Провадження № 22-ц/803/7655/20 Справа № 210/2211/20 Суддя у 1-й інстанції - Хлистуненко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
29 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - «Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційні скарги позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Повалій Олена Василівна, та відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2020 року, яке ухвалено суддею Хлистуненко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 12 червня 2020 року, -
У квітні 2020 року позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Повалій О.В., звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що її батько ОСОБА_2 працював на посаді вогнетривника 5 розряду, ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання трудових обов'язків на території конверторного цеху сталеплавильного департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» він загинув.
Відповідно до Акту № 4 форми Н-1/П розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 09 лютого 2019 року об 11 годині 03 хвилини, причинами нещасного випадку є падіння з висоти, внаслідок якого загинув ОСОБА_2 , та який стався ІНФОРМАЦІЯ_1 об 11 годині 03 хвилини, є особиста необережність потерпілого, смерть ОСОБА_2 наступила внаслідок сумісної тупої травми тіла, що супроводжувалась переламами ребер ліворуч з ушкодженням нижньої частки лівої легені, розтрощенням селезінки, ушкодженням печінки, гематороксом та гепоперитонеумом. При розтині трупу виявлені морфологічні та лабораторні ознаки гострої ішемічної хвороби серця.
Внаслідок смерті батька, вона тривалий час перебувала у напруженому психічному стані, думки про смерть батька не залишають її і до теперішнього часу, що навіює на неї смуток, спричиняє душевні страждання та майже щоразу викликає головні болі та болі в області серця. Для неї дуже важко сприймається той факт, що вона у віці 22 років вже втратила батька, при тому, що тяжких захворювань він не мав і смерть його наступила несподівано для всіх. Вина відповідача у смерті ОСОБА_2 і відповідно завдання моральної шкоди членам його сім'ї та рідним полягає у тому, що відповідач не забезпечив безпечних умов праці, у яких би ОСОБА_2 був забезпечений всім необхідним для унеможливлення отримання травм, які стали наслідком його смерті.
Розмір моральної шкоди позивачка оцінює у 200 000,00 гривень, яку просить стягнути з відповідача на її користь без утримання податків та зборів.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2020 року, позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 150 000, 00 гривень.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір в розмірі 1500 гривень.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Повалій О.В., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивачки, просить збільшити його розмір до 200 000,00 гривень, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивачки та принципу розумності, виваженості і справедливості.
Вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що розмір моральної шкоди у 200 000,00 грн. є завищеним і не відповідає тяжкості завданої шкоди.
Оскільки саме зазначений розмір в якості відшкодування моральної шкоди позивачу є доцільним, так як зі смертю батька позивач позбавлена можливості отримувати позитивні емоції від життя, турботу та допомогу в організації життя і побуту, батьківської поради та настанови, які отримувала до смерті батька. Батько завжди був для неї опорою та підтримкою, завжди допомагав при вирішенні різноманітних питань, що виникали у повсякденному житті, за необхідності надавав їй додаткове матеріальне утримання.
При цьому, наводить в апеляційній скарзі, як приклад, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності.
Також на постанову Верховного Суду від 14 листопада 2019 року справі № 522/3388/18, якою визнано розумним, виваженим та справедливим грошове відшкодування моральної шкоди у сумі 233 000 грн., яке стягнуто з відповідача-роботодавця на користь позивача за умови втрати ним 75% професійної працездатності.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність позивачкою обставин справи. Працівник зобов'язаний дбати про особисту безпеку і здоров'я.
Наголошує, що висновки комісії про визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, зроблені лише з факту перебування потерпілого на робочому місці, основною причиною нещасного випадку є особиста необережність ОСОБА_2 , який допустив порушення вимог законодавства з охорони праці, у зв'язку з чим вина підприємства відсутня.
Актом розслідування нещасного випадку неправомірних дій/бездіяльності ПАТ «АрселорМіттал Крививй Ріг» не встановлено, а тому і причинний зв'язок між такими діями та моральною шкодою відсутній.
Визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є необґрунтованим, не відповідає судовій практиці по аналогічним справам.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, представник ОСОБА_1 - адвокат Повалій О.В., просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки вона є безпідставною.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг та відзиву на апеляційну скаргу відповідача, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є донькою загиблого ОСОБА_2 (а.с.6).
По факту нещасного випадку був складений Акт № 4 форми Н-1/П розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 09 лютого 2019 року об 11 годині 03 хвилини, відповідно до висновків якого причинами нещасного випадку є падіння з висоти, внаслідок особистої необережності потерпілого ОСОБА_2 . Смерть ОСОБА_2 наступила внаслідок сумісної тупої травми тіла, що супроводжувалась переламами ребер ліворуч з ушкодженням нижньої частки лівої легені, розтрощенням селезінки, ушкодженням печінки, гематороксом та гепоперитонеумом. При розтині трупу виявлені морфологічні та лабораторні ознаки гострої ішемічної хвороби серця (а.с. 9-25).
В розділі 8 зазначеного Акту встановлено осіб, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці або органу, який проводить досудове розслідування (у разі складання тимчасового акта за формою Н-1) (а.с. 9-25).
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Металургійним районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 11 лютого 2019 року, актовий запис № 120, ОСОБА_2 помер у віці 47 років (а.с.7).
В розділі 8 зазначеного Акту встановлено осіб, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці або органу, який проводить досудове розслідування (у разі складання тимчасового акта за формою Н-1) (а.с. 9-25).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 1167, 1168 ЦК України і виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку із смертю батька.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Спір між сторонами виник з приводу наявності підстав для відшкодування Публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг» моральної шкоди ОСОБА_1 у зв'язку зі смертю батька, який загинув в результаті нещасного випадку на виробництві.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
З аналізу змісту ст. 1167 ЦК України вбачається, що підставами відповідальності за завдану моральну шкоду є наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина останнього.
Згідно ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Вказані підстави відповідальності ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», за моральну шкоду, спричинену внаслідок загибелі ОСОБА_2 , судом першої інстанції встановлені в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, а саме: Актом № 4 форми Н-1/П розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 09 лютого 2019 року об 11 годині 03 хвилини, відповідно до висновків якого причинами нещасного випадку є падіння з висоти, внаслідок особистої необережності потерпілого ОСОБА_2 . Смерть ОСОБА_2 наступила внаслідок сумісної тупої травми тіла, що супроводжувалась переламами ребер ліворуч з ушкодженням нижньої частки лівої легені, розтрощенням селезінки, ушкодженням печінки, гематороксом та гепоперитонеумом. При розтині трупу виявлені морфологічні та лабораторні ознаки гострої ішемічної хвороби серця (а.с. 9-25).
В зв'язку з вищевикладеним колегія судів не бере до уваги доводи представника відповідача в апеляційній скарзі про відсутність вини підприємства у настанні нещасного випадку.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачці у зв'язку з втратою близької людини встановлений в судовому засіданні. Зокрема, позивачка - ОСОБА_1 у зв'язку із втратою батька, тривалий час перебувала у напруженому психічному стані, думки про смерть батька не залишають її і до теперішнього часу, що навіює на неї смуток, спричиняє душевні страждання та майже щоразу викликає головні болі та болі в області серця. Для неї дуже важко сприймається той факт, що вона у віці 22 років вже втратила батька, при тому, що тяжких захворювань він не мав і смерть його наступила несподівано для всіх.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачці.
Судом першої інстанції встановлений й причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача - втрата життєвих зв'язків позивачки з рідною людиною.
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 150 000,00 грн., суд виходив того, що сам факт загибелі ОСОБА_2 беззаперечно свідчить про те, що його донька відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Дитина залишилась без батьківського піклування, що призвело до погіршення її морального стану. Таким чином, факт моральних страждань у зв'язку зі смертю батька, не потребує доведення за допомогою якихось спеціальних засобів доказування. Доведення наявності цих страждань, саме по собі, полягає у засадничих поняттях людяності та розумінні основ людського життя, яке державою визнається найвищою соціальною цінністю. При цьому, суд дійшов висновку, що сума компенсації моральної шкоди повинна складати 150 000,00 грн., оскільки заявлена у позові сума у розмірі 200 000,00 грн. не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачці шкоди.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь ОСОБА_1 , який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди " № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання.
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Колегія суддів, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивачки, характер психологічної травми, яку вона отримала у зв'язку зі смертю рідної людини, конкретні обставини по справі, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивачки, яка втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає що визначений розмір моральної шкоди, відповідає засадам розумності, виваженості.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги, як позивачки, так і відповідача, про те, що розмір стягнутої моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає безпідставними.
Посилання позивачки на викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц правовий висновок є безпідставними, оскільки розмір моральної шкоди у згаданій справі визначався за інших фактичних обставин, які стосувались відшкодування моральної шкоди, завданій особі у зв'язку з її каліцтвом і суттєвим погіршенням здібностей. Натомість, в оскаржуваному судовому рішенні розмір відшкодування моральної шкоди визначався у зв'язку із завданням такої шкоди позивачці внаслідок смерті батька на виробництві, а не спричиненням каліцтва позивачці.
28.10.2020 року до апеляційного суду надійшла заява відповідача про зупинення розгляду справи № 210/2211/20, яка колегією суддів залишена без задоволення, з огляду на наступне.
Клопотання представника відповідача мотивоване тим, що вирішення цієї справи залежить від вирішення справи № 210/4914/20 за позовом ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування акту № 4 форми Н-1/П розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 09 лютого 2019 року об 11 годині 03 хвилини. Підставою для подання позову у справі 210/2211/20 про стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька позивачки ОСОБА_1 , є смерть батька, внаслідок нещасного випадку на виробництва, про що складений відповідний акт, який відповідач оскаржує у справі № 210/4914/20, у зв'язку з чим розгляд справа № 210/2211/20 підлягає зупиненню на підставі п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України.
Згідно з вимогами п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що на підставі п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зупиняє провадження у справі, лише у тому випадку, коли її неможливо розглянути у зв'язку з тим, що питання про наявність певних фактів, від яких залежить її вирішення, відповідно до чинного законодавства вирішується в іншій цивільній, господарській або кримінальній справі чи у справі, що розглядається в адміністративному порядку. Сам по собі розгляд питання іншим органом, не пов'язаний зі встановленням наявності чи відсутності таких фактів, не є підставою для зупинення провадження. Зупинення провадження в цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цивільній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.
Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.
Між двома справами повинен існувати близький взаємозв'язок, який зазвичай проявляється у тому, що факти, які будуть встановлені в одній справі (яка розглядається), будуть мати преюдиційне значення у іншій справі (провадження у якій зупинене).
Розумність строків розгляду справи згідно статті 2 ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Колегія суддів вважає, що зібрані докази в цій справі дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, оскільки апеляційна скарга стосується правових підстав покладення на відповідача відповідальності за завдану моральну шкоду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що зупинення провадження в цій справі буде суперечити принципу ефективності судового процесу, таке зупинення направлене на затягування розгляду справи, й перешкоджає подальшому провадженню у справі, у зв'язку з чим клопотання представника підлягає залишенню без задоволення.
Крім того, відповідно до статей 55,124 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист; юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. У зв'язку із цим суди не повинні допускати випадків безпідставної відмови у відкритті провадження у справі або необґрунтованого закриття провадження у справі на підставі того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а також фактів незаконного залишення заяв без руху, без розгляду, повернення їх позивачам або необґрунтованого зупинення провадження у справах, оскільки це призводить до порушення конституційних прав сторін, зволікання і затягування строків розгляду справ (роз'яснення, які містяться в пункті 8 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17 жовтня 2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення).
Доводи, викладені в апеляційних скаргах, як позивачки так і відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Повалій Олена Василівна, та відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне рішення суду складено 29 жовтня 2020 року
Головуючий:
Судді: