Рішення від 28.10.2020 по справі 520/12082/2020

Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 р. Справа № 520/12082/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо невиконання вимог Закону України "Про виконавче провадження" про вчинення заходів і дій виконання у повному обсязі рішення суду від 29.08.2019 року №520/7329/19 про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти письмове рішення за заявою ОСОБА_1 від 10.05.2019 року та рішення суду від 26.02.2020 року у справі № 520/2026/2020 про зобов'язання Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконати вимоги Закону України "Про виконавче провадження" та вжити заходів за ВП № 60665345, відкритим за виконавчим листом №520/7329/19, виданим 01.11.2019 року на виконання рішення суду від 29.08.2019 року щодо розгляду заяви від 10.05.2019 та прийняття письмового рішення про перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчисленої виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р (11)/2019, та ненадсилання і ненадання в установленому законом порядку копії вчинених дій і постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.03.2020 року за ВП № 60665345, відкритим за виконавчим листом №520/7329/19, виданим 01.11.2019 року на виконання рішення суду від 29.08.2019 року;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - постанову про закінчення виконавчого провадження від 17.03.2020 року за ВП № 60665345, відкритим за виконавчим листом №520/7329/19 року, виданим 01.11.2019 року на виконання рішення суду від 29.08.2019 №520/7329/19 про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти письмове рішення за заявою ОСОБА_1 від 10.05.2019 року та рішення суду від 26.02.2020 року у справі № 520/2026/2020 про зобов'язання Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконати вимоги Закону України "Про виконавче провадження" та вжити заходів за ВП №60665345 відкритим за виконавчим листом №520/7329/19, виданим 01.11.2019 року на виконання рішення суду від 29.08.2019 року щодо розгляду заяви від 10.05.2019 року та прийняття письмового рішення про перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчисленої виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р (11)/2019;

- зобов'язати суб'єкта владних повноважень - управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконати вимоги Закону України "Про виконавче провадження" та відновити виконавче провадження за ВП № 60665345, відкритим за виконавчим листом №520/7329/19, виданим 01.11.2019 року на виконання рішення суду від 29.08.2019 року №520/7329/19 про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти письмове рішення за заявою ОСОБА_1 від 10.05.2019 року та рішення суду від 26.02.2020 року у справі № 520/2026/2020 про зобов'язання Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконати вимоги Закону України "Про виконавче провадження" та вжити заходів за ВП № 60665345, відкритим за виконавчим листом №520/7329/19, виданим 01.11.2019 року на виконання рішення суду від 29.08.2019 року щодо розгляду заяви від 10.05.2019 року та прийняття письмового рішення про перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчисленої виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1- р(11)/2019;

- зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;

- допустити негайне виконання рішення суду.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає протиправною бездіяльність державної виконавчої служби, допущену при виконанні рішень Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 року по справі №520/7329/19 та від 26.02.2020 року по справі №520/2026/2020, просить суд скасувати постанови про закриття виконавчих проваджень, відкритих на виконання вказаних рішень суду а також відновити виконавчі провадження.

Ухвалою суду від 28.09.2020 року клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду з даним позовом. Відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду призначено розгляд справи в порядку ст. 287 КАС України. Також, запропоновано відповідачу надати у встановлений судом строк відзив на позов разом з доказами.

Копію ухвали представником відповідача отримано 07.10.2020 року, що підтверджено підписом в повідомленні про вручення поштового відправлення. Проте, відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.

Згідно положень ч.4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Також, ухвалами від 28.09.2020 року та від 16.10.2020 року (повторно) суд витребував у відповідача копію виконавчого провадження ВП № 60665345.

Проте, станом на 28.10.2020 року матеріалів вказаного виконавчого провадження відповідачем до суду не надано, причин його ненадання також не повідомлено.

Позивач в судове засідання не прибув, в наданій до суду заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причин неприбуття не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності до суду не надавав.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 року по справі №520/7329/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України прийняти письмове рішення за заявою ОСОБА_1 від 10.05.2019 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 01.10.2019 року.

Позивач отримав виконавчий лист від 29.08.2019 року по справі №520/7329/19.

Як свідчать матеріали справи, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) відкрито виконавче провадження ВП № 60665345 з примусового виконання виконавчого листа №520/7329/19, виданого 01.11.2019 Харківським окружним адміністративним судом, за яким стягувачем є ОСОБА_1 , а боржником - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Постановою державного виконавця від 24.02.2020 року ВП № 60665345 накладено на боржника штраф у розмірі 5 100,00 грн. за невиконання рішення суду.

За повторне невиконання судового рішення без поважних причин, постановою державного виконавця від 17.03.2020 року ВП № 60665345 накладено на боржника штраф у розмірі 10 200,00 грн.

Оскільки рішення суду не виконано без поважних причин, його виконання без боржника неможливе, 17.03.2020 року державним виконавцем на виконання вимог ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" направлено до Головного управління Національної поліції у Харківській області повідомлення №60665345 про вчинення кримінального правопорушення щодо розгляду питання про притягнення посадових осіб ГУПФУ в Харківській області, відповідальних за виконання рішення суду від 29.08.2019 року по справі №520/7329/19, до кримінальної відповідальності за його невиконання відповідно до статті 382 КК України.

На підставі п.11 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову від 17.03.2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП №60665345 з примусового виконання виконавчого листа №520/7329/19, виданого Харківським окружним адміністративним судом 01.11.2019 року, а виконавчий лист направлено до суду, який його видав.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Загальний порядок виконання рішень судів про стягнення боргу врегульований положеннями ст.ст. 48-62 Закону України "Про виконавче провадження", а порядок виконання рішень немайнового характеру - нормами ст.ст. 63-67 вказаного Закону.

Так, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого ч. 2 цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

В свою чергу, п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" серед підстав для закінчення виконавчого провадження передбачає надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 63 цього Закону.

Як встановлено судом, постанова державного виконавця від 17.03.2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП №60665345 з примусового виконання виконавчого листа №520/7329/19, виданого Харківським окружним адміністративним судом 01.11.2019 року, винесена на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 63 цього Закону. Остання ж передбачає саме неможливість виконання рішення без участі боржника.

Разом із тим, відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою та четвертою статті 257 вказаного Кодексу визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 6 цього ж Кодексу, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

17.07.1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

За змістом ст. 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (надалі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні п. 1 ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені ст. 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень», у державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 року по справі №520/7329/19 залишається невиконаним.

У постанові від 04.03.2020 року у справі № 750/11948/17 Верховним Судом викладено висновок, що накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам про вчинення кримінального правопорушення є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа та не можуть уважатись достатнім вчиненням виконавчих дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Враховуючи наведене, постанова державного виконавця від 17.03.2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП №60665345 з примусового виконання виконавчого листа №520/7329/19, виданого Харківським окружним адміністративним судом 01.11.2019 року, винесена передчасно й за відсутності доказів, які би підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 17.03.2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП №60665345 з примусового виконання виконавчого листа №520/7329/19, виданого Харківським окружним адміністративним судом 01.11.2019 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З приводу позовної вимоги про визнання протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо невиконання вимог Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні ВП №60665345 з примусового виконання виконавчого листа від 29.08.2019 року по справі №520/7329/19, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 8 Загальної декларації прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Наука адміністративного права визначає способи захисту порушених прав (свобод, інтересів) як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права (свободи, інтересу). Такі дії є завершальними актами захисту у виді матеріально-правових або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб'єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права (свободи, інтересу) і є результатом діяльності щодо їх захисту.

Відтак, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права (свободи, інтересу), бути адекватним наявним обставинам.

Між тим, у контексті обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач, обравши такий спосіб захисту порушених прав на примусове виконання судового рішення, як визнання протиправними дій відповідача щодо невиконання вимог Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні ВП №60665345 з примусового виконання виконавчого листа від 29.08.2019 року по справі №520/7329/19, обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, адже задоволення такої позовної вимоги жодним чином не поновить його права і саме по собі не вплине на чинність спірної постанови і стан відповідного виконавчого провадження ВП №60665345.

Оскільки у спірних правовідносинах, самі по собі вказані дії державного виконавця не є юридично значимими для спірних правовідносин, належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача є саме визнання протиправною постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 17.03.2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП №60665345 та, як наслідок, її скасування.

Таким чином, підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій державного виконавця відсутні.

Позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо невиконання вимог Закону України "Про виконавче провадження", а також скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, відкритого за рішенням суду від 26.02.2020 року у справі № 520/2026/2020, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні докази відкриття державним виконавцем виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду по адміністративній справі № 520/2026/2020, позивачем таких доказів не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Позовна вимога про зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження ВП №60665345 з примусового виконання виконавчого листа №520/7329/19, виданого Харківським окружним адміністративним судом 01.11.2019 року, також не підлягає задоволенню, оскільки у разі скасування судом постанови про закінчення виконавчого провадження, на державного виконавця покладається обов'язок відновлення такого виконавчого провадження в порядку та в строк, визначений ч.1 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження".

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Вимога позивача про звернення судового рішення до негайного виконання не підлягає задоволенню, оскільки стаття 371 КАС України не передбачає негайне виконання рішення суду про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення за даним позовом шляхом надання відповідачем у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до ст. 382 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Питання про розподіл судових витрат у зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 271, 272, 287, 297, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (код ЄДРПОУ 43315445, адреса: вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002) про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 17.03.2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП №60665345 з примусового виконання виконавчого листа №520/7329/19, виданого Харківським окружним адміністративним судом 01.11.2019 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення може бути подана у десятиденний строк з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку визначеному ст. 297 КАС України або відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII КАС України.

Суддя Шевченко О.В.

Попередній документ
92502224
Наступний документ
92502226
Інформація про рішення:
№ рішення: 92502225
№ справи: 520/12082/2020
Дата рішення: 28.10.2020
Дата публікації: 30.10.2020
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (10.09.2020)
Дата надходження: 10.09.2020
Предмет позову: про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Розклад засідань:
16.10.2020 10:00 Харківський окружний адміністративний суд
28.10.2020 10:00 Харківський окружний адміністративний суд