Провадження № 22-ц/803/8633/20 Справа № 212/5468/20 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
28 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг
Справа № 212/5468/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Меланчук Ігор Віталійович, на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року, яке ухвалене суддею Чайкіним І.Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 20 серпня 2020 року -,
У липні 2020 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Меланчук І.В., звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», (надалі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок роботи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК у 06.12.2000 році йому первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 40% з 06 грудня 2000 року по 01.01.2002 року з наступним переоглядом 01.12.2001 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи. При повторних переоглядах у 2002 - 2006 роках, відсоток втрати професійної працездатності та група інвалідності не змінилась.
При повторному переогляді, 12.12.2006 року позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40 % з 01 січня 2007 року та визнано людиною з інвалідністю третьої групи, безстроково.
Вважає, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача та підлягає відшкодуванню ним, а тому просив суд стягнути на його користь моральну шкоду з відповідача у розмірі 188 920,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 70 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судові витрати у розмірі 840,80 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Меланчук І.В, ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Також, просить врахувати, що внаслідок втрати професійної працездатності позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування, не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок втрати професійної працездатності, позбавлений реалізувати свої звички та бажання, свої наміри в професійній сфері, змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя, навіть при пересуванні та виконанні робіт по господарству позивач систематично відчуває біль та обмеження рухів у попереково-крижовому відділі хребта з віддачею в праву ногу, на теперішній час стан його здоров'я не відновлений, негативні зміни у його житті довготривалі.
При цьому, наводить в апеляційній скарзі, як приклад, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови, що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності.
Також, на постанову Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 522/3388/18, якою визнано розумним, виваженим та справедливим грошове відшкодування моральної шкоди у сумі 233 000 грн., яке стягнуто з відповідача-роботодавця на користь позивача за умови втрати ним 75% професійної працездатності.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , у період з15.12.1980 року по 28.11.2000 року працював підземним електрослюсарем черговим по ремонту обладнання, кріпильником шахти «Гвардійська» РУ ім. «Рози Люксембург» ВО «Кривбасруда», правонаступником яких є ПАТ «Кривбасзалізрудком».
05.01.2001 року позивач був звільнений з підприємства у зв'язку з невідповідністю виконуваної роботи за станом здоров'я на підставі п.2 ст. 40 КзПП України, (а.с. 38-44).
Відповідно до Акту № 14 розслідування хронічного професійного захворювання від 28.11.2000 року, ОСОБА_1 ,Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини встановлені професійні захворювання: хронічна попереково-крижова полірадикулопатія ( L3, L4, L5 - справа), фаза тривалого загострення зі стійким больовим синдромом, помірним порушенням біомеханіки хребта, та вираженим парезом розгиначів правої стопи (а.с.17).
Відповідно до Акту № 14 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28 листопада 2000 року, причинами виникнення професійного захворювання є робота ОСОБА_1 впродовж 19 років і 9 місяців в умовах шкідливих факторів та в умовах важкої праці, а саме запиленість повітря при гранично допустимій концентрації - 2млгр/м3, фактично 2.1 млгр/м3; шум - ДБА дорівнює 86; атмосферний тиск - 844 ммРС відносна вологість 100% (а.с. 17-19).
Висновком МСЕК 06.12.2000 році ОСОБА_1 первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 40% з 06 грудня 2000 року по 01.01.2002 року з наступним переоглядом 01.12.2001 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи (а.с. 9).
Висновком МСЕК від 12.12.2006 року, при повторному огляді, ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40% з 01 січня 2007 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи, безстроково (а.с.13,14,15,16).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійним захворюванням.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З Акту № 14 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28.11.2000 року, причиною професійного захворювання позивача є його робота впродовж 19 років і 9 місяців в умовах шкідливих факторів та в умовах важкої праці, а саме запиленість повітря при гранично допустимій концентрації - 2млгр/м3, фактично 2.1 млгр/м3; шум - ДБА дорівнює 86; атмосферний тиск - 844 ммРС відносна вологість 100%.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів
Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров'ї, що підтверджується чисельними виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований нестійкий стабілізаційний стан його здоров'я, внаслідок чого переносить моральні страждання.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, на теперішній час, втратив професійну працездатність у розмірі 40 % та його визнано особою з інвалідністю третьої групи, безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки його турбує біль та обмеження рухів у попереково-крижовому відділі хребта з віддачею в праву ногу. Періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров'я не спостерігається, а враховуючи, встановлення ступеню втрати професійної працездатності та інвалідності третьої групи безстроково,взагалі можливість такого відновлення.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманого професійного захворювання, тривалості праці позивача в шкідливих умовах, що перевищували нормативи на підприємствах, правонаступником яких є ПАТ «Кривбасзалізрудком», (19 років 09 місяців), що потягло втрату працездатності, відсоток втрати ним професійної працездатності, на теперішній час, в розмірі 40 % визнання його особою з інвалідністю, що встановлені безстроково, звільнення позивача з підприємства у зв'язку з невідповідністю виконуваної роботи за станом здоров'я, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 70 00,00 грн. до 120 000,00 грн.
Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави та збільшує цей розмірі з 840,80 грн. до 1200,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.
Крім того, з відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 1800,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (1200,00 грн. х 150%).
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Меланчук Ігор Віталійович,- задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року змінити, збільшивширозмір моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 з 70 000,00 гривень до 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року змінити, збільшивши розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судового збору з 840 гривень 80 копійок до 1200 (одна тисяча двісті) гривень 00 (нуль) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» за подання апеляційної скарги позивача на користь держави судовий збір у розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2020 року.
Головуючий:
Судді: