Провадження № 22-ц/803/8041/20 Справа № 212/10261/19 Суддя у 1-й інстанції - Чорний І. Я. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
27 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання - Голуб О.О.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Північний гріничо - збагачувальний комбінат»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року, яке постановлено суддею Чорним І.Я. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення суду складено 13 липня 2020 року , -
В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гріничо - збагачувальний комбінат» (надалі - ПрАТ «ПівнГЗК») про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 25 квітня 2005 року працював на підприємстві відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» водієм великовантажних автомобілів. 01 лютого 2010 року наказом № 108 від 29 січня 2010 року переведений у гірничо - транспортний цех № 2 водієм автотранспортних засобів в кар'єрі технологічної колони автомобілів № 1.
05 листопада 2019 року близько 17 години 00 хвилин позивач, перебуваючи на роботі та керуючи автомобілем БелАЗ 75131 № 222, виконував виробниче завдання на площадці Ганівського кар'єру. Під час руху, в керованому ним автомобілі, відмовили динамічні гальма, в результаті чого автомобіль вчасно не зупинився і здійснив зіткнення з рухомим автомобілем БелАЗ 75131 № 188, від чого обидва автомобіля отримали механічні ушкодження.
Після ДТП на місце події прибуло керівництво підприємства, а саме начальник колони №1 - ОСОБА_2 , головний інженер - ОСОБА_3 , представник профкому - ОСОБА_4 та працівник охорони - ОСОБА_5 , які оглянули автомобіль БілАЗ 75131 № 222, в якому після ДТП було пошкоджене лобове скло. Начальник колони № 1 ОСОБА_2 , сказав, що таке скло коштує близько 30 000 грн. і відшкодовувати матеріальні збитки буде позивач особисто, та після цього виник конфлікт, оскільки позивач перебував в стані емоційного збудження і різко відчув себе погано в нього заболіла шия та спина, почало боліти серце, було важко дихати. Після чого позивача посадили у вахтовий автомобіль і вивезли з кар'єра. По дорозі з кар'єру начальник цеху ОСОБА_6 звинуватив його та механіка ОСОБА_7 в перебуванні на роботі у стані алкогольного сп'яніння і зазначив, що їм потрібно пройти огляд на стан сп'яніння. Пройти перевірку він не заперечував, оскільки алкогольних напоїв ні під час роботи, ні напередодні не вживав, однак, везти на медогляд до Комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» його відмовились, після чого позивач поїхав додому. Вночі стан його здоров'я погіршився і зранку він звернувся за медичною допомогою в лікувальний заклад, де позивачу встановили діагноз: защемлення нервів грудного відділу хребта. З 06 листопада 2019 року по 12 листопада 2019 року він перебував на лікарняному.
Після виходу на роботу наказом №690 від 20 листопада 2019 року позивача було звільнено з роботи на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані.
Позивач вважає своє звільнення з роботи незаконним, оскільки алкогольні напої 05 листопада 2019 року він не вживав, на роботі був тверезим, службова записка та Акт від 15 листопада 2019 року про його перебування на роботі в стані алкогольного сп'яніння є сфальсифікованими, такими, що не відповідають дійсності і складеними адміністрацією гірничо - транспортного цеху № 2 через його відмову відшкодувати матеріальні збитки, спричинені скоєною 05 листопада 2019 року через відмову в роботі динамічних гальм автомобіля дорожньо-транспортною пригодою.
Незаконним звільненням позивачу спричинено моральну шкоду, так як він залишився без засобів для існування, його сім'ю це поставило в скрутне матеріальне становище.
Тому позивач просив суд визнати незаконним і скасувати наказ ПрАТ «ПівнГЗК» №690 від 20 листопада 2019 року про його звільнення, поновити його на роботі на посаді водія автотранспортних засобів в кар'єрі Гірничотранспортного цеху № 2 Технологічної колони автомобілів №1 ПрАТ «ПівнГЗК». Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 листопада 2019 року до дня постановлення рішення суду та відшкодування моральної шкоди 100 000 гривень.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Вважає, що суд першої інстанції прийняв покази свідків на віру та не став уточнювати деталі, тому що свідки були високопосадовцями відповідача, які на відмінну від позивача говорили неправду.
Позивач вказує на те, що суд першої інстанції не зрозуміло з яких підстав не взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_8 .
Зауважує на тому, що суд не проаналізував і не співставив покази свідків, не з'ясував чому покази свідків щодо часу і дати складання Актів є різними, чи дійсно в керованому позивачем автомобілі 05 листопада 2019 року не спрацювали динамічні гальма, чому на огляд автомобіля позивача запросили тільки 15 листопада 2019 року, тобто через 10 днів після ДТП, чому автомобіль в присутності позивача не оглянули одразу в день аварії.
Крім того позивач вважає, що в судовому засіданні позивачем надані доводи знайшли своє підтвердження в повному обсязі, однак, суд першої інстанції, керуючись власними емоціями, упереджено не прийняв їх до уваги і ухвалив неправосудне рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач ПрАТ «ПівнГЗК» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що висновки суду є обґрунтованими, неупередженими та відповідають фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника ПрАТ «ПівнГЗК» - Доценко Т.Ю., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно наказу №444 від 25 квітня 2005 року позивач був прийнятий до управління безпеки водієм автомобіля господарчої служби ВАТ «ПівнГЗК», правонаступником якого є ПрАТ «ПівнГЗК» (а.с. 70).
Наказом № 255 від 24 березня 2009 року позивач був переведений до гірничотранспортного цеху №2 водієм великовантажного автомобіля на відвалах технологічної колони автомобілів №4 на ВАТ «ПівнГЗК», правонаступником якого є ПрАТ «ПівнГЗК» (а.с. 72).
Наказом №1030 від 24 листопада 2009 року позивач був переведений до гірничотранспортного цеху №2 водієм великовантажного автомобіля в кар'єрі технологічної колони автомобілів №1 на ВАТ «ПівнГЗК», правонаступником якого є ПрАТ «ПівнГЗК» (а.с. 73).
Наказом №108 від 29 січня 2010 року позивач був переведений до гірничотранспортного цеху №2 водієм автотранспортних засобів в кар'єрі технологічної колони автомобілів №1 на ВАТ «ПівнГЗК», правонаступником якого є ПрАТ «ПівнГЗК» (а.с. 74).
Наказом № 690 від 20 листопада 2019 року позивач був звільнений з посади водія автотранспортних засобів в кар'єрі на ПрАТ «ПівнГЗК» за п. 7 ст. 40 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані (а.с. 75).
Згідно Акту від 05 листопада 2019 року, складеного начальником ГТЦ -2 Гаража Г.С., заступником начальника цеху по експлуатації ОСОБА_9 , заступником начальника цеху по інжинірингу ОСОБА_10 , начальником ТКА №1 ОСОБА_2 та головою цехового комітету ОСОБА_4 , 05 листопада 2020 року ОСОБА_1 був виявлений на робочому місці о 18 годині 00 хвилин, на майданчику перезмінки Ганівського кар'єру, в нетверезому стані, з явним запахом алкоголю з ротової порожнини, не зв'язною протяжною мовою, порушенням координації рухів, який відмовився від проходження огляду в медичному закладі КЗ «КПНД» та за допомогою приладу «Алкотест», який наявний на підприємстві відповідача, в кабінеті щоденного медичного огляду працівників, від надання пояснень з приводу його перебування на роботі в стані алкогольного сп'яніння та з приводу пошкодження автомобіля БілАЗ 75131 №222 та 05 листопада 2019 року о 18 години 30 хвилин покинув територію ГТЦ-2, не повернувшись на своє робоче місце, для самостійного проходження медичного огляду (а.с. 47).
Відповідно до Акту від 05 листопада 2019 року, складеного працівниками відділу охорони ТОВ «БАРС» ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та заступником начальника цеху по експлуатації ОСОБА_9 , 05 листопада 2020 року ОСОБА_1 виявлено на робочому місці з явно вираженими ознаками алкогольного сп'яніння, який відмовився від проходження медичного огляду для виявлення стану сп'яніння в медпункті на території підприємства та в медичному закладі ПНД, та відмовився від надання письмових пояснень по даному факту (а.с. 49, 50).
Відповідно до Акту від 15 листопада 2019 року, складеного начальником ТКА №1 ОСОБА_2 , механіком ТКА № 1 ОСОБА_13 у присутності водія ТКА №1 ОСОБА_14 та голови профспілкового комітету ГТЦ №2 ОСОБА_4 , 15 листопада 2019 року ОСОБА_1 відмовився від дачі письмових пояснень, щодо його перебування з ознаками алкогольного сп'яніння на території майданчику перезмінки ГТЦ №2 05 листопада 2019 року в робочу зміну з 08 години 20 хвилин.
15 листопада 2019 року ОСОБА_1 було вручене повідомлення вих. № 1904/49 від 15 листопада 2019 року, яким його запрошено на засідання президії профспілкового комітету Первинної організації Профспілки металургів і гірників України ПрАТ «ПівнГЗК» о 14 годині 00 хвилин 19 листопада 2019 року (а.с. 80).
19 листопада 2019 року Постановою Президії ПО ПМГУ ПрАТ «ПівнГЗК» надано згоду на розірвання трудового договору з членом профспілки водієм автотранспортних засобів в кар'єрі технологічної колони автомобілів №1 гірничотранспортного цеху №2 ОСОБА_1 (таб. №11006170), згідно з пунктом 7 статті 40 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані (а.с.76).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що факт перебування ОСОБА_1 05 листопада 2019 року на робочому місці в нетверезому стані доведено належними доказами та позивачем не надано доказів на спростування факту його перебування на робочому місці в нетверезому стані, тому звільнення позивача із займаної посади на підставі п. 7ч. 1 ст. 40 КЗпП України, за появу на роботі у нетверезому стані, відбулось з додержанням вимог чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно доп. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.
Згідно ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана чи звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, зокрема за п. 7 статті 40 КЗпП України чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Відповідно до роз'яснень, наданих у пункті 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з подальшими змінами і доповненнями), вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.
З наведеної у цій нормі підстави можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки.
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах ВС від 17 березня 2020 року у справі №389/2827/16-ц та від 03 червня 2020 року у справі № 303/5125/17.
Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
Як вбачається з матеріалів справи, що 05 листопада 2019 року в зміну з 08 години 20 хвилин до 20 годин 20 хвилин ОСОБА_1 о 18 години 00 хвилин був виявлений начальником ГТЦ -2 ОСОБА_6 , заступником начальника цеху по експлуатації ОСОБА_9 , заступником начальника цеху по інжинірингу ОСОБА_10 , начальником ТКА №1 ОСОБА_2 та головою цехового комітету ОСОБА_4 , на робочому місці з признаками виражених ознак алкогольного сп'яніння, з явним запахом алкоголю, не зв'язною протяжною мовою та порушенням координації руху. Також було виявлено, що автосамоскид БілАЗ -75131 госп. №222 стоїть у відділеній частині стоянки без противідкатних упорів з наявністю механічних пошкоджень, а саме розбите лобове скло, механічні пошкодження кабіни, перильних огорож, палуби та капоту, тому ОСОБА_1 було запропоновано виїхати з кар'єру для проходження медичного огляду на предмет алкогольного сп'яніння. В результаті чого були складені Акт розслідування перебування ОСОБА_1 на робочому місці в нетверезому стані, Акти про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на робочому місці в нетверезому стані, про відмову від проходження медичного огляду та відмову від надання письмових пояснень.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 перебував 05 листопада 2019 року на робочому місці в нетверезому стані, що підтверджено Актом розслідування перебування ОСОБА_1 на робочому місці в нетверезому стані, Актами про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на робочому місці в нетверезому стані, про відмову від проходження медичного огляду, відмову від надання письмових пояснень та, показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні, натомість, позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.12,81 ЦПК України про спростування факту його перебуванняна роботі в нетверезому стані.
У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнення позивача було проведено відповідно до вимог трудового законодавства.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог позивача про поновлення його на роботі, не підлягають задоволенню його позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, оскільки вказані позовні вимоги є похідними від вимог щодо поновлення позивача на роботі, які задоволенню не підлягають.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції, прийняв покази свідків на віру та не став уточнювати деталі, тому що свідки були високопосадовці відповідача, які на відмінну від позивача говорили неправду та не зрозуміло з яких підстав не взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_8 , оскільки суд навів у рішенні узагальнені покази кожного свідка і дав їм належну правову оцінку, та вони узгоджуються з матеріалами справи та підтверджують факт перебування позивача 05 листопада 2019 року на робочу місці у нетверезому стані та факт відмови від проходження медичного огляду для виявлення стану сп'яніння в медпункті на території підприємства та в медичному закладі ПНД. Натомість, пояснення свідка ОСОБА_8 судом не взяті до уваги, оскільки є суперечливими з показами інших свідків та вони не узгоджуються з матеріалами справи.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд не проаналізував і не співставив покази свідків, не з'ясував чому покази свідків щодо часу і дати складання Актів є різними, чи дійсно в керованому позивачем автомобілі 05 листопада 2019 року не спрацювали динамічні гальма, чому на огляд автомобіля позивача запросили тільки 15 листопада 2019 року, тобто через 10 днів після ДТП, чому автомобіль в присутності позивача не оглянули одразу в день аварії, оскільки факт справності автомобіля, яким керував позивач не є предметом розгляду даної справи та не спростовує його перебування на роботі в нетверезому стані. Натомість, як вбачаться з матеріалів справи, відповідно до пояснень свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , які були допитані в суді першої інстанції та які, кожен окремо, підтвердили факт перебування позивача ОСОБА_1 з явно вираженими ознаками алкогольного сп'яніння на робочому місці о 18:00 годині 05 листопада 2020 року, а саме з явним запахом алкоголю з ротової порожнини, не зв'язною протяжною мовою, порушенням координації рухів, від проходження медичного огляду в медичному закладі та на підприємстві, а також від надання пояснень по даному факту позивач ОСОБА_1 відмовився, в результаті чого були складені відповідні Акти про відмову від проходження медичного огляду, відмову від надання письмових пояснень та Акт розслідування зазначеного факту.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції посилання позивача про те, в судовому засіданні позивачем надані доводи знайшли своє підтвердження в повному обсязі, однак, суд першої інстанції керуючись власними емоціями, упереджено не прийняв їх до уваги і ухвалив неправосудне рішення, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст.12,81 ЦПК України, неправомірності дій відповідача щодо незаконного звільнення позивача за появу на роботі в нетверезому стані, та що наказ № 690 від 20 листопада 2019 року про звільнення позивача за п. 7 ст. 40 КЗпП України був виданий у невідповідності до вимог діючого законодавства.
На думку колегії суддів, вирішуючи даний спір суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку й ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 29 жовтня 2020 року.
Головуючий:
Судді: