20 жовтня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1579/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення про списання безнадійного податкового боргу ФОП ОСОБА_1 в сумі 97837,50 грн., що виник на підставі податкового повідомлення - рішення (далі - ППР) від 02.12.2015 року №№0007071703, 0007081703;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу у сумі 97837,50 грн., що виник на підставі ППР від 02.12.2015 року №№0007071703, 0007081703.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. Так, у квітні 2020 року позивач отримав від контролюючого органу податкову вимогу від 03.04.2020 року №5274-10 та рішення про опис майна у податкову заставу №5274-10. Вказані рішення прийняті відповідачем з підстави наявності податкового боргу, що рахується за позивачем та нарахований, зокрема, згідно ППР від 02.12.2015 року №0007071703 (97 327,50 грн.), №0007081703 (510 грн.). Позивач стверджує, що зазначене податкове зобов'язання є безнадійним боргом, стосовно якого минув строк позовної давності, тому посилаючись на приписи п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. п. 3.1, 3.2 Порядку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №577, вважає, що сума податкового боргу мала бути визначена та списана Головним управлінням ДПС самостійно за рішенням його керівника. Втім, з огляду на те, що відповідачем не прийнято відповідного рішення, позивач наголошує на допущенні органом доходів і зборів протиправної бездіяльності, тому просить зобов'язати відповідача прийняти рішення про списання безнадійного боргу, який рахується за позивачем у сумі 97837,50 грн.
Ухвалою від 07.07.2020 року провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного без повідомлення учасників справи.
З наданого до суду відзиву слідує, що відповідач не погоджується із доводами, викладеними у позовній заяві. Стверджує, що податковий борг не може вважатися безнадійним, так як ППР від 02.12.2015 року №0007071703, №0007081703 оскаржувались позивачем у судовому порядку. За результатами такого оскарження ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 року (справа №821/995/18) позовну заяву ФОП ОСОБА_1 залишено без розгляду. За тим, відповідач наголошує на тому, що податковий борг є узгодженим у розумінні пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, з 27.08.2018 року, у зв'язку із чим, саме з цієї дати розпочинається відлік строку, встановленого приписами п. 102.4 ст. 102 ПК України (1095 днів), протягом якого борг може бути стягнуто у примусовому порядку. За наведених обставин, відповідач вважає, що податковий борг, який рахується за позивачем не може бути списаний як безнадійний, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.
11.08.2020 року позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій вказано на те, що доводами відзиву не спростовано висновків, викладених у позовній заяві.
Ухвалою суду від 20.08.2020 року вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 06.10.2020 року.
Ухвалою суду від 06.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.10.2020 року.
У судове засідання сторони не з'явились, натомість подали заяви, згідно яких просять суд розглядати справу по суті без їх участі.
Відтак, суд згідно приписів ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснюватиметься в порядку письмового провадження та на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, про що в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис 21.12.2005 року №24990170000010472. Позивач здійснює основний вид діяльності за КВЕД: 95.11 - ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування.
03.04.2020 року Головне управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №5274-10, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 становить 98 086,74 грн., у тому числі: з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 97 556,74 грн., з податку на доходи фізичних осіб - 510 грн. Того ж дня Головним управлінням прийнято рішення про опис майна позивача у податкову заставу.
Заборгованість виникла за рахунок несплати податкових зобов'язань, нарахованих ППР від 20.02.2020 року №0000443304 (229,24 грн.), від 02.12.2015 року №0007071703 (97 327,50 грн.), №0007081703 (510 грн.).
Позивач звернувся до Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі із заявою від 17.04.2020 року, в якій просив списати податковий борг, визначений ППР від 02.12.2015 року №0007071703, №0007081703, у зв'язку зі спливом строку давності, передбаченого приписами п. 102.4 ст. 102 ПК України.
Листом-відповіддю від 29.05.2020 року №2060/ФОП/21-22-10-09-22 позивачу відмовлено у списанні податкового боргу.
Не погоджуючись із означеною відмовою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до приписів п. 57.3 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Приписами ч. 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З наведених норм слідує, що у випадку судового оскарження повідомлення-рішення, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання, таке рішення не може вважатися узгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, ухваленим за результатами відповідного оскарження.
Судом встановлено, що заборгованість, яку просить списати позивач, нарахована ППР від 02.12.2015 року №0007071703, №0007081703.
Сторонами не заперечується, що у 2018 році позивачем оскаржувались вказані повідомлення-рішення у судовому порядку.
За результатами відповідного оскарження Херсонським окружним адміністративним судом у справі №821/995/18 постановлено ухвалу від 27.08.2018 року, якою позовну заяву ФОП ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі його заяви.
Згідно приписів ч. 1 ст. 241 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) (ст. 256 КАС України).
Відтак враховуючи той факт, що судове оскарження ППР від 02.12.2015 року №0007071703, №0007081703 завершилось з постановленням ухвали від 27.08.2018 року (є рішенням суду за вищевказаними приписами законодавства), а також зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження повторного оскарження позивачем у судовому порядку відповідних ППР, саме з 27.08.2018 року вказані повідомлення - рішення вважаються узгодженими.
Грошове зобов'язання, визначене вказаними ППР, станом на момент звернення позивача до суду із позовною заявою, у добровільному порядку не сплачено, що сторонами не заперечується.
Таким чином, грошове зобов'язання визначене зазначеними ППР набуло статусу узгодженого. Оскільки це зобов'язання не було сплачено платником у встановлений Законом строк, то воно перетворилося на податковий борг платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Так, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Положеннями ст. 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею (ст.89 ПК України).
Згідно положень п. 102.4 ст. 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Приписами ст. 101 ПК України передбачено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Під терміном "безнадійний" розуміється: податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута; податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку; податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу; податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду; податковий борг банку, щодо якого наявне рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.
З огляду на вказані норми, а також на те, що грошове зобов'язання в сумі 97 837,50 грн., яке визначене податковими-рішеннями від 02.12.2015 року №0007071703, №0007081703, згідно встановлених вище обставин набуло статусу узгодженого з 27.08.2018 року, то кінцевим строком стягнення такого зобов'язання є 26.08.2021 року.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою примусового стягнення боргу, визначеного зокрема вказаними ППР, відповідачем сформовано податкову вимогу 03.04.2020 року за №5274-10 та рішення про опис майна позивача у податкову заставу за аналогічним номером.
Відтак, відповідачем при формуванні податкової вимоги №5274-10 не порушено строку, передбаченого приписами п. 102.4 ст. 102 ПК України, у зв'язку із чим, є підстави сформулювати правовий висновок про те, що податковий борг, який виник у зв'язку із несвоєчасною сплатою ППР від 02.12.2015 року №0007071703, №0007081703, не може вважатися безнадійним у розумінні приписів ст. 101 ПК України, тому списанню не підлягає.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).
З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 12, 19, 161- 163, 167 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 75) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Гомельчук
кат. 000000