28 жовтня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/1137/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
І. РУХ СПРАВИ
1.1 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом Чернівецької міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Чернівецької міської ради стосовно не надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500 га у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 або мотивованої відмови у його наданні;
- зобов'язати Чернівецьку міську раду розглянути в місячний термін заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500 га у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 .
1.2 . Ухвалою суду від 05.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2.1. Рішенням 78 сесії VII скликання Н Чернівецької міської ради №2202 від 11.06.2020 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код АДРЕСА_2 , у зв'язку з відсутністю підстав для надання переваг ОСОБА_1 перед іншими громадянами, які перебувають на пільговому обліку індивідуальних забудовників міста Чернівців та користуються правом на першочергове отримання земельних ділянок для житлових будинків, господарських будівель і споруд.
2.2. Позивач вважає, що неприйняття рішення за його заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500 га у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 свідчить про протиправну бездіяльність Чернівецької міської ради та наявність підстав для задоволення позовних вимог.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
3.1. В обґрунтування позовних вимог у поданій до суду позовній заяві представник позивача зазначає, що земельним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
3.2. В даному випадку у відповідача не було жодних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність.
3.3. При цьому, вказує, що позиція Чернівецької міської ради, яка полягає у неможливості прийняти рішення по суті заявленої ним заяви, у зв'язку з відсутністю підстав для надання переваг ОСОБА_1 є неправомірною та суперечить дискреційним повноваженням Чернівецької міської ради, які в силу вимог закону щодо допустимої поведінки зобов'язують орган місцевого самоврядування прийняти одне із законних рішень за наслідком розгляду його заяви. На переконання представника позивача, відсутність належним чином оформленого рішення Чернівецької міської ради про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду заяви позивача, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
3.4. За таких обставин, вважає, що неприйняття рішення за його заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500 га у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 вказує на допущено Чернівецькою міською радою протиправну бездіяльність.
Позиція відповідача
3.5. 28.08.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує щодо позову та просить суд відмовити у його задоволенні. Зокрема вказує, що надання земельних ділянок у місті Чернівцях, які є вільними від забудови та не передані міською радою у власність чи в користування та відповідно до Генерального плану міста з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних житлових будинків здійснюється в порядку черговості у відповідності до рішень міської ради.
3.6. Рішенням Чернівецької міської ради від 23.02.2012 року №438, затверджено Правила обліку громадян для отримання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків в м. Чернівцях та список громадян, які перебувають на обліку індивідуальних забудовників на час прийняття цих Правил.
3.7. Вказує, що згідно інформації, яка надана Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, який відповідно до Порядку розгляду звернень громадян щодо виділення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в м. Чернівцях, уповноважений на ведення обліку індивідуальних забудовників відповідно до дати реєстрації заяв, позивач зарахований на облік громадян для отримання земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво в м. Чернівцях за порядково-реєстраційним №1496 (на момент винесення рішення).
3.8. Таким чином стверджує, що надання земельної ділянки позивачу в порушення черговості є протиправним та таким, що не відповідає зазначеному вище Порядку.
3.9. Отже, відповідач відмовляючи позивачу у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,05 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_3 , діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені нормативними актами та законами України.
IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.
V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
5.1. Згідно листа Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 25.06.2019 року на звернення ОСОБА_1 від 06.06.2019 року №178022 для отримання земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку судом встановлено, що ОСОБА_1 взято на облік індивідуальних забудовників для отримання земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку (а.с. 13).
5.2. З аргументів сторін, судом встановлено, що з метою отримання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500 га у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 позивач звернувся до Чернівецької міської ради із відповідною заявою.
5.3. Однак, рішенням 78 сесії VII скликання Чернівецької міської ради «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» №2202 від 11.06.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код АДРЕСА_4 , поруч будинковолодіння №48 , у зв'язку з відсутністю підстав для надання переваг ОСОБА_1 перед іншими громадянами, які перебувають на пільговому обліку індивідуальних забудовників міста Чернівців та користуються правом на першочергове отримання земельних ділянок для житлових будинків, господарських будівель і споруд (пункт 3.11 рішення) (а.с. 14).
VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
6.1. Предметом цього позову є рішення Чернівецької міської ради №2202 від 11.06.2020 року, в частині, що стосується відмови у надані позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої АДРЕСА_4 , поруч будинковолодіння №48 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. А тому, у цій справі, суд має надати оцінку на предмет правомірності такої наказу через призму верховенства права.
6.2. Відтак, суд зазначає, що помилковими є доводи представника позивача щодо допущеної відповідачем бездіяльності, яка полягає у неприйнятті рішення за заявами позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500 га у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 .
6.3 . Судом у цій справі встановлено, що за результатом розгляду заяви позивача прийнято рішення №2202 від 11.06.2020 року, пунктом 3.11 якого відмовлено позивачу у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. А тому, правомірність вказаного рішення у цій частині підлягає перевірці судом у межах розгляду цієї справи.
6.4. Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
6.5. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
6.6. Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-ІІІ (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
6.7. Відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 року, №858-IV (далі - Закон №858-IV) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документів із землеустрою.
6.8. Згідно із частиною 1 статті 50 Закону №858-IV проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.
6.9. Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
6.10. Статтею 38 ЗК України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
6.11. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (стаття 39 ЗК України).
6.12. Відповідно до статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
6.13. Статтею 121 ЗК України встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Згідно пункту «г» частини 1 вказаної статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
6.14. Статтею 118 ЗК України передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
6.15. Зокрема, відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
6.16. У свою чергу, згідно із частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
6.17. Отже, із системного аналізу вказаних норм видно, що законодавцем визначено процедуру набуття громадянами у власність або користування земельних ділянок із земель державної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
6.18. Нормами ЗК України також чітко визначені підстави, за наявності яких заявнику може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Даний перелік є вичерпним. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
6.19. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Верховного Суду 08 вересня 2020 року у справі № 812/1450/17.
6.20. Як встановлено вище судом, пунктом 3.11 рішенням 78 сесії VII скликання Чернівецької міської ради «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» №2202 від 11.06.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код АДРЕСА_2 , у зв'язку з відсутністю підстав для надання переваг ОСОБА_1 перед іншими громадянами, які перебувають на пільговому обліку індивідуальних забудовників міста Чернівців та користуються правом на першочергове отримання земельних ділянок для житлових будинків, господарських будівель і споруд.
6.21. Отже, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою слугувало те, що відсутні підстави для надання переваг ОСОБА_1 перед іншими громадянами, які перебувають на пільговому обліку індивідуальних забудовників міста Чернівців та користуються правом на першочергове отримання земельних ділянок для житлових будинків, господарських будівель і споруд
6.22. Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначає, що рішенням Чернівецької міської ради від 23.02.2012 року №438, затверджено Правила обліку громадян для отримання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків в м. Чернівцях та список громадян, які перебувають на обліку індивідуальних забудовників на час прийняття цих Правил. Згідно інформації Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради позивач зарахований на облік громадян для отримання земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво в м. Чернівцях за порядково-реєстраційним №1496 (на момент винесення рішення).
6.23. Однак, на переконання суду, така позиція відповідача суперечить положенням ЗК України, які не містять зазначеної підстави для відмови у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки.
6.24. Як зазначено судом вище, підстави для відмови у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність або користування, які зазначені в абзаці 1 частини 7 статті 118 ЗК України не підлягають розширеному тлумаченню, визначений нею перелік підстав для відмови є вичерпним, що зокрема слідує із слова "лише".
6.25. Посилання відповідача на рішенням Чернівецької міської ради від 23.02.2012 року №438, як на правовий акт локальної дії, що прийнятий у якості реалізації наданих органам місцевого самоврядування Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень, не надає відповідачу право відмовляти у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
6.26. Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у пункті 3.11 рішення 78 сесії VII скликання Чернівецької міської ради «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» №2202 від 11.06.2020 року, суд не погоджується з доводами відповідача про наявність вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
6.27. За таких обставин, суд вважає, що рішення 78 сесії VII скликання Чернівецької міської ради «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» №2202 від 11.06.2020 року прийнято з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному наказі органу місцевого самоврядування не наведено.
6.28. Окрім цього, представник позивача стверджує, що відсутність належним чином оформленого і рішення Чернівецької міської ради про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду заяви позивача, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Щодо таких доводів представника позивача суд зазначає наступне.
6.29. На переконання суду, прийняття рішення №2202 від 11.06.2020 року по своїй суті є одним із можливих варіантів дій відповідача, який передбачений частиною 7 статті 118 ЗК України, за результатом розгляду заяви позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
6.30. З матеріалі справи не представляється за можливе визначити коли саме позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а відтак чи прийнято рішення №2202 від 11.06.2020 року з порушенням місячного строку встановити також не можливо.
6.31. Разом з цим, якщо позивачу було відомо, що відповідачем у місячний строк з дня його звернення не надано дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то у такому разі позивач вправі був скористатися можливістю, яка визначена тією ж частиною 7 статті 118 ЗК України, замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що необхідно було письмово повідомити орган місцевого самоврядування.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
7.1. Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд вважає, що підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування позивачу, зазначені відповідачем в рішенні №2202 від 11.06.2020 року, не є належними підставами відповідно до норм ЗК України для такої відмови, а отже відповідач діяв всупереч положень частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
7.2. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно частини 2 цієї статті Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
7.3. Відповідачем не доведено суду правомірність прийняття рішення №2202 від 11.06.2020 року в частині, що стосується відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.
7.4. Разом з цим, щодо ефективного способу захисту порушених прав позивача суд зазначає наступне.
7.5. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
7.6. Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
7.7. В рамках адміністративного судочинства дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень варто розуміти наступним чином:
- дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
- бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України.
7.8. Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі не вчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).
7.9. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
7.10. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
7.11. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
7.12. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства(Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
7.13. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
7.14. Згідно положень частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
7.15. Таким чином, стосовно позовних вимог про визнати протиправною бездіяльність Чернівецької міської ради стосовно не надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500 га у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 або мотивованої відмови у його наданні, суд зазначає, що права позивача порушенні саме внаслідок прийняття Чернівецькою міською радою рішення №2202 від 11.06.2020 року.
7.16. А тому, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, з метою відновлення порушених прав позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправним та скасування пункту 3.11 рішення 78 сесії VII скликання Чернівецької міської ради «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» №2202 від 11.06.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код АДРЕСА_2 .
7.17 . При цьому, суд зазначає, що така зміна способу захисту порушеного права позивача не впливає на обсяг задоволення позовних вимог, водночас відповідає завданням та меті адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
7.18. Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування пункту 3.11 рішення Чернівецької міської ради №2202 від 11.06.2020 року, суд враховує, що згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України питання щодо відведення спірної земельної ділянки у власність належить саме до компетенції відповідача, який, в свою чергу безпідставно відмовив у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність.
7.19. Відтак, щодо вимоги позивача зобов'язати Чернівецьку міську раду розглянути в місячний термін заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500 га у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 суд зазначає наступне.
7.20. Зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в повній мірі відповідає завданням та меті адміністративного судочинства.
7.21. Водночас, суд звертає увагу на те, що такий повторний розгляд заяви ОСОБА_1 повинен бути здійснений з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цього рішення.
7.22. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що при прийнятті рішення відповідачем щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутній адміністративний розсуд, оскільки розсуд передбачає повноваження обирати у конкретній ситуації з правомірних альтернатив відповідний правомірний варіант поведінки/рішення. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слів "може", "або".
7.23. У випадку, коли повноваження суб'єкта владних повноважень сформульовані через формулу дихотомії "задоволити-відмовити", а фактично законодавство не передбачає альтернативи рішення при зверненні особи у разі виконання нею вимог закону, будь-які дискусії про дискреційні повноваження стають безпредметними. Встановити наявність чи відсутність умов дії норми не можна відносити до адміністративного розсуду.
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
8.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
8.2 З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією №58 від 04.08.2020 року (а.с. 9).
8.3. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 840 грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати пункт 3.11 рішення 78 сесії VII скликання Чернівецької міської ради «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» №2202 від 11.06.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 .
3. Зобов'язати Чернівецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код АДРЕСА_2 , з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цього рішення.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької міської ради судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №58 від 04.08.2020 року судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач - Чернівецька міська рада (58000, м. Чернівці, пл. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 36068147).
Суддя О.В. Анісімов