Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
23 жовтня 2020 року № 520/8393/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Зоркіної Ю.В.,
за участі секретаря судового засідання Пройдак С.М.
у присутності
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Кокоуліної Н.М.
розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить:
визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у зв'язку з відсутністю права на пенсію відповідно до пункту “б” статті 12 Закону неправомірними;
зобов'язати Головне у правління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії та нарахувати у відповідності до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 року по справі №2040/8053/18 та сплатити дану заборгованість починаючи з 06.03.2018 року.
В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити, зазначивши, що відповідач протиправно не призначив йому пенсії з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі 2040/8053/18.
Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнала просила позовні вимоги залишити без задоволення з тих підстав, що подання Золочівського РВК про призначення пенсії позивачу не містить календарної вислуги років, що виключає можливість призначення пенсії у відповідності до вимог п. «б» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи,, враховуючи положення ч.4 ст.78 КАС України перевіривши оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України зазначає наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 06.03.2018 №50 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , заступника командира мінометної батареї з озброєння 3 механізованого батальйону, звільненого наказом командира військове частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 13.02.2018 року №30 з військової служби в запас за статтею 26 частиною 8 пункту 1 підпунктом "б" (за станом здоров'я, на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, та які не висловили бажання продовжувати військову службу) Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, визнано таким, що 6 березня 2018 року приступив до здачі справ та посад, цього ж числа справи та посаду здав і направлено на зарахування на військовий облік до Золочівського РВК Харківської області.
Вказаним наказом позивачу визначено визначено календарну вислугу років у Збройних Силах 11 рік 04 місяці (службу в ОВС України з 13.07.1993 по 14.04.2003 + служба в ЗСУ з 21.07.2016 по 06.03.2018 ), в тому числі: з 13.07.1993 по 14.03.2003 в календарному обчисленні - 9 років 9 місяців 1 день; з 21.07.2016 по 22.09.2016 в календарному обчисленні - 2 місяці 1 день; з 23.09.2016 по 27.01.2017 в календарному обчисленні - 4 місяці 4 дні; з 28.01.2017 по 10.02.2017 в календарному обчисленні - 13 днів; з 11.02.2017 по 11.03.2017 в календарному обчисленні - 1 місяць; з 12.03.2017 по 28.03.2017 в календарному обчисленні - 16 днів; з 29.03.2017 по 20.06.2017 в календарному обчисленні - 2 місяці 21 день; з 21.06.2017 по 05.07.2017 в календарному обчисленні - 14 днів; з 06.07.2017 по 05.10.2017 в календарному обчисленні - 3 місяці; з 06.10.2017 по 06.03.2018 в календарному обчисленні - 5 місяців.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 позов ОСОБА_1 до Золочівського районного військового комісаріату Харківської області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено: визнано протиправними дії Золочівського районного військового комісаріату неправомірними і поновлено щодо відмови в обчисленні страхового стажу на пільгових умовах, з урахуванням часу служби в період з 23.09.2016 по 27.01.2017; з 11.02.2017 по 11.03.2017; з 29.03.2017 по 20.06.2017; з 06.07.2017 по 05.10.2017; зобов'язано Золочівський районний військовий комісаріат Харківської області обчислити вислугу років з урахуванням часу служби в період з 23.09.2016 по 27.01.2017; з 11.02.2017 по 11.03.2017; з 29.03.2017 по 20.06.2017; з 06.07.2017 по 05.10.2017 в пільговому обчисленні з розрахунку один місяць за три місяці служби, відповідно п.п. "а" п. 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, який затверджено постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393; зобов'язано Золочівський районний військовий комісаріат Харківської області направити документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту “б” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”. Зазначене рішення суду набрало законної сили 11.12.2018.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 у справі 2040/8053/18 виправлено описку у абз.2 резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 по справі №2040/8053/18 - викладено абзац в наступній редакції: "Визнати дії Золочівського районного військового комісаріату щодо відмови в обчисленні страхового стажу на пільгових умовах, з урахуванням часу служби в період з 23.09.2016 по 27.01.2017; з 11.02.2017 по 11.03.2017; з 29.03.2017 по 20.06.2017; з 06.07.2017 по 05.10.2017 неправомірними та поновити право на страховий стаж в пільговому обчисленні, як особі, у якій страховий стаж на момент звільнення складає 29 років 01 місяць і 10 днів, з яких 14 років 00 місяців 12 днів становить військова служба та служба в органах внутрішніх справ".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 № 520/6351/19 скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 05.06.2019 № 58638690 за виконавчим листом № 2040/8053/18 від 10.01.2019.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII.
Так п. «б» ч.1 ст.12 вказаного закону визначено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
18.09.2019 ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання рішення суду повтоно направлено на адресу ГУПФУ в Харківській області подання про призначення пенсії позивачу.
За результатом розгляду вказаного подання та доданих до нього документів відповідачем прийнято рішення від 28.09.2019, яким відмовлено у призначенні пенсії на підставі п. «б» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Суд зазначає, що подання про призначення пенсії позивачу, містить посилання на те, що страховий стаж станом на 06.03.2018 для призначення пенсії складає 29 років 01 місяць 10 днів (заповнюється при призначенні пенсії згідно п. «б» ст.12 закону), в тому числі 14 років 00 місяців 12 днів становить військова служба та служба в органах внутрішніх справ (згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 листопада у справі 2040/8053/18 та згідно ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 справі 240/8053/18).
Підставою відмови у призначенні пенсії визначено те, що у поданні про призначення пенсії від 08.02.2019 № 1 не вказано календарну вислугу років, тоді як згідно довідки військової частини від 18.01.2019 № 10/32 вислуга років станом на 01.03.2018 становить 11 років 4 місяці та 11 днів.
В той же час п.16-18 постанови Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 30.01.2007 року, визначено, що при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Відповідачем у спірних правовідносинах не реалізовано вказаної функції, отже, рішення про відмову у призначенні пенсії прийняте необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), чим недотримано вимоги п.3 ч.2 ст.2 КАС України
Щодо обраного способу захисту порушеного права, то суд зазначає, що позовні вимоги заявлені про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у зв'язку з відсутністю права на пенсію відповідно до пункту “б” статті 12 Закону.
В той же час, в матеріалах справи міститься рішення управління застосування пенсійного законодавства щодо відмови позивачу у призначенні пенсії.
Відтак, за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії.
Враховуючи викладене вище, суд з урахуванням положень ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення відповідача від 28.09.2019, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії на підставі п. «б» ч.1 ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" .
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 року № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути подання від 08.02.2019 № 1 про призначення пенсії ОСОБА_1
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.9,11,262,293-297 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Вийти за межі позовних вимог.
Скасувати рішення Головного управління ПФУ в Харківській області управління застосування пенсійного законодавства щодо пенсійного забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” від 28.09.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути подання від 08.02.2019 № 1 про призначення пенсії ОСОБА_1
В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.295-297 КАС України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII “Перехідні положення” цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 28.10.2020
Суддя Зоркіна Ю.В.