Провадження № 22-ц/803/8472/20 Справа № 197/231/20 Суддя у 1-й інстанції - Охнач О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
28 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг
Справа № 197/231/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
відповідачка - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2020 року, яке ухвалено суддею Охнач О.В. у смт.Широкому Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 липня 2020 року, -
У березні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 17 вересня 2018 року між банком та відповідачкою був укладений договір б/н, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 2 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у Заяві.
Внаслідок невиконання відповідачкою своїх зобов'язань за договором, станом 20.12.2019 року, утворилась заборгованість у розмірі 11 829,78 грн., з яких: 20,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7708,85 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 741,25 грн. - прострочені проценти за користування кредитними коштами, 2320,17 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та Правил надання банківських послуг, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 539,51 грн. - штраф (процентна складова),яку позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Заочним рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права та неповне дослідження обставин справи.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності досягнення сторонами кредитного договору згоди про розмір відсотків за користування кредитом та неустойки. На думку позивача, ним було надано всі належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, яким суд першої інстанції не надав належної оцінки, не пропонував позивачеві надати додаткові докази для підтвердження заявлених позовних вимог. Позивач зазначає, що сторонами було погоджено всі істотні умови договору, у тому числі й збільшені відсотки у порядку статті 625 ЦК України та неустойка, однак суд не надав цьому належної уваги та дійшов помилкового висновку щодо непогодження сторонами цих Умов.
Позивач вважає, що правові висновки, що містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, сокільки, заперечень щодо Умов та Правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, відповідачкою не надано, як не подано й жодних заперечень проти заявлених позовних вимог. Матеріали справи інших Умов та Правил не містять, у зв'язку із чим висновок суду про те, що долучені до позову Умови та Правила можливо не є тими, з якими позичальник був ознайомлений не може бути покладеним в основу рішення, оскільки є лише припущенням суду. Долучені ж до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг містять відомості щодо їх затвердження, а тому є саме тією редакцією, з якою було ознайомлено відповідачку.
Також, позивач посилається на неврахування судом першої інстанції судової практики Верховного Суду в аналогічних справах, зокрема у справах №755/2720/16, №444/9519/12, №153/1334/16, №642/5533/15, №205/2825/18, №910/10156/17 та 910/1238/17, в яких було задоволено позовні вимоги банку.
Крім того, відповідачка підписала Паспорт споживчого кредитування, в якому було погоджені всі умови кредитування, у тому числі нарахування відсотків та неустойки, а тому висновок суду першої інстанції щодо відсутності такого погодження є помилковим.
Також, позивач посилається на те, що банківська виписка має статус первинного банківського документу, а тому ним надано до суду належні докази по справі щодо користування позичальницею кредитними коштами та погодження з умовами кредитування.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Предметом позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 17 вересня 2018 року, у розмірі 11 829,78 грн., з яких: 20,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7708,85 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 741,25 грн. - прострочені проценти за користування кредитними коштами, 2320,17 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та Правил надання банківських послуг, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 539,51 грн. - штраф (процентна складова).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 17 вересня 2018 року, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необгрунтованості, оскільки, позивачем не доведено належними та допустимими доказами отримання відповідачкою ОСОБА_1 кредитних коштів, та, згідно з умовами Заяви-анкети, підписаної відповідачкою, ця Заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складає договір про надання банківських послуг, однак наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність належних і допустимих доказів того, що остання була ознайомлена саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг, що свідчить про недодержання сторонами письмової форми кредитного договору.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення, в оскаржуваній частині, не відповідає, з огляду на наступне.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася.
Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 вересня 2018 2018 року відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт Серії НОМЕР_1 , виданий Широківським районним сектором Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області 16 січня 2008 року, підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в якій своїм підписом підтвердила, що підписанням цієї Анкети-заяви вона, відповідно до статті 634 ЦПК України, у повному обсязі приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, та які, разом із пам'яткою клієнта і Тарифами, становлять договір банківського обслуговування, примірник якого вона отримала шляхом самостійного роздрукування. Погодилася із збільшеним строком позовної давності, зазначеним в Умовах та Правилах та з тим, що зміни до Умов та Правил вносяться банком щомісяця в односторонньому порядку, а у випадах, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє її про внесення зміни шляхом використання визначених Умовами та Правилами каналів зв'язку. Продовження користування послугами банку після дати публікації на сайті банку змінених Умов та Правил є підтвердженням її погодження та повного і безумовного прийняття зміненої редакції Умов та Правил. Зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг відповідачка зобов'язалася ознайомлюватися самостійно на офіційному сайті банку privatbank.ua (а.с. 9).
Отже, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором приєднання, у зв'язку з чим розміщені на офіційному сайті банку privatbank.ua Умови та Правила надання банківських послуг є складовою Кредитного договору б/н від 17 вересня 2018 року.
Посилання суду першої інстанції на правові висновки Великої Палати Верховного суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року є помилковим, оскільки у цій справі суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/ розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними підписуючи Заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування, тоді як у даному випадку, відповідачка своїм підписом засвідчила факт приєднання саме до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, з урахуванням всіх наступних змін до них.
При цьому, позичальниця своїм підписом підтвердила, що факт користування послугами банку після дати публікації на сайті банку змінених Умов та Правил є підтвердженням її погодження та повного і безумовного прийняття зміненої редакції Умов та Правил, у зв'язку з чим змінені Умови та Правила є складовою кредитного договору весь час користування позичальницею послугами, які їй надаються АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в межах укладеного договору, зокрема щодо користування кредитними коштами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_1 користується послугами банку та здійснює часткове погашення заборгованості за кредитом (останній платіж здійснено 17 вересня 2019 року), а тому, надані позивачем до суду першої інстанції Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», є складовою кредитного договору та зафіксовані у них умови є обов'язковими для виконання сторонами, у тому числі й відповідачкою у справі, як позичальником.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно п. 2.1.1.2.5. Умов та Правил надання банківських послуг строк кредиту становить 20 років.
Згідно п. 2.1.1.2.5. цих Умов та Правил загальний розмір кредиту - це сума коштів, які надані та/або будуть надані клієнту на умовах цього Договору. Сторони узгодили, що загальний розмір кредиту за цим Договором становить розмір кредитного ліміту, встановлений Банком Клієнту, та який за розміром не перевищує 50 000 грн для карт «Універсальна», 75 000 грн для карт «Універсальна голд», 100 000 грн для Преміальної картки Platinum 200 000 грн для Преміальної картки World Black Edition, 400 000 грн для Преміальної картки World Elite,800 000 грн для Преміальної картки Infinite,300 000 грн для Преміальної картки VISA Signature.
При цьому, Сторони узгодили, що протягом строку кредиту розмір кредитного ліміту може бути змінений Банком в односторонньому порядку як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, на підставі аналізу кредитоспроможності Клієнта в рамках розміру, зазначеного у абз.1 цього пункту, та не потребує додаткового погодження із Клієнтом.
Згідно п. 2.1.1.2.6. сторони узгодили, що в період строку користування кредитом Клієнт має право змінювати вид кредитної картки. При цьому Сторони узгодили, що в такому разі платність за користування кредитом може змінюватися як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення відповідно до діючих Тарифів Банку для відповідного типу карток на дату зміни типу картки. При цьому зміна типу картки не потребує додаткового погодження Сторонами.
Згідно п. 2.1.1.2.7. кредит надається шляхом встановлення Банком кредитного ліміту на рахунку Клієнта на підставі аналізу кредитоспроможності Клієнта з урахуванням законодавства та внутрішньобанківських документів.
Згідно п. 2.1.1.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг розмір кредиту, реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту на дату укладення Договору, усі припущення, використані для обчислення процентної ставки зазначені у Паспорті споживчого кредиту, який є невід'ємною частиною Договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлену законом, розмір та підстави стягнення якоих визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення якої визначаються сторонами в самому договорі.
Згідно п. 2.1.1.2.10 Умов та Правил наданя банківських послуг, за користування кредитом (за виключенням Пільгового періоду) Клієнт сплачує Банку фіксовану процентну ставку від суми трат, здійснених за рахунок кредиту. Розмір процентів залежить від виду картки та зазначений у Тарифах Банку та Паспорті споживчого кредиту.
Згідно наданого позивачем до суду першої інстанції розрахунку заборгованості за кредитом, нарахування відсотків здійснено виходячи з відсоткової ставки 3,5% на місяць, й правомірність такого нарахування підтверджено Паспортом споживчого кредиту, підписаного позичальницею ОСОБА_1 17 вересня 2018 року (а.с. 10-11), згідно якого фіксована процентна ставка за кредитом становить 42,00 % річних, тобто 3,5 % на місяць, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо непогодження сторонами розміру та порядку нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
Колегією суддів перевірено наданий АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду першої інстанції розрахунок заборгованості за кредитним договором б/н від 17.09.2018 року та встановлено, що він відповідає умовами Договору, є вірним та відповідачкою ОСОБА_1 , яка отримала копію позовної заяви 29 травня 2020 року (а.с. 96), не оспорювався.
При цьому, колегією суддів враховано, що у пункті 2.1.1.3.1. цих Умов та Правил, сторони, на підставі ст. ст. 1048, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, визначили цим Договором розмір та порядок погашення кредиту, сплати процентів. Погашення кредиту та процентів здійснюється Клієнтом щомісяця в такому порядку: Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошей з його рахунку, в тому числі за рахунок кредитного ліміту, в розмірі процентів, які підлягають сплаті за цим Договором, 1 числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов'язань Клієнта за цим Договором (здійснювати договірне списання). В разі, якщо у Клієнта повністю використаний кредитний ліміт та / або в разі виникнення у Клієнта прострочених зобов'язань за Договором, доручення Клієнта про договірне списання за рахунок кредитного ліміту не застосовується. Крім погашення процентів в порядку та на умовах, визначених абзацом другим п.2.1.1.3.1., погашення кредиту та процентів здійснюється шляхом внесення Клієнтом коштів у готівковій або безготівковій формі в розмірі Мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту; При цьому, якщо до 25 числа (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, Клієнт самостійно не здійснить платіж в готівковій або безготівковій формі у розмірі Мінімального платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, Клієнт доручає Банку при настанні термінів платежів здійснювати списання грошей у валюті кредитного ліміту з усіх рахунків Клієнта, відкритих в Банку, та рахунків, що будуть відкриті Клієнтом Банку в майбутньому, в розмірі заборгованості, яка підлягає сплаті Банку за цим Договором (здійснювати договірне списання). В разі несплати Мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, зобов'язання Клієнта вважаються простроченими. При цьому, Сторони, на підставі ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» узгодили, що доручаючи Банку здійснити договірне списання на оплату процентів за користування кредитом за рахунок кредитного ліміту, Клієнт використовує кредитні кошти на споживчу ціль, а саме - здійснює трату на оплату послуг Банку за цим Договором.
Таким чином, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» правомірно, застосовуючи положення пункту 2.1.1.3.1. Умов та Правил надання банківських послуг, здійснював погашення заборгованості за відсотками за рахунок кредитного ліміту (а.с. 6-8).
За таких обставин, позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту заборгованості у розмірі 20,00 грн., за простроченим тілом кредиту у розмірі 7708,85 грн., до якої входить договірне списання заборгованості за відсотками по кредиту, та щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 741,25 грн., підлягають задоволенню.
Щодо стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, то слід зазначити наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, урегульовані частиною другою статті 625 цього Кодексу, згідно яких на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Такі проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Таким чином, якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов'язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, термін дії картки, виданої ОСОБА_1 - до 06/22 року (а.с. 31).
Верховний Суд України у постанові від 22 жовтня 2014 року у справі №127цс14 висловив правовий висновок про те, що строк дії картки є кінцевим терміном кредитування.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до спливу строку кредитування, тому має право на стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України з моменту пред'явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом.
Проте, за змістом позовної заяви, вимоги про стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України, пред'явлені станом на 20 грудня 2019 року.
За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення цих позовних вимог.
Посилання ж АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на пункт 2.1.1.2.12. редакції Умов та Правил надання банківських послуг, що почала діяти з 01.03.2019 року, в якому зазначено, що в разі порушення клієнтом зобов'язань з погашення заборгованості, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань, він зобов'язаний сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% для картки «Універсальна» та в розмірі 84% для картки «Універсальна голд», колегією суддів не беруться до уваги, з вищенаведених підстав.
Перевіряючи наявність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в частині покладення на відповідачку ОСОБА_1 обов'язку зі сплати штрафів на підставі пункту 2.1.1.7.6. Умов та Правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 539,51 грн. - штраф (процентна складова), колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість та безпідставність цих позовних вимог, оскільки, надані позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Умови та Правила надання банківських послуг, не містять такого пункту, а покладення на позичальницю відповідальності, яка не передбачена умовами Договору, є незаконною.
При цьому, колегією суддів враховано, що відповідальність сторін за цим Договором викладена у пункті 2.1.1.8 Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якого за несвоєчасне виконання Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання за цим Договором Банк має право нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання, тобто нарахування штрафів взагалі не передбачено кредитним договором.
Надання ж позивачем Паспорту споживчого кредиту, підписаного позичальницею ОСОБА_1 17 вересня 2018 року (а.с. 10-11), не має правового значення для вирішення цих позовних вимог, оскільки в ньому сторони чітко погодили, що інформація за цим паспортом надана позичальнику 17 вересня 2018 року та зберігає чинність і є актуальною до 02 жовтня 2018 року, тобто, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом (березень 2020 року), положення паспорта щодо права кредитора нараховувати штрафи є неактуальними, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим колегія суддів стягує з ОСОБА_1 на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 3762,58 грн., тобто пропорційно до задоволених вимог ( 2 102,00 (судовий збір за подання позовної заяви - а.с. 18) + 3 153,00 грн. (судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги - а.с. 114) = 5 255,00 грн. х 71,60% (задоволені вимоги у відсотковому співвідношенні).
Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково.
Заочне рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2020 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк „ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за Кредитним договором б/н від 17 вересня 2018 року, станом на 20 грудня 2019 року, в розмірі 8 470 (всім тисяч чотириста сімдесят) гривень 10 (десять) копійок, яка складається з наступного: 20,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 7708,85 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 741,25 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 3 762 (три тисячі сімсот шістдесят дві) гривні 58 (п'ятдесят вісім) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2020 року.
Головуючий:
Судді: