Провадження № 33/803/1345/20 Справа № 176/1270/20 Суддя у 1-й інстанції - Гусейнов К. А. Суддя у 2-й інстанції - Мудрецький Р. В.
28 жовтня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі судді Мудрецького Р.В., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу останнього на постанову Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою суду від 11 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Окрім того, судом стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 420,40 гривень.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 17 липня 2020 року о 22 год. 40 хв. в м.Жовті Води по вул.Франка, 35А керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився огляд на стан сп'яніння із застосуванням приладу Алкотестер 6810 №ARAM 2238, в присутності двох свідків, результат огляду позитивний 0,85 ‰. Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та закрити провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Також, просить поновити строк на оскарження постанови суду вказуючи, що копію постанови ним було отримано поза межами строку її оскарження.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що його не можливо було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки вона не передбачає відповідальності за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, так як дане порушення було віднесено до кримінальних проступків, яка кваліфікується за ст. 286-1 КК України. При цьому, апелянт вказує, що Закон України № 720-IX від 09 квітня 2020 року, яким було виключено підпункт щодо виключення змін ст. 130 КУпАП, яку віднесено до кримінальних проступків, суперечать чинному законодавству, оскільки прийняті з порушенням, так як був підписаний Президентом України 02 липня 2020 року, а опублікований 03 липня цього ж року, що суперечить Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97.
Заслухавши суддю-доповідача, Олейника В.П., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, суд дійшов такого висновку.
Вирішуючи питання про необхідність поновлення строку апеляційного оскарження постанови, суд апеляційної інстанції виходить з того, що справу було розгляду за відсутністю ОСОБА_1 та матеріали справи не містять відомостей про вручення йому копії судового рішення.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вважає строк апеляційного оскарження постанови пропущеним та приходить до висновку, що скарга підлягає апеляційному розгляду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість ухваленого щодо ОСОБА_1 рішення, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Ці вимоги, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Цей висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 034519 від 17 липня 2020 року, поясненнями правопорушника, довідкою про результати проведеного на місці огляду, актом огляду на стан сп'яніння з використанням технічних засобів.
Зазначені докази у своїй сукупності є підтвердженням скоєного ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилося у керуванні транспортним засобам у стані алкогольного сп'яніння.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів ці висновки суд апеляційної інстанції не вбачає.
Суд звертає увагу на те, що у своїх поясненнях ОСОБА_1 визнав обставину вживання алкогольних напоїв та керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а довідкою та актом огляду ці обставини беззаперечно підтверджені.
Щодо доводів ОСОБА_1 про скасування адміністративної відповідальності, то вони не заслуговують на увагу.
Надаючи адміністративно-правову кваліфікацію діянням ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує, що за протоколом про адміністративне правопорушення діяння останнього кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка в редакції Закону України № 1446-VIII від 07 липня 2016 року передбачала відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Однак, зазначена норма з 01 липня 2020 року згідно Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року зазнала змін та передбачала відповідальність за керування річковими, морськими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими, морськими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинені особами, які не мають права керування річковими, морськими або маломірними суднами.
В той же час, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 720-IX від 17 червня 2020 року, відповідні положення з Закону України № 2617-VII від 22 листопада 2018 року були виключені. Вказаний закон набрав законної сили 03 липня 2020 року.
Проте, згідно роз'яснень від 20 липня 2020 року Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, з 03 липня 2020 року стаття 130 КУпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 2617-VIII.
Таким чином, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП (в редакції Закону України № 1446-VIII від 07 липня 2016 року), оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що повністю знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
З огляду на викладені обставини, вважати доводи ОСОБА_1 , такими, що можуть вплинути на висновки суду, апеляційний суд не може.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що інших даних, які б ставили під сумнів правильність встановлених судом обставин, під час апеляційного розгляду апелянтом надано не було.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та не вбачає підстав погодитись з вимогами апеляційної скарги ОСОБА_1 .
При апеляційному розгляді справи не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним судом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а тому апеляційну скаргу останнього необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Р.В.Мудрецький