Провадження № 22-ц/803/9008/20 Справа № 212/4993/20 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
29 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 серпня 2020 року, яке ухвалено суддею Власенко М.Д. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 11 серпня 2020 року, -
В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , у період з 17.03.1997 року по 10.07.2006 року, працював на посадах гірничого робітника та підрядника 5 розряду, з 10.07.2006 року по 02.06.2020 року працював на посадах поверхневого гірничого робітника та електрослюсаря на підприємстві відповідача - шахті «Октябрська» ВАТ «Кривбасзалізрудком» правонаступником якого є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». Висновком МСЕК від 29.06.2006 року йому первинно встановлено 30 % втрати професійної працездатності та встановлено третю групу інвалідності, з наступним переоглядом 01.06.2007 року. При черговому повторному переогляді 26.06.2007 року позивачу встановлено 25 % втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням, безстроково, групу інвалідності не визначено.
У зв'язку з отриманим захворюванням позивач відчуває постійний біль у грудях та відчуває недостатність зору. Тривалий процес лікування, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічних професійних захворювань, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Позивач, внаслідок отриманого хронічного професійного захворювання, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належної уваги своїй родині.
Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює в 70 845 грн грн., які просить суд стягнути з відповідача на свою користь без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судові витрати у розмірі 840, 80 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ'єктивне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Вважає, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, натомість існує причинно-наслідковий зв'язок між діями самого позивача, які виразились у тривалому продовженні роботи з власної волі у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, при цьому, позивач при прийомі на роботу був під підпис ознайомлений з умовами праці та добровільно працював у шкідливих умовах з метою отримання виходу на пенсію на пільгових умовах. Факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами. Крім того, зауважує на тому, що висновок МСЕК та Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача не можуть бути визнані беззаперечними доказами заподіяння позивачеві моральних страждань.
Крім того, судом першої інстанції стягнуто на користь позивача 50 000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб, що суперечить вимогам Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, норма набрала чинності з 23.05.2020 року.
Відзив на апеляційні скарги не надходив.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В апеляційній скарзі ПАТ «Кривбасзалізрудком» заявляє клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи, згідно ч.3 ст.369 ЦПК України, яке не підлягає задоволенню наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Так, враховуючи ціну позову 70 845 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи, а, згідно ч.3 ст.369 ЦПК України, розгляд цієї справи з повідомленням учасників справи можливо лише з урахуванням конкретних обставин, які перешкоджають суду апеляційної інстанції вирішити спір по суті без особистої явки сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для встановлення обставин справи та перевірки доводів викладених в апеляційній скарзі, та відповідачем не наведено обставин справи, які перешкоджають суду апеляційної інстанції вирішити спір по суті без особистої явки сторін, у зв'язку з чим клопотання про розгляд справи з повідомленням учасників справи задоволенню не підлягає.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17.03.1997 року по 10.07.2006 року працював підземним гірником очисного забою на ш. «Більшовик», ШУ «Октябрьське», ВО «Кривбасруда», з 14.07.1998 р. по 31.07.2001 р. - вибуховиком на шахті "Більшовик" ВАТ "Кривбасзалізрудком"; з 01.08.2001 р. по 09.07.2006 р. - вибуховиком на шахті "Октябрська" ВАТ "Кривбасзалізрудком"; з 10.07.2006 р. по 02.07.2014 р. - поверховим гірничим робітником на ш. "Октябрська" правонаступником яких є ПАТ «Кривбасзалізрудком», з 03.07.2014 р. по 02.06.2020 р. - поверховим електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування ш. "Октябрська" ПАТ "Кривбасзалізрудком". Звільнений 02.06.2020 року згідно ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (а.с.12-22).
Висновком МСЕК від 29.06.2006 року позивачу первинно встановлено 30 % втрати професійної працездатності та встановлено третю групу інвалідності, з наступним переоглядом 01.06.2007 року.
Висновком МСЕК від 26.06.2007 року позивачу встановлено 25 % втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням, безстроково, групу інвалідності не визначено.( а.с.26-27).
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання №11 від 03.05.2006 року встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання - обструктивне захворювання легень першої-другої ст..(пиловий бронхіт першої-другої ст.., емфізема легень першої-другої ст..) ЛН-першого-другого ст.
Згідно п. 16 згаданого Акту професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи з 03.97 по цей час на ш. «Октябрська» ВАТ'КЗРК» на підземних дільницях у професіях:ГРОВ, підривником ОСОБА_2 виконував роботи, умови праці яких характеризувались запиленістю повітря робочої зони, що перевищували ГДК, внаслідок мавши місце випадків не ефективного провітрювання і не застосування комплексів знесилення, а з причин недосконалості технологічного процесу проведення підривних робіт у професії підривника- контактував з тринітротолуолом, концентрація якого в повітрі робочої зони перевищувала ГДК. Працюючи раніше з 06.82р. по 05.94р. і 12.94р. по 03.97р. на шахті ім.. Артема РУ ім..Кірова ОСОБА_2 згідно санітарно-гігієнічної характеристики Жовтневої райСЕС №2/2-1842 від 30.07.2004р. також підпадав під вплив пилу концентрація якого перевищувала ГДК.
Відповідно до п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання №11 від 03.05.2006 року причиною виникнення професійного захворювання ОСОБА_1 є робота протягом 23 років 10 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, 7 років 9 місяців в умовах контакту з тринітротолуолом, рівень яких перевищували нормативи: Запиленість повітря робочої зони: пил з вмістом вільного двооксиду кремнію від 10 до 70 % в в концентрації від 3.3 мг/м3 до 10,6 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, пил в концентрації 0,6 мг/м3 при ГДК 0,5 мг/м3.
Відповідно до п.19 Акту розслідування хронічного професійного захворювання, професійне захворювання отримано позивачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку Керівництва РУ ім. Кірова, шахти «Октябрська», ВАТ «КЗРК» яке порушило вимоги ст. 153 КЗпП України (а.с.25).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв'язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням.
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, періоду роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача 4 роки 3 місяці, а також характер отриманих професійних захворювань, встановлений відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість та невідворотність вимушених змін її життєвих і виробничих стосунках.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03 травня2006 року, причиною професійних захворювань позивача є робота впродовж 23 років 10 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, рівень яких перевищували нормативи.
Отже, роботодавець ПАТ «Кривбасзалізрудком», під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли також з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03 травня 2006 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.
Крім того, відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, був повідомлений про умови праці, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Не заслоговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, норма набрала чинності з 23.05.2020 року, з огляду на наступне.
Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння їй шкоди життю та здоров'ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутого з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих професійних захворювань, роботу позивача на підприємстві відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» 4 роки 3 місяці в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі 25%, стан здоров'я потерпілого, тяжкість та невідворотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги, відповідача, щодо необґрунтованого розміру відшкодування моральної шкоди.
Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 серпня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 29 жовтня 2020 року.
Головуючий:
Судді: