно нього такого запобіжного заходу як тримання під вартою, посилаючись на те, що він ухилятися від розслідування та суду не збирається, та просив обрати відносно нього меншу суворий запобіжний захід - у вигляді домашнього арешту. Бажає допомогти розслідуванню у встановленні істини у справі. Без наведення конкретних фактичних обставин які вказують на дійсну необхідність застосування саме такого запобіжного заходу як взяття під варту, тобто без конкретного їх обґрунтування про таке, є порушенням вимог ст.ст.178, 194 КГІК України так і ст.9 Конституції України так і положень Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до яких позиція вказаного суду є обов'язковою для виконання і судами першої інстанції України при розгляді судових справ. Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_8 має постійне місце проживання, на обліках у лікарів не перебуває, має молодий вік. З урахуванням даних обставин вважає, що не слід було застосовувати такий виключно суворий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Заслухавши доповідача, захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 та самого підозрюваного ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора який просив відмовити в апеляційній скарзі захисника, зваживши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали клопотання, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад три роки
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерела права.
Відповідно ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Також, відповідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 року по справі «Мамедов проти Росії», суд при перевірці законності та обґрунтованості запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має враховувати не тільки тяжкість обвинувачення, як на визначальний чинник при оцінці ймовірності ризиків, і хоча суворість покарання є визначальним, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Попков проти Росії» від 06.12.2007 року визначено, що підозрюваний повинен бути звільнений на час розгляду справи, якщо державні органи не можуть надати достатньо підстав, які виправдовують його утримання під вартою. Влада зобов'язана надати переконливі підстави для будь-якого мінімального строку тримання під вартою.
У справі "Нечипорук та Йонкало проти України" ЄСПЛ відзначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з матеріалів клопотання слідчого, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Підозрюваний ОСОБА_11 затриманий о 18.00 год. 16.10.2020 року, відповідно до протоколу затримання від 16.10.2020 року.
Повідомлення про підозру було вручено підозрюваному 17.10.2020.
Враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, колегія суддів доходить висновку, що при обранні запобіжного заходу слідчий суддя обґрунтовано врахував наявність обґрунтованої підозри, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні умисного, тяжкого кримінального правопорушення вчиненого повторно. Об'єктом посягання є: недоторканість майна, шкода від злочину відшкодована завдяки своєчасному втручанню поліції. Характеризуючі данні на особу підозрюваного, який раніше неодноразово судимий, в період випробування знову підозрюється в тяжкому злочині, обвинувачується по іншому кримінальному провадження, що вказує на ознаку злочинного промислу.
Також слідчим суддею правильно враховано, що ОСОБА_8 враховуючи, що санкція інкримінованої йому статті передбачає позбавлення волі строком до шести років, то у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також може продовжити злочинну діяльність.
Слідчим суддею правильно враховано, що ОСОБА_8 , останні роки не має законного джерела отримання доходу, не працевлаштований. Така поведінка свідчить про відсутність бажання стати на шлях виправлення та втрату сталих соціальних зв'язків.
Крім того, колегія суддів доходить висновку, що слідчий суддя правильно врахував суспільну небезпеку злочину, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_8 його особу, та матеріальний стан, і визначив розмір застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 42040 грн.
Доводи захисника - адвоката ОСОБА_7 викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, а саме зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 де проживає разом з матір'ю та сестрою та позитивно характеризується за місцем проживання, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, також жоден ризик передбачений ст. 177 КК України не доведений, а тому ухвала слідчого судді є незаконною і підлягає скасуванню є необґрунтованими та безпідставними, оскільки обґрунтованість ризиків у даному кримінальному провадженні в повній мірі підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які в повній мірі враховані судом першої інстанції та у колегії суддів сумніві не викликають.
Крім того слід зазначити, що судом першої інстанції при постановленні даної ухвали належно були враховані всі характеризуючі дані на особу.
Також інших доводів, які вплинули б на об'єктивність прийнятого рішення судом першої інстанції в апеляційній скарзі захисника не наведено.
Враховуючи вищевикладене, наявність обґрунтованих ризиків, враховуючи особу підозрюваного, та вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що належна поведінка ОСОБА_8 на досудовому слідстві, навіть із урахуванням того що останній зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 де проживає разом з матір'ю та сестрою та позитивно характеризується за місцем проживання, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, може бути забезпечена лише шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, матеріали клопотання не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою та ним і його захисником в судовому засіданні апеляційного суду не надані.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів, також із урахуванням наявності вищевказаних ризиків, не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування по суті правильного прийнятого слідчим суддею рішення.
За таких підстав, апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 183, 376, 407,422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 жовтня 2020 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 погоджене з прокурором Кіровоградської місцевої прокуратури та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 18:00 год. 16 жовтня 2020 до 18:00 год. 14 грудня 2020 року, із визначенням розміру застави в сумі 42040 грн. - залишити без зміни
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_12 Ремез