27 жовтня 2020 р.Справа № 520/9152/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (Головуючий І інстанції Тітов О.М., м. Харків) від 04.08.2020 року по справі № 520/9152/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у застосуванні при перерахунки пенсії з 25.04.2019 року положення п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2011 №1210;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області змінити раніше проведений розрахунок (механізм обчислення пенсії) при перерахунку пенсії та починаючи з 25.04.2019 року, провести перерахунок пенсії обчислення державної (основної) пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня кожного відповідного року, виключно як норми прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням відсотку втрати працездатності, без застосування інших видів розрахунку, змінивши раніше проведений розрахунок, без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (зокрема без застосування п. 9-1 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210), а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії, без застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року, та без застосування будь-яких обмежень щодо виплати заборгованості, в тому числі поетапного чи часткового.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 року закрито провадження у справі.
Позивач, не погодився із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Вказує, що оскільки у даному випадку виник саме новий спір, то закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність рішення суду, що набрало законної сили, яким вирішено спір між тими самими сторонами, про той саме предмет і з тим саме підстав.
Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Позивач в апеляційній скарзі просив провести розгляд справи без його участі.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1-ї категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить відповідне посвідчення серія НОМЕР_1 .
Згідно посвідчення серія НОМЕР_2 , а також довідки МСЕК серії ХАР-07 №018537 позивач є інвалідом ІІ групи. Причина інвалідності: захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
06.05.2019 року позивач звернувся до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою про перерахунок пенсії, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19).
Рішенням Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 14.05.2019 в проведенні перерахунку пенсії відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 року по справі №520/5252/19 позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення від 14.05.2019 року Зміївського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову позивачу у перерахунку пенсії.
Зобов'язано Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, починаючи з 25.04.2019, провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії позивачу з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2019 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 по справі № 520/5252/19 змінено, виклавши його мотивувальну частину в частині відмови у задоволенні позовних вимог в редакції цієї постанови.
Рішення набрало законної сили.
В послідуючому,Зміївське об'єднане у правління Пенсійного фонду України Харківської області було реорганізовано, шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо проведення перерахунку пенсії не за нормою прямої дії ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а за підзаконним актом - Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою.
Листом від 11.12.2019 року відповідач повідомив про правомірність обчислення пенсії на підставі Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, а також сплату заборгованості згідно з урахуванням Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою КМУ від 22.08.2018 №649 "Про питання погашення заборгованості пенсійних виплат за рішенням суду".
Не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся до суду.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 року по справі №520/5252/19.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Як установлено судовим розглядом, предметом позову у справі №520/5252/19 є оскарження відмови у перерахунку пенсії у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), починаючи з 25.04.2019 року, а також зобов'язання пенсійний орган здійснити відповідний перерахунок.
В свою чергу, предметом позову у справі, що розглядається, є протиправне, на думку позивача, застосування пенсійним органом при здійсненні перерахунку його пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року, положень п. 9-1 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.
Похідними від цієї вимоги є вимоги про зобов'язання відповідача змінити раніше проведений розрахунок (механізм обчислення пенсії) при перерахунку пенсії та починаючи з 25.04.2019 року, провести перерахунок пенсії обчислення державної (основної) пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня кожного відповідного року, виключно як норми прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням відсотку втрати працездатності, без застосування інших видів розрахунку, змінивши раніше проведений розрахунок, без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (зокрема без застосування п. 9-1 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210), а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії, без застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року, та без застосування будь-яких обмежень щодо виплати заборгованості, в тому числі поетапного чи часткового.
Отже, предмети позовів у справі №520/5252/19 та у справі, що розглядається, різні.
За наведених вище обставин, колегія суддів вважає також помилковими висновки суду першої інстанції про те, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є способом виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 року у справі №520/5252/19, і про те, що вказане питання має вирішуватися в порядку, визначеному ст. 383 КАС України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (подалі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін “встановленим законом” у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом” [див. рішення у справі “Занд проти Австрії” (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися “судом, встановленим законом”, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття “суду, встановленого законом” зводиться не лише до правової основи самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 312 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання (ст. 320 КАС України).
З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 року по справі №520/9152/2020 - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло І.С. Чалий
Повний текст постанови складено 29.10.2020 року