Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
29 жовтня 2020 р. № 520/14046/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Полях Н.А. розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під., 10 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 34952393) про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 21.09.2020 року про накладення штрафу, винесену державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бакшеєвим С.М. в межах виконавчого провадження № 59275523, стосовно подій, що мали місце 31.08.2020 р.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що неодноразово зверталася до відповідача із заявами про відкладення виконавчих дій по виконавчому провадженню у зв'язку із поширенням COVID-19 та продовженню карантину на території України, який передбачав низку обмежень, що унеможливлювали здійснення виконавчих дій в межах даного виконавчого провадження. Позивач наголосила на тому, що вона та її малолітня донька постійно проживають в с. Високий, що знаходиться на відстані 25 - 30 км. від Харкова, разом із батьками позивача, які є людьми похилого віку та відносяться до основної групи ризику зараження коронавірусною інфекцією. З метою запобігання можливого поширення коронавірусної інфекції та уникнення можливого зараження коронавірусною інфекцією, позивач вважає за неможливе проведення виконавчих дій з виконання виконавчого листа №638/12278/15-ц в період карантину. Здійснення виконавчих дій попри карантину і встановлених обмежень, змушування позивача та її дитини відвідувати загальні місця є грубим порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211, навмисними протиправними діями проти життя та здоров'я позивача та її малолітньої дитини. На підставі викладеного просила задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Матеріалами справи (а саме телефонограмами та витягами із реєстру поштових відправлень) підтверджено, що сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного провадження.
Відповідач скористався правом наданим адміністративним процесуальним законодавством та надав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що запроваджені постановою № 641 обмеження з урахуванням встановлення "помаранчевого" рівня епідемічної небезпеки не перешкоджали проведенню виконавчих дій. На підставі викладеного просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Позивач у відповіді на відзив зазначила, що процесуальні строки позивачем дотримані в повному обсязі, окрім того, позивач наголосила на тому, що в період з 17.08.2020 р. по 09.09.2020 р. вона перебувала у щорічній основній відпустці, про що повідомила суб'єкта владних повноважень та просила відкласти проведення виконавчих дій на строк до 09.09.2020 р. Наголосила, що вимога виконавця від 31.08.2020 року про необхідність повідомлення поважності причин невиконання судового рішення в частині забезпечення побачення її малолітньої дитини з ОСОБА_2 із бабцею ОСОБА_3 31.08.2020 року вона не отримувала. На підставі викладеного просила задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Щодо клопотання представника відповідача про порушення позивачем процесуальних строків, суд зазначає наступне. Позивачем доведено, що саме зі змістом оскаржуваної постанови вона ознайомилась 28.09.2020 р. (що підтверджується належним чином завіреною копією трекінгу поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи), а отже процесуальний строк позивачем порушено не було. На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача.
Позивач надала клопотання, в якому зазначила, що представник відповідача не має повноважень на представництво у суді.
З цього приводу, суд наголошує, що відповідно до ч. 2 ст. 57 КАС України, у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. А отже, клопотання позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у відділі перебуває провадження ВП59275523 з примусового виконання виконавчого листа по справі №638/12278/15-ц, виданого 27.04.2018 р. Дзержинським районним судом м. Харкова, в частині обрання способом участі діда ОСОБА_4 та бабці ОСОБА_3 у вихованні онуки; з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей, надано часи спілкування з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожну 4 неділю місяця з 10:00 до 18:00 год. за місцем їх проживання в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою) та в дні народження діда та бабці 31 серпня кожного року та 28 вересня кожного року з 10:00 до 18:00 год. за місцем їх проживання в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою).
Так, 05.06.2019 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП59275523.
31.08.2020 року на виконання зазначеного рішення суду мало відбутися побачення ОСОБА_2 з бабусею ОСОБА_3 . Однак, таке побачення не відбулося, про що посадовою особою суб'єкта владних повноважень було складено акт.
На адресу позивача було направлено вимогу про поважність причин невиконання рішення суду.
Державним виконавцем 21.09.2020 року було винесено постанову ВП59275523 про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Не погоджуючись із таким діями суб'єкта владних повноважень, позивач звернулася з метою захисту своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами чинного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII), під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 74 Закону №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ст. 64-1 Закону №1404-VIII, виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Крім того, у розділі ІХ Інструкції № 512/5 наведено порядок виконання рішень немайнового характеру, у тому числі рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною.
Відповідно до п. 5 розділу ІХ Інструкції № 512/5, якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.
Якщо сторона виконавчого провадження не з'явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.
З урахуванням вказаних положень, державний виконавець обтяжений обов'язком вчинення необхідних процесуальних дій з метою погодження зі сторонами виконавчого провадження часу та (або) місця виконання рішення суду.
Також, відповідно до п. 8, 9 розділу ІХ Інструкції № 512/5, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону №1404-VІІІ.
При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону №1404-VІІІ.
Тобто, державний виконавець зобов'язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення, про що зазначити в постанові.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до ст. 75 Закону № 1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 по справі №640/11079/19.
У відносинах, що склались між сторонами по справі спірним питанням є наявність поважних причин невиконання боржником рішення суду в частині, за невиконання якої винесено оскаржувану постанову.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що позивач неодноразово зверталась до відповідача із заявами про відкладення виконавчих дій по даному виконавчому провадженню у зв'язку із поширенням вірусу COVID-19 та продовження карантину на території України, який передбачав низку обмежень, що унеможливлювали здійснення виконавчих дій в межах даного виконавчого провадження.
Позивач також посилається на те, що на офіційній сторінці Міністерства юстиції України міститься роз'яснення від 31.03.2020 р., відповідно до якого виконавчі дії щодо примусового виконання рішень, які потребують виїзду виконавця за обов'язковою участю стягувача, переносяться. У таких випадках державні виконавці за власною ініціативою чи за заявою сторони виконавчого провадження можуть скористатися правом, передбаченим статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" та вирішити питання про відкладення проведення виконавчих дій.
У постанові про перевірку виконавчого провадження від 22.05.2020 року в.о. начальника Шевченківського ВДВС Глушко А. зроблено висновок про відповідність постанови державного виконавця від 12.05.2020 р. про відкладення виконавчих дій на час карантину вимогам Закону України "Про виконавче провадження".
Враховуючи, що карантин триває й досі та режим роботи органів Державної виконавчої служби не змінився, досі існує значний перелік обмежень, що було раніше визнано державним виконавцем Бакшеєвим С.М. поважною причиною для відкладення виконавчих дій, наявні усі законні підстави для відкладення виконавчих дій в межах даного виконавчого провадження до закінчення карантину.
Суд бере до уваги твердження позивача, що вона та її малолітня донька постійно проживають в с. Високий, що знаходиться на відстані 25 - 30 км. від Харкова, разом із батьками позивача, які є людьми похилого віку та відносяться до основної групи ризику зараження коронавірусною інфекцією. З метою запобігання можливого поширення коронавірусної інфекції та уникнення можливого зараження коронавірусною інфекцією, позивач вважає за неможливе проведення виконавчих дій з виконання виконавчого листа №638/12278/15-ц в період карантину. Здійснення виконавчих дій попри карантину і встановлених обмежень, змушування позивача та її дитини відвідувати загальні місця є грубим порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211, навмисними протиправними діями проти життя та здоров'я позивача та її малолітньої дитини.
Суд наголошує, що поважними в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Аналогічна позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі №127/3770/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено що відповідачем не було надано належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ доказів того, що акт державного виконавця, складений за результатами здійснення перевірки виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, або у час та місці побачення, визначених державним виконавцем, а також перевірки наявності чи відсутності причин невиконання судового рішення, конкретні дії чи бездіяльність позивача направлені на невиконання судового рішення та у чому вони полягають.
В спірних правовідносинах державним виконавцем не з'ясовано наявність поважних причин не виконання боржником рішення суду, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши матеріали справи та на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Розподіл судових витрат проводиться у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись приписами ст. ст. 14, 139, 171, 229, 241-247, 242, 255, 258, 287, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під., 10 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 34952393) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 21.09.2020 року про накладення штрафу, винесену державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бакшеєвим С.М. в межах виконавчого провадження № 59275523, стосовно подій, що мали місце 31.08.2020 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під., 10 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 34952393) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Згідно із ч. 6 ст. 287 КАС України, рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 29 жовтня 2020 р.
Суддя Н.А. Полях