Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/813/20 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 115 (93, 94) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
29.10.2020 року. Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому матеріали контрольного провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14.09.2020, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою строком на 60 днів,
за участю учасників судового провадження:
- прокурора ОСОБА_8 ,
- захисника ОСОБА_9 ,
- обвинуваченого ОСОБА_7 ,
У провадженні Кіровоградського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч.2 ст.15, п.11 ч.2 ст.115 КК України.
В судовому засіданні, яке відбулось 14 вересня 2020 року суд, за клопотанням прокурора продовжив дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 днів, а саме з 16.00 год. 14.09.2020 до 16.00 год. 12.11.2020.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п. 11 ч.2 ст.115 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, що дає суду підстави вважати, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватися від суду.
Крім того, районним судом взято до уваги існування ризиків, передбачених п. 3-5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 , перебуваючи на волі матиме можливість впливати на потерпілу, свідків та експертів у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
Також за висновком суду першої інстанції, матеріали кримінального провадження свідчать, що ОСОБА_7 не має стійких соціальних зв'язків, офіційно не працює, розлучений. По справі не допитані свідки та потерпіла. За таких обставин, застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 інших більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою на даній стадії процесу не забезпечить попередження ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
В апеляційних скаргах, які за своїм змістом є майже аналогічними, обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 просять ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог посилаються на те, що стороною обвинувачення ніяким чином не доведено той факт, що ОСОБА_7 може переховуватись від слідства. Щодо ризику незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків, посилаються на те, що джерело інформації про те, що ОСОБА_7 може погрожувати чи підкупити свідків, у незаконний спосіб впливати на потерпілу є невідомим. Вказані вище ризики ніяким чином не підтверджені дослідженими матеріалами кримінального провадження.
Також вважають помилковими висновки суду про те, що ОСОБА_7 не має постійного місця проживання, оскільки це суперечить відомостям обвинувального акту, оскільки ОСОБА_7 має адресу реєстрації і місця проживання, сім'ю та певні характеризуючи його особу матеріали.
Ігнорування судом можливості визначення застави обвинуваченому є нічим іншим, як безпосереднім порушенням його прав, оскільки подальше тримання ОСОБА_7 під вартою в суто автоматичному режимі без визначення йому застави суттєво порушує права обвинуваченого на справедливий суд протягом розумного строку.
Крім того, всупереч вимогам ч.2 ст.184 КПК України відповідне клопотання прокурора, яке підлягає розгляду за правилами ст.ст. 184, 331 КПК України, не було вручене обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. Відтак порушення процедури розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_7 є підставою для скасування відповідного судового рішення.
Заслухавши доповідача, захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційні вимоги та просили апеляційні скарги задовольнити, висновок прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали надані районним судом, зваживши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно положень ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення ( зменшення ) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, і з якими повністю погоджується суд апеляційної інстанції.
Судом першої інстанції належним чином враховано конкретні обставини даного кримінального провадження, а саме те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого, умисного злочину проти життя та здоров'я особи, вчиненого з прямим умислом. Крім того, ОСОБА_7 , офіційно не працює, а отже суспільно-корисною діяльністю не займається та особистих доходів для проживання не має. ОСОБА_7 не має стійких соціальних зв'язків, розлучений. Крім того, по справі не допитані свідки та потерпіла.
Висновки суду першої інстанції про те, що перебуваючи на волі обвинувачений матиме можливість впливати на потерпілу, свідків та експертів у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, відповідають матеріалам кримінального провадження.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що обставини, на які посилається прокурор в обґрунтування доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, дають достатні підстави вважати, що і на даний час продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може перешкоджати судовому провадженню, незаконно впливати на потерпілого, переховуватися від суду з метою уникнути можливої кримінальної відповідальності, вчинити інші кримінальні правопорушення. Обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відпала, судовою колегією, не встановлено, а ризики, визначені ухвалою суду про обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу, не відпали та не зменшились.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Беручи до уваги ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, підстави для скасування оскаржуваної ухвали з тих підстав, на які посилаються у своїх апеляційних скаргах обвинувачений та його захисник, апеляційний суд не вбачає.
Вказані обставини, на які посилаються сторона захисту таобвинувачений, жодним чином не зменшують тих ризиків, які встановив суд першої інстанції та не можуть слугувати підставою для застосування судом до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Також, колегія суддів вважає непереконливими доводи апеляційної скарги захисника про невручення за три голини до початку розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, оскільки питання про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 вирішувалося в судовому засіданні при розгляді кримінального провадження за усним клопотанням прокурора, що не суперечить вимогам ст.331 КПК України.
Окрім того, враховуючи конкретні обставини справи та характер дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , колегія судді, з огляду на ч.4 ст. 183 КПК України, вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, щодо можливості при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не визначати розмір застави.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не інший більш м'який запобіжний захід, має забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг, а тому ухвалу суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 , залишає без зміни.
Керуючись статтями 177, 178, 376, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалуКіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14.09.2020, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою строком на 60 днів, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4