29 жовтня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3387/20
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Менської міської ради Менського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Менської міської ради Менського району Чернігівської області (далі по тексту - відповідач, Менська міська рада), в якому просить: визнати протиправним та скасувати пункт 19 рішення 41 сесії 7 скликання Менської міської ради Менського району Чернігівської області від 04.08.2020 № 357 про відмову у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок по наданню у приватну власність на території Осьмаківського старостинського округу Менського району; зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по передачі у власність, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Осьмаківського старостинського округу Менського району.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що підставою відмови з боку відповідача у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою є те, що бажана земельна ділянка включена до державного акту на право колективної власності серії ЧН 0036 від 18.11.1995 та підлягає інвентаризації, реєстрації права комунальної власності. Посилаючись на норми Земельного кодексу України вважає, що відповідач не зазначив належну мотивацію та законне обґрунтування підстав для відмови у наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Крім того, зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
У відзиві відповідач, посилаючись на норми Законів України «Про землеустрій», «Про Державний земельний кадастр», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 05.06.2019 № 476 просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки станом на дату прийняття рішення Менської міської ради від 04 серпня 2020 року № 357, бажана для позивача земельна ділянка підлягала проведенню інвентаризації, але ще не була проінвентаризована та відповідно реєстрація права комунальної власності за Менською об'єднаною територіальною громадою не була здійснена, а тому не могла бути передана у власність позивачу.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Із заявою від 21.07.2020 позивач звернувся до відповідача, в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельну ділянку орієнтовною площею 2,0000 га, на території Менської міської ради за межами с. Осьмаки, для ведення особистого селянського господарства. До заяви додав копії паспорту, ідентифікаційного коду та графічні матеріали (а.с. 15).
Відповідно до пункту 19 рішення 41 сесії 7 скликання Менської міської ради «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок по наданню у приватну власність на території Осьмаківського старостинського округу Менського району» від 04.08.2020 № 357 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по наданню у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, на території Осьмаківського старостинського округу Менського району, орієнтовною площею 2,00 га, у зв'язку з тим, що зазначена земельна ділянка включена до державного акту на право колективної власності серії ЧН 0036 від 18.11.1995, який на даний час не скасований (за відомостями отриманими від відділу у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області), земельна ділянка підлягає інвентаризації та реєстрації права комунальної власності, відповідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (а.с. 34-39).
У відповідь на лист відповідача від 28.07.2020 № 1970/04-08 (а.с.64) відділ Держгеокадастру у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області листом від 30.07.2020 № 18-25-0.30-206/110-20 повідомило про те, що земельна ділянка на території Менської міської ради (Осьмаківське старостинство) Менського району, яка межує з земельними ділянками 7423087200:02:000:0122, 7423087200:02:000:0026, 7423087200:02:000:0412 та 7423087200:02:000:0052, відноситься до земель колективної власності бувшого КСП «Нове життя», державний акт на право колективної власності ЧН 0036 від 18.11.1995, зареєстрований у книзі записів державних актів на право колективної власності за номером 22 не скасовувався, за інформацією якою володіє відділ, господарство СТОВ «Нове життя», яке було правонаступником КСП «Нове життя», та вело свою діяльність на території Осьмаківської сільської ради ліквідоване та зняте з реєстру 14.08.2013. Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарськрго виробництва, вид угідь - пасовище, сіножаті (а.с.67).
Згідно копії рішення 41 сесії 7 скликання Менської міської ради «Про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» від 04.08.2020 № 338 вирішено замовити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, земельної ділянки орієнтовною площею 90,00 га біля земельних ділянок кадастровий номер 7423087200:02:000:0396, кадастровийномер 7423087200:02:000:0122, кадастровий номер 7423087200:02:000:0026, кадастровий номер 7423087200:02:000:0412, кадастровий номер: 7423087200:02:000:0052, за межами с. Осьмаки (а.с.70).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україна визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
В силу пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Виходячи з аналізу зазначених норм, будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Водночас, суд зазначає, що у статті 118 Земельного кодексу України міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Із системного аналізу норм земельного законодавства суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:
відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України);
чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України);
відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України);
відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Таким чином, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність місця розташування об'єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам. Відмова у наданні дозволу з інших підстав не передбачена, а отже не допускається.
До посилань відповідача на норми Законів України «Про землеустрій», «Про Державний земельний кадастр», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 05.06.2019 № 476 суд ставиться критично, оскільки вони не є нормативно-правовими актами, що врегульовують порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення громадянам, а визначають основні вимоги та підходи, які будуть застосовуватися при здійснені заходів щодо оформлення землевпорядної документації, а також, зокрема - для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу закону переходять до комунальної власності.
Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
Отже, виходячи з норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у власність земельних ділянок вбачається, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.10.2019 у справі № 811/1845/18.
Копією листа відділу Держгеокадастру у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 30.07.2020 № 18-25-0.30-206/110-20 підтверджується те, що земельна ділянка на території Менської міської ради (Осьмаківське старостинство) Менського району, яка межує з земельними ділянками 7423087200:02:000:0122, 7423087200:02:000:0026, 7423087200:02:000:0412 та 7423087200:02:000:0052, відноситься до земель колективної власності колишнього КСП «Нове життя». За інформацією якою володіє відділ, господарство СТОВ «Нове життя», яке було правонаступником КСП «Нове життя», та вело свою діяльність на території Осьмаківської сільської ради ліквідоване та зняте з реєстру 14.08.2013 (а.с.67).
Відповідно до пункту 21 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване рішення в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідач не дотримався вимог частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, не надавши відповідного дозволу або обґрунтованої відмови з посиланням на норми чинного законодавства.
Також суд зазначає, що аналізуючи наведені вище правові норми та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано вимоги законодавства, які регулюють порядок звернення до органів місцевого самоврядування із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, в тому числі наданий відповідний пакет документів.
Тому, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З приводу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У свою чергу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Приписи частин першої, другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У наданому до суду відзиві, відповідач з поміж іншого зазначає, що у провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду є подібна справа за позовом іншої особи, із змісту позовної заяви в якій вбачається, що вона є ідентичною позовній заяві в даній справі, а тому вважає, що позивачем необґрунтовано завищено розрахунок витрат на правничу допомогу. При цьому, копія вказаної позовної заяви, відповідачем не надається.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем до суду надано: Ордер на надання правової допомоги від 21.08.2020 серії ЧН № 106777 (а.с. 40), копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 2018 року серії ЧН № 000346 (а.с. 41), Договір про надання правової (правничої) допомоги від 06.08.2020 № ЗП-06-08/2020 (далі по тексту - Договір, а.с. 42-46), Звіт виконаних робіт (наданих послуг) від 21.08.2020 (а.с. 47), Квитанцію від 18.08.2020 № 78 на суму 3000,00 грн (а.с. 48).
Судом встановлено, що 06.08.2020 між позивачем (Клієнт) та адвокатом Омельяненко Ларисою Іванівною (Адвокат) було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № ЗП-06-08/2020, згідно пунктів 1.1, 1.2 якого предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором. На виконання п. 1.1 даного Договору Клієнт надає право (уповноважує) Адвоката при здійсненні своїх повноважень, зокрема: здійснювати представництво його інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, банками, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та будь-якими фізичними особами, бути його представником у судових органах України будь-якої ланки з усіма необхідними для того повноваженнями, які надані законом заявнику, потерпілому, позивачу, відповідачу, скаржнику, третій особі, будь-якому іншому учаснику судового процесу. Сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання Адвокатом правничої допомоги вказаної в Договорі і визначеної Дорученням, у розмірі 3000,00 грн (пункт 1 Додатку до Договору).
Із Звіту виконаних робіт (наданих послуг) від 21.08.2020 вбачається, що Адвокат надав такі послуги: зустріч з клієнтом, консультації, адвокатський запит - 1 год.; оформлення вимог про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах - 2 год.; оформлення позовної заяви та формування повного пакету документів для подачі до суду, направлення позову - 3 год. При цьому, вартість 1 год. роботи Адвоката складає 500 грн, загальна вартість - 3000,00 грн.
Враховуючи наведене, визначаючись із обґрунтованістю заявлених витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань Менської міської ради на користь позивача підлягає стягненню витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.
Згідно квитанції від 18.08.2020 № 77 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Менської міської ради на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в сумі 840,80 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Менської міської ради Менського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 19 рішення 41 сесії 7 скликання Менської міської ради Менського району Чернігівської області «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок по наданню у приватну власність на території Осьмаківського старостинського округу Менського району» від 04.08.2020 № 357 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок по наданню у приватну власність на території Осьмаківського старостинського округу Менського району.
Зобов'язати Менську міську раду Менського району Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по передачі у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Осьмаківського старостинського округу Менського району.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Менської міської ради Менського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 3840,80 грн, з яких витрати на професійну правничу допомогу складають - 3000,00 грн, судовий збір - 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Менська міська рада Менського району Чернігівської області (вул. Титаренка Сергія, 7, м. Мена, Чернігівська область, 15600, код ЄДРПОУ 04061777).
Повне судове рішення складено 29.10.2020.
Суддя О.М. Тихоненко