28 жовтня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2048/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
31.07.2020, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом до Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області (далі - відповідач, Щасливцевська сільська рада), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №2079 від 31.01.2020 року, прийняте 109 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання від 10.12.2019 (К/1211-01.01 від 10.12.2019) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місце розташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 10.12.2019.
Ухвалою суду від 05.08.2020 адміністративний позов було відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання даного адміністративного позову та залишено позовну заяву без руху, також встановлено строк позивачці для усунення її недоліків.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2020, у зв'язку із перебуванням судді Дубровної В.А. з 31.08.2020 по 02.10.2020, головуючим суддею у справі №540/2048/20 визначено суддю Войтовича І.І .
На виконання ухвали суду від 05.08.2020, позивачкою подано повторно клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання даного адміністративного позову. Дане клопотання обґрунтоване тим, що позивачка має низький рівень фінансового забезпечення, що підтверджується довідками про доходи від 03.03.2020 за 2019 рік та довідкою від 15.06.2020 за 2020 рік (за І квартал 2020 року у позивачки доходи відсутні). Зазначає, що відповідно до зазначених довідок, розмір судового збору за подачу позову складає більше ніж 5% річного доходу позивача за 2019 рік.
Ухвалою суду від 04.09.2020 року відкрито спрощене провадження в справі за правилами спрощеного провадження в порядку письмового провадження та відстрочено позивачу сплату судового збору до винесення рішення в справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулась до Щасливцевської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцем розташування, доданих до клопотання. Однак, 31.01.2020 р. відповідачем прийнято рішення № 2079, яким відмовлено в задоволенні клопотання у зв'язку з тим, що на запитуєму земельну ділянку рішенням відповідача надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення її у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд іншій особі. Вказану відмову позивач вважає протиправною з огляду на те, що на день розгляду клопотання позивача заявлена земельна ділянка не перебувала у користуванні чи власності іншої особи, а тому позивач має беззаперечне право претендувати на її отримання, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. За наведених обставин просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач не погодився із позицією позивача, викладеною у позовній заяві, оскільки на бажану земельну ділянку, позначену позивачем у графічних матеріалах, раніше вже був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою іншій особі згідно із рішенням 84 сесії 7 скликання № 1439 від 15.01.2019. Так, надаючи дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншій особі, сільська рада вже взяла на себе зобов'язання у майбутньому передати дану земельну ділянку у власність громадянина, затвердивши в подальшому проект землеустрою. Вказує, що у разі надання повторного дозволу на ту ж саму земельну ділянку позивачу, сільська рада порушила б законні сподівання іншої особи на отримання земельної ділянки у власність, оскільки процедура оформлення права власності ним вже розпочата, а позивачу було б завдано шкоду в розмірі вартості послуг на виготовлення проекту землеустрою. Відповідач стверджує, що у зв'язку із тим, що процедура оформлення права власності на земельну ділянку займає певний час, на час звернення позивача до суду з позовом відомості про кадастровий номер щодо спірної земельної ділянки в публічній карті відсутні. Отже, відмовляючи позивачу у наданні відповідного дозволу, сільська рада діяла з урахуванням перспективності та раціональності у використанні вищезазначеної земельної ділянки. З огляду на зазначене, вважає позовні вимоги не обґрунтованими, а позов таким що не підлягає задоволенню.
В подальшому до суду від представника позивача надійшло клопотання з додатком про долучення до справи документів, які підтверджують витрати на правничу допомогу адвоката.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 10.12.2019 р. позивач звернулась до сільського голови Щасливцевської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території земель Щасливцевської сільської ради, місце розташування та орієнтовний розмір якої позначений в графічних матеріалах, які додаються до клопотання.
До вказаної заяви додані: копії паспорта та рнокпп заявника, графічні матеріали з публічної кадастрової карти, на яких зазначено бажане місце розташування та орієнтовний розмір земельної ділянки, а також викопіювання з Генерального плану с. Генічеська Гірка.
Рішенням 109 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання від 31.01.2020 р. № 2079 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви (К/1211-01.01 від 10.12.2019 р.) у зв'язку з тим, що запитуєму земельну ділянку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення її безоплатно у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд іншій особі…".
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні приписи законодавства.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Приписами п.п."а", "б" ч.1 ст.12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п."б" ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Отже, громадянин України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у відповідних розмірах в залежності від місця розташування земельної ділянки.
Згідно ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений ч.7 ст.118 ЗК України. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 ЗК України.
Подібні висновки щодо застосування зазначених норм матеріального права містяться в постановах Верховного Суду від 13.11.2019 р. у справі № 803/1244/16, від 22.02.2019 р. у справі № 813/1631/14, від 31.10.2019 р. у справі № 822/25/18, від 27.02.2018 р. у справі № 545/808/17.
З рішення Щасливцевської сільської ради від 31.01.2020 р. № 2079 слідує, що у ньому як на підставу відмови у задоволення заяви ОСОБА_1 вказано "у зв'язку з тим, що на запитуєму земельну ділянку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення її безоплатно у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд іншій особі…".
Суд вважає відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність протиправною, оскільки дана підстава не зазначена у ч.7 ст.118 ЗК України, згідно якої такими підставами є лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.
В той же час оскаржуване рішення Щасливцевської сільської ради від 31.01.2020 р. № 2079 таких відомостей не містить.
При цьому, суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.
Крім того, суд зазначає, що ч. 7 ст. 118 ЗК України не містить вказаної в оскаржуваному рішенні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність, а саме - надання такого дозволу іншій особі.
Отже, суд вважає, що рішення Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 31.03.2020 № 2079 щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, прийняте з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні органом місцевого самоврядування не наведено.
Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а (К/9901/7504/18).
Також слід відмітити, що Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав відмови у наданні особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і такої підстави як надання іншій особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не містить.
Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 р. у справі № 159/1257/18, від 17.12.2018 р. у справі № 509/4156/15-а.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірність свого рішення, у зв'язку з чим рішення Щасливцевської сільської ради 31.01.2020 р. № 2079 про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є протиправним та підлягає скасуванню.
Тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Щасливцевської сільської ради від 31.01.2020 р. № 2079 в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання від 10.12.2019 (К/1211-01.01 від 10.12.2019) підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених по справі судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.ч.1, 7, 9 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц 19 лютого 2020 року ухвалила Додаткову Постанову, яка стосується розподілу судових витрат, а саме: відшкодування витрат на послуги адвоката, у якій зазначила, що при визначенні суми відшкодування на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимоги заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходить з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 03.02.2020 р., укладеного між ОСОБА_1 та Буженком Юрієм Сергійовичем предметом Договору є: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта в Херсонському окружному адміністративному суді, П'ятому апеляційному адміністративному суді та Верховному Суді, правоохоронних органах, органах державної виконавчої служби, органах казначейства, органах місцевого самоврядування, органах райдержадміністрації, поштових відділеннях, банківських установах та в інших організаціях, установах та підприємствах незалежно від їх форми власності та підпорядкування; надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності, аналіз законодавства, вивчення судової практики, представництво інтересів у суді. Складення заяв, адвокатських запитів, позовів, відзивів на позови, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; надання правової допомоги здійснюється у наступних формах: консультації; інші види послуг, які пов'язані з адвокатською діяльністю та виконанням Договору.
Зі змісту наданих до суду документів убачається, що судові витрати позивача складаються з витрат на професійну правничу допомогу та становить 5500,00 грн.
На підтвердження отримання гонорару в розмірі 5500 грн., представником позивача надано до суду квитанцію до прибуткового касового ордеру від 09.10.2020 р. № 20-44, довідку-рахунок від 09.10.2020 р. № 20-44.
Згідно довідки-рахунку розмір гонорару у сумі 5500 грн. складає: консультація клієнта щодо захисту його прав при оскарженні рішення сільради про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою - 1000 грн. (1 год.); клопотання про відстрочення сплати судового збору - 500 грн. (30 хв.); заява на виконання ухвали суду від 05.08.2020 року та формування документів до неї - 500 грн. (30 хв.); складання позовної заяви - 1000 грн. (1 год.); ознайомлення із відзивом на позовну заяву по справі №540/2048/20 - 500 грн. (30 хв.); складання відповіді на відзив на позовну заяву по справі № 540/2048/20 - 500 грн. (30 хв.); складання клопотання про долучення до матеріалів справі № 540/2048/20 доказів надання правничої допомоги - 500 грн. (30 хв.); складання довідки-рахунку про види та обсяг наданої правничої допомоги та акта прийняття-передачі наданих послуг по справі № 540/2048/20 - 500 грн. (30 хв.); складання заяви про повідомлення про подачу доказів судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог - 500 грн. (30 хв.); складання заяви про часткове залишення позовних вимог - 250 грн. (15 хв.).
Суд частково погоджується зі складовими гонорару та вважає, що послуги з надання консультацій з роз'яснення клієнту земельного законодавства щодо процедури надання дозволу на розробку проекту землеустрою та судової практики по земельних спорах, в тому числі, правових висновків Верховного Суду та судової практики Європейського суду по земельних спорах за своєю природою та по суті є похідними від консультації клієнта щодо захисту його прав при оскаржуванні рішення сільради про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та безпосередньо пов'язані між собою, а тому та не можуть рахуватися окремо.
Аналогічне стосується і послуг щодо ознайомлення із відзивом на позовну заяву (не у суді), формування правової позиції по відношенню до відзиву на позовну заяву по справі та складання відповіді на відзив на позовну заяву по справі, адже ознайомлення з відзивом на позовну заяву і формування правової позиції щодо відзиву є процесом складання відповіді на відзив, тобто задля досягнення мети - складання відповіді на відзив, представником позивача вчиняються дії з ознайомлення із відзивом та формуванням позиції. При цьому, суд звертає увагу, що відповідь на відзив та позовна заява містять ідентичні правові позиції та виклад обґрунтувань позиції. Таким чином, послуги з ознайомлення із відзивом на позовну заяву та формування правової позиції по відношенню до відзиву на позовну заяву по справі не можуть рахуватися окремо.
Крім того, суд зауважує, що відповідь на відзив за своїм змістом та формою є аналогічною попереднім відповідям на відзиви у справах щодо оскарження фізичними особами рішень Щасливцевської сільської ради, які перебувають та перебували у провадженні Херсонського окружного адміністративного суду, в яких представником позивачів виступав адвокат Буженко Ю.С., за виключенням реквізитів оскаржуваних рішень та земельних ділянок, а отже складання відповіді на відзив (2000 грн.) не є співмірним та підлягає зменшенню до 500 грн.
Також суд звертає увагу на безпідставність визначення вартості витрат на складання заяви на виконання ухвали ХОАС від 05.08.2020р. у сумі 500 грн., адже 05.08.2020р. судом була постановлена ухвала про залишення позовної заяви без руху, у зв'язку з поданням до суду позовної заяви без дотримання вимог процесуального законодавства, а саме до позову не було додано документ про сплату судового збору. Таким чином, по суті представник позивача включив до витрат на правничу допомогу, послугу з виправлення допущених ним помилок процесуального характеру.
Щодо складання клопотання про долучення до матеріалів справи № 540/2048/20 доказів надання правничої допомоги, суд зазначає, що відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема, у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), вказано, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Виходячи з вказаної позиції, суд вказує на відсутність факту неминучості та обґрунтованості складання клопотання, а отже і понесення витрат на його складання.
Також безпідставним є включення до витрат на правничу допомогу складання довідки-рахунку про види та обсяг наданої правничої допомоги та акта прийняття-передачі наданих послуг по справі, адже вказані документи складені представником позивача не пов'язані з розглядом даної справи, метою таких документів є по суті звіт перед клієнтом та погодження з ним наданих послуг та їх вартості. Окремо суд зауважує, що акт прийняття-передачі наданих послуг по справі до суду не наданий.
Щодо обґрунтованості та пропорційності до предмета спору розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу, що предметом спору є надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з огляду на незначну складність спору та невеликий обсяг доказів.
З огляду на викладене, з урахуванням незначної складності справи та надані докази понесення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до висновку про необґрунтованість вартості послуг адвоката, які не є співмірними виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Таким чином підсумовуючи вищевикладене та враховуючи те, що предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, суд вважає, що обґрунтованим та пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 2500,00 грн.
Враховуючи, що ухвалою суду від 04.09.2020 року позивачу відстрочено сплату судового збору до вирішення справи по суті, а позовні вимоги позивача задоволено, то судовий збір підлягає стягненню до Державного бюджету за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 2079 від 31.01.2020 р., прийняте 109 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, яким відмовлено позивачу у задоволенні клопотання (К/1211-01.01 від 10.12.2019 р.) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцем розташування, доданих до клопотання позивача від 10.12.2019 р.
Стягнути зі Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області (місце знаходження 75580, Херсонська область, Генічеський район, с. Щасливцеве, вул. Миру, 26, код ЄДРПОУ 26186462) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн.
Стягнути зі Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області (місце знаходження 75580, Херсонська область, Генічеський район, с. Щасливцеве, вул. Миру, 26, код ЄДРПОУ 26186462) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя І.І. Войтович
кат. 109020100